П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/14738/23
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.,
повний текст судового рішення
складено 30.08.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідач-2), про:
- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за заявою від 09 травня 2023 року, відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці",
-зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за заявою від 09 травня 2023 року, відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", визначивши її у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про відмову у перерахунку пенсії за віком з 09.05.2023 відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", визначивши її у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є неправомірним. Підставою відмови відповідач-2 зазначив відсутність необхідного шахтарського стажу. Умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому Законом України від 02.09.2008 № 345-VІ "Про підвищення престижності шахтарської праці" є зайнятість на підземних роботах за списком № 1 повний робочий день не менш як 15 років. Позивач наголошував, що у відповідності до розрахунку стажу позивача пільговий стаж за Списком № 1 складає більше 15 років, а саме - 18 років, що дає позивачу право для перерахунку розміру пенсії у відповідності до приписів статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову мотивуючи тим, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, законно та обґрунтовано з тих підстав, що у позивача відсутній необхідний стаж, який дає право для здійснення такого перехануку та виплати пенсії, про який просить позивач.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
На зазначене судове рішення позивачем подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначив про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що позивач не відповідає критерію відпрацювання на підземних роботах не менше як 15 років для чоловіків за Списком №1 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. На думку апелянта, суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що період навчання в СПТУ та строк військової служби не може бути прирівняний до праці на підземних роботах, тобто на такий пільговий стаж, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не поширюється дія ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці». Апелянт наголошує, що за документами наявними в електронній пенсійній справі, пільговий його стаж за Списком №1 для визначення права становить 18 років. При цьому, суд встановив, що стаж роботи позивача під землею на шахтах становить 13 років 0 місяців 12 днів. Апелянт зауважує, що період його навчання у СПТУ зараховується до безперервного трудового стажу, який дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників - для електрослюсара підземного 4-го розряду з повним робочим днем під землею (яким й влаштувався позивач на шахті «Комсомолець Донбасу» після закінчення навчального закладу). Оскільки період роботи позивача електрослюсарем підземним 4-го розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Комсомолець Донбасу» входить до стажу роботи під землею, необхідного для застосування ст. 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці», то на період навчання цій професії також поширюються усі пільги, встановлені законом для електрослюсаря підземного 4-го розряду з повним робочим днем під землею. Тому, за доводами скаржника, період навчання позивача з 01.09.1985р. по 03.01.1989р. мас бути доданим до визначеного судом стажу роботи під землею на шахтах. До 13 років 0 місяців 12 днів має бути додано 3 роки 4 місяці 3 дні, що в сумі складе 16 років 4 місяці 15 днів, тобто вже більше ніж 15 років. Корім того, як далі вказує апелянт, у період з 22.05.1989 року позивач був призваний на строкову військову службу у лави Радянської армії, унаслідок чого 10.05.1989 року звільнений з роботи електрослюсарем підземним на шахті «Комсомолець Донбасу». Вказаний період військової служби слід зарахувати позивачу до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах (з урахуванням ст. 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці», відповідно до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Отже, у підсумку, з урахування строку військової служби та навчання у СПТУ, апелянт вважає наявним стаж - 18 років 4 місяці 23 дні, що своєю чергою свідчить про обґрунтованість позовних вимог, протиправність не визначення відповідачем-2 розміру пенсії позивача відповідно до статті 8 Закону № 345-УІ.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін мотивуючи зокрема тим, що позивач у своїй апеляційній скарзі не спростував висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позові.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі по тексту - Закон №1058).
09.05.2023 на адресу Головного управління ПФУ в Одеській області надійшла заява позивача про проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 02.09.2008 № 345-УІ "Про підвищення престижності шахтарської праці" (надалі по тексту - Закон № 345) та доданими документами.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України" (далі - Постанова № 25-1), передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області були досліджені надані документи до заяви позивача та винесено рішення від 10.05.2023 № 156050004534 про відмову у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону № 345 у зв'язку з відсутністю необхідного шахтарського стажу. В рішенні вказано, що стаж роботи позивача за Списком № 1 становить 18 років, в тому числі на роботах з повним робочим днем під землею 9 років 2 місяці 23 дні, відсутні уточнюючі довідки, що засвідчують особливий характер роботи.
Вважаючи таку відмову пенсійного органу протиправно, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на те, що наявний стаж позивача, який складає 13 років не дає йому права згідно ст.8 закону №345 на призначення пенсії із розрахунку 80 відсотків від заробітної плати, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму. Встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного.
Як встановлено ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.1 ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У відповідності до ст. 24 ЗУ “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” від 02.09.2008 № 345-VI (далі -Закон № 345) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
На підставі статті 8 Закону № 345, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
За визначенням абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З викладеного слідує, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, до працівників, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” належать тільки ті, які зазначені у Списку № 1, як зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Разом з тим, право на розрахунок пенсії відповідно до Закону № 345 не пов'язано з поданням заяви про перерахунок пенсії, а пенсійний орган, з врахуванням стажу та характеру роботи, зобов'язаний сам при розрахунку розміру пенсії застосувати положення Закону №345 за наявності відповідних підстав.
У відповідності до ст. 24 ЗУ “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з п.п. 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.09.1993(далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється у відповідності зі списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, на підставі записів у трудових книжках працівників та уточнюючих довідок, які видаються підприємствами, установами, організаціями, де працював громадянин, або їх правонаступниками у випадку, якщо підприємство змінювало форму власності, що передбачено пунктом 20 Порядку.
Необхідність надання довідки, що уточнює характер виконуваної роботи зумовлена, зокрема, тим, що в трудовій книжці відсутня інформація про зайнятість протягом повного робочого дня в шкідливих та важких умовах праці.
Згідно з п.20 Порядку № 637 від 12.09.1993, у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Періоди роботи, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу, визначає підприємство або його правонаступник із урахуванням усіх вимог законодавства щодо визначення права на пенсію за віком.
Перерахунок пенсій здійснюється на підставі документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Колегією суддів з наявних в матеріалах справи відомостей пенсійної справи та трудової книжки позивача встановлено, що ОСОБА_1 працював:
з 10.01.1989 по 10.05.1989 (4 місяці 1 день) електрослюсарем підземним 4-го розряду з повним робочим днем під землею на шахті "Комсомолец Донбасса",
з 29.08.1991 по 31.01.1995 (3 роки 5 місяці 3 дня) електрослюсарем 4-го розряду підземним на шахті "Юный коммунист".
З 24.05.2001 по 15.08.2010 (9 років 3 місяці 8 днів) електрослюсарем 3-го розряду підземним на шахті "Єнакєвській".
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції ґрунтовно зазначив, що стаж роботи ОСОБА_1 під землею на шахтах становить 13 років 0 місяців 12 днів.
Також, суд першої інстанції доцільно врахував, що виконуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 по справі № 420/7202/19 до пільгового стажу позивача за Списком № 1 було зараховано період навчання в ПТУ з 01.09.1985 по 03.01.1989 (3 роки 4 місяці), та період проходження військової служби з 22.05.1989 по 29.05.1991 (2 роки).
Відтак, з наявних у справі доказів вбачається, що загальний стаж роботи позивача на посадах, передбачених Списком № 1 становить 18 років, з яких 13 років - праця на підземних роботах на умовах повного робочого дня.
В свою чергу, додаткових уточнюючих довідок, що засвідчують особливий характер роботи за інші періоди позивачем надано не було.
Підсумовуючи викладене вище у сукупності, суд першої інстанції вірно виснував, що позивач не відповідає критерію відпрацювання на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Доводи скаржника про необхідність зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1985р. по 03.01.2989р. та строку військової служби (2 роки 0 місяців 8 днів) до визначеного судом стажу роботи під землею на шахтах колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю, адже як вірно врахував суд першої інстанції, період навчання в СПТУ та період служби в армії хоч і включено до пільгового страхового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, але не може бути прирівняний до праці на підземних роботах.
Зазначене обумовлює відсутність встановлення пенсійному органу обов'язку здійснити позивачу перерахунок пенсії відповідно до вимог ст. 8 Закону № 345 в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону № 1058.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на викладені вище встановлені обставини справи та вимоги ст.8 Закону №345, оскільки наявний стаж позивача складає 13 років (замість необхідних 15), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії із розрахунку 80 відсотків від заробітної плати, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Апелянтом указаний висновок суду першої інстанції з яким погоджується апеляційний суд не спростований.
Загалом доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень та враховує, що у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року по справі № 420/14738/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Т.М. Танасогло
Судді О.О. Димерлій А.В. Крусян