П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/822/23
Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви та обставини руху справи.
Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 122 409,24 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року скасовано.
У справі прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача податковий борг.
20.11.2023 року на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі №400/822/23 та ухвалити нову постанову, якою залишити без змін рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року.
ОСОБА_1 посилається на те, що з 27.05.2022 року її фактична адреса: АДРЕСА_1 , тому вона не була обізнана про розгляд даної справи та не мала змоги надати свої пояснення.
Водночас, у її власності відсутнє нерухоме майно, яке перевищує пільгові розміри та є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 266 ПК України.
Так, за інформацією, отриманою ГУ ДПС у Миколаївській області, в реєстрі на нерухоме майно зазначено, що загальна площа квартири, що належить ОСОБА_1 (і по який нараховано податок), становить 402,0 кв.м. При цьому, з них житлової площі - 26,4 кв.м. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 11.03.2003 року №919 з універсальною товарною біржою «Фенікс».
Проте вказана інформація з реєстру не відповідає фактичним обставинам, адже згідно договору купівлі-продажу від 11.03.2003 року загальна площа квартири за адресою АДРЕСА_2 - 40,2 кв.м., з яких житлової площі - 26,4 кв.м. Така ж квадратура зазначена у технічному паспорті на квартиру.
Тобто, при внесенні відомостей до реєстру на підставі цього договору реєстратором було допущено явну помилку, зазначивши замість 40,2 кв.м. недостовірну квадратуру - 402,0 кв.м.
Отже, у даному випадку відсутній об'єкт оподаткування, оскільки кількість квадратних метрів єдиної квартири ОСОБА_1 (40,2 кв.м.) не перевищує розмір пільги, встановленої пунктом 266.4 статті 266 Податкового Кодексу України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами за наслідком її розгляду.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості станом на 20.01.2021 року рахується податкова заборгованість ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 122 409,24 грн. (а.с.7).
Вказана заборгованість виникла внаслідок несплати сум податку, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 09.02.2018 року №338-13, від 22.05.2019 року №0132288-5006-1402, від 07.04.2020 року №0143941-5005-1403 (а.с.4, 8, 11).
Джерела правового регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції доводів заяви.
Переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в контексті доводів та вимог поданої заяви, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частинами другою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Частина третя статті 361 КАС України унормовує, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
За приписами частини шостої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Змістовний аналіз наведених норм вказує на те, що перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами відрізняється від перегляду судового рішення в порядку оскарження (апеляційного чи касаційного), оскільки передумовою такого перегляду є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, адже учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду відповідні відомості.
Визначальною ознакою перегляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами виступає не усунення судових помилок, а переоцінка рішення суду в контексті нових обставин, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
У свою чергу, істотні для справи обставини - це ті обставини, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.
Колегія суддів зауважує, що при застосуванні положень ст.361 КАС України важливо не порушувати балансу між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом юридичної визначеності, який є складовою верховенства права.
Колегія суддів зазначає, що не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після встановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.
Крім того, не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 0205.2018 року у справі №2а-7523/10/1270, від 02.05.2018 року у справі №303/3535/16-а, від 04.09.2018 року у справі №809/824/17, від 22.11.2018 року у справі №826/14224/15.
В свою чергу, колегія суддів не може залишити поза увагою ту обставину, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лиш перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
Ретельно дослідивши подану заяву про перегляд постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року за нововиявленими обставинами та додатково подані пояснення з доказами, судова колегія зазначає, що заявник акцентує свою увагу на тому факті, що вона не має у власності нерухоме майно, яке є об'єктом оподаткування.
Колегія суддів з доданих до заяви доказів вбачає, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.03.2003 року №919 ОСОБА_1 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 40,2 кв.м. Вказана кватира зареєстрована за відповідачем на праві приватної власності 01.04.2003 року за реєстраційним номером 226662, на підтвердження чого надано витяг (а.с.100-103).
Також заявником надано технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 , відповідно до якого загальна площа квартири становить 40,2 кв.м. (а.с.105-106).
Разом з тим, відповідачем надано докази, що відповідно до інформації з реєстру нерухомого майна стоном на 2022 рік, вказана квартира значилась з площею 402 кв.м. (а.с.126).
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав, 10.11.2023 року були внесені зміни та зазначено правильну площу належної ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_3 - 40,2 кв.м. (а.с.104).
Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що відповідно до п.. 266.2.1 п.266.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до п.. 26.2.1 п. 266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування згідно з п.п.266.3.1, 266.3.2 п.66.3 ст. 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таким чином, базою оподаткування є квартири загальною площею більше 60 кв.м., а відповідні відомості контролюючий орган отримує на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому податковий орган позбавлений можливості самостійно перевірити площу житлової нерухомості іншим способом, окрім отримання даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зважаючи, що до листопада 2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були помилково зазначені відомості щодо площі належної відповідачу квартири, позивач здійснював нарахування сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом винесення податкових повідомлень-рішень від 09.02.2018 року №338-13, від 22.05.2019 року №0132288-5006-1402, від 07.04.2020 року №0143941-5005-1403 (а.с.4, 8, 11)
Проте ОСОБА_1 разом з заявою про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами надала достатні і належні докази, які свідчать, що вона не може бути суб'єктом сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки площа належної їй квартири є меншою за встановлену базу оподаткування.
З огляду на зазначене нараховані грошові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не можуть бути визнані судом узгодженими, оскільки у ОСОБА_1 не має обов'язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 122 409,24 грн., який виник внаслідок прийняття податкових повідомлень-рішень від 09.02.2018 року №338-13, від 22.05.2019 року №0132288-5006-1402, від 07.04.2020 року №0143941-5005-1403.
Зазначені обставини є належними для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року та відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наведені висновки суду апеляційної інстанції не спростовують допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права, встановлені постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року щодо наявного у контролюючого органу обов'язку перевірки актуальної адреси реєстрації платника податків, тому суд апеляційної інстанції не може залишити в силі оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Таким чином, за наслідком розгляду заяви про перегляд постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року, колегія суддів вбачає наявні підстави для задоволення вказаної заяви та скасування постанови суду апеляційної інстанції з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За перегляд за нововиявленими обставинами постанови заявником сплачено 4026 грн. судового збору, на підтвердження чого в матеріалах справи містить квитанція №4165-2688-2654-2603 від 20.11.2023 року, тому вказана сума підлягає стягненню з ГУ ДПС на користь ОСОБА_2 (а.с.127).
Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 321, 322, 325, 328, 361-364, 368, 369 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі №400/822/23 - задовольнити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Головного управління ДПС у Миколаївській області - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027, адреса місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач І.П. Косцова
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко