ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/821/764/23 Справа № 707/2836/23 Категорія: ч. 2 ст. 436-2 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2023 року
ВСТАНОВИЛА
Ухвалою, що оскаржується, ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 січня 2024 року включно.
Одночасно визначено можливість внесення застави для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов'язків, визначених КПК України. Розмір застави визначено у межах 745,15 розмірів пожиточного мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 2000 000 грн.
При прийнятті такого рішення, суд врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_6 , яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. Окрім того, суд зазначив про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані у суді.
В апеляційній скарзі обвинувачена просить скасувати вищевказану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло у певний період доби. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, оскілки вона постановлена з порушенням норм матеріального права. Вказує, що ризики, зазначені прокурором, є безпідставними та недоведеними. На думку обвинуваченої, судом грубо порушено декілька засад кримінального провадження - диспозитивність та змагальність. Також, своїми діями суд порушив принципи об'єктивності та неупередженості, вийшовши за межі наданих йому повноважень та фактично перейняв на себе функції сторони обвинувачення. Зазначає, що у даному кримінальному провадженні вона не затримувалась, а навпаки, перебуваючи у місті Черкаси отримала клопотання сторони обвинувачення про застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та самостійно прибула до Печерського районного суду м. Києва для розгляду цього клопотання. Стверджує, що на сьогодні усі свідки сторони обвинувачення допитані. Вказує, що розмір застави є непомірним. Також просить звернути увагу на те, що на її утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, які потребують в тому числі материнської підтримки. Приводить відомості про те, що вона позитивно характеризується, не судима та раніше ні коли не притягалась до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.
Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- обвинувачена, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченої та прокура, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 199 КПК при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Дані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що при прийняті рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ризики, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, не зникли та не зменшились.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про необхідність врахування обставин інкримінованого кримінального правопорушення, а також місця народження обвинуваченої (м. Мелітополь Запорізької області), що на даний час є тимчасово окупованою російською федерацією територією та можливість виїзду останньої на тимчасово окуповану територію. Отже ризик переховування від суду, правильно оцінений судом першої інстанції як реальний.
Колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, може реально спонукати її до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду.
Також, суд зважив на відомості про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, розлучена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2009 та 2013 років народження, котрі на даний час перебувають в окупованому АРК Крим; до взяття під варту працювала на посаді судді Якимівського районного суду Запорізької області, була відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області, зареєстрована за адресою: Запорізька область, смт. Якимівка, гуртожиток ПТУ №51, фактично тимчасово проживала в м. Черкаси.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновків, що більш м'який запобіжний захід, а ні ж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.
З огляду на ці обставини суд першої інстанції привів належні доводи щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до національного законодавства та практики ЄСПЛ, суд першої інстанції, визначив необхідність, при прийняття рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати до обвинуваченої альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, суд повинен, врахувати положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставний його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченої, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому суду слід мати на увазі, що виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадження.
З огляду на наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру встановленої застави.
Всупереч доводам апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. За таких обставин не вбачається підстав для скасування чи зміни ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення, ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2023 року- без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4