ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2023м. ХарківСправа № 922/4770/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Горішній Ю.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (вул. Лугова, буд. 12, м. Київ, 04074; код ЄДРПОУ 32759456)
до Фізичної особи - підприємця Груіцького Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 213925,16 грн,
за участю представників:
позивача - Архіпової О.В.,
відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" 13.11.2023 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Груіцького Олександра Володимировича про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 213 925,16 грн за порушення строків оплати обов'язкових платежів за Договором оренди № А111/Х-1 від 04.11.2020. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору та приписів чинного законодавства, порушив порядок оплати обов'язкових платежів за Договором й допустив прострочення оплати понад 5 днів з: оплати основної орендної плати за перший місяць; оплати гарантійного платежу; оплати експлуатаційних витрат за перший місяць; оплати витрат на популяризацію за перший місяць.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/4770/23; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Одночасно повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи відбудеться 14.12.2023 о 14:40.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 06.12.2023, відповідач проти позову заперечував, оскільки, на його думку, нарахування позивачем штрафних санкцій через майже 3 роки після укладення договору свідчить про недобросовісну суперечливу поведінку відповідача, метою якої с безпідставне збагачення за рахунок ФОП Груіцького О.В. Зокрема, відповідач зазначив, що гарантійний платіж у розмірі 323454,83 грн є способом забезпечення виконання зобов'язань орендаря, в тому числі в частині сплати штрафних санкцій. При цьому, повернення гарантійного платежу орендарю здійснюється лише після розгляду відповідних вимог орендодавця. Під час дії Договору оренди № А111/Х-1 від 04.11.2020 від позивача ФОП Груіцькому О.В. не надходило жодних повідомлень, які б вказували на необхідність поповнення суми гарантійного платежу у зв'язку із стягненням із суми такого платежу штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати, експлуатаційних витрат чи витрат на популяризацію. Повернення після закінчення договору оренди ТОВ "Крона-Компані" гарантійного платежу в повному обсязі свідчить про відсутність на той момент у ТОВ "Крона- Компані" будь-яких вимог до відповідача, пов'язаних зі сплатою штрафних санкцій. Приміщення було передано в користування ФОП Груіцькому О.В. після того, як позивачу стало відомо про начебто пропуск відповідачем строку оплати. Разом з тим, позивач не відмовився передати приміщення в оренду відповідачу, а під час приймання-передачі взагалі не мав ніяких претензій щодо строків оплати. Відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір штрафу є безпідставним та непропорційним відносно характеру порушення договору, про яке зазначає позивач. Позивачу має бути відмовлено у стягненні неустойки, оскільки ним не доведено наявність у нього збитків. Відповідач також наголосив, що розмір штрафу вдвічі перевищує розмір зобов'язання по сплаті експлуатаційних витрат, і в сім разів перевищує розмір зобов'язання по сплаті витрат на популяризацію, а отже є неспівмірним з розміром простроченого зобов'язання. Посилаючись на незначність прострочення оплати, відсутність у позивача збитків, значне перевищення розміру штрафних санкцій над розміром основного зобов'язання, неспіврозмірність та непропорційність штрафних санкцій, відповідач вважає, що підстави для стягнення штрафних санкцій у зазначеному позивачем розмірі відсутні.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем було подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на незначність прострочення оплати, відсутність у позивача збитків, значне перевищення розміру штрафних санкцій над розміром основного зобов'язання, неспіврозмірність та непропорційність штрафних санкцій.
14.12.2023 позивачем надано до суду відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій позивач, зокрема, зазначив, що наведені відповідачем аргументи про повернення приміщення та гарантійного платежу з переплатами як підтвердження відмови від претензій з боку позивача є лише припущенням. Зазначені дії не позбавили позивача права на нарахування штрафних санкцій за Договором, оскільки факти порушення виконання зобов'язання по сплаті обов'язкових платежів в наявності, а строк позовної давності не минув. Нарахування штрафних санкцій здійснено на підставі умов Договору, та при підписанні Договору відповідач погодився з їх розміром. На думку позивача, твердження відповідача про значне перевищення штрафних санкцій суми зобов'язання не відповідає дійсності. Також позивач не погодився з доводами відповідача щодо незначності прострочення та ускладнення виконання зобов'язання.
У судовому засіданні, яке відбулося 14.12.2023, представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився; про причину неявки суд не повідомив.
Копію ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі №922/4770/23 було отримано представником відповідача через електронний кабінет підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС 24.11.2023.
Враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачем надано відзив на позовну заяву з викладеною в ньому правовою позицією щодо заявленого позову, а також приймаючи до уваги, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, згідно зі ст. 202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
04.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (орендодавець, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Груіцьким Олександром Володимировичем (орендар, відповідач у справі), було укладено Договір оренди № А111/Х-1.
Відповідно до умов Договору, орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) приміщення, яке знаходиться в будівлі торгово-розважального центру "Караван", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, а орендар зобов'язався прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених Договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як орендодавець, свої зобов'язання за Договором виконав належним чином.
Так, зазначене приміщення, загальною площею 74,93 кв.м, було передане орендодавцем орендареві згідно Акту приймання-передачі приміщення від 15.12.2020 до Договору.
Згідно з Додатковою угодою до Договору від 14.05.2021, сторони домовилися розірвати Договір достроково з 29.05.2021.
У пункті 8.1 Договору сторони визначили, що закінчення чи дострокове припинення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, а також від відповідальності (застосування неустойки, штрафів, пені тощо) за порушення Договору, якщо такі зобов'язання чи порушення виникли чи сталися під час дії Договору.
Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання по оплаті не виконував належним чином, у зв'язку з чим позивачем відповідачу були нараховані штрафні санкції у відповідності з Договором.
Згідно із ч. 1. ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Договором встановлені строки оплати платежів:
- протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення цього Договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві основну орендну плату за перший місяць строку оренди в сумі 106 962,58 грн, крім того ПДВ 20% ( пункт 10.7 Договору);
- протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення цього Договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві гарантійний платіж в сумі 323454,83 грн (пункт 12.1 Договору);
- протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення цього Договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві експлуатаційні витрати за перший місяць строку оренди в сумі 21392,52 грн, крім того ПДВ 20% (пункт 12.6 Договору);
- протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення цього Договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю витрати на популяризацію за перший місяць строку оренди в сумі 6417,75 грн, крім того ПДВ 20% (пункт 13.6 Договору).
Проте, відповідач порушив вказаний порядок оплати обов'язкових платежів за Договором і допустив прострочення оплати понад 5 днів:
- оплата основної орендної плати за перший місяць була здійснена 24.11.2021 (платіжна інструкція № 90507927.1);
- оплата гарантійного платежу була здійснена 24.11.2021 (платіжна інструкція № 90667505.1);
- оплата основної експлуатаційних витрат за перший місяць була здійснена 24.11.2021 (платіжна інструкція № 90523220.1);
- оплата витрат на популяризацію за перший місяць була здійснена 25.11.2021 (платіжна інструкція № 90667505.1).
Таким чином, з боку відповідача відбулося чотири випадки порушень строків оплати платежів.
Відповідно до п. 29.1 Договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язань по сплаті основної орендної плати, орендної плати з обороту, внесенню і поповненню гарантійного платежу, по сплаті експлуатаційних витрат, витрат на популяризацію, сплаті інших платежів, передбачених цим Договором, більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів, …., орендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити орендодавцеві штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків основної орендної плати за перший місяць строку оренди.
Згідно з п. 10.8 Договору, при розрахунку суми штрафів по Договору розмір основної орендної плати за перший місяць строку оренди складає 106962,58 грн. При цьому, якщо у подальшому розмір основної орендної плати за перший місяць строку оренди буде змінено, розмір штрафів, передбачених цим Договором, розраховуватиметься виходячи з розміру основної орендної плати за перший місяць без ПДВ, встановленого цим пунктом Договору, та без урахування внесених змін.
Відповідно до п. 43.3 Договору, сторони домовилися, що позовна давність зі стягнення неустойки (штрафу, пені) становить 3 (три) роки.
Отже, внаслідок порушення відповідачем у період строку дії Договору встановленого Договором порядку та строків оплати обов'язкових платежів за Договором (у тому числі порушення оплати основної орендної плати; порушення строку сплати гарантійного платежу; порушення строку оплати експлуатаційних витрат; порушення строків оплати витрат на популяризацію), позивачем на підставі п. 29.1 Договору, здійснено нарахування штрафу, розмір якого склав 213925,16 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на суперечливість поведінки позивача, оскільки штрафні санкції були нараховані позивачем через майже 3 роки після укладення договору.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на те, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
У даному випадку межі дозволеної поведінки визначені Договором (зміст якого не заперечується жодною зі сторін спору), а тому не можна сприймати реалізацію позивачем прав орендодавця як зловживання правом.
Відповідач не заперечує, що у позивача наявне право на стягнення неустойки, водночас він вбачає суперечливу поведінку в порядку реалізації цього права, методах, часі та способі стягнення.
Проте, посилання відповідача на підтвердження своєї позиції на пункт 14.5 Договору спростовує наявність суперечливої поведінки, а є лише оціночним судженням з приводу змісту Договору.
Так, відповідач зазначає, що орендодавець має право у будь-який час протягом строку оренди, без направлення попереднього повідомлення орендарю, стягнути за гарантійним платежем будь-яку суму, яка належить до сплати та не була сплачена орендарем, включно із сумою збитків та потенційних вимог, яку орендар зобов'язаний сплатити.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що це є правом позивача, а не обов'язком, реалізація такого права можлива лише протягом строку оренди, що на момент нарахування штрафних санкцій вже закінчився. Право ж на притягнення до відповідальності за порушення договору не припинилося, про що зазначено в Договорі.
Зокрема, згідно з п. 8.1 Договору, закінчення чи дострокове припинення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, а також від відповідальності (застосування неустойки, штрафів, пені тощо) за порушення Договору, якщо такі зобов'язання чи порушення виникли чи сталися під час дії Договору.
Станом на даний час строк реалізації права на нарахування штрафних санкцій не минув, оскільки у відповідності до п. 43.3 Договору, позовна давність зі стягнення неустойки (штрафу, пені) становить 3 (три) роки.
Тобто усі дії позивача зі стягнення неустойки є правомірними, ґрунтуються на умовах Договору, а тому посилання відповідача на безпідставне збагачення позивача за рахунок відповідача та наявність ознак суперечливої поведінки та зловживання правом є недоречними.
З пояснень позивача вбачається, що гарантійний платіж був повернутий відповідачу в повному обсязі, оскільки на той час відповідні порушення не були виявлені, тобто зустрічні вимоги ще не пред'являлися.
Однак, такі порушення були виявлені згодом й до відповідача застосовані заходи відповідальності, до яких відноситься й неустойка (штраф) в межах прав та у відповідності з положеннями Договору.
Думка відповідача про імперативність норми про "повернення гарантійного платежу після розгляду можливих зустрічних вимог орендодавця" спростовується встановленням сторонами строку позовної давності на стягнення неустойки штрафу пені тривалістю 3 (три) роки (пункт 43.3 Договору), з врахуванням поняття, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а в частині п'ятій вказаної статті визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У даному випадку строк виконання минув 14.11.2020, тобто позивач мав довідатися про порушення свого права саме тоді.
Водночас, за умовами п. 43.3 Договору, строк для захисту порушеного права позивача не минув, факт порушення умов Договору підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Укладення нового договору та подальший судовий спір між сторонами в межах справи № 910/5260/23, у зв'язку з яким, на думку відповідача, подано позов у справі, що розглядається, знаходиться поза межами предмету розгляду цієї справи, а тому не береться судом до уваги.
Наведені відповідачем аргументи про повернення приміщення та гарантійного платежу з переплатами як підтвердження відмови від претензій з боку позивача є лише припущенням відповідача, та такі дії не позбавляють позивача права на нарахування штрафних санкцій за Договором.
Доказування та судове рішення не можуть ґрунтуватися на припущеннях (постанова Верховного суду від 28.09.2023 по справі № 910/2266/23).
Відтак, суд не бере до уваги доводи відповідача, які ґрунтуються на припущенні, що ТОВ "Крона Компані" фактично відмовилася від свого права на стягнення штрафних санкцій.
Аргумент відповідача про відмову в позові на підставі недоведеності збитків не відповідає умовам Договору та частині першій статті 550 ЦК України, де визначені підстави виникнення права на неустойку, а саме - право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Сторони самі вправі визначити характер штрафних санкцій та їх співвідношення зі збитками, про що зазначено в пункті 30.1 Договору, де встановлено, що будь-яка неустойка, передбачена цим Договором, підлягає стягненню в повному обсязі понад суми збитків (п. 30.1 Договору).
Нарахування штрафних санкцій здійснено на підставі умов Договору, тобто при підписанні Договору відповідач погодився з їх розміром.
Загальна сума простроченого зобов'язання по всіх платежах становить 485182 грн, а штрафні санкції - 213925 грн, а відтак сума штрафу є меншою за вартість простроченого зобов'язання. Отже, твердження відповідача про значне перевищення розміру штрафних санкцій суми зобов'язання не відповідає дійсності.
Суд також вважає безпідставними доводи відповідача про незначність часу прострочення, оскільки відповідна санкція передбачена Договором саме за прострочення понад 5 (п'ять) днів. Тобто, незначний час прострочення протягом якого не наступає відповідальність , визначено умовами Договору та становить п"ять днів .
Суд також не бере до уваги доводи відповідача щодо ускладнення виконання зобов'язань з оплати платежів, які повинні бути виконані протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення цього Договору.
Як вбачається з пояснень позивача, в листопаді місяці орендоване приміщення відповідачем повноцінно не використовувалося.
Дата початку була визначена сторонами як 15.12.2020 та того ж дня був підписаний Акт приймання передачі-приміщення. Отже авансова оплата за умовами Договору ні яким чином не пов"язана з результатами господарської діяльності відповідача. Також суд бере до уваги, що до цієї дати банківська система не припиняла своєї діяльності під час дії карантинних обмежень.
Відповіднодо ст. 42 Господарського кодексу України , підприємництво - це самостіна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність , що здійснюється суб"єктами господарювання з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку.
Укладаючи та підписуючи Договір , позивач добровільно прийняв на себе зобов"язання про його належне виконання та повністю усвідомлював наслідки його порушення .
Відповідачем не надано доказів існування будь-яких ніяких інших ускладнень, які б перешкоджали виконанню зобов'язань, передбачених умовами договору, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати його укладення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Водночас, відповідачем подано до суду заяву про зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку з незначністю прострочення оплати, відсутністю у позивача збитків, значне перевищення розміру штрафних санкцій над розміром основного зобов'язання, неспіврозмірність та непропорційність штрафних санкцій.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен, зокрема, об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.
Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Доводам відповідача щодо наявності підстав для застосування судом права на зменшення розміру штрафних санкцій було повністю надано оцінку та мотиви відхилення було викладено вище.
Суд враховує заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив, а також те, що вказана відповідальність у вигляді штрафу мала стимулюючий характер з метою забезпечення вчасного виконання орендарем зобов'язань зі сплати орендних та інших передбачених умовами договору платежів, погодження відповідача з розміром штрафу і умовами його застосування під час підписання договору та відсутність доказів на підтвердження будь-яких інших виняткових обставин, які б перешкоджали сплатити нараховані позивачем штрафні санкції, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Груіцького Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (вул. Лугова, буд. 12, м. Київ, 04074; код ЄДРПОУ 32759456) - штраф у розмірі 213925,16 грн за порушення строків оплати обов'язкових платежів за Договором оренди № А111/Х-1 від 04.11.2020; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "18" грудня 2023 р.
Суддя Н.М. Кухар