Справа № 991/10740/23
Провадження 1-кс/991/10833/23
13 грудня 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України,
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, у якій захисник просить:
- визнати незаконною бездіяльність прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021, яка полягає у нерозгляді клопотання захисника ОСОБА_3 № 13 про проведення допиту свідків, у порядку визначеному ст. 220 КПК України;
- зобов'язати прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021 розглянути клопотання захисника ОСОБА_3 № 13 про проведення допиту свідків, у порядку визначеному ст. 220 КПК України;
- скасувати постанову детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_5 від 04.12.2023 про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 № 13 про проведення допиту свідків, та зобов'язати детектива допитати свідків, зазначених захисником у клопотанні № 13.
Скаргу обґрунтовує тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021, у якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Захисник у клопотанні посилається на те, що під час розгляду клопотання про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу сторона обвинувачення посилалась на наявність ризику впливу на свідків та інших осіб, що мають процесуальний статус підозрюваних у справі. Тому, з метою усунення можливого впливу на свідків та підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні сторона захисту 01.12.2023 електронною поштою направлено детективу Національного бюро ОСОБА_5 та прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 клопотання № 13 про проведення допитів свідків та підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні.
04.12.2023 детективом ОСОБА_5 винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання захисника.
Захисник вважає вказану постанову необґрунтованою та невмотивованою, оскільки зазначені детективом обґрунтування є абстрактними, детектив не зазначає чому допит свідків і підозрюваних є неможливим, недоцільним, передчасним або ж може перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Окрім цього захисник також зазначає, що станом на день звернення зі скаргою прокурор жодної відповіді на клопотання не надала.
Тому вважає, що такі дії детектива та бездіяльність прокурора свідчать про неповне досудове розслідування.
У судовому засіданні захисник позицію, висловлену у скарзі, підтримала, просила скаргу задовольнити.
Детектив Національного бюро ОСОБА_5 у судове засідання не прибув, подав до суду заперечення, які обґрунтував тим, що 01.12.2023 до Національного антикорупційного бюро надійшло клопотання № 13 захисника ОСОБА_3 , за результатом розгляду якого 04.12.2023 детективом відмовлено у його задоволенні, оскільки мета проведення слідчої дії, яка зазначена у клопотанні захисника, а саме допит свідків та підозрюваних, жодним чином не спрямована на збирання чи перевірку вже отриманих доказів. Тим паче відомості викладені у клопотанні, жодним чином не стосуються обставин, які підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні, тому просить відмовити у задоволенні скарги. Письмові заперечення долучені до скарги.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 у судове засідання не прибула, про дату та час розгляду скарги повідомлена належним чином.
Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. (ч. 3 ст. 306 КПК України)
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Щодо рішення детектива про відмову у проведенні слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Правова природа проваджень, які здійснюються слідчим суддею, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, а й оцінки таких клопотань на предмет доцільності здійснення слідчих (розшукових) дій, що порушуються перед детективом, та обґрунтованість внесеного клопотання.
Отже, предметом судового контролю під час розгляду таких скарг є не лише прийняте слідчим, прокурором рішення стосовно поданого клопотання, а й дотримання інших процесуальних вимог щодо проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, які ініціюються перед органами досудового розслідування у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні встановлено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021, у тому числі за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Встановлено, що 01.12.2023 захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 звернулась до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро України із клопотанням № 13 про проведення допиту свідків, у якому просила з метою усунення, на думку слідства, можливого впливу ОСОБА_4 на свідків провести додаткові допиту свідків та допит підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні. (а.с. 8-9)
Відповідно до положень ч. 3 ст. 93 КПК України, сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно із ч. 2 ст. 220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Тобто, право сторони захисту ініціювати проведення слідчих (розшукових) дій є абсолютним, але питання про доцільність та необхідність їх проведення вирішується слідчим та прокурором, шляхом винесення вмотивованої постанови в порядку ст. 220 КПК України.
Вимоги до змісту постанови детектива визначені у ч. 5 ст. 110 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що за результатами розгляду клопотання захисника ОСОБА_3 детектив Національного бюро ОСОБА_5 виніс постанову від 04.12.2023 про відмову у задоволенні клопотання № 13 від 01.12.2023. В обґрунтування прийнятого рішення детектив, посилаючись на ст. 110, 220 КПК України, дійшов висновку, що мета проведення слідчої дії, а саме усунення наявності ризику впливу підозрюваного ОСОБА_4 на свідків та інших учасників кримінального провадження, жодним чином не спрямована на досягнення мети проведення слідчої дії, яка має бути спрямована на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів. Орган досудового розслідування в залежності від фактичних обставин провадження, самостійно, за внутрішнім переконанням, визначає, які саме процесуальні дії та коли їх належить здійснити для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у певному кримінальному провадженню. (а.с. 10-11)
Дослідивши у судовому засіданні постанову детектива від 04.12.2023, слідчий суддя дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, детектив навів мотиви прийняття постанови та їх обґрунтування, посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України, тобто постанова відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України.
Перевіряючи клопотання сторони захисту щодо проведення слідчої (розшукової) дії, яка ініціюється перед органам досудового розслідування у кримінальному провадженні, на предмет викладених у ньому вимог та їх обґрунтованості, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Одним із видів слідчих дій є допит (ст. 224 КПК України).
Звертаючись із клопотанням від 01.12.2023 про допит свідків та підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні, захисник посилалась виключно на необхідність усунення можливого ризику впливу на свідків.
Разом з тим, згідно кримінального процесуального закону метою проведення допиту, є отримання від особи показань. В свою чергу показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. (ч. 1 ст. 95 КПК України)
Змагальність сторін, як одна із загальних засад кримінального провадження, передбачає, самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України (п. 15 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 22 КПК України).
Отже, у випадку, коли стороною захисту ініційовано проведення слідчої (розшукової) дії, саме вона має довести доцільність проведення такої дії.
В свою чергу, захисником не доведено, що мета, яку зазначає захисник у клопотання № 13 про проведення допиту свідків та підозрюваних спрямована на отримання відомостей, які мають значення у кримінальному провадженні № 52021000000000006.
Слід також звернути увагу, що кримінальне процесуальне законодавство не покладає на детектива обов'язку проводити усі слідчі (розшукові) дії, які ініціює сторона захисту, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути неможливими, недоцільними, передчасними або ж перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 40 КПК України детектив несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Здійснюючи свої повноваження детектив є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється.
Процесуальна самостійність детектива, серед іншого, обумовлюється необхідністю проведення ефективного досудового розслідування та наявністю повноважень на проведення слідчих (розшукових) дій у випадках встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки саме детектив, який здійснює слідство у кримінальному провадженні, визначає предмет та коло обставин, які підлягають доказуванню, та необхідністю вчинити окремі підготовчі дії, які забезпечать ефективність та результативність його проведення.
За вказаних обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що оскаржуване рішення детектива, з урахуванням положень ч. 5 ст. 40 КПК України, є законним, обґрунтованим, винесеним у межах повноважень.
Щодо бездіяльності прокурора.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Наведеним ознакам відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ст. 220 КПК України.
Як зазначалось вище захисником направлено клопотання № 13 від 01.12.2023 і прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
В свою чергу прокурором на підтвердження виконання вимог ст. 220 КПК України щодо розгляду клопотання захисника жодних доказів не надано.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 не виконано вимоги ст. 220 КПК України щодо розгляду клопотання захисника ОСОБА_3 від 01.12.2023 № 13, а тому допущено бездіяльність.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 22, 110, 220, 303-309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Скаргу задовольнити частково.
Зобов'язати прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , чи іншого прокурора у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021 розглянути клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 від 01.12.2023 № 13 про проведення допиту свідків та підозрюваних у порядку, визначеному ст. 220 КПК України.
У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1