Справа № 359/2276/23
Провадження № 2/359/1321/2023
РІШЕННЯ
Іменем України
20 листопада 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, -
встановив:
09 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, яким просить припинити право ОСОБА_2 на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 ; визнати за позивачем право власності на це майно.
Вимоги обгрунтовано тим, що після смерті ОСОБА_3 належний їй житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою : АДРЕСА_2 успадкували діти : ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .. Після його смерті спадщину прийняв син ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .. Після її смерті 1/3 частину вказаного житлового будинку успадкував ОСОБА_1 .. Відтак, позивачу на праві власності належить 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 . В свою чергу відповідачу належить на праві власності у даному домоволодінні 1/3 частина. Саме позивач весь час проживає у даному будинку та здійснює роботи по його поліпшенню. Відповідач участі в утриманні та ремонті будинку не приймає та в ньому не проживає. Поділити в натурі будинок з виділом кожному з співласників його частки неможливо. Наведене підтверджено Звітом про оцінку та варіанти розподілу нерухомого майна від 22 лютого 2023 року. Ринкова вартість житлового будинку за цим Звітом становить 423760 грн. 00 коп. Відтак, вартість частки відповідача у майні становить 141253 грн. 00 коп., які позивач готовий сплатити ОСОБА_2 .. Зважаючи на вказане та вимоги ст. 356, 364 ЦК України позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 16 березня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом (повідомленням). Сторонам розяснено права, обовязки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Ухвалою суду від 21 червня 2023 року клопотання представника позивача адвоката Соколова С.В. задоволено та витребувано у приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Віценко В.О. належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачі своїм процесуальним правом подати відзив на позов не скористались. Заяв чи клопотань на адресу суду не направили.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року у справі закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті з викликом і повідомленням сторін.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання сторони в судове -засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Разом з тим, представник позивача адвокат Соколов С.В. подав заяву, якою позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, а розгляд справи просив здійснити у його відсутність. Відповідач подав до суду заяву, якою позовні вимоги визнав і не заперечував проти їх задоволення, а розгляд справи просив здійснити у його відсутність.
Зважаючи на неявку сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами та заяви сторін, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно пере-віривши обставини справи, розглянувши її у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встанов-леному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що власником домоволодіння, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1 за життя була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Спадщину в рівних долях по 1/3 частці кожен на даний житловий будинок з будівлями та спорудами прийняли після смерті ОСОБА_3 її діти : ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Наведене підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданого 20 вересня 1995 рокум Бориспільською держнот-конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2-4108, а також довідкою Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18 березня 2016 року за № 509.
На підставі рішення сесії Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 20 листопада 2015 року за № 17-2-VII АДРЕСА_1 перейменовано на Джерельна. Наведене підтверджується довідкою Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 16 березня 2016 року за № 486.
Право власності позивача на 1/3 частину у спільній частковій власності на житловий будинок, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 підтверджується Витягом з Державного реєстру речвих прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 25 червня року за № 263202005.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , спадщину після якого, в тому числі у виді 1/3 частки у спірному домоволодінні, прийняв син ОСОБА_2 .. Наведене підтверджується належним чином засвідченою копією спадкової справи № 02-2013 заведеної 10 квітня 2013 року на підставі заяви ОСОБА_2 ..
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 15 грудня 2021 року Дніпровським відділом державної реєсрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв у виді 1/3 частки на житловий будинок, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 прийняв позивач.
Наведене підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданого 01 лютого 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., яке зареєстроване в реєстрі за № 191 та Витягом з Державного реєстру речових прав сформованого 01 лютого 2023 року за № 321595608.
З наведеного вище вбачається, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 2/3 частки у спірному майні, а відповідачу 1/3 частка.
Згідно Звіту Приватного підприємства «Авто-Експрес» про оцінку та варіанти розподілу нерухомого майна складеного 22 лютого 2023 року ринкова вартість житловогог будинку, загально площею 68,1 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 становить 423760 грн. 00 коп., а вартість 1/3 його частини становить 141253 грн. 00 коп.. Такж у цьому висновку оцінювачем ОСОБА_6 зроблено висновок про неможливість поділу домоволодіння відповідно розміру часток власників.
В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України та статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
У статті 317 ЦК України вказано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
За змістом ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яке відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і з таким його правом співвласника кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи.
Статтею 365 ЦПК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відтак, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 365 ЦК України та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Саме ці обставини є визначальними при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-68цс14 від 02 липня 2014 року та від 15 травня 2013 року у справі за № 6-37 цс 13).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викла-дені в постановах Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні справа «Андрій Руденко проти України» від 21 грудня 2010 року вказав, що уряд зазначив, що справа не стосувалась позбавлення заявника його майна. Натомість вона стосувалась «перетворення майна заявника з однієї форми (частки у квартирі) в іншу форму - грошову. Можливість припинення права особи на частку в спільному майні без її згоди передбачена ст. 365 Кодексу, тоді як ст. 364 ЦК України стосується ситуації, коли співвласник бажає виділення частки зі спільної власності та не проти одержання компенсації за свою частку в спільному майні. Суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 365 протилежна сторона повинна була завчасно внести вартість частки заявника у квартирі на депозитний рахунок суду першої інстанції. Це було і залишається передумовою винесення судом рішення про припинення права на частку у спільному майні.
Судом встановлено, що 26 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок Бориспільського міськрайонного суду Київської області 141253 грн. 00 коп., що підтверджується квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 47.
В свою чергу відповідачі не заперечують проти задоволення позовним вимог ОСОБА_1 та отримання компенсації за 1/3 частку спільної часткової власності у домоволодінні.
З урахуванням визнання відповідачем позову, а також внесення позивачем на депозитний рахунок суду коштів в розмірі 1/3 частки спірного житлового будинку з будівлями і спорудами, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а тому слід припинити права власності ОСОБА_2 на частку у праві власності у спірному майні з виплатою йому грошової компенсації вартості цієї частки в розмірі 141253 грн. 00 коп.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно вимог ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 1412 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією за № 63 від 07 березня 2023 року.
Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1412 грн. 60 коп.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 10-13, 76-82, 133, 141, 259-260, 263, 353, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, - задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 .
Виплатити ОСОБА_2 , суму грошової компенсації за 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , в розмірі 141 253 (сто сорок одна тисяча двісті пятдесят три) гривні 00 (нуль) копійок, внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок Бориспільського міськрайонного суду Київської області згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 47 від 26 жовтня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1412 (одна тисяча чотириста дванадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 14 березня 2003 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області.
Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий 25 червня 2009 року Бориспільським МВ ГУ МВС України в Київській області.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 29 листопада 2023 року.
Суддя Яковлєва Л.В.