ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.11.2023Справа № 910/12414/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамматекс ЛТД»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія
«Енергоатом»
про стягнення 8.321.582,04 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від позивача Джеджея Л.А., ордер серії АІ № 1424196 від 12.07.2023
від відповідача Жабровець О.І., самопредставництво
Суть спору :
04.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамматекс ЛТД» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 8.321.582,04 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки товару № 53-121-01-21-10998 від 20.12.2021 (далі -договір), позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5.620.644,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №№ 7, 8 від 21.12.2021. За умовами договору оплата відповідачем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації позивачем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН); оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару відповідно до умов договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Для доставки товару було залучено перевізника ФОП Сегеденко О.М., що здійснив 12.12.2021 поставку товару відповідачу за вищевказаними видатковими накладними згідно ТТН №ТН-00002 та ТТН № ТН-00003. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 8.321.582,04 грн, з яких 5.620.644,00 грн основного боргу, 913.162,16 грн пені, 1.552.632,78 грн інфляційних втрат, 235.143,10 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/12414/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.09.2023.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
Ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.08.2023 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 14.08.2023 о 14:28 год., що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставку електронного листа, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 29.08.2023 включно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12414/23 від 19.09.2023, у зв'язку з нез'явленням представників позивача і відповідача, підготовче засідання відкладено на 05.10.2023.
25.09.2023 відповідачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову з наступних підстав: позивачем не надано доказів належного оформлення та реєстрації податкових накладних, а тому у відповідача не настав строк оплати вартості поставленого товару в частині сплати ПДВ у розмірі 936.774,00 грн; умовами договору не передбачено нарахування пені за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, отже нарахована позивачем пеня у розмірі 913.162,16 грн є безпідставною. Відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що згідно з інформацією розміщеною на сайті YouControl, засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Гамматекс ЛТД» є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , отже, враховуючи накладений постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2023 мораторій, зокрема на виконання, в тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи, пов'язані з державою агресором, неможливо провести оплату на банківський рахунок позивача. Також відповідач просить звільнити останнього від відповідальності у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних, або, у випадку задоволення таких вимог, зменшити їх розмір.
У поданому до суду відзиві міститься клопотання відповідача, на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву на позов. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що, оскільки стороною договору поставки № 53-121-01-21-10998 від 20.12.2021 є ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», яка з березня 2022 року перебуває в тимчасові окупації збройними силами російської федерації, що є загальновідомим фактом, а тому для збору інформації відповідачу був необхідний додатковий час.
05.10.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення відповідачу пропущеного строку для подачі відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12414/23 від 05.10.2023, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовчого провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2023.
07.11.2023 позивачем подано до суду пояснення на відзив, згідно яких останній підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Разом зі вказаним поясненнями позивачем надано до суду копії податкових накладних та рішень про реєстрацію відповідних накладних, а також надано пояснення щодо власника та кінцевого бенефіціара ТОВ «Гамматекс ЛТД» - ОСОБА_1 , з яких вбачається що останній проживає на території України на законних підставах, про що свідчить посвідка та постійне проживання, а також ТОВ «Гамматекс ЛТД» зареєстроване у місті Києві та користується банківською системою України, що не суперечить Законодавству України та не підпадає під накладний постановою КМУ № 187 від 03.03.2023 мораторій.
07.11.2023 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.11.2023.
У зв'язку з оголошенням 14.11.2023 о 14:37 год. у місті Києві та Київській області повітряної тривоги, судове засідання призначене на 14.11.2023 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12414/23 від 14.11.2023, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, викликано позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 21.11.2023, для розгляду справи по суті.
Позивач в судовому засіданні 21.11.2023 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 21.11.2023 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 21.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамматекс ЛТД» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару № 53-121-01-21-10998 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити наступний товар (предмет закупівлі зазначається відповідно до специфікації на закупівлю):
1. УКТЗЕД 5209000000, тканина для пошиву спецодягу синя, 9000 п.м., сума з ПДВ 1.576.800,00 грн;
2. УКТЗЕД 5209000000, тканина для пошиву спецодягу зелена, 13000 п.м., сума з ПДВ 2.277.600.00 грн;
3. УКТЗЕД 5209000000, тканина для пошиву спецодягу помаранчева, 3500 п.м., сума з ПДВ 613.200,00 грн;
4. УКТЗЕД 5513000000, тканина для пошиву спецодягу бежева, 4500 п.м., сума з ПДВ 572.400,00 грн;
5. УКТЗЕД 52082090000, тканина рушникова вибілена, 6100 п.м., сума з ПДВ 219.600,00 грн;
6. УКТЗЕД 5513000000, тканина сорочкова, 1060 п.м., сума з ПДВ 142.464,00 грн;
7. УКТЗЕД 5515119000, тканина підкладкова, 50 п.м., сума з ПДВ 7.860,00 грн;
8. УКТЗЕД 5209320000, тканина Вільвет, 20 п.м., сума з ПДВ 7.440,00 грн;
9. УКТЗЕД 5513000000, тканина типу «Сісу», 200 п.м., сума з ПДВ 20.400,00 грн;
10. УКТЗЕД 5208329690, тканина Бязь темна, 240 п.м., сума з ПДВ 17.280,00 грн;
11. УКТЗЕД 6217100000, емблема «Енергоатом», 3000 шт., сума з ПДВ 165.600,00 грн.
Загальна сума коштів з ПДВ: 5.620.644,00 грн.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 5.620.644,00 грн та у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано 913.162,16 грн пені, 1.552.632,78 грн інфляційних втрат, 235.143,10 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до п. 12.1 договору останній вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2022.
Згідно з п. 4.1 договору поставка товару відбувається на умовах DDP - м. Енергодар, відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», м. Енергодар, вул. Промислова, 122, склад № 2.
Відповідно до п. 4.2 договору товар що поставляється, повинен супроводжуватися наступними документами: а) видаткова накладна; б) рахунок-фактура; в) транспортна накладна; г) документи, що підтверджують якість товару відповідно до вимог «Технічної специфікації до предмету закупівлі».
Пунктом 1.2 договору сторони визначили строк поставки товару - грудень 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 5.620.644,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 7 від 21.12.2021 на суму 5.202.864,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 867.144,00 грн, та № 8 від 21.12.2021 на суму 417.780,00 грн, в тому числі ПДВ - 69.630,00 грн.
Також матеріали справи містять Товарно-транспортні накладні № ТН-00002 від 21.12.2021 та № ТН-00003 від 21.12.2021, з яких вбачається, що вантажоодержувачем, а саме ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», отримано товар згідно з видатковими накладними № 7 від 21.12.2021 та № 8 від 21.12.2021, про що свідчить підпис відповідальної особи вантажоодержувача - інженера Морозова А.В.
Відповідачем не запечуться факт поставки та отримання ним товару відповідно до видаткових накладних № 7 від 21.12.2021 та № 8 від 21.12.2021.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору складає 4.683.870,00 грн, крім того ПДВ 20% - 936.774,00 грн, загальна вартість складає 5.620.644,00 грн.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Заперечення відповідача в частині того, що у останнього не настав строк оплати вартості поставленого товару в частині сплати ПДВ оскільки позивачем не виконано вимоги п. 3.2 договору, судом не приймаються до уваги з огляду на те, що матеріали справи містять податкову накладну № 3/- від 21.12.2021 на загальну суму податку на додану вартість 867.144,00 грн та рішення № 7708996/43713932 від 25.12.2022 про реєстрацію податкової накладної № 3/- від 21.12.2021, а також податкову накладну № 4/- від 21.12.2021 на загальну суму податку на додану вартість 69.630,00 грн та рішення № 7708995/43713932 від 25.12.2022 про реєстрацію податкової накладної №43/- від 21.12.2021.
Також в матеріалах справи наявні копії квитанцій про реєстрації податкових накладних № 9420000367 від 22.11.2022 та № 9419024876 від 25.11.2022.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 3.3 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 7 від 21.12.2021 та № 8 від 21.12.2021 підтверджується, що позивачем поставлено повний обсяг товару, який визначено в п. 1.1 договору.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на викладене, останній день строку по сплаті товару припадає на 19.02.2022 (субота), тобто є вихідним днем, а отже останнім днем закінчення строку є 21.02.2022 (понеділок).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не заперечується відповідачем, у розмірі 4.683.870,00 грн та 20% ПДВ у розмірі 936.774,00 грн, яка підтверджується наданими позивачем доказами реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже загальна заборгованість відповідача за договором поставки товару № 53-121-01-21-10998 від 20.12.2021 становить 5.620.644,00 грн.
Відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що неможливо провести оплату на банківський рахунок позивача, оскільки засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Гамматекс ЛТД» є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , посилаючись при цьому на постанову Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 та п. 15 постанови Національного банку України № 18 від 24.02.2022.
Суд не погоджується з доводами відповідача та не приймає їх до розгляду з огляду на наступне
Постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» надано визначення терміну іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Також, вказаним Законом визначено, що посвідка на постійне проживання це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Відповідно до п.п. 1, 3, 5 ст. 31 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Посвідка на постійне проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), які мають дозвіл на імміграцію в Україну.
Посвідка на постійне проживання видається строком на 10 років.
Матеріали справи містять належним чином засвідчену копію посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 , яка видана ОСОБА_1 , місце народження російська федерація, зі строком дії до 23.05.2033.
З викладеного вбачається, що посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 є достатнім доказом, який підтверджує, що особа проживає на території України на законних підставах, отже ОСОБА_1 не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації».
Згідно з п. 15 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь.
Відповідно до п. п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України резиденти - це: а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; в) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамматекс ЛТД» зареєстровано 16.07.2020 Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією, присвоєно код 43713932, має юридичну адресу: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35, офіс 108/4, а отже юридична особа проводить свою діяльність відповідно до законодавства України, а приймаючи до уваги посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , засновник товариства та кінцевий бенефіціар, є резидентом України.
Враховуючи все вище викладене та наявні в матеріалах справи докази, суд не приймає доводи відповідача про неможливість проведення оплати на банківський рахунок позивача, у зв'язку з мораторієм накладеним постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 та зупиненням здійснення видаткових операцій передбачених постановою Національного банку України № 18 від 24.02.2022.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 5.620.644,00 грн.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони не передбачили в умовах договору відповідальність за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у вигляді пені та не визначали її розмір.
Разом з тим, позивач посилається на пункт 7.1 договору, який встановлює, що у випадку неналежного виконання або не виконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.
Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 913.162,16 грн безпідставні та задоволенню не підлягають.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати товару позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.552.632,78 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 5.620.644,00 грн за період з березня 2022 року по травень (включно) 2023 року) та 235.143,10 грн - 3% річних (нарахованих на суму боргу 5.620.644,00 грн за період з 19.02.2022 по 12.07.2023).
Суд не погоджується з періодом нарахування 3% річних, оскільки, як встановлено судом, відповідач мав сплатити товар у строк до 21.02.2022 включено, а тому період прострочення слід обраховувати з 22.09.2023.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
За розрахунками суду розмір 3% річних (на суму боргу 5.620.644,00 грн за період з 22.02.2022 по 12.07.2023) становить 233.757,19 грн та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, зокрема невірно визначено період прострочення.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.552.632,78 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Клопотання відповідача про звільнення останнього від відповідальності у вигляді відсотків за користування коштами (3% річних) та інфляційних втрат або їх зменшення підлягає відхиленню з огляду на наступне
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про інфляційні втрат та три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.
Оскільки умовами договору не визначено розмір процентів річних позивачем пред'явлено вимогу про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Зазначені проценти та інфляційні втрати входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду звільнення сторони від сплати основного боргу або зменшувати основний борг. Тому і не може бути звільнено відповідача від сплати або зменшено розмір інфляційних втрат та процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамматекс ЛТД» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 8.000,00 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У позовній заяві позивачем зазначено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8.000,00 грн.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
28.06.2023 між позивачем (клієнт) та Адвокатом Джеджея Луїзою Анатоліївною (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги № 280623-01 за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов'язок усіма законними методами та способами надавати правову допомогу по захисту та представленню клієнта в Господарському суді міста Києва з приводу розгляду судової справи за позовом ТОВ «Гамматекс ЛТД» до ДП НАЕК «Енергоатом» про стягнення заборгованості, пені та процентів за договором поставки.
Відповідно до п. 4.3 вказаного договору загальна сума гонорару адвоката за розгляд справи у суді першої інстанції за даним договором складає 8.000,00 грн.
Матеріали справи містять підписаний адвокатом детальний опис робіт до договору № 280623-01 від 28.06.2023 та затверджений між клієнтом та адвокатом акт наданих послуг від 11.07.2023 згідно з якими адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступні послуги:
- усна консультація з вивченням документів по питанню стягнення заборгованості з ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Гамматекс ЛТД» за договором поставки № 53-121-01-21-10988 від 20.12.2021 з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та пені (1 година) - 500,00 грн;
- складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та пені - 7.500,00 грн.
Підтвердженням того, що Джеджея Луїза Анатоліївна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000697 від 19.04.2019.
Відповідач у поданому до суду відзиві зазначає, що вартість виконаних адвокатом робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати задоволенню не підлягають.
Також відповідач зазначає, що відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розглянувши заперечення відповідача, суд відзначає наступне
Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем адвокату гонорару в сумі 8.000,00 грн не подано.
Проте, затвердженим між клієнтом та адвокатом актом наданих послуг від 11.07.2023 сторони погодили, що підписанням цього акту, адвокат підтверджує отримання розрахунку від клієнта (п. 4 акту наданих послуг від 11.07.2023).
Разом з цим, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Слід зазначити, що відповідно дог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вважає, що посилання відповідача на те, що вартість виконаних адвокатом робіт є завищеною та не є співмірною зі складністю справи не спростовує обсяг наданих послуг та витрачений на них час адвокатом позивача.
Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 7.120,79 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамматекс ЛТД» (04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35, офіс 108/4, код ЄДРПОУ 43713932) 5.620.644 (п'ять мільйонів шістсот двадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн 00 коп. основного боргу, 1.552.632 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят дві тисячі шістсот тридцять дві) грн 78 коп. інфляційних втрат, 233.757 (двісті тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн 19 коп. 3% річних, 111.105 (сто одинадцять тисяч сто п'ять) грн 51 коп. витрат по сплаті судового збору, 7.120 (сім тисяч сто двадцять) грн 79 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 15.12.2023.
СуддяВ.В.Сівакова