УХВАЛА
18 грудня 2023 року
м. Київ
cправа №910/2648/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючої), Бенедисюка І.М. та Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги дочірнього підприємства "Ружин-молоко" (далі- Підприємство)
на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2023 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023
за позовом Підприємства
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення,
ВСТАНОВИВ:
Підприємство 23.11.2023 (згідно з відміткою на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023, а справу № 910/2648/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Водночас до скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої та другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв'язку з відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 16.10.2023 (повний текст складений 19.10.2023), а тому строк на її оскарження закінчився 08.11.2023.
Також назване судове рішення було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.10.2023.
Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 23.11.2023, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку (15 днів) на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 16.10.2023.
Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання касаційної скарги, скаржник посилається на те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови від 16.10.2023 не отримував, а ознайомився із оскаржуваним судовим рішенням лише 14.11.2023 під час ознайомлення з матеріалами справи в апеляційному господарському суді, після чого йому стало відомо, що копія оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції була надіслана скаржнику на його електронну адресу, яку він зазначав при зверненні до суду, що підтверджується відповідною відміткою, яка міститься в матеріалах справи, фотокопію якої також додано до скарги.
Однак скаржник зазначає, що у зв'язку зі зміною структури власності Підприємства власником стала інша юридична особа, внаслідок чого було також змінено й офіційну електронну адресу, а тому копія постанови була надіслана апеляційним господарським судом на попередню (стару) електронну адресу, а новим власником не отримана, з огляду на що останній просить поновити строк на касаційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин.
Однак, розглянувши наведені доводи скаржника щодо поважності пропуску строку на касаційне оскарження Суд визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.
З огляду на приписи частин сьомої та восьмої статті 120 ГПК України, відповідно до яких учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи; якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи, тому посилання скаржника на те, що постанова суду апеляційної інстанції була надіслана на його попередню (стару) електронну адресу не може бути поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки скаржник не навів доводів та не надав відповідних доказів, які свідчили б про те, що останній виконав свій процесуальний обов'язок та повідомив суд про зміну, зокрема, його електронної адреси, враховуючи, що така зміна відбулася до ухвалення постанови судом апеляційної інстанції.
Водночас скаржником у клопотанні також не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило останнього можливості ознайомитися з текстом судового рішення раніше, ніж 14.11.2023, адже назване судове рішення було опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.10.2023.
Разом з тим суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи, що Підприємство було скаржником в суді апеляційної інстанції, його представники Кравчук Н.М. та Музика В. В. були присутніми в судовому засіданні під час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, то останній не був позбавлений можливості відстежувати хід розгляду справи та в розумні інтервали часу вжити всіх необхідних заходів (зокрема, ознайомитись з матеріалами справи) для звернення з касаційною скаргою в межах строків, визначених ГПК України.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що підстави, неведені Підприємством у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними, оскільки скаржником не наведено належних обґрунтувань та не надано доказів на підтвердження наявності у нього поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.
Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Крім того відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
При цьому згідно з приписами статті 6 ГПК України:
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац перший та другий частини шостої в редакції Закону від 19.10.2023 № 3424-IX ).
Тобто, Підприємство як юридична особа, згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов'язане зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов'язковому порядку.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою, Підприємство не зареєструвало електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, про що свідчать відомості з підсистеми "Електронний суд", що з огляду на приписи частини другої статті 292 ГПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Окрім того, приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підставу для перегляду судових рішень в касаційному порядку скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування норми права, що відповідає пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Однак, скаржником у касаційній скарзі не конкретизовано норм права, порушення або неправильного застосування яких припустилися, на його думку, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень та щодо застосування яких (норм) не було враховано висновків Верховного Суду.
А саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень як на підставу касаційного оскарження судового рішення без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, були неправильно застосовані судом апеляційної інстанції та щодо яких такий висновок не був врахований не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Підприємству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- навести Суду інші підстави, за їх наявності, та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження;
- зареєструвати електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
- уточнити наведену скаржником підставу касаційного оскарження та зазначити конкретні норми права (пункт, частина, стаття) неправильного застосування яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій та щодо яких (норм) висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Ружин-молоко" на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 зі справи № 910/2648/23 залишити без руху.
2. Надати дочірньому підприємству "Ружин-молоко" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити дочірньому підприємству "Ружин-молоко", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова