ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2023 Справа № 914/3020/23
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Супрамарін», м.Одеса
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі Стиль Україна», м.Червоноград, Львівська область
про: стягнення 26254,75 грн заборгованості за договором транспортного експедирування №1207-68/23sm від 12.07.2023
Суддя У.І.Ділай
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023, справу №914/3020/23 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 11.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
Про розгляд справи відповідач повідомлений на адресу, яка зазначена в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошти за трек-номером 0600053196010 поштове відправлення (ухвалу від 11.10.2023) відповідач отримав особисто 26 жовтня 2023 року.
06.11.2023 від позивача до суду надійшла заява, до якої долучено докази.
Станом на 11.12.2023 від відповідача до суду відзив не надходив.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 11.12.2023. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
12 липня 2023 року між сторонами підписано генеральний договір транспортного експедирування № 1207-68/23sm, відповідно до п.1.1 якого позивач (експедитор) зобов'язався за плату і рахунок відповідача (клієнт) надати або організувати надання транспортно - експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно - імпортних і транзитних вантажів відповідача, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу повітряним, морським, і автомобільним транспортом відповідно з узгодженими заявками клієнта.
Пунктом 2.1.4. договору передбачено, що позивач має право отримувати від відповідача плату за свої послуги, а також відшкодування узгоджених з відповідачем витрат, зборів, штрафів та інших платежів, понесених у зв'язку з наданням послуг за даним договором, в інтересах відповідача.
Згідно з пунктом 2.4.9. договору до обов'язків відповідача входить оплата послуг позивача /, а також відшкодування витрат, штрафів та інших платежів понесених позивачем на користь відповідача.
Послуги позивача, а також витрати, збори та інші платежі, здійсненні позивачем на користь відповідача і пов'язані з виконанням договору, оплачуються відповідачем шляхом 100% передоплати протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання скан копії рахунку або рахунку через систему М.E.Doc. У разі виникнення у позивача додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах відповідача, пов'язаних з виконанням Договору, позивач виставляє відповідачу додатковий рахунок, який підлягає сплаті відповідачем в той же термін. Рахунки, виставлені на відповідача в іноземній валюті, сплачується відповідачем в гривневому еквіваленті за середнім курсом продажу валюти за курсом АТ «Райффайзен Банк» на день виставлення рахунку. У разі збільшення курсу долару до гривні більше ніж на 5% відповідач зобов'язується сплачувати рахунки з урахуванням зміни курсу без додаткових рахунків. Підставою для сплати є рахунки - фактури, отримані за допомогою факсимільного чи електронного зв'язку. Сума фрахту включає в себе всі суми податків, що підлягають оплаті в країні позивача згідно з чинним законодавством України (п.3.1 договору).
Відповідно до пункту 3.5. договору сторони домовилися використовувати при виконанні умов цього договору електронні документи (акти про надання послуг (далі - акт), рахунки, додатки до рахунків) для підтвердження описаних в них господарських операцій.
Електронний документ повинен бути створений (оформлений), підписаний за допомогою електронного цифрового підпису (надалі - ЕЦП) і переданий однією Стороною Договору іншій Стороні за допомогою системи M.E.Doc у відповідності до вимог чинного законодавства України, в тому числі Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851-IV та Закону України «Про електронній довірчі послуги» від 05.10.2017 №2155-VIII.
Сторони домовилися, що електронний документ має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для Сторін, може бути представлений в суд в якості належних доказів (в роздрукованому вигляді з системи) і визнається рівнозначним оригінальному документу. У свою чергу, ЕЦП за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису уповноваженої особи Виконавця або Замовника. Підтвердження передачі електронного документа (відправка, отримання і т.д.) вважається належним підтвердженням фактичного прийому-передачі такого документа уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування.
Акт (акти) направляється Виконавцем Замовнику у вигляді електронного документа за допомогою системи M.E.Doc після завершення надання послуг Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів підписати електронний документ. Акт вважається підписаним і вступає в силу з моменту його оформлення Замовником з використанням ЄЦП та направленням Виконавцю. Акт вважається підписаним і вступає в силу також у випадках, коли він був підписаний Виконавцем і спрямований Замовнику, але протягом 5 (п'яти) робочих днів не був підписаний Замовником і не було надано письмової мотивованої відмови від його підписання.
Виставлення рахунків та додатків до рахунків здійснюється Виконавцем у вигляді електронного документа за допомогою системи M.E.Doc по електронній пошті у терміни та в порядку, передбаченому Договором. Рахунки підлягають сплаті Замовником відповідно до умов цього Договору. Реєстрація податкової накладної здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
12.07.2023 між сторонами погоджено заявку із зазначенням повного переліку транспортно-експедиційних послуг.
19.07.2023 через систему M.E.Doc позивач направив відповідачу рахунок на оплату №957 від 17 липня 2023 року.
20.07.2023 складений акт наданих послуг №957 на загальну суму 22576,56грн та через систему M.E.Doc підписаний представниками сторін 03.08.2023.
Як зазначено в позовній заяві, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості наданих послуг не виконав, заборгованість становить 22576,56грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу наданих послуг. Відтак, ТОВ «Супрамарін» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 22576,56грн основного боргу.
Крім того, керуючись п. 3.3 договору позивач нарахував 1128,82грн 5% штрафу та в порядку п.4.3.7 договору 2069,62грн пені й 20,80грн курсової різниці. Також відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував 316,07грн інфляційних втрат та 142,88грн 3% річних.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали генеральний договір транспортного експедирування № 1207-68/23sm від 12.07.2023, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України, а частиною 2 зазначеної статті визначено, що Положення Глави 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Відповідно до статей 929, 930 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав повністю. На підтвердження до матеріалів справи долучено рахунок на оплату №957 від 17 липня 2023 року та акт наданих послуг №957 від 20.07.2023 на загальну суму 22576,56грн.
Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в акті наданих послуг не зазначено.
Підписання відповідачем акту наданих послуг, який є первинними обліковими документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно з п. 3.1 договору, послуги позивача, а також витрати, збори та інші платежі, здійсненні позивачем на користь відповідача і пов'язані з виконанням договору, оплачуються відповідачем шляхом 100% передоплати протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання скан копії рахунку або рахунку через систему М.E.Doc.
Відповідач про дійсність отриманих послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Беручи до уваги, що строк виконання обов'язку сплати за надані послуги є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 22576,56грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 142,88грн 3% річних за період з 21.07.2023 по 05.10.2023 - слід задоволити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 316,07грн інфляційних втрат за період з 21.07.2023 по 05.10.2023 судом встановлено, що у вказаний період була дефляція та індекс інфляції був нижчий 100%. Відтак, у суду відсутні правові підстави для задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 316,07грн інфляційних втрат.
Стосовно вимоги про стягнення 2069,62грн пені суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3.3. договору за прострочення оплати рахунку позивача відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми несплаченого рахунку за кожен календарний день прострочення платежу по день фактичної оплати, але у будь-якому випадку не менше подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до положень п. 3.3 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом встановлено, що позовну вимогу про стягнення з відповідача 2069,62грн пені за період з 21.07.2023 по 05.10.2023 слід задоволити.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 1128,82грн 5% штрафу суд зазначає наступне.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Пунктом 4.3.7. договору встановлено, що у випадку прострочення оплати понад 15 календарних днів, відповідач додатково оплачує позивачу штраф у розмірі 5% від суми заборгованості а також курсову різницю з дня виставлення рахунку по день фактичної оплати.
У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.06.2021 у справі N 910/12876/19.
Оскільки, п. 4.3.7 договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку вимогу позивача про стягнення з відповідача 1128,82грн 5% штрафу задоволити.
Також задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача 20,80грн курсової різниці, яка погоджена в п. 4.3.7 договору.
Судовий збір пропорційно задоволеним вимогам покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі Стиль Україна» (80109, Львівська область, м.Червоноград, вул. Промислова, 4, ідентифікаційний код 43769262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Супрамарін» (65012, м.Одеса, вул.Отрадна, 15, прим.4, ідентифікаційний код 40753286) 22576,56грн основного боргу, 1128,82грн 5% штрафу, 2069,62грн пені, 20,80грн курсової різниці, 142,88грн 3% річних та 2651,68 грн судового збору.
3.У задоволенні решти вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 18.12.2023.
Суддя Ділай У.І.