ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16552/23
провадження № 2/753/7583/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
28 листопада 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сирбул О.Ф.,
за участю секретаря Кушнір А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» (далі по тексту - позивач, ТОВ ««БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує, що відповідач є власником машиномісця № НОМЕР_1 (площа 15,60 кв.м.) машиномісця № НОМЕР_2 (площа 19,30), які розташовані на першому поверсі напівпідземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 . Між сторонами відсутній договір про надання послуг з утримання та облуговування нерухомого майна, проте позивач фактично надає послуги з утримання та облуговування машиномісць, які не можуть бути відокремлені, фактично надаються, а тому відповідач як власник цього нерухомого майна зобов'язаний їх оплачувати. У зв'язку з чим станом на 01.09.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 32 980,00 грн. - основного боргу, 4 795,67 грн. - інфляційної складової боргу, 1 198,06 грн. - 3% річних, яку він просить стягнути.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.10.2023 відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та одночасно задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомостей, що підтверджують право власності/користування на машиномісце № НОМЕР_1 (площа 15,60 кв.м) та машиномісця № НОМЕР_2 (площа 19,30 кв.м), які розташовані на першому поверсі напівпідземної стоянки за адресою: АДРЕСА_1 .
20.10.2023 на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2023 з Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надійшли відомості, що підтверджують право власності/користування на машиномісце № НОМЕР_1 (площа 15,60 кв.м) та машиномісце № НОМЕР_2 (площа 19,30 кв.м), що розташовані на першому поверсі напівпідземної стоянки за адресою: АДРЕСА_1 , які згідно з наданих копій договорів купівлі-продажу належать ОСОБА_1 .
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення.
Відповідач, в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку, заяви про відкладення розгляду справи та/або відзиву на позов до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою представника позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані у справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач є власником машиномісця № НОМЕР_1 (площа 15,60 кв.м.) розташованому на першому поверсі напівпідземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 13.09.2004, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисляк Т.С., зареєстрованого в реєстрі № 5111, та машиномісця № НОМЕР_2 (площа 19,30) розташованому на першому поверсі напівпідземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 20.10.2006 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., зареєстрованого в реєстрі № 5299.
Між сторонами відсутній договір про надання послуг з утримання та облуговування нерухомого майна, проте позивач фактично надає послуги з утримання та облуговування машиномісць, які не можуть бути відокремлені.
Витрати по утриманню та експлуатації стоянки розраховуються, виходячи із фактичних витрат на утримання за попередній період з урахуванням планового прибутку та податків, шляхом ділення на загальну кількість машино (парко) місць, що становить 125 машиномісць.
Згідно розрахунку витрат по утриманню та експлуатації стоянки з 01.02.2019 року діяв тариф у розмірі 450 грн., щомісячно за одне машиномісце, а з 01.10.2021 року діяв тариф у розмірі 580 грн. щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, ст. 322 ЦК України встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Згідно п. 15. Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою КМ України від 22 січня 1996 року № 115 плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.
Згідно з п. 16 цих же Правил на всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.
При цьому, оскільки Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках не встановлюють виключень щодо врегулювання спорів, то слід керуватись загальними положеннями, встановленими законом (Постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №761/48615/18).
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини між споживачем та особою, яка надає житлово-комунальні послуги, в тому числі й щодо нежитлових приміщень, до яких відноситься підземна автостоянка.
Із положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951 цс 15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та мовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово- комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати платежів за договором порушує право позивача на своєчасне отримання плати за надані послуги.
Оскільки відповідач тривалий час не здійснює оплату, наданих позивачем послуг з утримання та обслуговування машиномісць, у зв'язку з цим за відповідачем утворилася заборгованість станом на 01.09.2023 у розмірі 32 980,00 грн.
Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, яка підлягає стягненню з відповідача становить: інфляційної складової боргу у розмірі 4 795,67 грн. та 3% відсотків річних у розмірі 1 198,06 грн.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими, доведеними, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Ухвалою від 02.10.2023 суд витребував у Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» належним чином завірені копії документів, які містять інформацію про те, кому та на підставі чого належить право власності або користування машиномісця № НОМЕР_1 (площа 15,60 кв.м) та машиномісця № НОМЕР_2 (площа 19,30 кв.м), які розташовані на першому поверсі напівпідземної стоянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
20.10.2023 від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на електронну пошту суду разом з витребуваними доказами надійшла квитанція на загальну суму витрат 175,60 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ЦПК України з відповідача на користь Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» підлягає компенсації витрати, пов'язані із наданням витребуваних доказів у розмірі 175,60 грн.
Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Разом з тим, в задоволенні заяви представника позивача про відшкодування з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 201/2884/21.
Так, матеріали справи не містять, детального опису робіт, що були виконані представником, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та доказів оплати даних послуг. За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, а відтак відмовляє позивачу у стягненні судових витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою заборгованістю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» (ЄДРПОУ 30936619) заборгованість у розмірі 32 980,00 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 4 795,67 грн., 3 % відсотків річних у розмірі 1 198,06 грн., а всього стягнути 38 973,73 грн.
Стягнутти з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» (ЄДРПОУ 30936619) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (код ЄДРПОУ 03359836, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В) витрати, пов'язані із наданням витребуваних доказів у розмірі 175,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: