ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4218/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126)
до Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13)
про стягнення 3824,10 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд стягнути з відповідача за договором №621370 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за несвоєчасну оплату за спожиту електричну енергію нараховану пеню у розмірі 2051,75 грн. за період з 01.01.2021 по 19.07.2021, 3% річних у розмірі 416,20 грн. за період з 01.04.2021 по 30.04.2023 та інфляційні втрати у розмірі 1356,15 грн. за період з квітня 2021 по серпень 2021.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №621370 від 01.01.2019 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати за електричну енергію у встановлені договором строки.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, ці витрати складаються з витрат з оплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.10.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
01.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №29757) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
01.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх. №29761), в якій відповідач просить суд застосувати строк позовної давності в частині стягнення пені.
01.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №29778) з додатковими документами.
01.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява (вх. №29802), в якій відповідач просить не приймати до розгляду заперечення на відповідь на відзив (вх. №29778), оскільки представником позивача було помилково подано вказані заперечення на відповідь на відзив по іншій справі.
06.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №30196) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
06.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності (вх. №30198), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
06.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача клопотання про долучення доказів (вх. №30221), а саме докази направлення відповідачу заперечень на заяву про застосування строків позовної давності, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 16.10.2023 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 16.10.2023 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від. функції, постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії” від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
ПрАТ “Харківенергозбут”, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
На виконання пункту 13 розділу XVII Закону під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ “Харківенергозбут”, а AT "Харківобленерго” виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Відповідно до статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Пунктом 3.2.1 “Правил роздрібного ринку електричної енергії” (далі - Правила) передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Відповідно до п. 3.2.5 Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Згідно з п. 3.2.10 Правил за наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на веб-сайті та в центрах обслуговування споживачів бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу.
Законом України від 23.11.2018 № 2628 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов'язки, передбачені Законом України “Про ринок електричної енергії” для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 цього Закону”.
Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).
Абзацом п'ятим пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 (далі - Постанова), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Разом з тим, у відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Як зазначалося судом вище, публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ “Харківенергозбут” zbutenergo.kharkov.ua.
Так, ураховуючи наведені приписи, та те, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області фактично спожито електричну енергію (витяг з реєстру фактичних обсягів споживання додано до позовної заяви), було надано підписану заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції №2/7 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів (копія підписаної заяви-приєднання, комерційної пропозиції додані до позовної заяви) - договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №621370 від 01.01.2019 (далі - Договір) вважається укладеним.
Слід зазначити, що згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV Правил, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбачено у Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином розрахунки за спожиту електроенергію Відповідача проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - AT "Харківобленерго".
Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції № 2/7 від 02.03.2020 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів (далі по тексту комерційна пропозиція № 2/7) (т.с. 1, а.с. 22-23).
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ “Харківенергозбут”: zbutenergo.kharkov.ua.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що на підставі підписаної з боку відповідача заяви-приєднання та комерційної пропозиції №2/7 від 02.03.2020 відповідач приєднався до договору № 621370 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за вказаними у заяві об'єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу AT “Харківобленерго”.
Згідно з умовами п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. (т.с. 1, а.с. 10)
Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.9 та п. 5.13 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника. (т.с. 1, а.с. 12-13)
Умовами п. 3 Комерційної пропозиції № 2/7 від 02.03.2020, передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі акта приймання-передачі електричної енергії та виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті “Призначення платежу ” посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується Споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
Укладення сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.
Також п. 4 комерційної пропозиції № 2/7, рахунок за спожиту електричну енергію та акт приймання-передачі електричної енергії надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду.
Рахунки на оплату та акти приймання-передачі електричної енергії надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Оплата вартості електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання НОМЕР_1 в філії ХОУ AT Ощадбанк, код ЄДРПОУ 42206328.
Крім того, споживач у відповідності до п. 6.2 Договору, зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору. (т.с. 1, а.с. 14)
Рахунок у січні 2021 у розмірі 18663,32 грн. Відповідачем за січень 2021 спожито 5253 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було отримано особисто під підпис уповноваженої особи, строк оплати рахунку до 20.02.2021р. (т.с. 1, а.с. 34-35)
Рахунок у лютому 2021 у розмірі 21080,33 грн. Відповідачем за лютий 2021 спожито 5877 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було отримано особисто під підпис уповноваженої особи, строк оплати рахунку до 20.03.2021р. (т.с. 1, а.с. 38-39).
Рахунок у березні 2021 у розмірі 7798,66 грн. Відповідачем за березень 2021 спожито 2165кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було отримано особисто під підпис уповноваженої особи, строк оплати рахунку до 20.03.2021р. (т.с. 1, а.с. 41-42).
Із обставин справи слідує, що 19.07.2021 платіжним дорученням №685 відповідачем було сплачено за спожиту електроенергію за період: за січень лютий, березень 2021 р. у сумі 47542.31 грн.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).
Відповідно до п. 7 Комерційної пропозиції №2/7 від 02.03.2020, у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки.
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника НОМЕР_2 в AT “Мегабанк”, ЄДРПОУ 42206328.
Позивач звернувся до суду з позовом та обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 621370 від 01.01.2019, Головне управління Національної поліції в Харківській області є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", та позивач, як постачальник виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте ГУНП в Харківській області улови Договору щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого відповідачу було нараховано за весь час прострочення пеню, 3 % річних та індекс інфляції, які станом на 01.05.2023 склали 3824,10 грн, а саме пеня у сумі 2051,75 грн, 3% річних у сумі 416,20 грн, та індекс інфляції 1356,15 грн).
Враховуючи наведене, з огляду на здійснену відповідачем повної але несвоєчасної оплати, у споживача (відповідача) виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3824,10 грн., з яких: 2051,75 грн. пеня; 416,20 грн. 3% річних; 1356,15 грн. втрати від інфляції, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.
Відповідач позовні вимоги не визнав та заперечив проти їх задоволення, у своєму відзиві зазначив про те, що незважаючи на наявність спірного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019№ 621370 ГУНП в Харківській області щорічно укладало договір на постачання з ціною та строком тобто з істотними умовами, які є обов'язковими для даного виду договорів, при цьому щорічно ГУНП в Харківській області було зобов'язано та проводило процедуру закупівлі відповідно до положень ЗУ “Про публічні закупівлі”, так як без проведення процедури закупівлі договір буде нікчемним (стаття 43 вказаного Закону). Відповідачем зазначено, що з метою отримання в 2021 році електричної енергії та відкриттям ринку електричної енергії, відсутністю договору на постачання в 2021 році, а договір між позивачем та відповідачем № 621370 не є договором на постачання, бо в ньому відсутні істотні умови постачання, було розпочато процедуру закупівлі електричної енергії. 24.12.2020 відповідачем було розміщено оголошення про проведення процедури закупівлі шляхом застосування конкурентної процедури відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії для потреб ГУНП в Харківській області на 2021 рік. У зв'язку із тривалістю процедури закупівлі ГУНП в Харківській області було оприлюднено оголошення про проведення переговорної процедури із постачальником “останньої надії” Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” на 90 днів у 2021 році (до укладення договору про постачання електричної енергії). За результатами проведення відкритих торгів між ГУНП в Харківській області та ТОВ “ЕК “ЕНОЛ” 15 березня 2021 року було укладено договір № 255т/НР/ХОЕ/УЗ про постачання електричної енергії у 2021 році. Таким чином, на переконання відповідача, на 2021 рік договір про постачання електричної енергії не укладався, а відповідач не брав на себе будь-яких зобов'язань перед позивачем щодо оплати поставленої електричної енергії. Договір № 739/20-1 та комерційна пропозиція до нього не містила умов його продовження на 2021 рік так як в них були відсутні істотні умови: строк, ціна, а також цей договір було укладено без проведення процедури закупівлі. ГУНП в Харківській області не брало на себе будь-яких зобов'язань перед приватним акціонерним товариством “Харківенергозбут” щодо оплати поставленої електричної енергії. Також, у відзиві відповідачем зазначено про те, що рішенням Господарського суду Харківської області зобов'язано ГУНП в Харківській області сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію за період з січня 2021 року по 14.03.2021 включно, на виконання вказаного рішення відповідачем 19.07.2021 було сплачено на користь ПАТ “Харківенергозбут” заборгованості у сумі 47542,31 грн за поставлену та розподілену електроенергію. Відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 по справі № 922/1573/21 сума заборгованості за поставлену електроенергію складає 47542,31 грн., яка складається з постачання електричної енергії у сумі 34453,80 грн та з розподілу електричної енергії на суму 13088,50 грн., а розрахунок зроблений позивачем, з урахуванням усієї суми заборгованості, однак права вимоги на стягнення штрафних санкцій за розподіл електроенергії ПрАТ “Харківенергозбут” не має, оскільки таке право належить лише АТ “Харківобленерго", тому позивач не може вимагати сплату штрафних санкцій лише за постачання електроенергії, що складає пеню у сумі 1730,15 грн, 3 % річних у сумі 344,10 грн та інфляційні витрати у сумі 992,09 грн. Відповідачем також зауважено про те, що позивач мав би право вимагати стягнення штрафних санкцій з відповідача, виходячи з загальної суми, що складається із суми за постачання електричної енергії та із суми її розподілу лише у тому випадку, якщо б надав докази про самостійну сплату штрафних санкції за несвоєчасне перерахування коштів за розподіл електроенергії на рахунок АТ “Харківобленерго”, що б надало йому право на звернення з регресним позовом до ГУНП в Харківській області, проте таких доказів до позову не долучено. Щодо вимоги в частині сплати пені , відповідачем зазначено про те, що 19.07.2021 на виконання рішення Господарського суду в Харківській області відповідачем було сплачено заборгованість за електричну енергію у сумі 47542,31 грн. Отже, після повного виконання рішення суду, що відбулось 19.07.2021 позивач був обізнаний про те, що за період з квітня по 19.07.2021 з відповідача можливо нарахувати та стягнути пеню, однак з відповідним позовом звернувся лише в лютому 2023 року, тобто через 1 рік та 7 місяців, що значно перевищив строк на звернення до суду з вказаною вимогою, тому згідно з ч. 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності в частині стягнення з відповідача пені є підставою для відмови у позові. Крім того, відповідач заперечив проти розрахунку позивача та, навівши власний контррозрахунок, зазначив, що загальна сума пені, яка може бути стягнута з відповідача становить 507,60 грн., а не 2051,75 грн., як зазначено в розрахунку позивача. Окрім того, відповідачем у відзиві зазначено про те, що позивачем порушені вимоги підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є обов'язковою для виконання учасниками ринку електричної енергії, в частині звернення до суду з позовною заявою про стягнення з ГУНП в Харківській області штрафних санкцій в період дії воєнного стану в Україні, а тому вказана вимога є неправомірною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що ГУНП в Харківській області приєдналося до умов Договору №621370 від 01.01.2019р. на умовах Комерційної пропозиції №2/7 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів.
Порядок розрахунків за Договором №621370 від 01.01.2019р. визначається відповідно до Комерційної пропозиції №2/7, яка є невід'ємним додатком до Договору.
Згідно п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.''
Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.9 та п. 5.13 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника, Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника. Відповідно до п." 5.10 Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції, яка є додатком № 3 до цього Договору.
Відповідно до пі 5.10 Договору оплата рахунку Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати: зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції №2/7 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію та акт приймання передачі електричної енергії надається Споживачу протягом 5 робочих днів дід дня закінчення., розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію та акт приймання-передачі електричної енергії має бути оплачений не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Рахунки на оплату та акти приймання-передачі електричної енергії надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Пунктом 7 Комерційної пропозиції №2/7 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у сумі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена.
Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з переданими даними від AT '"Харківобленерго" Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
- за січень 2021 на суму 15552.77 грн., ПДВ 20 % 3110.55 гри., разом з ПДВ 18663.32 грн.
Відповідачем за січень 2021р. спожито 5253 кВт*год., згідно до витягу фактичних обсягів (додається до позовної заяви). Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було отримано особисто під підпис уповноваженої особи (докази надаються), строк оплати рахунку до 20.02.2021р. Рахунок в встановлений строк не сплачено.
- за лютий 2021 на суму 17566.94 грн., ПДВ 20 % 3513.39 грн., разом з ПДВ 21080.33 грн. Відповідачем за лютий 2021р. спожито 5877 кВт*год., згідно до витягу фактичних обсягів (додається до позовної заяви). Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було отримано особисто під підпис уповноваженої особи (докази надаються), строк оплати рахунку до 20.03.2021р. Рахунок в встановлений строк не сплачено.
- за березень 2021 на суму 6498.88 грн., ПДВ 20 % 1299.78 грн., разом з ПДВ 7798.66 грн. Відповідачем за березень 2021р. спожито 2165 кВт*год., згідно до витягу фактичних обсягів (додається до позовної заяви). Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було відправлено засобами поштового зв'язку (докази надаються), строк оплати рахунку до 20.04.2021р. Рахунок в встановлений строк не сплачено.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 у справі №922/1573/21 задоволено позовні вимоги ПрАТ "Харківенергозбут" до ГУНП в Харківській області про стягнення заборгованості за Договором № 621370 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за спожиту електричну енергію за січень 2021, лютий 2021 та березень 2021 у сумі 47542.31 грн.
19.07.2021 платіжним дорученням №685 відповідачем було сплачено за січень лютий, березень 2021 р. в загальному розмірі 47542.31 грн.
З огляду те, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Так, відповідно до ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Як зазначалося судом вище, відповідно до умов пункту п. 7 Комерційної пропозиції №2/7 від 02.03.2020, у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки.
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника НОМЕР_2 в AT “Мегабанк”, ЄДРПОУ 42206328.
За розрахунком позивача, пеня за період з 01.01.2021 по 15.04.2021 станом на 01.05.2023 становить 2051,75 грн.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з умов п. 5.11 Договору, а також п. 7 комерційної пропозиції, приписів ст. 231 ГК України, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2051,75 грн. пені є обґрунтованими, тому належать до задоволення.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.
У зв'язку з поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 Постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року на території України було встановлено карантин.
У подальшому термін його дії неодноразово продовжувався Постановою Кабінету Міністрів України від № 383 від 25.04.2023 “Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236” дію карантину було продовжено до 30 червня 2023 року.
Запровадження карантинних заходів обумовило внесення змін до норм матеріального права щодо перебігу строку позовної давності.
Зокрема, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 № 540-ІХ (набрав чинності з 02.04.2020) прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” (№64/2022) від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан.
У подальшому відповідними указами президента України воєнний стан неодноразово продовжувався.
Так, указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 26.07.2023 року № 451/2023 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Так само введення воєнного стану обумовило внесення змін до норм матеріального права щодо перебігу строку позовної давності.
При цьому, законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану” прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
За вказаного доводи відповідача щодо пропуску у даному разі позивачем строку позовної давності щодо вимог про нарахування пені є безпідставними, оскільки такий строк продовжено на підставі вищеозначеного закону.
Стосовно доводів відповідача щодо застосування до правовідносин з ГУНП в Харківській області Закону України "Про житлово-комунальні послуги", суд зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Так, як зазначалося судом вище, 01.01.2019 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник) та ГУНП в Харківській області було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальникам №621370, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
При цьому, у даному конкретному випадку, нарахування відповідачу пені за прострочення виконання зобов'язання здійснювалось позивачем виключно у відповідності до умов Договору, Комерційної пропозиції до Договору, яка є його невід'ємною частиною, а також норм Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР та ст. 232 Господарського кодексу України.
Відповідач у відзиві посилається на п. 16 постанови НРЕКП від 25.02.2022 № 332 (далі - Постанова), стосовно нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до п. 16 Постанови НКРЕКП, передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії”, на період військового стану.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України) та застосування штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання унормовано законами, зокрема ЦК України та ГК України (частини перша, третя статті 549 ЦК України, статті 230, 231 ГК України).
Система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.
У наведеному контексті Постанова НКРЕКП (підзаконний акт) має меншу юридичну силу перед законами - ЦК України та ГК України, адже не знаходиться на одному ієрархічному рівні, відповідно не може бути спеціальним законом, який згідно з наведеним має перевагу на загальним законом (ЦК, який є основним актом цивільного законодавства України, та ГК), який передбачає право сторін на застосування в договорі заходів відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Наведене в пункті 16 Постанови НКРЕКП формулювання саме про зупинення, а не припинення/скасування, нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану, по суті свідчить про тимчасовість відповідного обмеження (рекомендації, настанови), яке не може відмінити ані норми ЦК України та ГК України (закону), а ні норми договору, щодо відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, наведені НКРЕКП настанови (рекомендації) в межах наданих їй повноважень спрямовані на регулювання/урядування саме дій учасників ринку електричної енергії і саме таким чином, що лише рекомендують їм тимчасово обмежити їх поведінку у спірних правовідносинах (не нараховувати і не стягувати санкції) за умов, що склалися (введення та продовження в Україні воєнного стану), для стабілізації учасників ринку електричної енергії під час такого періоду.
Відповідно, вказаний пункт 16 постанови не може бути актом (підзаконним), який повністю звільняє одного з сторін від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання та нівелює приписи чинного законодавства (закону) та умови укладеного між сторони договору, до якого жодні зміни в цій частині внесені не були, зокрема у зв'язку з прийняттям Постанови НКРЕКП № 332.
Відтак, п.16 Постанови НКРЕКП не мають імперативного (обов'язкового) характеру, а є настановами, тобто по суті рекомендаціями/порадами учасникам договору про постачання електричної енергії, які не містять умов чи застережень про звільнення відповідача, від сплати штрафних санкцій за порушення умов договору, укладеного на підставі Закону України "Про ринок електричної енергії".
Судом враховано, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп (v017p710-02) (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України (254к/96-ВР ) визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Враховуючи наведене, під час вирішення спору, суд має застосовувати норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 416,20 грн. за період з 01.04.2021 по 30.04.2023 та 1356,15 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2021 р. по серпень 2021 р.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 416,20 грн. 3% річних та 1356,15 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.
Водночас щодо доводів відповідача про те, що позивач робить розрахунок з урахуванням усієї суми заборгованості, однак право вимоги на стягнення штрафних санкцій за розподіл електроенергії ПрАТ "Харківенергозбут" не має, бо таке право належить лише АТ "Харківобленерго", суд зазначає про наступне.
Як зазначалося судом вище, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Постанова), та на умовах Договору постачання універсальних послуг.
На виконання пункту 13 розділу XVII Закону під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут", а АТ "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Відповідно до статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Абзацом п'ятим пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов Договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Так, ураховуючи наведені приписи, та те, що ГУНП у Харківській обл. фактично споживало електричну енергію (витяг з реєстру фактичних обсягів споживання додано до позовної заяви), було надано підписану заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції №2/7 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів (копія підписаної заяви - приєднання, комерційної пропозиції додані до позовної заяви) - договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №621370 від 01.01.2019р. (далі - Договір) вважається укладеним.
Слід зазначити, що згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV Правил, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов Договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку (АТ "Харківобленерго") та затверджуються Регулятором.
Таким чином розрахунки за спожиту електроенергію Відповідачу проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго".
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).
Під час розгляду даної справи судом установлено, що позивач, як постачальник, виконав свої зобов'язання за Договором належним чином та у повному обсязі, проте відповідачем умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого Відповідачу було нараховано за весь час прострочення пеня, 3% річних та індекс інфляції.
Щодо посилання відповідачем у своєму відзиві на рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/1573/21 від 24.06.2021, суд зазначає, що вказаним рішенням встановлені обставини щодо укладання між позивачем та відповідачем Договору № 621370 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем виключно відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №621370 від 01.01.2019, Комерційної пропозиції № 2/7 до Договору та норм діючого законодавства, а саме:
- сума пені нарахована відповідно до ст. 232 ГК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 та п. 7 Комерційної пропозиції № 2/7, яка є невід'ємним додатком до Договору;
- сума 3% річних нараховані на підставі ст. 625 ЦК України та п. 7 Комерційної пропозиції №2/7, відповідно до якої, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник (Відповідач) який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Зазначені проценти не слід ототожнювати з неустойкою: вони не є мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами, отже стягуються незалежно від вини Боржника.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для повного задоволення позову не спростовує.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 2684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13, код ЄДРПОУ 40108599) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) - 2051,75 грн. пені; 416,20 грн. 3 % річних; 1356,15 грн. інфляційних втрат та 2684,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "15" грудня 2023 р.
Суддя Є.М. Жиляєв