УХВАЛА
про закриття провадження в справі
м. Вінниця
18 грудня 2023 р. Справа № 120/12664/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправними діями органу Пенсійного фонду щодо не виплати нарахованої пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року у розмірі 120815,06 грн.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якій він вказує на необхідність закриття провадження з огляду на те, що вищезазначену суму нарахована на виконання рішення суду у справі № 120/4075/22 та, відповідно, виплати такої суми належить до предмета її виконання.
Розглянувши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.
Рішенням суду від 21.06.2022 року у справі № 120/4075/22 зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2019 року, з урахуванням довідки №11/7003 від 11.01.2022 року, виданої Фінансово-економічним управлінням Адміністрації державної прикордонної служби України, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до відомостей з листа головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.05.2023 року № 8818-7251/Б-02/8-0200/23 на виконання цього рішення суду позивачеві за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року нараховано заборгованість по пенсії у розмірі 120815,06 грн та включено їх до Реєстру судових рішень.
Суд наголошує, що вказаним рішенням відповідача зобов'язано не тільки здійснити перерахунок пенсії позивача, а також і виплатити перераховану пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
Тобто питання виплати позивачеві пенсії, у тому числі й заборгованості по пенсії, що виникла у відповідний період належить до предмета виконання рішення суду у справі № 120/4075/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення, тощо.
Окрім того, приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом установлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд зазначає, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як слідує із матеріалів справи, за своєю суттю цей спір виник фактично у зв'язку з протиправними діями щодо невиконанням відповідачем рішення суду від 21.06.2022 року у справі № 120/4075/22, що відобразилося конкретно у не здійсненні виплати на рахованої заборгованості по пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року. При цьому, спір щодо необхідності проведення нарахування та виплати пенсії позивача вже вирішений.
Таким чином, оскаржувана дії відповідача щодо не здійснення виплати заборгованості із пенсійного забезпечення підлягають перевірці у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Такий порядок оскарження дій суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення ч. 5 ст. 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Суд також ураховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 року у справі № 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 року у справі № 826/13146/18.
Таким чином, позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправної бездіяльності відповідача при виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/4075/22. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. З огляду на викладене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
А тому, вимоги про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, яка допущена на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не можуть розглядатися.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Відтак, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Зважаючи на те, що між сторонам новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами та стосується того ж основного предмету і підстав, оцінка яким уже надавалася судом при розгляді справи № 120/4075/22, однак лише на стадії виконання судового рішення, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Закрити провадження в адміністративній справі № 120/12664/23 за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Альчук Максим Петрович