Рішення від 18.12.2023 по справі 640/9008/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року Київ Справа № 640/9008/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними рішень, зобов'язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, у якому просить суд ( з урахуванням уточненої заяви від 04.07.2022):

- визнати протиправним та скасувати Висновок від 03.09.2021 про розгляд матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 (и), ІНФОРМАЦІЯ_1

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 Наказу ДМС України від 07.09.2021 № 141, "Про визнання недійсними деяких посвідок на постійне проживання";

- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні особі без громадянства ОСОБА_1 з урахуванням, правової оцінки та висновків, наданих судом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що, у квітні 2021 року позивач із родиною звернулися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питання отримання посвідки на постійне проживання із безконтактним електронним носієм у порядку обміну. Також позивач зверталась до Офісу Президента України, щодо надання сприяння в оформленні посвідок на постійне проживання з безконтактним електронним носієм у порядку обміну та посвідчень особи без громадянства для виїзду за кордон. Зазначені звернення були направлені до Державної міграційної служби України для розгляду в межах компетенції.

03.09.2021 посадовими особами ІДМУ ДМС у м. Києві та Київській області було затверджено висновок про розгляд матеріалів справ щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні позивачу.

На підставі висновку Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 03.09.2021 стосовно позивачки, із посиланням на підпункти 18, 25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, підпункту 8 пункту 72, абзацу третього пункту 73 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, пунктом 3 Наказу ДМС від 07.09.2021 № 141 визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню посвідка на постійне проживання, оформлена на ім'я ОСОБА_1 .

Згаданий висновок ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 03.09.2021 та прийнятий на його підставі пункт 3 Наказу ДМС від 07.09.2021 №141 позивач вважає протиправними, такими, що прийняті без додержання встановленого порядку та порушують їх права, передбачені законодавством України, тому звернулась з даним позовом до суду.

08.07.2022, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі із визначенням порядку розгляду за ст.ст. 257, 262 КАС України.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

24.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 24.05.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

Ухвалою суду від 31 травня 2023 року справу прийнято до провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами

10.08.2022 в справі зареєстровано відзив Державної міграційної служби України та матеріали справи №102445, №64645.

У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на правомірність оскаржуваних висновку та рішення, прийнятих у межах та на підставі наявних у них повноважень, оскільки в процесі проведення відповідної перевірки установлено, що позивач двічі документована посвідками на постійне проживання та посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства України, які оформленні з порушенням вимог законодавства.

Також, зазначив, що листом Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України на запит Управління ГІРФО ГУМВС України у м. Києві від 03.12.2007 № 11/1258 щодо статусу іноземців, яким було видано посвідки на постійне проживання в Україні за клопотанням СБУ у зв'язку із службовою необхідністю, повідомлялося, що відповідно до діючого законодавства України їх не можна вважати особами, імміграція яких становить державний інтерес для України, також вони не підпадають під дію Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", також не має інших підстав вважати їх документування законним з огляду на вимоги статті 4 Закону України "Про імміграцію". Тобто факт видачі таких документів є грубим порушенням імміграційного законодавства України.

Вказав, що рішення про документування позивача (у дійсності - громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) посвідками на постійне проживання від 09.10.2002 серії НОМЕР_1 та від 20.08.2004 серії НОМЕР_2 (отриманої у порядку обміну) прийняте з порушенням вимог законодавства, у зв'язку із чим відповідно до абзацу 3 пункту 73 Порядку оформлення № 321 повинні бути визнані недійсними наказом Голови ДМС.

Приймаючи до уваги вищевикладене, 03.09.2021 ЦМУ ДМС підготовлено Висновок "Про розгляд матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 (и) ІНФОРМАЦІЯ_1 , який разом з матеріалами справи позивача надіслано до ДМС для підготовки проекту наказу Голови ДМС про визнання недійсними посвідок на постійне проживання від 09.10.2002 серії НОМЕР_1 , від 20.08.2004 серії НОМЕР_2 .

За результатом розгляду якого ДМС прийнято наказ "Про визнання недійсними деяких посвідок на постійне проживання" визнано недійсні та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.10.2002, серії НОМЕР_3 - від 20.08.2004.

15 червня 2023 року Державною міграційною службою України до суду було надано письмові пояснення, в яких зазначено, що 08.08.2022 ДМС на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2022 забезпечено підготовку та подано відзив на позовну заяву з додатками, позиція ДМС стосовно позовної заяви не змінна, ДМС заперечує проти вимог позовної заяви , вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню на підставах викладених у відзиві.

15.08.2022 зареєстровано у справі відповідь на відзиві представника позивача, в якому зазначено, що у відзиві відповідач не спростував наведені в позові твердження та аргументи стосовно суті вимог позивача, тому просив позов задовольнити.

Станом на час вирішення справи, відповідачем Центральним міжрегіональним управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області відзиву подано не було.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, письмові пояснення, відповідь на відзив, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 прибула з Іраку на територію України як дружина службовця миротворчого контингенту Збройних Сил України ОСОБА_3 .

У 2002 році позивачка разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 була документована посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон та тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.10.2002.

У серпні 2004 року Управлінням ГП та ІС ГУ МВС України у м. Києві було здійснено обмін зазначеної посвідки на постійне проживання. Відтак, позивач була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 , від 20.08.2004 з терміном дії "безстроково", як особа без громадянства.

У 2015 році ОСОБА_3 (чоловік позивачки) звернувся до органів міграційної служби з метою обміну тимчасової посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_4 від 05.08.2003, виданої йому як особі без громадянства з терміном дії "безстроково". За результатами проведеної співробітниками ГУДМС в місті Києві перевірки цю посвідку було скасовано наказом ДМС України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" № 85 від 17.06.2015 року. Цей наказ був оскаржений ним до суду, де в результаті Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року по справі № 826/26493/15 його апеляційну скаргу задоволено частково, а саме визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві та зобов'язано Державну міграційну службу України скасувати наказ "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" від 17.06.2015 № 85 в частині скасування рішення відділу ГП та ІС ГУ МВС України в місті Києві від 19.04.2002 та 05.08.2003 про видачу посвідки на постійне проживання осіб без громадянства ОСОБА_3 посвідок на постійне проживання на території України.

Наказом Державної міграційної служби № 59 від 28.02.2020 року "Про внесення змін до наказу ДМС від 17.06.2015 року № 85 "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" рішення суду було виконано, відтак його тимчасова посвідка на постійне проживання була дійсною.

Судом встановлено, що позивачка разом із родиною звернулася до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини із листом, у якому просила забезпечити її право на отримання посвідки на постійне проживання нового зразка та здійснити документування її посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний лист був переданий Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини для розгляду Державній міграційній службі України.

Державна міграційна служба України листом від 14.05.2021 №8.1-3536/2-21 повідомила Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, що позивач є близьким родичем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та була документована разом з ним тимчасовою посвідкою на постійне проживання.

У вказаному листі відповідач зазначив, що позивач з питань обміну тимчасової посвідки на постійне проживання до територіального органу ДМС за місцем свого проживання, та до ДМС України не зверталась.

Оскільки із фактів, викладених у їх зверненні, не встановлено підстав для отримання у 2004 році тимчасових посвідок на постійне місце проживання відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про імміграцію" або відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", на сьогодні ДМС розпочато перевірку законності отримання позивачем документів, а також щодо наявності правових підстав для їх обміну.

За результатами проведеної перевірки Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини буде повідомлено.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини листом від 17.05.2022 повідомив позивачу, що Державною міграційною служби України не встановлено підстав для отримання позивачем у 2004 році тимчасової посвідки на постійне проживання відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про імміграцію".

Також позивач разом із родиною звернулася до Президента України із листом, у якому просила забезпечити її право на отримання посвідки на постійне проживання нового зразка та здійснити документування її посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон.

Департамент з питань звернення громадян Офісу Президента України листом від 09.06.2021 №22/028216-23 направив вказане колективне звернення на розгляд за належністю до Державної міграційної служби України.

03.09.2021 Першим заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Олексієм Пустовіт було затверджено висновок про розгляд матеріалів справ щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 (и) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зазначеного висновку при перевірці матеріалів справи про оформлення посвідки на постійне проживання громадянки Іраку ОСОБА_1 (и) ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з розглядом листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України від 25.05.2021 №8.1-1946/8.1.-21 встановлено , що рішення про документування громадянки ОСОБА_1 (и) ІНФОРМАЦІЯ_1 (у дійсності - громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) посвідками на постійне проживання від 09.10.2002 серії НОМЕР_1 від 20.08.2004 серії НОМЕР_2 (отриманої у порядку обміну) прийняте з порушенням вимог законодавства, зв'язку із чим відповідно до абзацу третього пункту 73 Порядку оформлення повинні бути визнані недійсними наказом Голови ДМС України. Згідно підпункту 8 пункту 72 Порядку оформлення, посвідка, оформлена з порушенням вимог законодавства, вилучається, визнається недійсною та знищується.

Враховуючи викладене цей висновок разом з матеріалами справи про видачу посвідок на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.10.2002 та НОМЕР_2 від 20.08.2004 громадянці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (у дійсності - громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надіслати до Державної міграційної служби України для підготовки проекту наказу Голови ДМС про скасування рішення щодо видачі посвідок на постійне проживання та визнання їх недійсними; У разі видання відповідного наказу ДМС повідомити про це громадянку Республіки Ірак ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 (и) ІНФОРМАЦІЯ_1 надіславши відповідне рішення за адресами: АДРЕСА_1 ; повідомити громадянку Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про необхідність звернення до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з заявою щодо обміну посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.

У вказаному висновку відповідач зазначив, що ним було здійснено розгляд матеріалів справи про документування позивача тимчасовою посвідкою на постійне проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон. Крім того, були розглянуті та проаналізовані документи, надіслані листом Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України від 28.08.2021 №8.1-3368/8-21.

Так, у справі від 27.03.2002 №102445 знаходиться рукописна, не завірена з оригіналом копія листа від 16.09.2002 №2/1/5-28569 без зазначення адресата із позначкою про підпис цього листа т.в.о. начальника Управління М.А. Манжос такого змісту:

"У зв'язку із оперативною необхідністю просимо Вашого сприяння в оформленні "Посвідчення особи без громадянства" та "Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон" наступним гр. Іраку, зокрема, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

У висновку вказано, що нормативно-правовими актами України ніколи не було передбачено такий документ, який би мав назву "Посвідчення особи без громадянства".

Також, у матеріалах особовою справи родини ОСОБА_1 , сформованої відділом ПР та МР УАСМ ГУ МВС України у м. Києві, зберігається заява-анкета про надання дозволу на постійне проживання в Україні із позначкою "до вх. 2731 від 17.09.2002" без дати у графі подачі документів та за відсутності у відповідних графах заяви підпису заявника та посадової особи, яка здійснила прийом цих заяв у громадян Республіки Іраку як від осіб без громадянства.

При цьому до вказаних заяв-анкет долучені копії сторінок паспортів громадянин Іраку із персональними даними заявників.

Відповідно до нотаріально завірених перекладів сторінок цих паспортів від 26.08.2021, здійснених ДМС за власною ініціативою, установлено, що копія паспортів не містить такої складової власного імені як " ОСОБА_1 ", тобто інформація, що прізвище заявників, зазначена у посвідках, є хибною та не відповідає дійсності.

Так особа, яка назвалася " ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ", згідно перекладу паспортного документа має персональні дані " ОСОБА_1 , 1952 р.н ". Слід зазначити, що у подальшому при оформленні документів особі з прізвищем " ОСОБА_1 " її персональні данні постійно варіювалися, зокрема відбувалася зміна порядку написання слів у повному імені, зміна літер у складових частинах повного імені, збільшення або зменшення кількості складових слів повного імені, зміна дати народження, проте заходи щодо встановлення тотожності особи за фотозображенням або іншими способами не проводилися.

Зазначене свідчить про те, що заявниця була обізнана про невідповідність інформації, зазначеній у його паспортних документах та отриманій посвідці, а відтак не мав жодних легітимних очікувань щодо захисту свого права.

У висновку зазначено, що у справі відсутні документи, які б підтверджували підстави для отримання дозволу на імміграцію або посвідки на постійне проживання позивачу.

Ігноруючи вказані вимоги імміграційного законодавства, без проведені будь-яких перевірок даних заявників на наявність підстав для відмови залишенні на постійне проживання, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію" без прийняття рішення або іншого підсумкового документу ОСОБА_5 , було видано тимчасову посвідку на постійне проживання, датовану 09.10.2002 серії НОМЕР_5 .

У подальшому, на підставі копії листа (орган не зазначений), аналогічним оформленням зазначеному вище листа, від 16.09.2002 щодо оформлення громадянам Іраку посвідчень особи без громадянства для виїзду кордон, без проведення перевірок, передбачених Правилами оформлення видачі посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, затвердженими наказом МВС України від 15.02.1998 №97 ДСК (службового користування, що діяли на момент оформлення), та без прийняття відповідного рішення, що приймалося керівником уповноваженого органу оформлено та видано ОСОБА_5 посвідчення особи громадянства для виїзду за кордон.

У липні 2004 року Управлінням ГП та ІС ГУ МВС України у м. Києві було прийнято заяву-анкету на обмін посвідки на постійне проживання на підставі копії аналогічного листа (орган не зазначено) без реквізитів і оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянам Іраку.

Таким чином на сьогодні громадянка Іраку ОСОБА_5 має посвідку на постійне проживання, видану 20.08.2004 серії НОМЕР_2 , у якій у графі громадянство було зазначено "особа без громадянства" на персональні" ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

У вказаний період часу посвідки на постійне проживання оформлювались відповідно до Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №11 (дійсний на момент оформлення зазначених вище посвідок, скасована постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №251). Вимоги пункту 4 цього Порядку, у тому числі щодо наявності дозволу на імміграцію, оформленні посвідок були порушені.

Таким чином розглядом матеріалів справи уставлено, що громадянка Іраку ОСОБА_5 , була документована посвідками на постійне проживання та посвідченням особи громадянства для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства України.

Одночасно слід зазначити, що листом Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС Україні запит Управління ГРФО ГУМВС України у м. Києві від 03.12.2007 №11/1258 щодо статусу іноземців, яким було видано посвідки на постійне проживання в Україні за клопотанням СБУ у зв'язку із службовою необхідністю, повідомлялося, що відповідно до діючого законодавства України їх не можна вважати особами, імміграція яких становить державний інтерес для України, також вони не підпадають під дію Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", також не має інших підстав вважати їх документування законним з огляду на вимоги статті 4 Закону України "Про імміграцію". Тобто факт видачі таких документів є грубим порушенням імміграційного законодавства України.

У висновку відповідач дійшов висновку про те, що в ході перевірки матеріалів справи про оформлення посвідок на постійне проживання родині громадян ОСОБА_8 , у тому числі і як особам без громадянства, установлено, що вони оформленні з порушенням вимог законодавства, та підлягають скасуванню на підставі пункту 73 Порядку оформлення.

Крім того, під час розгляду звернення вказаної особи, ДМС у підсистемі "Облік іноземців і біженців" Єдиний інформаційної аналітичній системі управління міграційними процесами було виявлено ознаки схожості її фотозображення з фотозображенням особи, яка отримала в Україні статус особи, яка потребує додаткового захисту, та документована посвідченнями згідно наданого статусу, з установчими даними громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи викладене, керуючись пунктами 3.1, 3.2 Меморандуму про співробітництво, зокрема, з питань проведення експертизи, експертних та наукових досліджень, пов'язаних з попередженням, виявленням, підробкою документів, що підтверджують громадянство, посвідчують особу чи її спеціальний статус, або документів, що стали підставою для їх видачі, укладеного 23.12.2019 між Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та Державною міграційною службою України, ДМС було надіслано відповідний лист від 06.07.2021 №8.1-5352/2-21 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з проханням здійснити дослідження та надати інформацію:

- чи є однією і тією ж самою особою особа, фотозображення якої міститься на заяві-анкеті від 12.06.2014 про видачу/обмін посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, що знаходиться у Єдиний інформації аналітичній системі управління міграційними процесами, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи НОМЕР_6 та особи, фотозображення якої містяться у копії заяви-анкети на постійне проживання в Україні, копії паспорта з нерозбірливим номером, копії посвідчення на постійне проживання серії НОМЕР_7 , копії посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_8 , оформлених на ім'я особи без громадянства ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У відповіді на зазначений лист ДМС Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 29.07.2021 №9350-21-2, зазначено, що на основі проведених досліджень з ідентифікації особи за ознаками зовнішності можна стверджувати, що особа, фотозображення якої міститься на заяві-анкеті від 12.06.2014 про видачу/обмін посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, що знаходиться у Єдиній інформаційної аналітичній системі управління міграційними процесами, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення особи НОМЕР_6 особа, - фотозображення якої містяться у копії заяви-анкети на постійне проживання в Україні (до вх. 2731 від 17.09.2002), копії паспорта з нерозбірливим номером, копії посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , копії посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_9 , оформлених на ім?я особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою. Відповідь долучена до матерів справи.

У висновку вказано, що 12.09.2012 Державною міграційною службою України було прийнято рішення про визнання громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка потребує додаткового захисту. На підставі цього рішення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту серії НОМЕР_10 від 03.10.2014 дійсне до 12.09.2017.

На сьогодні оригінал паспорта громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зберігається у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Таким чином, громадянка Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається такою, що безстроково на законних підставах перебуває на території України, та для підтвердження цього факту їй необхідно звернутися до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з заявою щодо обміну посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, серії НОМЕР_14 від 03.10.2014.

Згідно довідки відділу та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м.Києві Київській області від 19.08.2021 установлено, що за посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту Республіки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адресу свого місця проживання у м.Києві не зареєструвала. При подачі заяви на отримання посвідчення вказала, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Особа із даними " ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ",зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

При у цьому, у колективній заяві родини, яка зареєстрована в ДМС 15.06.2021 за вхідним №КО-5278-21, зазначено вищевказану адресу (АДРЕСА_4) для листування із " ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ". На вказану адресу була направлена відповідь на зазначене звернення від 08.07.2021 №KO-5278-21/8.1/2509-21, проте вона була повернута ДМС із рукописною позначкою на конверті, проставленою МСП 601 "не проживає" (копія долучена до матеріалів справи).

Згідно зазначеного висновку при перевірці матеріалів справи про оформлення посвідки на постійне проживання громадянки Іраку ОСОБА_1 (и) ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з розглядом листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України від 25.05.2021 №8.1-1946/8.1.-21 встановлено, що рішення про документування громадянки ОСОБА_1 (и) ІНФОРМАЦІЯ_1 (у дійсності - громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) посвідками на постійне проживання від 09.10.2002 серії НОМЕР_1 від 20.08.2004 серії НОМЕР_2 (отриманої у порядку обміну) прийняте з порушенням вимог законодавства, зв'язку із чим відповідно до абзацу третього пункту 73 Порядку оформлення повинні бути визнані недійсними наказом Голови ДМС України. Згідно підпункту 8 пункту 72 Порядку оформлення, посвідка, оформлена з порушенням вимог законодавства, вилучається, визнається недійсною та знищується.

Враховуючи викладене цей висновок разом з матеріалами справи про видачу посвідок на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.10.2002 та НОМЕР_2 від 20.08.2004 громадянці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (у дійсності - громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надіслати до Державної міграційної служби України для підготовки проекту наказу Голови ДМС про скасування рішення щодо видачі посвідок на постійне проживання та визнання їх недійсними; У разі видання відповідного наказу ДМС повідомити про це громадянку Республіки Ірак ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 (и) ІНФОРМАЦІЯ_1 надіславши відповідне рішення за адресами: АДРЕСА_1 ; повідомити громадянку Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про необхідність звернення до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з заявою щодо обміну посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.

На підставі спірного висновку Державною міграційною службою України було прийнято наказ №141 від 07.09.2021, пунктом 3 якого визначено визнати недійсними та такими, що підлягають вилучення та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.10.2002 та НОМЕР_2 від 20.08.2004.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачами спірного висновку та наказу, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (далі-Закон №3773, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

- іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;

- посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 №2491-III (далі-Закон №2491, в редакції, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідки на постійне проживання).

Відповідно до статті 1 Закону №2491 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

- іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

- дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію;

- посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Статтею 11 Закону №2491 визначено, що особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.

Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

25.04.2018 Кабінетом Міністрів України було затверджено постанову №321 про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі-Порядок №321, в редакції, яка були чинна на момент прийняття відповідачем спірного висновку від 09.09.2021).

Згідно з пунктами 1-3 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну або до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території.

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та які: досягли 16-річного віку, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто; не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет одного з батьків (усиновлювачів), з ким проживають особи на підставі дозволу на імміграцію, опікунів, піклувальників.

Відповідно до пунктів 6-8 Порядку №321 у разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без громадянства замість втраченої або викраденої оформляється та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну.

Обмін посвідки здійснюється у разі:1) зміни інформації, внесеної до посвідки;2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;3) закінчення строку дії посвідки;4) непридатності посвідки для подальшого використання;5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

За оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін справляється адміністративний збір у розмірах, установлених законодавством.

Згідно з пунктом 9 Порядку №321 оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/ територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).

Відповідно до пункту 40 Порядку №321 для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземці та особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", за умови отримання ними одного з документів, зазначених у частині сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та мають дозвіл на імміграцію в Україну, для обміну посвідки в установленому порядку можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов'язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 р. № 68/262.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред'являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Згідно з пунктом 41 Порядку №321 у разі коли обмін посвідки здійснюється у зв'язку із закінченням строку її дії або оформленням нової посвідки в разі втрати або викрадення, додатково подаються документи, зазначені у підпункті 4 пункту 32, пунктах 33 і 34 цього Порядку.

У разі неможливості подати такі документи у зв'язку з їх втратою або видачею на тимчасово окупованій території України, іноземцем або особою без громадянства додатково подаються документи, які згідно із Законом України "Про імміграцію" підтверджують підстави для отримання дозволу на імміграцію (посвідки на постійне проживання), та їх копії.

Пунктом 42 Порядку №321 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Пошук у Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).

До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються іноземцем або особою без громадянства, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.

Перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі "Службові відмітки" заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв'язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.

За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі коли під час порівняння фотозображень не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, про це повідомляється територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з ідентифікації іноземця або особи без громадянства і з'ясування обставин виникнення розбіжностей.

Згідно з пунктом 72 Порядку №321 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі:

1) коли вона підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до посвідки (крім додаткової змінної інформації);

2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;

3) непридатності посвідки для подальшого використання;

4) скасування посвідки;

5) коли вона заявлена як втрачена або викрадена;

6) смерті особи, якій видано посвідку;

7) закінчення строку її дії або прийняття рішення про обмін такої посвідки до закінчення строку її дії;

8) оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства;

9) неотримання посвідки іноземцем або особою без громадянства протягом шести місяців;

10) коли іноземець або особа без громадянства не звернулися для її обміну у строки, визначені пунктом 18 цього Порядку.

Згідно з пунктом 73 Порядку №321 у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

На підставі висновку посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.

Повідомлення про визнання наказом ДМС посвідки недійсною видається територіальним органом ДМС, визначеним у наказі ДМС, іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його отримання від ДМС.

Іноземець або особа без громадянства, щодо яких прийнято рішення про визнання посвідки недійсною, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та в разі відсутності підстав для подальшого тимчасового перебування на території України на законних підставах зобов'язані виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання повідомлення про це.

Відповідно до пункту 74 Порядку №321 недійсна посвідка, подана або виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів повертається для знищення до територіального органу/територіального підрозділу ДМС за місцем її видачі. Як зазначено вище, пунктом 4 наказу Державної міграційної служби України від 07.09.2021 №141 визнано недійсними та такими, що підлягають вилучення та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.10.2002 та НОМЕР_2 від 20.08.2004.

Спірний наказ був прийнятий на підставі висновку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 03.09.2021 про розгляд матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, у вказаному висновку контролюючий орган зазначив про безпідставність видачі позивачу посвідок на постійне проживання серії НОМЕР_11 від 09.10.2002 та серії НОМЕР_7 від 20.08.2004.

Контролюючий орган наголосив на тому, що вказані посвідки були видані за відсутності дозволу на імміграцію, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 3 Закону №3773 іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Статтею 11 Закону №3773 визначено, що після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 було затверджено Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання (далі-Порядок №1983, який був чинний на дату видачі позивачу тимчасової посвідки від 20.08.20204 серії НОМЕР_12 ).

Так, пунктом 3 Порядку №1983 встановлено, що посвідки оформляються в установленому порядку іммігрантам, які досягли 16-річного віку, за особистим зверненням або зверненням законних представників чи інших осіб за їх нотаріально засвідченим дорученням до територіальних підрозділів за місцем проживання іммігранта.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1983 для оформлення посвідки подаються такі документи: заява встановленого Державним департаментом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі-Департамент) зразка; копія паспортного документа з імміграційною візою копія рішення про надання дозволу на імміграцію; квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати.

Отже, в силу вищенаведених вимог законодавства, одним із документів, який подається особою для видачі посвідки на постійне проживання є дозвіл на імміграцію.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів видачі позивачу дозволу імміграцію.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання їй дозволу на імміграцію.

У свою чергу, відповідачі стверджують про відсутність такого дозволу, що є порушенням міграційного законодавства під час видачі позивачці посвідки на постійне проживання.

Також у висновку від 03.09.2021 контролюючий орган зазначив, що у матеріалах особовою справи родини ОСОБА_1 зберігається заява-анкета про надання дозволу на постійне проживання в Україні із позначкою "до вх. 2731 від 17.09.2002" без дати у графі подачі документів та за відсутності у відповідних графах заяви підпису заявника та посадової особи, яка здійснила прийом цих заяв у громадян Республіки Іраку як від осіб без громадянства.

При цьому до вказаних заяв-анкет долучені копії сторінок паспортів громадянин Іраку із персональними даними заявників.

Відповідно до нотаріально завірених перекладів сторінок цих паспортів від 26.08.2021, здійснених ДМС за власною ініціативою, установлено, що копія паспорту не містить такої складової власного імені як " ОСОБА_1 ", тобто інформація, що прізвище заявника, зазначена у посвідці, є хибною та не відповідає дійсності.

Так особа, яка назвалася " ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ", згідно перекладу паспортного документа має персональні дані " ОСОБА_1 , 1952 р.н.". Слід зазначити, що у подальшому при оформленні документів особі з прізвищем " ОСОБА_1 " її персональні данні постійно варіювалися, зокрема відбувалася зміна порядку написання слів у повному імені, зміна літер у складових частинах повного імені, збільшення або зменшення кількості складових слів повного імені, зміна дати народження, проте заходи щодо встановлення тотожності особи за фотозображенням або іншими способами не проводилися.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що у матеріалах особовою справи родини ОСОБА_1 наявна заява-анкета на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 із позначкою "до вх. від 17.09.2002".

Разом з тим, суд позбавлений можливості встановити факт наявності або відсутності у вказаній заяві особистого підпису позивача та дати її подачі, оскільки копіювання вказаної сторінки заяви здійснене разом із квитанціями про сплату державного мита, які накладені зверху відповідної сторінки, зокрема, на ту частину заяви, що містить графи щодо підпису та дати заповнення.

Однак, дослідивши зміст вказаного документа, судом встановлено відсутність у заяві-анкеті відомостей щодо посадової особи контролюючого органу, яка приймала таку заяву-анкету, дати прийому документів та особистого підпису такої посадової особи.

Суд зазначає, що вказані обставини ставлять під сумнів факт належного прийняття посадовою особою контролюючого органу від позивача вказаної заяви-анкети.

Також, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи родини ОСОБА_1 наявна копія паспорту позивача та переклад її паспорта з англійської та арабської мов на українську, здійснений перекладачем ОСОБА_11 .

Так, відповідно до перекладу паспорта власником документа є ОСОБА_1 .

Отже, вказане свідчить про безпідставність зазначення у тимчасовій посвідці серії НОМЕР_13 від 20.08.2004, виданій позивачу у складі прізвища, ім'я та по батькові слова " ОСОБА_1 " та свідчить про те, що такий документ містить неправильні відомості.

Щодо посилань позивача на наявність сумніву щодо достовірності перекладу, то суд не приймає їх до уваги, оскільки позивач під час розгляду справи не надав жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували достовірність вказаного перекладу.

Крім того, у спірному висновку відповідач зазначив, що Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України у листі від 29.07.2021 №9350-21-2, зазначено, що в ході дослідження з ідентифікації особи за ознаками зовнішності встановлено, що особа, фотозображення якої міститься на заяві-анкеті від 12.06.2014 про видачу/обмін посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, що знаходиться у Єдиній інформаційної аналітичній системі управління міграційними процесами, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення особи НОМЕР_6 особа, - фотозображення якої містяться у копії заяви-анкети на постійне проживання в Україні (до вх. 2731 від 17.09.2002), копії паспорта з нерозбірливим номером, копії посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , копії посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_9 , оформлених на ім?я особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою.

У висновку відповідач зазначив, що 12.09.2012 Державною міграційною службою України було рішення про визнання громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка потребує додаткового захисту. На підставі цього рішення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту серії НОМЕР_10 від 03.10.2014 дійсне до 12.09.2017, з приводу чого суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Державна міграційна служба України звернулася до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з листом від 06.07.2021 №8.1-5352/2-21, у якому просила здійснити дослідження та надати інформацію:

- чи є однією і тією ж самою особою особа, фотозображення якої міститься на заяві-анкеті від 12.06.2014 про видачу/обмін посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, що знаходиться у Єдиний інформації аналітичній системі управління міграційними процесами, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи НОМЕР_6 та особи, фотозображення якої містяться у копії заяви-анкети на постійне проживання в Україні, копії паспорта з нерозбірливим номером, копії посвідчення на постійне проживання серії НОМЕР_2 , копії посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_9 , оформлених на ім'я особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України листом від 29.07.20 №9350-21-2 повідомив відповідачу, що на основі проведених досліджень з ідентифікації особи за ознаками зовнішності можна стверджувати, що особа, фотозображення якої міститься на заяві-анкеті від 12.06.2014 про видачу/обмін посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, що знаходиться у Єдиній інформаційної аналітичній системі управління міграційними процесами, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи НОМЕР_6 особа, - фотозображення якої містяться у копії заяви-анкети на постійне проживання в Україні (до вх. 2731 від 17.09.2002), копії паспорта, копії посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , копії посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_9 -оформлених на ім?я особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою.

Судом встановлено, що 12.09.2012 Державною міграційною службою України було прийнято рішення №486-12 про визнання громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка потребує додаткового захисту.

На підставі цього рішення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту серії НОМЕР_10 від 03.10.2014 дійсне до 12.09.2017.

Суд зазначає, що зі змісту спірного висновку та наказу вбачається, що підставою для визнання недійсними виданих позивачу посвідок на постійне проживання є підпункт 8 пункту 72 Порядку №321, тобто оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства.

Суд звертає увагу на те, що факт надання громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу особи, яка потребує додаткового захисту, та видачі їй відповідного посвідчення мав місце ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто вже після видачі позивачу посвідок на постійне проживання.

Отже, оскільки на момент видачі позивачу посвідок на постійне проживання не було факту надання громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу особи, яка потребує додаткового захисту, та видачі їй відповідного посвідчення, суд вважає, що вказані обставини не можуть свідчити про оформлення посвідок позивача з порушенням вимог законодавства та не можуть бути покладені в основу для визнання недійсними таких документів саме на підставі підпункту 8 пункту 72 Порядку №321.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що видача позивачу посвідок на постійне проживання серії НОМЕР_1 , від 20.08.2004 серії НОМЕР_2 була здійснена за відсутності попередньо виданого дозволу на імміграцію.

Крім того, з матеріалів справи вбачається відсутність у заяві-анкеті позивача підпису уповноваженої особи, яка прийняла такий документ, та дати прийняття, а також безпідставність зазначення у посвідці на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 20.08.2004 у складі прізвища, ім'я та по батькові власного імені " ОСОБА_1 ".

Вищевказане свідчить про те, що вказані посвідки були видані з порушенням вимог чинного законодавства, а тому складання Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області висновку від 03.09.2021 про недійсність таких документів підпункту 8 пункту 72 Порядку №321 є правомірним.

У зв'язку з цим, підстави для визнання протиправним Висновку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 03.09.2021 відсутні.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 4 наказу ДМС України від 07.09.2021 №141, оскільки спірний наказ був прийнятий на підставі спірного висновку.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні особі без громадянства ОСОБА_1 з урахуванням, правової оцінки та висновків, оскільки вона є похідною від перших двох вимог та не підлягає задоволенню.

Крім того, будь-якої заяви позивача про оформлення посвідки на постійне проживання не міститься в матеріалах справи від 27.03.2002 № 102445, з заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про оформлення посвідки на постійне проживаю не зверталась, також інформація про звернення позивача з заявою встановленого зразку відсутня в відомчій інформаційній системі ДМС, відтак вищезазначена позовна вимога є безпідставною та необґрунтованою.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spai№) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування наказу і Висновку, зобов'язати вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.