ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" грудня 2023 р. Справа № 300/5726/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Гомельчука С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Фреїшин Тетяна Михайлівна, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
Представник - адвокат Фреїшин Тетяна Михайлівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3666,66 грн. До заяви долучено документи на підтвердження наданих послуг позивачу.
Ухвалою суду від 07.12.2023 заяву прийнято до розгляду в порядку письмового провадження.
Від представника відповідача надійшли письмові заперечення (пояснення) на заяву, обгрунтовані тим, що заявлена сума на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю та обсягом виконаної адвокатом роботи. На думку представника Військової частини НОМЕР_1 , адвокатом суттєво завищено час, витрачений на підготовку процесуальних документів, а його фаховий вклад суттєво перевищено в грошовій оцінці. Вважає, що оскільки підготовка процесуальних документів та участь адвоката в даній справі не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, розмір витрат на правничу допомогу необхідно зменшити.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив таке.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 300/5726/23 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу - березня 2016 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця підвищення доходу - січня 2008 року.
У позовній заяві представником позивача було заявлено витрати на професійну правничу допомогу, проте не надано відповідних документів для підтвердження таких витрат.
Згідно ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У строк, визначений ч.7 ст. 139 КАС України, від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу із відповідними доказами.
Так, що стосується стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 132 КАС України).
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 КАС).
За змістом ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З урахуванням частин 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01) Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Окрім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Пунктом 269 цього рішення визначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі, якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18 Верховний Суд висловив думку, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18 вказав, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Так, представником позивача до заяви додано ордер, квитанцію до прибуткового касового ордера №23/019 від 22.08.2023 на суму 3666,66 грн, акт про надання правничої допомоги від 22.08.2023, договір про надання правничої допомоги №23/019 від 27.06.2023. З акту виконаних робіт вбачається, що сума витрат за надання послуг адвоката складає 3666,66 грн. Кількість витрачених годин - 1 год 50 хв, в тому числі: збір доказів - 0,20 хв, складання адміністративного позову до суду - 1,5 год.
Аналізуючи подані документи, на думку суду, розрахунок правничої допомоги дещо завищений у співвідношенні до категорії справи та обсягу наданих позивачу послуг та є неспівмірним зі складністю виконаних адвокатом робіт.
Більше того, суд враховує, що розгляд справи проводився у письмовому провадженні.
Підсумовуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, заперечення відповідача, суд робить висновок, що розмір витрат, зазначений представником позивача, не є пропорційним, а тому сума гонорару, визначена адвокатом Іроденка І.Р. є завищеною щодо відповідача та повинна бути зменшеною.
Відтак, суд доходить висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву представника позивача - адвоката Фреїшин Тетяни Михайлівни задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу у розмрі 2000 грн (дві тисічі гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.