ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" липня 2023 р. Справа № 911/71/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”
до Приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України”
про стягнення 76 936,39 гривень
за участю представників
від позивача: Рабченюк Л.П. (довіреність № 01-22/7-60 від 06.01.2023)
від відповідача: Ярмак М.М. (самопредставництво)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі - ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”/позивач) до Приватного акціонерного товариства “Авіакомпаніця “Міжнародні авіалінії України” (далі - ПрАТ “МАУ”/відповідач) про стягнення 76 936,39 гривень, з яких: 44 889,33 грн основного боргу, 16 024,48 грн пені, 4 488,93 грн штрафу, 1 259,27 грн 3% річних, 10 274,38 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2023 у справі №911/71/23 позовну заяву Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
06.02.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” надійшли пояснення з метою усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2023 у справі №911/71/23 прийнято до розгляду позовну заяву ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 27.02.2023, а також надано відповідачу строк для подання відзиву на позові - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, та зобов'язано відповідача, у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України, надати докази сплати позивачу 44 889,33 грн.
22.02.2023, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ПрАТ “МАУ” просило відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 24 991,39 грн та зменшити розмір заявлених штрафних санкцій на 90%.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2023 у справі № 911/71/23 відкладено судове засідання на 20.03.2023 о 10:30.
07.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” не погодилось з доводами відповідача. Вказану відповідь разом з доданими до неї документами прийнято судом до розгляду.
17.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення, згідно яких ПрАТ “МАУ” просило відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 24 991,39 грн та зменшити розмір заявлених штрафних санкцій на 90%.
20.03.2023 з 09:09 до 10:41 у місті Київ оголошено сигнал повітряної тривоги, як наслідок призначене на вказану дату засідання з розгляду справи №911/71/23 знято з розгляду, оскільки згідно розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 “Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги” з урахування Указу Президента України “Про введення воєнного стану в України” від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами), відповідно до ст. 30 Кодексу цивільного захисту України, керуючись ст. 24 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу “повітряна тривога” судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.
З огляду вказаного ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/71/23 судове засідання призначено на 03.04.2023.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 03.04.2023, у справі №911/71/23 відкладено судове засідання на 25.04.2023.
19.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення щодо заперечень відповідача.
24.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення разом з доданами до нього документами, які прийнято судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 25.04.2023, у справі №911/71/23 відкладено судове засідання на 23.05.2023.
08.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення. Вказані пояснення прийнято до розгляду.
Ухвалами Господарського суду Київської області від 23.05.2023 та 13.06.2023, занесеними до протоколу судового засідання від 23.05.2023 та 13.06.2023 відповідно, у справі №911/71/23 відкладено судове засідання на 13.06.2023 та 03.07.2023.
27.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення. Вказані пояснення прийнято до розгляду.
13.07.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №911/2207/22.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 03.07.2023, у справі №911/71/23 відкладено судове засідання на 25.07.2023.
У судовому засіданні 25.07.2023 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої
ВСТАНОВИВ:
24.12.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області як орендодавцем та ПрАТ “МАУ” як орендарем укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1743 (далі - договір оренди), до якого, надалі, згідно укладених додаткових угод від 16.01.2017, 26.12.2017, 12.02.2019 та 03.02.2020 внесено зміни щодо: продовження терміну дії договору, розміру орендної плати, назви орендодавця у зв'язку з його реорганізацією на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
Так, згідно пунктів 1.1., 1.2., 3.1., 3.2., 3.6. договору оренди в редакції укладених до нього додаткових угод сторони погодили відповідно таке:
- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення №251 площею 16,9 кв.м., що знаходиться на другому поверсі пасажирського терміналу D (далі - майно), яке розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.10.2018 і становить за незалежною оцінкою 1 222 200,00 грн без урахування ПДВ;
- майно передається в оренду з метою забезпечення діяльності з пасажирських перевезень;
- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить за перший (базовий) місяць оренди - жовтень 2018 року - 15 277,50 грн без урахування ПДВ;
- нарахуваня ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством;
- орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношені 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.
Згідно підписаного 24.12.2015 сторонами договору оренди акта приймання-передачі орендованого майна, за погодження балансоутримувача, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування визначене договором оренди майно.
До того ж згідно додаткового договору від 03.02.2020 сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 23.12.2020 включно.
Копії вказаних вище договору оренди, акта приймання-передачі та додаткових договорів до договору оренди наявні в матеріалах справи.
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” зазначено, що для сплати орендної плати за договором оренди за жовтень 2021 року - лютий 2022 року позивачем виставлено, а відповідачем отримано як рахунки-фактури на сплату оренди, так і акти приймання-здачі виконаних послуг, в підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи копії: рахунків-фактури та відповідно оформлені акти приймання-здачі виконаних послуг згідно договору.
За доводами позивача, отримання відповідачем вказаних вище рахунків за жовтень 2021 року та січень 2022 року підтверджується доданими до позову копіями реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів, тоді як акт приймання-здачі виконаних послуг за лютий 2022 року відповідачу надіслано в електронному вигляді, підписаний за допомогою ЕЦП, через ПЗ Ме.Doc, в підтвердження чого позивачем надано копію універсального документа від 20.03.2022 з відповідного програмного забезпечення.
Так, зі змісту наведеного у позовній заяві розрахунку суми основного боргу та наявних в матеріалах справи рахунків-фактури слідує, що виставлений відповідачу до сплати на користь балансоутримувача у кожному місяці орендний платіж складається з суми, що розрахована як 30% відповідного орендного платежу, визначеного у розмірі 100% згідно умов договору, та суми податку на додану вартість, нарахованого на повну суму (100%) орендного платежу, а саме:
- згідно рахунку-фактури №76/2670 від 31.10.2020 за жовтень 2021 року виставлено до сплати загалом 20 373,79 грн та 4 074,76 грн ПДВ, з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% від 20 373,79 грн грн, що разом з усією сумою ПДВ, загалом склало 10 186,90 грн;
- згідно рахунку-фактури №76/2906 від 30.11.2020 за листопад 2021 року виставлено до сплати загалом за 20 536,78 грн та 4 107,78 грн ПДВ, з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% від 20 536,78 грн, що разом з усією сумою ПДВ, загалом склало 10 268,39 грн;
- згідно рахунку-фактури №76/3111 від 31.12.2020 за грудень 2021 року виставлено до сплати загалом 20 660,00 грн та 4 132,00 грн ПДВ, з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% від 20 660,00 грн, що разом з усією сумою ПДВ, загалом склало 10 330,00 грн;
- згідно рахунку-фактури №76/233 від 31.01.2021 за січень 2022 року виставлено до сплати загалом 20 928,58 грн та 4 185,72 грн ПДВ, з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% від 20 928,58 грн, що разом з усією сумою ПДВ, загалом склало 10 464,29 грн;
- згідно рахунку-фактури №76/469 від 28.02.2021 за лютий 2022 року виставлено до сплати загалом 17 466,40 грн та 3 493,28 грн ПДВ, з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% від 17 466,40 грн, що разом з усією сумою ПДВ, загалом склало 8 733,20 грн;
Як зауважив позивач, в порушення умов договору оренди відповідач частково виконав свої зобов'язання, сплативши лише 5 093,45 грн згідно рахунку №76/2670 від 31.10.2020, тоді як решту 30% орендної плати з жовтня 2021 року по лютий 2022 року загалом на суму 44 889,33 грн відповідач не сплатив позивачу, як балансоутримувачу, в підтвердження чого суду надано копію карточки рахунку 361.76 за вересень 2021р.-січень 2022р. та бухгалтерську довідку №14-22-2 від 02.02.2023.
Окремо, згідно поданих суду письмових пояснень позивач зауважив, що договір оренди діяв на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, з огляду на п. 151 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020, згідно якого договори оренди з чинним орендарем діють до моменту укладення договору за переможцем аукціону.
Отже, посилаючись на те, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором оренди належним чином не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 44 889,33 грн основного боргу.
Не погодившись із вказаними вище обставинами та заявленими вимогами, ПрАТ “МАУ” зазначило, що відповідне товариством є транспортним підприємством з перевезення пасажирів та використовує передане за договором майно із відповідною метою - надання послуг з перевезення пасажирів, а тому на відповідача поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” №611 від 15.07.2020 (далі - Постанова №611), згідно якої орендна плата має нараховуватись у розмірі 50% від нарахованої за договором орендної плати, враховуючи введення з 12.03.2020 по всій території України карантинних обмежень внаслідок поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19.
В розрізі наведеного вище відповідач зазначив, що він звертався до орендодавця балансоутримувача з листами щодо перерахунку орендної плати, які протягом тривалого часу залишались без відповіді та надалі листами балансоутримувача та орендодавця №19-22/1-71 від 10.02.2021 та №50.02.02-1510 від 05.04.2021 повідомлено відповідача про надання йому 50% знижки. Копії вказаних листів додано до відзиву на позов.
Також, за доводами відповідача, позицію стосовно необхідності застосування 50% знижки для нарахування ПрАТ “МАУ” орендної плати викладено у рішенні Господарського суду Київської області від 09.02.2022 у справі №910/2062/20, постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі №911/1400/21 та постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №910/13397/20.
З огляду на вказане вище, посилаючись на те, що позивач не є стороною договору, а тому не наділений повноваженнями самостійного визначення порядку взаєморозрахунків між сторонами, відповідач здійснив власний розрахунок орендної плати за відповідно заявлений період та зазначив, що сума оренди має складати загалом 19 897,94 грн.
Отже, згідно відзиву на позовну заяву ПрАТ “МАУ” просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 24 991,39 грн.
У відповідь на відзив позивач зазначив, що відповідач визнав наявну у нього заборгованість за договором оренди у розмірі 19 897,94 грн, як і не спростував наявність заборгованості з компенсації за земельний податок за 2022 рік.
Тобто, на переконання позивача, відповідач підтвердив допущення ним порушення зі сплати орендної плати за договором за жовтень 2021 року - лютий 2022 року.
Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 13.06.2023 представник відповідача зауважив, що у в межах справи №911/2207/22 судами першої та апеляційної інстанції встановлено помилковість нарахування та виставлення до сплати на користь ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” 100% ПДВ під час здійснення розрахунків орендної плати, що може свідчити про таку ж помилку і під час розрахунку орендної плати у даній справі.
У відповідь на вказану заяву позивач згідно письмових пояснень зазначив, що у справі №911/2207/22 спір стосується виконання умов іншого договору оренди, а розрахунок суми ПДВ як у тій справі, так і у зазначеній зроблено правильно, оскільки орендодавець не є платником податку на додану вартість, відтак повний розмір ПДВ враховується до сплати балансоутримувачу, який таку суму сплачує до державного бюджету як податковий агент.
До того ж позивач зазначив про те, що рішення судів у справі №911/2207/22 оскаржено у касаційному порядку з огляду на помилковість висновків про неможливість віднесення у оплату балансоутримувачу 100% ПДВ.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, які відповідають викладеними у письмових заявах доводам, суд дійшов таких висновків.
Приписами ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до приписів ч. ч. 1, 3, 5 ст. 762, ст. 629 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Договір є обов'язковим для виконання.
Під час розгляду даної справи сторони спору не заперечили обставин продовження правовідносин за договором оренди як між його сторонами, так і баласоутримувачем протягом завленого періоду - жовтень 2021 року - лютий 2022 року.
З огляду вказаного суд дійшов висновку, що підписання договору оренди сторонами, у тому числі і відповідачем та користування ним в жовтні 2021 року - лютому 2022 року орендованим майном в силу законодавчих приписів і договірних положень, зокрема пункту 3.6. договору оренди породжує для відповідача обов'язок по сплаті позивачу, як балансоутримувачу, 30% орендної плати у передбачені договором строки, а саме до 15-го числа, включно, кожного місяця, наступного за кожним із місяців: жовтень 2021 року - лютий 2022 року.
Стосовно ж розміру необхідної до внесення відповідачем у жовтні 2021 року - лютому 2022 року орендної плати слід зазначити таке.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 11.03.2020 №211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, здійснюється у розмірі:
50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Згідно пункту 1 додатку №2 до вказаної вище постанови №611 - "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено, зокрема, орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з подальшими змінами та доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України запроваджено карантин, який неодноразово продовжено відповідними постановами Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України та не припинено станом на момент винкнення спірних правовідносин - жовтень 2021 року - лютий 2022 року.
З огляду на вказане вище, враховуючи специфіку господарської діяльності відповідача та визначену пунктом 1.3. договору оренди мету передачі майна в користування - забезпечення діяльності з пасажирських перевезень, суд дійшов висновку про наявність у відповідача під час спірного періоду користування майном права на зниження орендної плати на 50 відсотків згідно пункту 1 додатку №2 до постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину”.
В розрізі вказаного вище судом враховано, що постанова Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину” №611 від 15.07.2020 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод про внесення змін до договору оренди, а нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 такої постанови, є державним регулюванням плати та виникає автоматично, в силу прямої норми закону і не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір.
Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №911/354/21, від 21.09.2021 у справі №910/13158/20 та від 26.08.2021 у справі №910/13397/20.
Також судом взято до уваги те, що:
- положеннями відповідної Постанови №611 зміни до договорів оренди не вносяться, а лише тимчасово - на період дії карантину, здійснюється державне регулювання плати, зокрема шляхом її зменшення, що не є тотожним зміні розміру орендної плати, методика розрахунку та визначення якої залишилась незмінною;
- положення як самої Постанови №611, так і додатків до неї не містять жодних конкретизацій та або посилань на виключність здійснення орендарем такої господарської діяльності як пасажирські перевезення, як умови тримання знижки на орендну плату;
- згідно спірних у даній справі правовідносин у користування відповідачу, з метою здійснення діяльності з пасажирських перевезень, передано саме нерухоме майно, що належить до державної власності, тоді як згідно наведених вище висновків право на зменшення орендної плати (або звільнення від її сплати) орендарі відповідної категорії отримують автоматично, за умови відповідності критеріям, прямо визначеним Постановою №611 та не залежно від того, чи припинили такі орендарі свою діяльність у орендованому майні внаслідок запровадження карантину.
Отже, враховуючи встановлені судом вище обставини та зроблені судом висновки щодо необхідності зменшення відповідачу орендної плати на 50% згідно додатку 2 до Постанови №611, суд дійшов висновку, що належною до нарахування та сплати відповідачем на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата в розмірі 30% від орендного платежу, визначеного у розмірі 100% згідно умов договору із зменшенням такого платежу на 50%, з урахуванням 100% суми податку на додану вартість, нарахованого на відповідно зменшену суму орендного платежу, а саме:
- згідно рахунку-фактури №76/2670 від 31.10.2020 за жовтень 2021 року - 5 093,45 грн з ПДВ;
- згідно рахунку-фактури №76/2906 від 30.11.2020 за листопад 2021 року - 5 134,20 грн з ПДВ;
- згідно рахунку-фактури №76/3111 від 31.12.2020 за грудень 2021 року - 5 165,00 грн з ПДВ
- згідно рахунку-фактури №76/233 від 31.01.2021 за січень 2022 року - 5 232,12 грн з ПДВ
- згідно рахунку-фактури №76/469 від 28.02.2021 за лютий 2022 року - 4 366,60 грн з ПДВ, що загалом складає 24 991,37 грн.
В розрізі вказаного розрахунку та нарахування до сплати позивачу 100% суми податку на додану вартість судом враховано, що ДП "МА "Бориспіль" є платником податку на додану вартість, тоді як з огляду на ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування визначається виходячи з повної вартості орендної плати незалежно від того, хто здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у визначених договором розмірах, як наслідок включення до орендного платежу на користь балансоутримувача суми ПДВ, нарахованого на 100% суми орендної плати за відповідний місяць (з урахуванням зменшення), відповідає правовому регулюванню відносин, пов'язаних з виникненням податкових зобов'язань з ПДВ у балансоутримувача державного нерухомого майна.
З огляду на вказане вище та наявні в матеріалах справи докази проведення відповідачем 23.11.2021 платежу по рахунку №76/2670 від 31.10.2020 у сумі 5 093,45 грн, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду вказаної справи відповідачем повністю сплачено оренду плату за жовтень 2021 року.
Враховуючи відсутність доказів внесення відповідачем орендної плати за решту місяців у відповідно визначному розмірі, суд дійшов висновку, що арифметично правильна сума боргу відповідача перед позивачем складає 19 897,92 грн.
Беручи до уваги наведене, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач орендну плату позивачу сплатив частково, а також враховуючи встановлений судом арифметично привальний розмір боргу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 44 889,33 грн основного боргу підлягає задоволенню, як така що доведена позивачем належними доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем, частково у розмірі 19 897,92 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням орендарем своїх грошових зобов'язань за договором оренди із внесення орендної плати орендодавцю та порушенням строків виконаня відповідного грошового обов'язку, позивач просить суд стягнути з відповідача:
- 4 488,93 грн 10% штрафу, нарахованого у порядку п. 3.8. договору оренди на 44 889,33 грн сукупної заборгованості;
- 16 024,48 грн пені, 1 259,27 грн 3% річних, 10 274,38 грн інфляційних втрат, нарахованих:
з 16.11.2021 по 27.12.2022 на 5 093,45 грн боргу за жовтень 2021 року згідно рахунка №76/2670 від 31.10.2020;
з 16.12.2021 по 27.12.2022 на 10 268,39 грн боргу за листопад 2021 року згідно рахунка №76/2906 від 30.11.2020;
з 16.01.2022 по 27.12.2022 на 10 330,00 грн боргу за грудень 2021 року згідно рахунка №76/3111 від 31.12.2020;
з 16.02.2022 по 27.12.2022 на 10 464,29 грн боргу за січень 2022 року згідно рахунка №76/233 від 31.01.2021;
з 16.03.2022 по 27.12.2022 на 10 464,29 грн боргу за лютий 2022 року згідно рахунка №76/469 від 28.02.2021.
У відзиві на позов ПрАТ “МАУ” просило зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, аргументуючи таке клопотання тим, що внаслідок обставин, на які авіакомпанія не мала і не має впливу - направлені на боротьбу з коронавірусом заходи та введення воєнного стану, значно скоротилося, надалі, повністю припинилося виконання рейсів - основного джерела прибутку авіакомпаній.
З огляду на вказане відповідач зазначив про понесення значних збитків, як наслідок наявність складного фінансового становища, що є підставою для зменшення штрафних санкцій, оскільки справа не містить доказів понесення позивачем збитків, внаслідок прострочення відповідача, а вказане, зокрема щодо можливості зменшення пені на 90%, підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №910/910/13931/20, постановами Вищого господарського суду України від 17.05.2017 у справі №911/3032/16 та від 11.07.2017 у справі №917/1608/16, постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
Отже, відповідач вважає, що стягнення штрафних (фінансових) санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором є надмірним заходом фінансового впливу та їх розмір не відповідає фактичним обставинам виникнення прострочення і ступеню вини МАУ у такому простроченні, тоді як судом може бути враховано результати господарської діяльності авіакомпанії та вплив на неї непереборних обставин.
Вказані доводи відповідач підтвердив доданою до відзиву копією звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2022 року.
Своєю чергою позивач зауважив на тому, що він також зазнав і продовжує зазнавати фінансових втрат через запровадження коронавірусних заходів, в підтвердження чого суду надано копію звіту ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про фінансові результати за 9 місяців.
Водночас, за доводами позивача, заборгованість за поданим позовом виникла за період до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, тоді як на сайті МАУ зазначено про надання послуг з вантажних перевезень на час пандемії COVID-19 та успішну реалізацію у 2022 році проектів за межами України, що спростовує доводи відповідача про відсутність прибутку.
Отже, на переконання позивача, відповідач безпідставно вважає, що має право на зменшення штрафних санкцій, оскільки доказів існування виняткових обставин не надано, відповідач взагалі не сплатив заборгованість за спірний період, а наведені відповідачем позиції судів викладено у справах, спори у яких виникли з підстав, які не є тотожними спору у даній справі.
На вказані вище аргументи позивача ПрАТ “МАУ” зауважило, що при зменшенні штрафних санкцій суд має врахувати не загальні збитки кредитора, а лише ті, що понесено внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за договором оренди, доказів чого суду так і не надано.
Додатково ж до викладених у відзиві непереборних обставин на діяльність авіакомпанії відповідач надав суду копії звітів про фінансові результати за 2020 та 2021 роки, згідно яких: за 2020 рік збиток склав 4 518 316 тис. грн. та за перше півріччя 2021 рік - 1 298 239 тис. грн.
Стосовно ж посилань позивача на розміщену на офіційному сайті авіакомпанії інформацію, то за доводами відповідача вона носить рекламний характер та не можу бути належним доказом у справі, а винятковість обставин для зменшення штрафних санкцій у зазначеній справі також підтверджується викладеною у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19.
Крім того відповідач зауважив, що вплив карантину та війни на господарську діяльність відповідача є більш значним, аніж на діяльність інших юридичних осіб, оскільки відповідач позбавлений можливості здійснювати авіаційні перевезення.
Отже, повторно посилаючись на справу №910/13931/20, спір у якій, на переконання відповідача, виник між тими ж сторонами про стягнення заборгованості за договором теплопостачання та стягнення штрафних санкцій, ПрАТ “МАУ” вважає заявлені позивачем до стягнення санкції такими, що не відповідають змісту спірних взаємовідносин та вині авіакомпанії у простроченні платежів, як наслідок існують об'єктивні умови для зменшення штрафних санкцій на 90%.
Заперечуючи проти відповідних доводів відповідача, позивач звернув увагу на те, що у справі №910/13931/20, яке не є тотожною даній справі, під час вирішення питання про зменшення пені на 90% враховано незначний період прострочення (3 місяці) та проведення оплати послуг з теплопостачання у повному обсязі.
До того ж позивач зауважив, що у справах №№910/20621/20 та 911/1400/21 за спорами між сторонами про стягнення боргу за договором оренди за інші періоди судами вирішувалось питання про зменшення пені та стягнуто було її у повному обсязі.
Згідно додаткових пояснень відповідач зазначив, що згідно довідки АТ «Райффайзен Банк» від 11.04.2023 №В6/19-3959 усі кошти на рахунках МАУ заблоковано згідно накладених в межах виконавчих проваджень арештів, що також підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» від 20.04.2023 №439/507. Копії вказаних довідок додано до відповідних пояснень.
Водночас, на переконання відповідача, позивач є монополістом з авіаційного обслуговування і наразі отримує прибуток від здачі майна в оренду, тоді як у відповідача відсутні альтернативи у виборі надавачів послуг, відтак аеропорт не може отримувати прибуток з тих підстав, за яких і авіакомпанія не здійснює діяльність та не отримує прибуток.
У наведених же позивачем справах, на думку відповідача, суди неоднаково вирішували відповідне питання та приходили до протилежних висновків на підставі відомостей про збитки компанії за 2020 рік у порівняні з прибутками за 2021 рік.
Приписами ст. ст. 546, 549, 551, 611, 625 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно пункту 3.7 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Приписами ст. ст. 598, 599, 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вказані законодавчі приписи та обставини необхідності зменшення відповідачу орендної плати, а також проведення відповідачем орендного платежу за жовтень 2021 року, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми, по сплаті яких відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов'язання, а тому здійснював обрахунок відповідно заявлених до стягнення сум в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням відповідно встановлених обставин справи:
з 16.11.2021 по 22.11.2021 на 5 093,45 грн боргу за жовтень 2021 року згідно рахунка №76/2670 від 31.10.2020;
з 16.12.2021 по 27.12.2022 на 5 134,20 грн боргу за листопад 2021 року згідно рахунка №76/2906 від 30.11.2020;
з 16.01.2022 по 27.12.2022 на 5 165,00 грн боргу за грудень 2021 року згідно рахунка №76/3111 від 31.12.2020;
з 16.02.2022 по 27.12.2022 на 5 232,12 грн боргу за січень 2022 року згідно рахунка №76/233 від 31.01.2021;
з 16.03.2022 по 27.12.2022 на 4 366,60 грн боргу за лютий 2022 року згідно рахунка №76/469 від 28.02.2021.
Оскільки арифметично правильний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом в межах заявлених позивачем періодів, з урахуванням законодавчих приписів та обставин справи, складає 7 036,40 грн, 547,36 грн та 4 633,40 грн відповідно, вимоги позивавча про стягнення з відповідача 16 024,48 грн пені, 1 259,27 грн 3% річних, 10 274,38 грн інфляційних втрат є частково обгрунтованим у обрахованих судом розмірах:
- 7 036,40 грн пені;
- 547,36 грн 3% річних;
- 4 633,40 грн інфляційних втрат.
Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 488,93 грн 10% штрафу, нарахованого у порядку п. 3.8. договору оренди на 44 889,33 грн сукупної заборгованості, слід зазначити таке.
Так, положеннями пункту 3.8. договору оренди, на який як на правову підставу стягнення штрафу посилається позивач, передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Зі змісту приписів ст. ст. 610-612 ЦК України та п. 3.8. договору оренди слідує, що для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу, необхідним є встановлення обставин як прострочення грошового зобов'язання у строк понад три місяці, так і розміру відповідно простроченого зобов'язання.
З огляду встановлених судом вище обставин слідує, що понад три місяці зобов'язання зі сплати оренди відповідачем порушено лише щодо оплати рахунків за листопад 2021 року - лютий 2022 року загалом на суму 19 897,92 грн, що є підставою для нарахування на вказану суму штрафу в порядку п. 3.8. договору, а його розмір складає 1 989,79 грн (10% від 19 897,92 грн).
Отже, вимога позивавча про стягнення з відповідача 4 488,93 грн штрафу є частково обгрунтованою у розмірі 1 989,79 грн.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Так, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку, відтак вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Встановлення таких обставин вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак відповідач не довів належними доказами існування виняткових обставин, за наявності яких можливе зменшення необхідних до стягнення сум пені та штрафу, тоді як посилання відповідача на нявність збитків від ведення господарської діяльності та арешт коштів на банківських рахунках судом відхиляються, позаяк введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти.
Так, відповідач доказово не підтвердив обставин повного припинення ним господарської діяльності, внаслідок відсутності доступу до майна як у період карантину, так і в період воєнного стану, як і не надав відповідач доказів на підтвердження того, що товариство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Зокрема відповідачем не доведено наявність обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання своїх зобов'язань за договором оренди, тоді як посилання на фінансові труднощі не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Також судом враховано, що відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, має передбачити пов'язані із цим ризики, в тому числі можливість несвоєчасного виконання зобов'язань та наступне понесення витрат.
З огляду на вказане та те, що під час війни сторони знаходиться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків збройної агресії Російської Федерації, судом визнаються неспроможними доводи відповідача про те, що позивач є монополістом з авіаційного обслуговування та наразі отримує прибуток від здачі майна в оренду і не поніс жодних збитків від прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Отже, доводи відповідача про наявність виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій є необґрунтованими та непідтвердженими, а тому, з метою дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи незначний арифметично обгрунтований розмір сум пені та штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відповідних штрафних санкцій, у зв'язку з чим відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Судом враховано, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю, тобто такі нарахування входять до складу грошового зобов'язання і не є штрафними санкціями, як наслідок судом не досліджувалось при прийнятті рішення у зазначеній справі питання зменшення сум 3% річних та інфляційних втрат.
За таких обставин, враховуючи встановлення арифметично правильних сум заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог, відповідно, у сумах:
- 7 036,40 грн пені;
- 1 989,79 грн штрафу;
- 547,36 грн 3% річних;
- 4 633,40 грн інфляційних втрат.
Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін, позивача та відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” (вул. Лисенка, 4, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 14348681) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069):
- 19 897 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн 92 коп. основного боргу;
- 7 036 (сім тисяч тридцять шість) грн 40 коп. пені;
- 1 989 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 79 коп. штрафу;
- 547 (п'ятсот сорок сім) грн 36 коп. 3% річних;
- 4 633 (чотири тисячі шістсот тридцять три) грн. 40 коп. інфляційних втрат;
- 1 189 (одну тисячу сто вісімдесят дев'ять) грн 78 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.12.2023.
Суддя В.А. Ярема