УХВАЛА
18 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 902/181/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Твердохліб Валерія Володимировича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Крейбух О.Г., судді - Юрчук М.І., Саврій В.А.)
від 18.10.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем"
до Фізичної особи-підприємця Твердохліб Валерія Володимировича
про стягнення 279 852,57 грн
ВСТАНОВИВ:
1. У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Твердохліб Валерія Володимировича про стягнення 279 852,57 грн заборгованості, що складається з 70 063,70 грн основного боргу, 3 346,60 грн 3 % річних, 22 078,13 грн інфляційних втрат, 127 350,94 грн компенсації вартості послуг та 57 013,20 грн компенсації вартості втраченого майна.
2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу № 1351 від 12.04.2019, в частині оплати за надані послуги.
3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог.
5. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.06.2023 клопотання представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу задоволено повністю; стягнуто з позивача на користь відповідача 8 177,24 грн витрат на професійну правничу допомогу.
6. Додаткове рішення обгрунтоване тим, що факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, а також сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що позивачем в порядку, визначеному пунктом 6 статті 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на позивача відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України.
7. 18.10.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував у частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення компенсації вартості послуг за 12 місяців (відповідно до п. 13.3 Договору) у сумі 127 350,94 грн та 57 013,20 грн компенсації вартості втраченого майна, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову. В частині відмови у позові про стягнення 70 063,71 грн основної заборгованості, 3 346,60 грн 3% річних, 22 078,13 грн інфляційних втрат - залишив без змін. Додаткове рішення змінив у частині стягнутої суми понесених витрат на професійну правничу допомогу, стягнув з позивача на користь відповідача 2 790, 07 грн, а також з відповідача на користь позивача 4 148, 26 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 9 223, 20 грн витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.
8. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача компенсації вартості втраченого майна в розмірі 57 013,20 грн та компенсації, яка дорівнює вартості наданих за договором послуг за останні 12 місяців, у розмірі 127 350,94 грн, з огляду на отримання відповідачем одягу в кількості 187 шт., який перебував в його користуванні та не був повернутий позивачу. Натомість суд першої інстанції, встановлених судом обставин, що мають значення для справи, не врахував.
9. 30.11.2023 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
10. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
11. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
12. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
13. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
14. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.
15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
16. Предметом позову у цій справі є стягнення 279 852,57 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000, 00 грн).
17. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
18. Скаржник зазначає, що він буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені постановою суду апеляційної інстанції при розгляді іншої справи № 902/536/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Твердохліб Валерія Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" про визнання недійсними пунктів договору (підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
19. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судового рішення у справі за підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним та припускає можливість набуття ним преюдиційного значення при розгляді інших спорів за участю цих сторін.
20. Також Верховний Суд зазначає, що зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки наявність інших спорів не доводить неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а свідчить лише про наявність у цих справах різних встановлених істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і ухвалюється судове рішення. При цьому питання обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог, у тому числі, щодо застосування чи незастосування преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду в іншій справі, є правом суду та вирішується ним на власний розсуд з огляду на обставини та наявні у справі докази, які є предметом судового розгляду.
21. Верховний Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції фактично зводяться до незгоди скаржника з висновком суду стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому, доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
22. Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
23. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умови допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 279 852,57 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
24. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
25. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Твердохліб Валерія Володимировича згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у зв'язку з чим Верховний Суд не розглядає інші наведені скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення у касаційній скарзі.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 902/181/23 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Твердохліб Валерія Володимировича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді С. Бакуліна
Н. Губенко