Справа 359/12264/23
Провадження №2-н/359/1746/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Чирка С.С., перевіривши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою у якій просить видати судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Заявник просить стягнути аліменти у розмірі 1/4, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи від дня пред'явлення цієї заяви до суду і до повноліття дитини.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
За вимогами п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Вбачається, що вимога про стягнення аліментів на неповнолітню дитину відповідає встановленим вимогам.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 168 цього Кодексу у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, сума судового збору є чітко визначеною Законом України «Про судовий збір», а тому підлягає стягненню при видачі судового наказу. Однак розмір суми витрат на професійну правничу допомогу визнається безпосередньо стороною та може бути зменшений лише за клопотанням іншої сторони (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Тобто, вбачається, що оскільки розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, то останній позбавлений права на подання відповідного клопотання про зменшення таких витрат.
Частиною 3 ст. 165 ЦК України визначено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі, якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Таким чином, суддя приходить до висновку, що за вимогою заявника про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. не може бути видано судовий наказ, оскільки вона входять до предмету доказування у справі, що розглядається у порядку позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 161, 165 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Ухвала судді може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання суддею.
Суддя: Чирка С.С.