Справа №359/9979/23
Провадження № 2/359/2753/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Семенюти О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника позивача ОСОБА_2 ,
за участю представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги, пені та суми інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання,
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що 30 червня 2020 року між нею та ДП «Украерорух» був укладений договір про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №ПР-25/2020 у розмірі 384900 гривень, що становило 20 посадових окладів позивача. Вказаний договір було укладено на виконання п.6.25.2 колективного договору, який діє у ДП «Украерорух», відповідно до якого виплата матеріальної допомоги працівнику при виході на пенсію здійснюється у порядку, передбаченому окремим договором. З часу укладення договору про виплату матеріальної допомоги ОСОБА_1 було виплачено 6 посадових окладів з 20. З березня 2022 року відповідач в односторонньому порядку припинив виконання вказаного договору, обґрунтовуючи таке припинення прийняттям 30 березня 2022 року наказу ДП «Украерорух» №141, яким було призупинено дію окремих положень колективного договору між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками з 1 квітня 2022 року на час воєнного стану в Україні, в тому числі, і пункту 6.25.2. Однак, дія вказаного наказу не може розповсюджуватись на правовідносини, що врегульовані договором про виплату матеріальної допомоги від 11 червня 2020 року. Відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства, в односторонньому порядку змінив умови означеного договору, укладеного з позивачем. ОСОБА_1 має право на отримання залишку коштів, виплата яких їй була гарантована договором про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №ПР-25/2020 від 30 червня 2020 року, в розмірі 269430 гривень 00 копійок. Крім того, відповідно до п.4.1 означеного договору у разі порушення строку виплати матеріальної допомоги ДП «Украерорух» сплачує працівнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми. У зв'язку з пропуском строку виплати допомоги відповідач має сплатити ОСОБА_1 пеню за час затримки розрахунку в розмірі 25287 гривень 06 копійок. Також на підставі ст.625 ЦК України у ДП «Украерорух» виник обов'язок зі суми інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання з 1 травня 2022 року по 2 жовтня 2023 року в розмірі 6544 гривень 34 копійок.
Тому ОСОБА_1 просить суд стягнути з ДП «Украерорух» на свою користь 269430 гривень 00 копійок одноразової грошової допомоги, пеню в розмірі 25287 гривень 06 копійок, суму інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 6544 гривень 34 копійок.
2. Інформація про рух цивільної справи. Ставлення учасників судового процесу до пред'явленого позову.
Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9 жовтня 2023 року (а.с.39) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред'явленим ОСОБА_1 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюті О.Ю.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 13 жовтня 2023 року (а.с.41) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримують позов та наполягають на його задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_3 не визнає позов та заперечує проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень вона посилалася на те, що відповідач сплатив позивачу 6 виплат по 19245 гривень. У зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, які полягають у військових діях, закритті повітряного простору над Україною та забороною авіасполучень, Наказом ДП «Украерорух» №141 від 30 березня 2022 року було призупинено дію окремих положень Колективного договору на підставі ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану». З метою регулювання порядку виплати заборгованості ДП «Украерорух» направило ОСОБА_1 додаткову угоду щодо внесення змін до договору про виплату матеріальної допомоги, якою запропонувало позивачу призупинити виконання умов договору до моменту скасування військового стану в Україні. Однак ОСОБА_1 ухилилась від отримання та підписання цієї додаткової угоди. Тому відсутні підстави як для стягнення одноразової грошової допомоги, так і пені та суми інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім того, ДП «Украерорух» заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Тому представник відповідача ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
В лютому 2015 року між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками був укладений колективний договір (а.с.64-74). 28 травня 2020 року до п.6.25.2 розділу 6 колективного договору (а.с.72) були внесені зміни, відповідно до яких виплата матеріальної допомоги працівнику при виході на пенсію буде здійснюватись на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною.
Наказом ДП «Украерорух» №162/о від 28 травня 2020 року (а.с.20) ОСОБА_1 було звільнено з посади диспетчера пункту передпольотного інформаційного обслуговування брифінг-офісу АДВ Київської служби обслуговування повітряного руху РСП «Київцентраеро» Украероруху в зв'язку з виходом на пенсію.
30 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ДП «Украерорух» був укладений договір про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №ПР-25/2020 (а.с.21-23) та додатковий договір до договору (а.с.24). Відповідно до п.1, п.2.2 договору підприємство зобов'язалось виплатити позивачу матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п.6.25.2 колективного договору. Посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги був визначений у розмірі 19245 гривень. Згідно з п.2.3 договору розмір матеріальної допомоги склав 384900 гривень, що становило 20 посадових окладів працівника. Відповідно до п.4.1 договору у разі порушення строку виплати матеріальної допомоги ДП «Украерорух» сплачує працівнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми за кожен день затримки починаючи з 11 робочого дня.
Наказом ДП «Украерорух» №141 від 30 березня 2022 року (а.с.59-60) було призупинено дію окремих положень колективного договору з 1 квітня 2022 року на час воєнного стану в Україні, окрім пунктів та їх окремих підпунктів 5.1-5.4, 5.4.1, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 5.11.1, 5.11.2, 5.15, 5.17, 5.25, 5.27 та 5.28 розділу 5 колективного договору, додатків 2-7, 9 до колективного договору.
Спірні правовідносини регулюються главою 47 «Поняття зобов'язання. Сторони у зобов'язанні», главою 48 «Виконання зобов'язання», главою 51 «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання» розділу І «Загальні положення про зобов'язання» та главою 52 «Поняття та умови договору», главою 53 «Укладення, зміна і розірвання договору» розділу ІІ «Загальні положення про договір» книги п'ятої «Зобов'язальне право», а також главою 52 «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання» розділу І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України.
4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
а. щодо стягнення одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
б. щодо наслідків порушення зобов'язання та форс-мажорних обставин.
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19) за змістом ст.625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з ч.2 ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Як роз'яснив Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі №922/854/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року в справі №910/15264/21 наголосив, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
За правилом з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
а. щодо стягнення матеріальної допомоги.
Зі змісту п.3.1 договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № №ПР-25/2020 від 30 червня 2020 року, в редакції додаткового договору, укладеного між ДП «Украерорух» та позивачем (а.с.24), вбачається, що відповідач зобов'язався виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу в такому порядку: 1 посадовий оклад протягом 30 банківських днів з дати початку дії договору, а залишок суми матеріальної допомоги - по 1 посадовому окладу кожні 2 місяці, починаючи з 12-го місяця з дати підписання договору.
Наказом ДП «Украерорух» №403/о від 22 липня 2020 року (а.с.58) був встановлений такий порядок виплати матеріальної допомоги ОСОБА_1 : 19245 грн - у період з 30.06.2020 до 10.08.2020; 19245 грн - у період з 30.06.2021 до 30.08.2021; 19245 грн - у період з 30.08.2021 до 30.10.2021; 19245 грн - у період з 30.10.2021 до 30.12.2021; 19245 грн - у період з 30.12.2021 до 30.02.2022; 19245 грн - у період з 30.02.2022 до 30.04.2022; 19245 грн - у період з 30.04.2022 до 30.06.2022; 19245 грн - у період з 30.06.2022 до 30.08.2022; 19245 грн - у період з 30.08.2022 до 30.10.2022; 19245 грн - у період з 30.10.2022 до 30.12.2022; 19245 грн - у період з 30.12.2022 до 30.02.2023; 19245 грн - у період з 30.02.2023 до 30.04.2023; 19245 грн - у період з 30.04.2023 до 30.06.2023; 19245 грн - у період з 30.06.2023 до 30.08.2023; 19245 грн - у період з 30.08.2023 до 30.10.2023; 19245 грн - у період з 30.10.2023 до 30.12.2023; 19245 грн - у період з 30.12.2023 до 30.02.2024; 19245 грн - у період з 30.02.2024 до 30.04.2024; 19245 грн - у період з 30.04.2024 до 30.06.2024; 19245 грн - у період з 30.06.2024 до 30.08.2024.
У відзиві (а.с.51) представник відповідача ОСОБА_4 визнав, що ДП «Украерорух» виплатило позивачу частину матеріальної допомоги у загальному розмірі 115470 гривень, що становить 6 посадових окладів. На підставі ч.1 ст.82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.
Станом на день звернення ОСОБА_1 до суду з позовом 5 жовтня 2023 року, з урахуванням строків настання кожного із чергових платежів, відповідач не виплатив 8 посадових окладів, строки по виплаті яких настали. Станом на день ухвалення судового рішення позивач має право вже на 9 посадових окладів, що становить 173205 гривень 00 копійок (19245 х 9), строки виплати яких настали, проте ДП «Украерорух» так і не виконав взятого на себе зобов'язання по їх виплаті. Тому суд вважає за можливе стягнути матеріальну допомогу саме за 9 посадових окладів, строки виплати яких настали. В іншій частині позовні вимоги до відповідача є передчасними, оскільки строки їх виплати ще не настали й ДП «Украерорух» не порушував строки по їх виплаті. Така позиція суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Київським апеляційним судом в постанові від 30 серпня 2023 року у справі №359/7310/22 (провадження №22-ц/824/6912/2023).
В матеріалах цивільної справи міститься копія додаткової угоди №2 до договору №ПР-25/2020 від 30 червня 2020 року (а.с.79-80), якою ДП «Украерорух» мало намір погодити з позивачем внесення змін до укладеного з ОСОБА_1 договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором та призупинити його виконання. Означена додаткова угода була направлена позивачу засобами поштового зв'язку (а.с.81). Однак вказана додаткова угода не була отримана позивачем та залишилась ним не підписаною, а отже сторонами не було у встановленому п.5.2 договором порядку погоджені зміни до нього. Крім того, суд критично ставиться до посилання представника відповідача ОСОБА_3 на ухилення ОСОБА_1 від укладення означеної додаткової угоди, оскільки як вбачається з ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В свою чергу видача наказу ДП «Украерорух» №141 від 30 березня 2022 року не є способом внесення змін до договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №ПР-25/2020 від 30 червня 2020 року. Крім того, після звільнення позивача з роботи між сторонами припинились трудові відносини. Правовідносини, що виникли на підставі означеного договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №ПР-25/2020 від 30 червня 2020 року, є суто цивільно-правовими. У зв'язку з тим, що на них не поширюється ні Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану», ні колективний договір, суд критично оцінює послання представника відповідача ОСОБА_3 на настання форс-мажорних обставин, адже згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на це суд висновує, що з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 належить стягнути матеріальну допомогу у розмірі 173205 гривень 00 копійок. Підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги в більшому розмірі відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 слід відмовити.
б. щодо стягнення пені.
Судом встановлено, що ДП «Украерорух» порушило строки виплати позивачу матеріальної допомоги, не виплативши ОСОБА_1 вчасно 9 посадових окладів. На підставі ч.1 ст.549 ЦК України та п.4.1 договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №№ПР-25/2020 від 30 червня 2020 року позивач має право на отримання пені в розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми за кожен день затримки починаючи з 11 робочого дня. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України представник відповідача ОСОБА_3 не подала жодного доказу на підтвердження того, що у період часу з 15 липня 2022 року до 2 жовтня 2023 року ДП «Украерорух» було позбавлено можливості виконати зобов'язання за вказаним договором. Зокрема, виключно посилання на військові дії беззаперечно не свідчать про неможливість виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором та не звільняють його від цивільно-правової відповідальності. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі №922/854/21, від 31 серпня 2022 року в справі №910/15264/21. У будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання не виконане саме у зв'язку з воєнними діями. Як роз'яснив Верховний Суд в постановах від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17, від 21 вересня 2022 року у справі №911/589/21, від 4 жовтня 2022 року у справі №927/25/21, визнання сертифіката Торгово-промислової палати України беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Так, згідно з ч.1 ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності. Однак в матеріалах цивільної справи відсутній сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Тому у ДП «Украерорух» виник обов'язок сплатити позивачу пеню. Водночас суд не погоджується з періодами початку обрахунку пені, запропонованого позивачем. Нарахування пені суд здійснює: в період з 15.07.2022 до 02.10.2023 в розмірі 5740,81 грн; в період з 15.09.2022 до 02.10.2023 в розмірі 4923,56 грн; в період з 15.11.2022 до 02.10.2023 в розмірі 4119,49 грн; в період з 16.01.2023 до 02.10.2023 в розмірі 3302,23 грн; в період з 15.03.2023 до 02.10.2023 в розмірі 2537,71 грн; в період з 15.05.2023 до 02.10.2023 в розмірі 1733,63 грн; в період з 17.07.2023 до 02.10.2023 в розмірі 903,20 грн; в період з 15.09.2023 до 02.10.2023 в розмірі 189,82 грн.
З огляду на це суд висновує, що з ДП «Украерорух» на користь позивача належить стягнути пеню в розмірі 23450 гривень 45 копійок (5740,81 + 4923,56 + 4119,49 + 3302,23 + 2537,71 + 1733,63 + 903,20 + 189,82). Підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 пені в більшому розмірі відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 слід відмовити.
в. щодо стягнення суми інфляції.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України у відповідача виникло зобов'язання сплатити ОСОБА_1 суму інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання. Водночас суд не погоджується з періодами початку обрахунку, запропонованого позивачем. Нарахування інфляційного збільшення суд здійснює: в період з 01.07.2022 до 02.10.2023 в розмірі 2131,43 грн; в період з 01.09.2022 до 02.10.2023 в розмірі 1751,87 грн; в період з 01.11.2022 до 02.10.2023 в розмірі 857,80 грн; в період з 01.01.2023 до 02.10.2023 в розмірі 579,29 грн; в період з 01.03.2023 до 02.10.2023 в розмірі 285,24 грн; в період з 01.05.2023 до 02.10.2023 в розмірі 0,00 грн; в період з 01.07.2023 до 02.10.2023 в розмірі 0,00 грн; в період з 01.09.2023 до 02.10.2023 в розмірі 96,22 грн.
З огляду на це суд висновує, що з ДП «Украерорух» на користь позивача належить стягнути суму інфляції за час прострочення виконання грошових зобов'язань у розмірі 5701 гривні 85 копійок (2131,43 + 1751,87 + 857,80 + 579,29 + 285,24 + 0,00 + 0,00 + 96,22). Підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 суми інфляції у більшому розмірі відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 слід відмовити.
6. Розподіл судових витрат та обставини складення повного тексту рішення суду.
а. щодо судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 3012 гривень 62 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №42588938 від 4 жовтня 2023 року (а.с.13). Пред'явлений позов задоволений частково, а саме на 67,17% ((173205,00 + 23450,45 + 5701,85): 301261,40 х 100%).
З огляду на це суд висновує, що з ДП «Украерорух» на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 2023 гривень 83 копійок(3012,62 : 100% х 67,17%).
б. щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
15 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Степаненко Г.О. був укладений договір про надання правової допомоги №11/23 (а.с.29-34), відповідно до п.1.1. якого адвокат зобов'язується надати клієнту допомогу у справі за позовом до ДП «Украерорух» про стягнення матеріальної допомоги. Згідно з п.6.2.1. договору за надані послуги ОСОБА_1 оплачує адвокату Степаненко Г.О. винагороду в розмірі 15000 гривень 00 копійок.Зі змісту квитанції №3112213 від 15 серпня 2023 року (а.с.35) вбачається, що позивач сплатив адвокату Степаненко Г.О. грошові кошти у розмірі 15000 гривень 00 копійок.
З огляду на це суд висновує, що з метою забезпечення принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, передбаченого п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10075 гривень 50 копійок(15000,00 : 100% х 67,17%).
Крім того, в період часу з 11 грудня до 15 грудня 2023 року головуючий перебував в стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності, розміщеним на веб-сайті https://portal.pfu.gov.ua. Ця обставина об'єктивно унеможливила складення повного тексту рішення суду у 5-денний строк з дня його постановлення. Тому повний текст судового рішення був складений в перший робочий день після припинення стану тимчасової непрацездатності головуючого, закриття листка непрацездатності та виходу судді на роботу.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги, пені та суми інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі 173205 гривень 00 копійок, пеню в розмірі 23450 гривень 45 копійок та суму інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 5701 гривні 85 копійок.
У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення грошових коштів в більшому розмірі відмовити.
Стягнути з державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 2023 гривень 83 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10075 гривень 50 копійок.
Повний текст рішення суду складений 18 грудня 2023 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя О.Ю. Семенюта