ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"15" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/5355/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни (вх. № 2-1845/23 від 13.12.2023) про забезпечення позову у справі № 916/5355/23
за позовом: Фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, № 5, код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії «Інфоксводоканал» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, № 5, код ЄДРПОУ 26472133)
про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
13.12.2023 Фізична особа-підприємець Возіян Ольга Юхимівна звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», в якому просить суд:
- визнати дії ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» щодо відключення від централізованого водопостачання та централізованого водовідведення автомийки споживача ФОП Возіян О.Ю. за адресою: АДРЕСА_2 - протиправними;
- зобов'язати ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» підключити автомийку споживача ФОП Возіян О.Ю. за адресою: АДРЕСА_2 до централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Разом з позовною заявою до Господарського суду Одеської області позивачем подано заяву про забезпечення позову за вх.№ 2-1845/23, у якій Фізична особа-підприємець Возіян Ольга Юхимівна просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» підключити автомийку споживача ФОП Возіян О.Ю. за адресою: АДРЕСА_2 до централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також не вживати будь-яких протиправних дій, які перешкоджають використанню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачу, зокрема у вигляді: відключення водопостачання та припинення подачі води, демонтажу засувки на введенні водопроводу до водомірного вузла.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що заявник вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують права і свободи позивача, у зв'язку з чим останні має намір оскаржити дії філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», а тому вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову шляхом підключення об'єкту Фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни до централізованого водопостачання на період розгляду справи.
Так, позивач зауважує, що у вересні 2023 року фахівцями Інспекції КВПА філії «Інфоксводоканал» проведені обстеження систем централізованого водопостачання та водовідведення на предмет виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування на об'єкті ФОП Возіян О.Ю., під час яких виявлено, що підключення до мереж споживачем здійснено із порушенням технічних умов. За результатами обстежень відповідачем було складено акт № 164 від 28.09.2023 про виявлення самовільного приєднання та самовільного користування.
В подальшому, як вказує заявник, 17.11.2023 відповідачем було складено акт № 1250, в якому зазначено, що згідно наряду-допуску № 539 від 17.11.2023 проведено відключення об'єкту позивача від каналізаційної мережі у колодязі шляхом вставлення дерев'яної заглушки, при цьому, водопостачання на момент відключення від вказаної мережі не здійснювалось.
У заяві про забезпечення позову заявник посилається на те, що припинення надання послуг з водопостачання та/або водовідведення на об'єкті заявника за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 78, у якому здійснюють діяльність велика кількість фізичних осіб, а також щоденно відвідують сотні фізичних осіб призведе до істотного ускладнення ефективного захисту інтересів позивача.
Наведене, на переконання заявника є підставами для застосування у даному разі заходів забезпечення позову, шляхом, визначеним останнім у прохальній частині заяви.
Розглянувши заяву ФОП Возіян Ольги Юхимівни. про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства, суд дійшов до наступних висновків.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.
Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вжитті таких заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Наведена правова позиція викладена і у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача.
При вжитті таких заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
В даному випадку, предметом позову є вимоги немайнового характеру, з огляду на що, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, тому така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18.
До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.
Так, у даному випадку, заявник просив суд застосувати такий вид забезпечення позову, як зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» підключити автомийку ФОП Возіян Ольги Юхимівни до центрального водопостачання і водовідведення; а також, не вживати будь-яких протиправних дій, які перешкоджають використанню послуг з центрального водопостачання та водовідведення споживачу ФОП Возіян О.Ю. за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 78, зокрема у вигляді: відключення водопостачання та припинення подачі води, демонтажу засувки на введенні водопроводу до водомірного вузла.
При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником, на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд зазначає, що визначений заявником спосіб забезпечення позову у вигляді саме зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» підключити автомийку ФОП Возіян Ольги Юхимівни до центрального водопостачання і водовідведення, а також, не вживати будь-яких протиправних дій, які перешкоджають використанню послуг з центрального водопостачання та водовідведення споживачу, неспівмірний із заявленим заявником предметом позову, оскільки у даному випадку, правовідносини, які склалися між сторонами стосуються насамперед відносин у сфері водопостачання та водовідведення.
Між тим, суд зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. В даному випадку матеріали справи не містять належних доказів для застосування судом саме такого виду забезпечення позову, як зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» вчинити певні дії.
Так, фактично єдиною підставою для вжиття запобіжних заходів, на яку посилається заявник, в даному випадку є твердження, що припинення надання послуг з водопостачання та/або водовідведення на об'єкті заявника, у якому здійснюють діяльність велика кількість фізичних осіб, а також щоденно відвідують сотні фізичних осіб, призведе до істотного ускладнення ефективного захисту інтересів позивача.
Проте, суд зазначає, що такі питання щодо правомірності дій надавача послуг є предметом розгляду справи по суті, в зв'язку з чим в межах розгляду заяви про забезпечення позову досліджуватись не повинно, а тому, в жодному разі не свідчать про наявність підстав вважати, що застосування обраних заявником заходів забезпечення позову забезпечить виконання в майбутньому рішення суду, якщо таке буде ухвалено на користь заявника.
У відповідності до зазначеного, суд дійшов висновку про те, що заява ФОП Возіян Ольги Юхимівни про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника і при цьому ним не обґрунтовано та не доведено необхідності вжиття заходів до забезпечення позову та не надано суду доказів в підтвердження ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів.
Окрім того, суд наголошує, що за вимогами ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Як вбачається зі змісту заяви, вимоги ФОП Возіян О.Ю. про забезпечення позову у даній справі та позовні вимоги щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» підключити автомийку споживача до системи централізованого водопостачання та водовідведення фактично є тотожними, розгляд яких судом під час розгляду вимог про забезпечення позову порушить вимоги ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матиме наслідком вирішення спору по суті без встановлення дійсних правовідносин між сторонами та обставин справи, оскільки такі питання належить вирішувати лише під час розгляду справи по суті.
Відтак, встановлення факту тотожності вимог заяви про забезпечення позову та позовних вимог позивача у даному разі є самостійною підставою для відмови заявнику у задоволенні таких вимог заяви про забезпечення позову.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 року у справі № 918/341/22.
За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Врахувавши наведені законодавчі приписи, здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову та встановивши, що позивачем не доведено обґрунтованість припущень про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, з огляду на те, що відповідачем не вживаються дії, спрямовані на фактичне ухилення від виконання рішення в майбутньому, а забезпечення позову шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» підключити автомийку споживача до системи централізованого водопостачання та водовідведення є фактично задоволенням позовних вимог, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заявлених ним заходів забезпечення позову у даній справі.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни (вх. № 2-1845/23 від 13.12.2023) про забезпечення позову у справі № 916/5355/23 - відмовити.
Ухвала Господарського суду Одеської області набирає законної сили 15.12.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Цісельський