Справа № 761/44389/23
Провадження № 1-кс/761/28858/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року cлідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою 04.11.2023 року,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою 04.11.2023 року.
Як на підставу звернення до суду зі скаргою, заявник посилається на положення ст. 303 КПК України та в обґрунтування скарги зазначає про те, що 04.11.2023 ним засобами електронного зв'язку до Державного бюро розслідувань була направлена заява про вчинення кримінального правопорушення суддею Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, проте відомості про кримінальні правопорушення, у встановленому порядку та строки всупереч вимогам ст.214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені. В зв'язку з чим, просить зобов'язати уповноважених осіб Державного бюро розслідувань невідкладно зареєструвати його заяву про вчинення кримінального правопорушення від 04.11.2023 року, та внести до ЄРДР відповідні відомості.
У судове засідання ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про день та час судового розгляду, не з'явився. При цьому, 04.12.2023 року звернувся до суду із заявою про проведення судового засідання у його відсутність.
Уповноважена особа Державного бюро розслідувань, бездіяльність якої оскаржується, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явилась. Разом з цим, відсутність у судовому засіданні особи, бездіяльність якої оскаржується, не перешкоджає розгляду скарги.
Вивчивши матеріали скарги та долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_3 04.11.2023 року до Державного бюро розслідувань направив електронною поштою заяву про нібито вчинення кримінального правопорушення суддею Заводського районного суду м. Дніпродзержинська.
Згідно п.2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора №298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Зі змісту заяви ОСОБА_3 вбачається, що, на думку заявника, має місце вчинення суддею Заводського районного суду м. Дніпродзержинська ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, ст. 366 КК України.
Разом з тим, на переконання слідчого судді, у вказаній заяві про вчинення кримінальних правопорушень не наведено обставин, які би вказували на наявність ознак таких кримінальних правопорушень, а лише викладено дані, які стосуються судового рішення та діяльності судді щодо розгляду конкретної справи.
Так, положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Пунктом 4 ч.5 ст.214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Незважаючи на те, що норми кримінального процесуального закону не містять будь-якого особливого порядку щодо внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР щодо суддів, це не означає, що всі заяви про вчинення суддями кримінального правопорушення саме під час здійснення правосуддя підлягають внесенню до ЄРДР, оскільки судді, як це передбачено ч.1 ст129 Конституції, при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
На забезпеченні відповідних гарантій незалежності суддів, з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в низці інших міжнародних документів, у тому числі «Основні принципи незалежності судових органів», які були ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 р. та 40/146 від 13 грудня 1985 року, неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України офіційне тлумачення положень ч.ч.1, 2 ст126 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 Конституційний Суд України констатував, що «недоторканість суддів - одним з елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом».
Відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Вказана норма закону визнана конституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2011 від 12 липня 2011 року, в якому, поміж іншого, зазначено, що оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 від 2008 року до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на зверненні до Європейського суду з прав людини.
У Висновку № 3 від 2002 року вказаної Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Таким чином, можливе порушення суддями норм матеріального або процесуального права не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення, та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності. Адже відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку.
Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається, що підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні у справі №2-рп/2011 від 11 березня 2011 року, у відповідності до якої оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами.
З огляду на наведене, слідчий суддя вважає доводи заявника ОСОБА_3 необґрунтованими, а тому підстав для задоволення скарги не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.214, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою 04.11.2023 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя