ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11.12.2023Справа № 910/13505/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса», м. Київ
про стягнення 2 054 442,57 грн,
Представники:
від позивача: Гур'єва О.С.;
від відповідача: Трещов А.О.;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення 2 054 442,57 грн, у тому числі:
- 494 856,00 грн - основного боргу, 105 627,65 грн - штрафних санкцій та інфляційних втрат за товар, поставлений за договором поставки №1/09/05/2020/П від 28.05.2020;
- 56 214,00 грн - основного боргу, 16 597,87 грн - штрафних санкцій та інфляційних втрат за товар, поставлений за договором №121244 від 08.09.2020 та накладною №104 від 02.02.2023;
- 903 648,70 грн - основного боргу, 477 498,35 грн - штрафних санкцій та інфляційних втрат за товар, поставлений за договором №121244 від 08.09.2020 та накладною №105 від 02.02.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами №1/09/05/2020/П від 28.05.2020 та №121244 від 08.09.2020.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.08.2023 прийняв позовну заяву ТзОВ «СВП Плюс» до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 25.09.2023.
18.09.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів.
19.09.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, а також заява про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на кошти ТзОВ «Дієса» у сумі, що дорівнює позовним вимогам та становить 2 054 442,57 грн, розміщених на рахунках ТзОВ «Дієса», зокрема, але невиключно, на рахунку НОМЕР_1 , код платника 36483471, надавач платіжних послуг - філія головне правління АТ Ощадбанк по м. Києву, інших рахунках, відкритих в інших банківських установах, а також на транспортні засоби боржника із накладенням заборони на їх відчуження.
21.09.2023 до канцелярії суду від ТзОВ «Дієса» надійшли заперечення проти задоволення заяви про забезпечення позову.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.09.2023 відмовив ТзОВ «СВП Плюс» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
25.09.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «Дієса» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на дію форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.
25.09.2023 до суду позивачем подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
25.09.2023 суд відклав підготовче засідання на 16.10.2023.
28.09.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткової угоди №3 від 03.11.2021 до договору поставки №1/19/05/2020/П від 28.05.2020.
10.10.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
16.10.2023 у судовому засіданні ТзОВ «Дієса» подало до суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/13505/23 до прийняття Господарським судом міста Києва ухвали про затвердження плану санації у справі №910/15087/23 до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також заперечення на відповідь на відзив.
Суд відклав розгляд клопотання про зупинення провадження у справі та підготовче засідання на 20.11.2023.
30.10.2023 від ТзОВ «СВП Плюс» надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
20.11.2023 у підготовчому засіданні відповідачем подано до суду клопотання про передачу справи №910/13505/23 за позовом ТзОВ «СВП Плюс» до ТзОВ «Дієса» про стягнення 2 054 442,57 грн за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду у межах справи №910/12677/23 про банкрутство ТзОВ «Дієса».
20.11.2023 у підготовчому засіданні суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/13505/23 до прийняття Господарським судом міста Києва ухвали про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23 до відкриття провадження у справі про банкрутство та клопотання про передачу справи №910/13505/23 за позовом ТзОВ «СВП Плюс» до ТзОВ «Дієса» про стягнення 2 054 442,57 грн за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду у межах справи №910/12677/23 про банкрутство ТзОВ «Дієса», дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на таке.
Так, пунктом 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у цій справі та матеріали справи, суд дійшов висновку, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі №910/13505/23, що має наслідком відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження до вирішення Господарським судом міста Києва заяви ТзОВ «Дієса» про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство у справі №910/15087/23.
Крім того, суд зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори із позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів із вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті у межах цієї справи.
Разом із тим, дослідивши подане відповідачем клопотання про передачу справи №910/13505/23 за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду у межах справи №910/12677/23 про банкрутство ТзОВ «Дієса» та матеріали провадження, суд встановив, що станом на 20.11.2023 провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Дієса» Господарським судом міста Києва не відкрито, відповідно, відсутні підстави для передачі справи №910/13505/23 за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду у межах справи №910/12677/23 про банкрутство ТзОВ «Дієса».
20.11.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.12.2023.
11.12.2023 у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.
Зокрема, представник ТзОВ «СВП Плюс» у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник ТзОВ «Дієса» проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, крім того, у судовому засіданні додатково зазначив, що позивачем належним чином не виконано умови п. 2.9.4. та п. 2.9.5 договору №121244 від 08.09.2020 та п.п. 2.5.4.-2.6. договору №1/09/05/2020/П від 28.05.2020.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
28.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі - покупець) укладено договір №1/19/05/2020/П, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товари під знаком для товарів та послуг «HUAWEI», а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, згідно з умовами цього договору.
Загальна кількість товару, що підлягає поставці, ціна, асортимент, номенклатура за видами, марками, моделями, типами, розмірами визначаються за згодою сторін, попередньо до поставки товару покупцю, та вказуються у видаткових накладних на товар, що додаються та є невід'ємними частинами цього договору, прирівнюються сторонами до специфікації та мають її силу (п. 1.2. договору).
Згідно із п. 4.2. договору покупець здійснює оплату за товар у термін, що не перевищує 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання товару за видатковою накладною.
Порядок та умови оплати за поставлений товар, зазначені у п. 4.2. цього договору, діють за умови, що вартість поставленого неоплаченого товару не перевищує загальну суму 20 000 000,00 грн. Товар може бути переданий постачальником покупцю партією, та/або кількома партіями, за умови, що поточна сумарна вартість неоплаченого товару не перевищує суми, визначеної п. 4.2.1 договору. У випадку, якщо загальна сума поставленого та неоплаченого товару перевищує 20 000 000,00 грн, покупець повинен не пізніше п'яти банківських днів з моменту виникнення такого перевищення, здійснити повне погашення вартості поставленого неоплаченого товару понад суму, визначену у п. 4.2.1. договору (п. 4.2.1. - п. 4.2.3. договору).
У відповідності до п. 6.2. договору, у разі прострочення оплати товару покупцем відповідно до п. 4.2. цього договору, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки, завдані простроченням та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період з який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення оплати товару. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 7.1. договору сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором у випадку, якщо таке невиконання було спричинене форс-мажорними обставинами, які виникли після підписання цього договору та не могли бути відвернені розумними діями сторін. Форс-мажорні обставини означають надзвичайні обставини, яких не можна запобігти за існуючих обставин. До таких надзвичайних обставин входять, в тому числі війна, воєнна діяльність, дії та рішення українських або іноземних органів державної влади та місцевого самоврядування, але не обмежуючись цим. Зміни у законодавстві або постановах, які прямо або опосередковано впливають на сторону, не вважаються форс-мажорними обставинами. Довідка, видана Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом, є достатнім підтвердженням наявності та періоду дії форс-мажорних обставин.
Якщо виникають форс-мажорні обставини, сторона, яка стверджує, що для неї неможливо виконати зобов'язання із будь-якої причини, повідомляє іншу сторону про такі обставини у письмовій формі. Таке повідомлення має включати інформацію про характер таких обставин, оцінку їх впливу на здатність сторони виконувати зобов'язання за цим договором. Таке повідомлення надсилається рекомендованим листом із повідомленням про отримання. Неповідомлення іншої сторони про існування форс-мажорних обставин протягом десяти днів після їх початку позбавляє сторону, яка зазнала їх впливу, права покладатися на ці форс-мажорні обставини як на юридичне виправдання невиконання цього договору (п. 7.2. договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2024 (п. 10.1. договору з урахуванням додаткової угоди № 3 від 02.11.2021).
08.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі - покупець) укладено договір №121244 з урахуванням протоколу розбіжностей, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товари народного споживання, а саме електропобутові товари (побутові холодильники, морозильники, машини і прилади для механізації побутових робіт, побутові прилади для очищення, зволоження, кондиціювання повітря, електроосвітлювальну арматуру і електролампи, електронагрівальні прилади, провідникові вироби і т.д. і т.п.), телерадіотовари (електропрогравальну, звукозаписувальну апаратуру, апаратуру для відеозапису та відтворення зображення і звуку, носії для запису звуку, платівки, телевізійні приймачі, частини, вузли, а також деталі до них і т.д. і т.п.), комп'ютерну техніку (комп'ютерну техніку та її комплектуючі, носії інформації, очищаючі засоби), а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Товар поставляється партіями. Номенклатура партії товару, його кількість і ціна встановлюються за погодженням сторін на підставі заявки покупця на поставку відповідної партії товару, і вказуються у розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України (п. 2.1. договору).
Згідно з умовами п. 2.2. та п. 2.3. договору покупець направляє постачальнику заявку із зазначенням номенклатури, кількості та очікуваного терміну поставки. Заявка на поставку відповідної партії товару може направлятися всіма доступними засобами зв'язку (телефоном (усна телефонограма), факсом, електронною поштою, поштовим зв'язком та ін.). Постачальник протягом 3-х (трьох) календарних днів з моменту отримання заявки виставляє покупцю рахунок-фактуру. Виставлення постачальником рахунку-фактури вважається підтриманням постачальником заявки покупця. Якщо дозволяють технічні можливості постачальника, рахунок-фактура повинен містити посилання на номер та дату цього договору. У разі, якщо протягом 3-х (трьох) календарних днів з моменту отримання заявки рахунок-фактура не виставлений, заявка вважається незатвердженою постачальником і не підлягає виконанню, при цьому ніяких штрафних санкцій до нього не застосовується. Протягом 7-ми календарних днів з моменту затвердження заявки покупця постачальник здійснює безпосередню поставку відповідно до документів і розпоряджень покупця. Рахунок-фактура направляється постачальником покупцеві факсом, електронною поштою, або іншими засобами зв'язку, які дозволяють покупцеві отримати письмовий документ (копію документа).
В п. 3.2. договору сторони погодили, що загальна ціна цього договору визначається, виходячи із вартості фактично поставленого постачальником покупцеві товару та складається із сум, зазначених у видаткових накладних, підписаних обома сторонами. Вартість товару за цим договором не перевищує 40 000 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 6 666 666,67 грн.
Відповідно до п. 3.5. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 30.09.2022) покупець здійснює оплату за товар у строк, що не перевищує 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання товару за видатковою накладною. Порядок та умови оплати за поставлений товар зазначені цим пунктом договору, діють за умови, що вартість поставленого неоплаченого товару не перевищує загальну суму 3 000 000,00 грн. Товар може бути переданий постачальником покупцю партією, та/або кількома партіями, за умови, що поточна сумарна вартість неоплаченого товару не перевищує суми, визначеної цим пунктом договору. У випадку, якщо загальна сума поставленого та неоплаченого товару перевищує 3 000 000,00 грн покупець повинен не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту виникнення такого перевищення, здійснити повне погашення вартості поставленого неоплаченого товару понад суму, визначену цим пунктом договору. Постачальник вправі притримати поставку товару, оплату якого не проведено покупцем та/або притримати поставку наступних партій товару до виконання покупцем цього пункту щодо попередніх партій товару.
У відповідності до п. 3.5.1. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 21.11.2022), покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару наступного виду і найменування: маршрутизатор Nokia Beacon 1.1. - протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня із дати отримання відповідної партії товару. Форма оплати - безготівковий розрахунок.
Згідно із п. 7.4. договору у разі прострочення оплати товару покупцем відповідно до п. 3.5. цього договору, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки, завдані простроченням та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період з яких сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення оплати товару. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024 (п. 9.1. договору в редакції додаткової угоди №5 від 31.12.2022).
Отже, 02.02.2023 на виконання умов цих двох договорів, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4 763 614,92 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 103 на суму 494 856,00 грн, №104 на суму 56 214,00 грн та № 105 на суму 4 212 544,92 грн.
Проте, відповідач за поставлений товар розраховувався із порушенням встановленого строку, у наведених вище договорах, та не у повному обсязі.
Зокрема, ТзОВ «Дієса» за поставлений позивачем товар розрахувалось частково на загальну суму 3 308 895,92 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 454 719,00 грн.
При цьому, із позовних матеріалів вбачається, що позивач просить суд стягнути із ТзОВ «Дієса» заборгованість за поставлений товар у сумі 1 454 718,70 грн, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 599 723,87 грн, нараховані по кожній видатковій накладній.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Отже, судом вище встановлено, що між ТзОВ «СВП Плюс» та ТзОВ «Дієса» укладено договори №1/19/05/2020/П від 28.05.2020 та №121244 від 08.09.2020, на виконання умов яких 02.02.2023 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4 763 614,92 грн, що підтверджується видатковими накладними № 103, № 104 та № 105.
Проте, відповідач за поставлений товар розраховувався несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого у ТзОВ «Дієса» перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 1 454 719,00 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Статтею 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, згідно із п. 4.2. договору №1/19/05/2020/П від 28.05.2020, покупець здійснює оплату за товар у термін, що не перевищує 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання товару за видатковою накладною. Порядок та умови оплати за поставлений товар зазначені у п. 4.2. цього договору, діють за умови, що вартість поставленого неоплаченого товару не перевищує загальну суму 20 000 000,00 грн. Товар може бути переданий постачальником покупцю партією, та/або кількома партіями, за умови, що поточна сумарна вартість неоплаченого товару не перевищує суми, визначеної п. 4.2.1 договору. У випадку, якщо загальна сума поставленого та неоплаченого товару перевищує 20 000 000,00 грн, покупець повинен не пізніше п'яти банківських днів з моменту виникнення такого перевищення, здійснити повне погашення вартості поставленого неоплаченого товару понад суму визначену в п. 4.2.1. договору (п. 4.2.1. - п. 4.2.3. договору №1/19/05/2020/П від 28.05.2020).
Крім того, відповідно до п. 3.5. договору № 121244 від 08.09.2020 (в редакції додаткової угоди №3 від 30.09.2022), покупець здійснює оплату за товар у строк, що не перевищує 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання товару за видатковою накладною. Порядок та умови оплати за поставлений товар зазначені цим пунктом договору, діють за умови, що вартість поставленого неоплаченого товару не перевищує загальну суму 3 000 000,00 грн. Товар може бути переданий постачальником покупцю партією, та/або кількома партіями, за умови, що поточна сумарна вартість неоплаченого товару не перевищує суми, визначеної цим пунктом договору. У випадку, якщо загальна сума поставленого та неоплаченого товару перевищує 3 000 000,00 грн покупець повинен не пізніше п'яти банківських днів з моменту виникнення такого перевищення, здійснити повне погашення вартості поставленого неоплаченого товару понад суму визначену цим пунктом договору. Постачальник вправі притримати поставку товару, оплату якого не проведено покупцем та/або притримати поставку наступних партій товару до виконання покупцем цього пункту щодо попередній партій товару.
У відповідності до п. 3.5.1. договору № 121244 від 08.09.2020 (в редакції додаткової угоди № 4 від 21.11.2022), покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару наступного виду і найменування: маршрутизатор Nokia Beacon 1.1. - протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати отримання відповідної партії товару. Форма оплати - безготівковий розрахунок.
Судом встановлено, що ТзОВ «Дієса» за поставлений товар у повному обсязі не розрахувалось, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Отже, за змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання ТзОВ «Дієса» зобов'язань за договорами №1/19/05/2020/П від 28.05.2020 та № 121244 від 08.09.2020 в останнього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар у сумі 1 454 719,00 грн, водночас, приймаючи до уваги, що ТзОВ «СВП Плюс» просить суд стягнути із ТзОВ «Дієса» заборгованість у розмірі 1 454 718,70 грн, відповідно ця вимога підлягає задоволенню у межах заявленої суми.
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що строк оплати за поставлений товар не настав, оскільки позивачем не передано повний пакет документів, передбачений п. 2.9.4., п. 2.9.5 договору №121244 від 08.09.2020 та п.п. 2.5.4.-2.6. договору №1/09/05/2020/П від 28.05.2020, з огляду на таке.
На підтвердження своїх доводів про ненадання позивачем документів, передбачених п. 2.9.4., п. 2.9.5 договору №121244 від 08.09.2020 та п.п. 2.5.4.-2.6. договору №1/09/05/2020/П від 28.05.2020, відповідачем не надано суду жодних доказів. Більше того, з матеріалів провадження вбачається, що ТзОВ «Дієса» прийняло поставлений товар згідно із видатковими накладними без будь-яких зауважень, а матеріали справи не містять претензій або вимог ТзОВ «Дієса» до позивача про надання документів, передбачених п. 2.9.4., п. 2.9.5 договору №121244 від 08.09.2020 та п.п. 2.5.4.-2.6. договору №1/09/05/2020/П від 28.05.2020.
Крім того, позивач просить суд стягнути із відповідача пеню у розмірі 514 846,22 грн, 3% річних 31 293,07 грн та інфляційні втрати в сумі 53 584,80 грн, нараховані по кожній видатковій накладній.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, у відповідності до п. 6.2. договору №1/19/05/2020/П від 28.05.2020, у разі прострочення оплати товару покупцем відповідно до п. 4.2. цього договору, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки, завдані простроченням та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період з який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення оплати товару. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, згідно із п. 7.4. договору №121244 від 08.09.2020, у разі прострочення оплати товару покупцем відповідно до п. 3.5. цього договору, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки завдані простроченням та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період з яких сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення оплати товару. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Оскільки положення договорів не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що при їх розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку, проте їх розмір не перевищує сум, обчислених судом, що має наслідком задоволення цих вимог.
Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо звільнення від відповідальності за неналежне виконання основного зобов'язання з оплати за поставлений товар внаслідок дії форс-мажорних обставин у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, з огляду на таке.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента воєнний стан неодноразово продовжено, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.112023 № 734/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 16.11.2023 строком на 90 діб.
Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 14.02.2024.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також, згідно із положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Так, відповідно до п. 7.1. договору №1/19/05/2020/П від 28.05.2020, сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором у випадку, якщо таке невиконання було спричинене форс-мажорними обставинами, які виникли після підписання цього договору та не могли бути відвернені розумними діями сторін. Форс-мажорні обставини означають надзвичайні обставини, яких не можна запобігти за існуючих обставин. До таких надзвичайних обставин входять, в тому числі війна, воєнна діяльність, дії та рішення українських або іноземних органів державної влади та місцевого самоврядування, але не обмежуючись цим. Зміни у законодавстві або постановах, які прямо або опосередковано впливають на сторону, не вважаються форс-мажорними обставинами. Довідка, видана Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом, є достатнім підтвердженням наявності та періоду дії форс-мажорних обставин.
Якщо виникають форс-мажорні обставини, сторона, яка стверджує, що для неї не можливо виконати зобов'язання з будь-якої причини, повідомляє іншу сторону про такі обставини у письмовій формі. Таке повідомлення має включати інформацію про характер таких обставин, оцінку їх впливу на здатність сторони виконати зобов'язання за цим договором. Таке повідомлення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про отримання. Неповідомлення іншої сторони про існування форс-мажорних обставин протягом десяти днів після їх початку позбавляє сторону, яка зазнала їх впливу, права покладатися на ці форс-мажорні обставини як на юридичне виправдання невиконання цього договору (п. 7.2. договору №1/19/05/2020/П від 28.05.2020).
Як встановлено судом, ТзОВ «Дієса» не дотрималось вимог п. 7.2. договору щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин. Більше того, суд зазначає, що поставка товару була здійснена 02.02.2023, тобто майже через рік після початку військової агресії Російської Федерації проти України, відтак, посилання відповідача на такі обставини є необґрунтованими.
Ураховуючи наведене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо неможливості виконання своїх зобов'язань за договорами №1/19/05/2020/П від 28.05.2020 та № 121244 від 08.09.2020 з посиланням на форс-мажорні обставини.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Отже, дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій за несвоєчасну та неповну оплату за поставлений позивачем товар, перевіривши доводи, якими обґрунтовується таке клопотання, зокрема розмір нарахованих штрафних санкцій та посилання ТзОВ «Дієса» на скрутне фінансове становище внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення суми штрафних санкцій.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Щодо вимоги ТзОВ «СВП Плюс» про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано суду: договір № 018 про надання правової допомоги від 01.09.2022, укладений між ТзОВ «СВП Плюс» та адвокатом Гур'євою Ольгою Станіславівною, додаткову угоду від 21.08.2023 до цього договору, акт приймання-передачі надання правової допомоги від 25.08.2023 відповідно до договору № 018 від 01.09.2022.
Так, згідно із п. 1 додаткової угоди від 21.08.2023, адвокат надає, а клієнт приймає та оплачує такі послуги: представництво клієнта перед ТзОВ «Дієса» та у Господарському суді міста Києва у справі щодо спору клієнта із ТзОВ «Дієса» щодо стягнення заборгованостей за поставлені партії товару за договорами поставки №121244 від 08.09.2020 та № 1/19/5/2020/П від 28.05.2020, що включає в себе: ознайомлення, вивчення та аналіз матеріалів справи; аналіз судової практики; підготовка правової позиції; підготовка претензії та іншого листування із ТзОВ «Дієса»; розрахунок заборгованості та штрафних санкцій ТзОВ «Дієса»; підготовка заяв, клопотань, інших процесуальних документів (за необхідністю); представництво у суді згідно графіку судових засідань; інші дії, необхідні для належного представництва інтересів клієнта у суді в рамках надання кваліфікаційної правової допомоги у справі.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди загальна вартість послуг, що надаються згідно із п. 1 цієї додаткової угоди, складає 30 000,00 грн з урахуванням податків, передбачених чинним законодавством України, і сплачується клієнтом на користь адвоката безготівковим розрахунком не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту ухвалення судом рішення по суті справи. Сторони погоджуються, що клієнт має право провести оплату достроково.
У відповідності до п. 2 акту приймання-передачі від 25.08.2023, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 30 000,00 грн.
Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті позивачем на користь адвоката Гур'євої О.С. в межах розгляду цієї справи у розмірі 30 000,00 грн, що має наслідком задоволення цієї вимоги.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» задовольнити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45; ідентифікаційний код 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28А; ідентифікаційний код 37244754) 1 454 718 (один мільйон чотириста п'ятдесят чотири тисячі сімсот вісімнадцять) грн 70 коп. - заборгованості, 53 584 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн 58 коп. - інфляційних втрат, 31 293 (тридцять одну тисячу двісті дев'яносто три) грн 07 коп. - 3% річних, 514 846 (п'ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот сорок шість) грн 22 коп. - пені, 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті та 30 816 (тридцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн 64 коп. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 18.12.2023.
Суддя В.В. Бондарчук