Справа № 368/1701/23
4-с/368/20/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В.І.
при секретарі Марчук Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Кагарлицького районного відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про зобов'язання скасувати арешт на майно,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду із скаргою та просила визнати поважними причини пропуску нею строку для подання скарги на дії та рішення державного виконавця та поновити строк.
Визнати дії заступника начальника Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качанюк О.В. неправомірними та зобов'язати дану посадову особу зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження: 2531438; зареєстровано: 25.10.2005 реєстратором: Ржищівська міська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, б/н 06.10.2005, ДВС м. Ржищів; об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно.
Мотивувала скаргу тим, що вона є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (копія Свідоцтва про право власності додається).
Проте державний реєстратор відмовила мені в проведенні реєстраційних дій щодо цієї нерухомості, повідомивши, що згідно Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на все моє майно, у тому числі і на належну мені житловий будинок, накладено арешт (копія рішення про відмову додається).
Даний арешт було накладено з метою погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним мною з ВАТ «Державний ощадний банк України» в 2004 році.
Справа про стягнення з мене зазначеної вище заборгованості розглядалася в Кагарлицькому районному суді, судове рішення від 09.09.2005, справа № 2-415/05.
На виконання даного судового рішення, 26.09.2005 було видано виконавчий лист і ця заборгованість перед даним Товариством мною була погашена протягом 2005-2007 років шляхом внесення щомісячних періодичних платежів та відрахувань із моєї заробітної плати в Ржищівському геріатричному пансіонаті (копія виконавчого листа, банківських відомостей про відрахування коштів та довідок про стягнення коштів із моєї заробітної плати додаються).
Але коли я звернулася до Кагарлицького відділу ДВС в Обухівському районі Київської області із заявою щодо зняття арешту, то листом заступника начальника цього відділу ДВС Качанюк О.В. від 27.10.2023 № 23038 я отримала відмову по суті свого звернення (копія листа додається).
Дана відмова мотивована наступним:
«Згідно з інформацією, що містить Автоматизована система виконавчого провадження (ВП-спецрозділ) на виконанні у Ржищівському відділі ДВС перебувало виконавче провадження № 3157987.
Відповідно до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, було накладено арешт на все нерухоме майно боржника та зареєстроване обтяження № 2531438 від 25.10.2005 року.
Надати більш детальну інформацію по вищезазначеному виконавчому провадженню не вбачається можливим, оскільки останнє знищене у зв'язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, встановленого пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах ДВС. Затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5.
Не зважаючи на факт погашення боргу перед АТ «Державний ощадний банк України», в Кагарлицькому відділі ДВС в Обухівському районі Київської області відсутні надані мною до Ржищівського відділу ДВС документи на підтвердження повного виконання взятих мною кредитних зобов'язань перед даною кредитною установою згідно виконавчого провадження № 3157987.
Також в листі заступника начальника відділу ДВС Качанюк О.В. від 27.10.2023 зазначено, що, у даному випадку, відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.
Зазначені мною вище факти унеможливлюють проведення виконавчих дій за зазначеним вище виконавчим провадженням.
Таким чином, умови, що існували на момент винесення постанови про накладення арешту, істотно змінилися і я маю всі підстави звернутися до суду з даною скаргою, що обґрунтовується наступним:
1. Станом на сьогодні у мене відсутні будь-які боргові зобов'язання перед АТ «Державний ощадний банк України».
2. Виконавче провадження № 3157987, в рамках якого було накладено арешт на все моє майно, у тому числі на мій житловий будинок, завершене державним виконавцем, а матеріали виконавчого провадження знищено відповідно до пункту 9.9 порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 №2274/5, постільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки.
3. Арешт на моє майно було накладено 25 жовтня 2005 року і більше ніж за 18 років дії цього арешту жодних майнових претензій до мене з боку стягувача до Ржищівського чи Кагарлицького відділу ДВС не надходило.
3. В Єдиному реєстрі боржників будь яка інформація щодо мене, як боржника, відсутня. Як зазначив Верховний Суд, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувана, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61 -5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61 -1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-181 60св 19), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, провадження № 61-12406св21 (ЄДРСРУ № 108296856), від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61 -12997св21, СДРСРУ № 108653799).
Оскільки я є власником зазначеного вище житлового будинку, то згідно із положеннями ст. 391 ЦК України, можу вимагати усунення будь-яких порушень (обмежень) в здійсненні мною права користування розпорядження майном, яке мені належить.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 1 1 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Таким чином, закінчення виконавчого провадження є встановленою законом підставою для зняття арешту з майна боржника. Закінчення виконавчого провадження законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Так, державний виконавець не може вчиняти виконавчі дії за межами виконавчого провадження.
Отже, державний виконавець позбавлений можливості вчиняти дії щодо припинення арешту майна боржника, виконавче провадження щодо якого завершене. Разом з тим, наявність не знятого арешту на майно особи у виконавчому провадженні, що було завершене, порушує право власності особи на належне їй майно.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Постільки лист заступника начальника Кагарлицького відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Качанюк О.В. від 29.09.2023 № 20088 я отримала лише 06.11.2023, то 10-денний строк на оскарження дій та рішення державного виконавця мною пропущено з поважних причин і я вимушена клопотати перед судом про поновлення цього строку.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
В судове засідання після перерви ОСОБА_1 не з'явилась, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність, скаргу підтримує в повному обсязі.
Начальник Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з'явилась в судове засідання і розгляд справи проведено у її відсутність.
Представник заінтересованої особи: Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в судове засідання не з'явився.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (копія Свідоцтва про право власності додається).
Державний реєстратор відмовила скаржнику в проведенні реєстраційних дій щодо цієї нерухомості, повідомивши, що згідно Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на все майно заявника , що підтверджується копією рішення про відмову .
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 09.09.2005, справа № 2-415/05 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Кагарлицького відділення державного ощадного банку України заборгованість по кредитному договору в сумі 7527,96 грн. та державне мито в сумі 72,28 грн. , розірвавши кредитний договір №364.
На виконання даного судового рішення, 26.09.2005 було видано виконавчий лист і ця заборгованість перед даним Товариством була погашена протягом 2005-2007 років шляхом внесення щомісячних періодичних платежів та відрахувань із заробітної плати в Ржищівському геріатричному пансіонаті, що підтверджується копіями виконавчого листа, банківських відомостей про відрахування коштів та довідок про стягнення коштів із заробітної плати .
ОСОБА_1 звернулася до Кагарлицького відділу ДВС в Обухівському районі Київської області із заявою щодо зняття арешту і листом заступника начальника цього відділу ДВС Качанюк О.В. від 27.10.2023 № 23038 отримала відмову по суті свого звернення .
Дана відмова мотивована наступним:
«Згідно з інформацією, що містить Автоматизована система виконавчого провадження (ВП-спецрозділ) на виконанні у Ржищівському відділі ДВС перебувало виконавче провадження № 3157987.
Відповідно до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, було накладено арешт на все нерухоме майно боржника та зареєстроване обтяження № 2531438 від 25.10.2005 року.
Надати більш детальну інформацію по вищезазначеному виконавчому провадженню не вбачається можливим, оскільки останнє знищене у зв'язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, встановленого пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах ДВС. Затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5.
Не зважаючи на факт погашення боргу перед АТ «Державний ощадний банк України», в Кагарлицькому відділі ДВС в Обухівському районі Київської області відсутні надані заявником до Ржищівського відділу ДВС документи на підтвердження повного виконання взятих кредитних зобов'язань перед даною кредитною установою згідно виконавчого провадження № 3157987.
Також в листі заступника начальника відділу ДВС Качанюк О.В. від 27.10.2023 зазначено, що, у даному випадку, відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.
Станом на день подачі скарги у ОСОБА_1 відсутні будь-які боргові зобов'язання перед АТ «Державний ощадний банк України».
Виконавче провадження № 3157987, в рамках якого було накладено арешт на все майно, у тому числі на житловий будинок, завершене державним виконавцем, а матеріали виконавчого провадження знищено відповідно до пункту 9.9 порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 №2274/5, постільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки.
В Єдиному реєстрі боржників будь яка інформація щодо ОСОБА_1 , як боржника, відсутня.
Відповідності до ст..1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У силу ч. ч. 1 та 2 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. і ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження").
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами і - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Також, приписами ч. з ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів і, з, її частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа до суду, який його видав, а також у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п. 1, 3, 11 ч. і ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.
Натомість, як зазначено в ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Так, арешт, накладений у межах виконавчого провадження, з огляду на фактичне завершення останнього та знищення матеріалів вказаного виконавчого провадження, втратив своєю актуальність як засіб забезпечення реального виконання рішення, а тому підстави для продовження його існування відсутні.
Відповідно до 4.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 сформував наступну правову позицію: застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті і Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише / законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Верховний суд вважає, що не зняття ДВС арешту з майна боржника за умови виконання ним рішення суду поза межами виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право боржника підлягає захисту шляхом зобов'язання ДВС зняти арешт з майна боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до СУДУ, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
ОСОБА_1 тримала лист заступника начальника Кагарлицького відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Качанюк О.В. від 29.09.2023 № 20088 лише 06.11.2023, то 10-денний строк на оскарження дій та рішення державного виконавця пропущено з поважних причин .
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для подання скарги та поновити вказаний строк.
А тому враховуючи вище зазначене, скаргу слід задоволити та визнати дії заступника начальника Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качанюк О.В. неправомірними та зобов'язати дану посадову особу зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження: 2531438; зареєстровано: 25.10.2005 реєстратором: Ржищівська міська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, б/н 06.10.2005, ДВС м. Ржищів; об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, ст. ст. 16, 19, 68-70, 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 27, 42, 383-387 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк для подання скарги.
Скаргу задоволити.
Визнати дії заступника начальника Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качанюк О.В. неправомірними та зобов'язати дану посадову особу зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження: 2531438; зареєстровано: 25.10.2005 реєстратором: Ржищівська міська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, б/н 06.10.2005, ДВС м. Ржищів; об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно.
Апеляційну скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня складення повної ухвали.
Повний текст ухвали складено 18.12. 2023 року.
Суддя: В.І. Кириченко