ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
05.12.2023 Справа № 914/426/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні
заяву (вх.№4633/23 від 20.11.2023) Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"
про розстрочку виконання рішення суду від 07.09.2023
у справі №914/426/23
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
до відповідача Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про стягнення 4272094,03 грн.
за участю представників:
від заявника (від відповідача) Коцелко Ю.В.
від стягувача (від позивача) не з'явився
від третьої особи не з'явився
ВСТАНОВИВ
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.09.2023 у справі №914/426/23 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до відповідача Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України позов задоволено частково, вирішено стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" інфляційні втрати у розмірі 2071830,16 грн, 3% річних у розмірі 417385,08 грн. та 37338,23 грн. витрат по сплаті судового збору.
20.11.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області від Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" надійшла заява (вх.№4633/23 від 20.11.2023) про розстрочку виконання рішення суду від 07.09.2023 у справі №914/426/23, в якій заявник просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців із сплатою заборгованості рівними частинами по 210546,12 грн щомісячно.
Ухвалою суду від 21.11.2023 розгляд заяви призначено на 30.11.2023. В судовому засіданні 30.11.2023 суд ухвали відкласти розгляд заяви на 05.12.2023.
Представник заявника (відповідача) в судовому 05.12.2023 засіданні заяву про розстрочку виконання рішення суду підтримав повністю.
Стягувач (позивач) та третя особа явку представників в судове засідання 05.12.2023 не забезпечили.
Стягувачем (позивачем) подано заперечення (вх.№29425/23 від 01.12.2023), в якому Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" просить відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду у даній справі.
Розглянувши заяву (вх.№4633/23 від 20.11.2023) про розстрочку виконання рішення суду від 07.09.2023 у справі №914/426/23, суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання рішення суду у даній справі, заявник зазначає, що на виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів перебуває виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду у даній справі №914/426/23, а на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувають інші виконавчі провадження про стягнення грошових коштів з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", однак боржник не має фінансової спроможності провести оплату згідно усіх виконавчих документів одночасно.
Як вказано у заяві, у випадку надання судом розтермінування рішення суду у даній справі, Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" зможе поетапно погасити наявну заборгованість. У випадку ж відмови у задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду, стягнення проводитимуться двома відділами ДВС одночасно (Залізничним ВДВС ЛМУЮ та Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України), що на думку боржника може призвести до банкрутства підприємства.
Як зазначив заявник, несвоєчасне проведення оплат за договором зумовлене збитковістю затвердженого тарифу, відсутністю субвенцій на погашення різниці в тарифах з державного бюджету України на момент дії договору, а також високим рівнем дебіторської заборгованості контрагентів перед Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго".
При цьому заявник зазначив, що підприємство не уникає виконання рішення Господарського суду Львівської області у даній справі та здійснює всі можливі заходи для зменшення наявної заборгованості перед позивачем. Разом з тим як вказано у заяві, звернення стягнення на майно підприємства унеможливить його господарську діяльність, шо створить реальну загрозу його банкрутства, що в свою чергу призведе до аварійної ситуації в опалювальний період.
Тобто як вказав заявник, якщо буде накладено арешт на його рахунки, підприємство не буде мати можливості розпоряджатися коштами, необхідними для здійснення безпосередньої господарської діяльності, у зв'язку з чим буде неможливо розпочати опалювальний сезон, а у випадку виникнення аварійних ситуацій, буде неможливо здійснити ремонт теплотрас чи заміни труб, проведення пусконалагоджувальних робіт, виконання опресування трубопроводів теплових мереж споживача тиском відповідної величини, тощо.
Як зазначено у заяві про розстрочку виконання рішення суду, згідно з Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України №71 від 14.02.2007, подача тепла до об'єктів споживача можлива лише після отримання акту готовності до опалювального сезону системи теплопостачання та акту готовності вузла обліку (у разі наявності). Дані документи оформлюються лише після проведення Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" усіх заходів, спрямованих на перевірку придатності/ремонт/обслуговування власних мереж і мереж споживача.
При цьому як вказано у заяві, зважаючи на те, що Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" є монополістом у сфері надання послуг з теплопостачання у межах діючих теплових мереж, тому у випадку зриву опалювального сезону, близько 303734,00 мешканців міста Львова, а також бюджетні установи/організації/органи та юридичні особи (зокрема дитячі садочки, школи, навчальні заклади, лікарні та ін.) залишаться без опалення та гарячого водопостачання.
Як також зазначив заявник, надання послуг з теплопостачання буде неможливим у зв'язку з відсутністю у Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" коштів на закупівлю природного газу.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що одночасне звернення стягнення на майно та кошти підприємства призведе до загрози банкрутства підприємства, а отже беручи до уваги, що в даному випадку існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі, заявник просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців із сплатою заборгованості рівними частинами щомісяця в розмірі 210546,12 грн.
Стягувач (позивач) проти розстрочення виконання рішення суду заперечив, подавши заперечення (вх.№29425/23 від 01.12.2023), в якому Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" зазначив, що позивач, так як і відповідач знаходиться в несприятливих обставинах з початку повномасштабної війни російської федерації проти України. Зокрема стягувач (позивач) зазначив, що Постановою НКРЕКП від 31.08.2023 №1595 зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", що має наслідком втрату основного виду прибутку.
Як вказано у запереченні, загальна сума коштів, які підлягають стягненню з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" в рамках виконавчих проваджень становить 579743602,78 грн, а сума позовних вимог контрагентів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" у справах, що перебувають на розгляді в господарському суді становить 918588569,58 грн., з огляду на що в даному випадку на думку стягувача (позивача) не можна розстрочувати на 12 календарних місяців судове рішення за рахунок належних йому коштів, які він вимушений буде сплатити на користь третіх осіб, у разі ухвалення рішень на їх користь та набрання ними законної сили.
Заперечуючи проти розстрочення виконання рішення суду стягувач (позивач) також посилається на те, що підприємницька діяльність є ризикованою, а тому при її здійсненні відповідач має приймати рішення спрямовані на ефективне досягнення мети своєї діяльності - одержання прибутку, а також вживати своєчасних дій щодо запобіганню можливому виникненню бюджетного дефіциту, а не констатувати факт настання несприятливої ситуації. При цьому, як зазначив стягувач (позивач), відсутність коштів та важкий фінансовий стан відповідача є недостатніми підставами розстрочення виконання рішення суду, оскільки обставини, наведені в заяві про розстрочення виконання судового рішення носять не особливий і не надзвичайний характер.
З огляду на вищезазначене стягувач (позивач) просить відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо) (пункт 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
В пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ГПК не вимагає.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Як вбачається із поданих матеріалів, наказом директора Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" від 29.03.2023 №139 "Про зміну в організації виробництва і праці у зв?язку із запровадженням режиму неповного робочого тижня для працівників з денним графіком роботи", у зв?язку з важким фінансовим становищем, не достатньою кількістю обігових коштів та необхідністю оптимізації фінансових ресурсів, згідно зі службовою запискою заступника директора з економічних питань Богдана Камінського, на підставі п.10.13 розділу ІІІ «Трудові відносини» Колективного договору підприємства та п.2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», встановлено з 1 травня 2023 року для працівників з денним графіком роботи, прийнятих за основним місцем роботи, сумісництвом, внутрішнім сумісництвом 4-ох денний робочий тиждень.
Згідно з поданою заявником (відповідачем) довідкою, відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2023 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» отримало прибуток на суму 91213 тис. грн. Проте, сума відображається у звіті виключно тому, що протягом І півріччя підприємство отримало бюджетні асигнування згідно «Програми підтримки діяльності теплопостачальних підприємств з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води» на суму 336931,7 тис. грн, для вчасної оплати за спожитий природний газ. Відповідно враховуючи вище написане, підприємство має збитки на суму 245718,7 тис. грн.
Розглянувши подану заяву про розстрочку виконання рішення суду, проаналізувавши наведені боржником обставини та оцінивши подані докази, суд вважає, що фінансовий стан відповідача є дійсно таким, що істотно ускладнює виконанню рішення суду у даній справі.
Необхідно зазначити, що при розгляді заяви про розстрочення виконання рішення суду, судом також береться до уваги ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також інші обставини, а саме те, що предметом спору у справі №914/426/23 є стягнення лише інфляційних втрат та 3% річних. При цьому необхідно зазначити, що основна заборгованість відповідачем погашена.
Крім того, належить зазначити, що відповідно статті 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру», яка визначає сектори критичної інфраструктури, до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить, зокрема, енергозабезпечення (у тому числі постачання теплової енергії).
З вищенаведеної норми закону вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» є об'єктом критичної інфраструктури та виконує життєво важливі функції надаючи послуги з постачання теплової енергії, порушення яких призведе до негативних наслідків для національної безпеки України, тим більше в умовах воєнного стану.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі №917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. у справі №1-12/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Так, в силу приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, враховуючи матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку заяву про розстрочку виконання рішення суду у даній справі задовольнити частково та розстрочити виконання судового рішення відповідно до такого графіка виконання:
- до 31.12.2023 - 421092,24 грн;
- до 31.01.2024 - 421092,24 грн;
- до 29.02.2024 - 421092,24 грн;
- до 31.03.2024 - 421092,24 грн;
- до 30.04.2024 - 421092,24 грн;
- до 31.05.2024 - 421092,27 грн.
Частиною 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ
1. Заяву (вх.№4633/23 від 20.11.2023) Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду від 07.09.2023 у справі №914/426/23 задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2023 у справі №914/426/23 відповідно до такого графіка погашення заборгованості:
- до 31.12.2023 - 421092,24 грн;
- до 31.01.2024 - 421092,24 грн;
- до 29.02.2024 - 421092,24 грн;
- до 31.03.2024 - 421092,24 грн;
- до 30.04.2024 - 421092,24 грн;
- до 31.05.2024 - 421092,27 грн.
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу господарського суду може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали виготовлено 11.12.2023.
Суддя Петрашко М.М.