ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
14.12.2023Справа № 910/12254/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і гаджети"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"
про стягнення 3868015,60 грн
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Літовка М.В.
Представники сторін: не з'явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка і гаджети" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 4041076,56 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2023.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 № 910/12254/23 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45; ідентифікаційний код 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і гаджети" (61072, місто Харків, проспект Науки, будинок 58, офіс 20; ідентифікаційний код 43902196) суму основного боргу у розмірі 3022171 (три мільйони двадцять дві тисячі сто сімдесят одну) грн 57 коп., втрати від інфляції у розмірі 103632 (сто три тисячі шістсот тридцять дві) грн 65 коп., 3% річних у розмірі 42946 (сорок дві тисячі дев'ятсот сорок шість) грн 20 коп., пеню у розмірі 699265 (шістсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн 18 коп. та судовий збір у сумі 58020 (п'ятдесят вісім тисяч двадцять) грн 23 коп.
25.11.2023 в системі "Електронний суд" адвокатом Кіншовим Дмитром Сергійовичем (представником позивача) сформовано заяву про долучення доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу та стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача (зареєстровано канцелярією суду 27.11.2023).
Ухвалою суду від 04.12.2023 призначено судове засідання щодо розгляду заяви на 14.12.2023.
12.12.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про розгляд заяви про стягнення витрат на правову допомогу без участі його представника.
14.12.2023 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано клопотання, в якому відповідач вказує, що йому не надходили від позивача докази в підтвердження понесенням ним витрат на правову допомогу, а отже в разі відсутності доказів направлення останніх відповідачу, залишити докази без уваги. Також відповідач вказує про не отримання ним ухвали суду про призначення судового засідання, про яке він дізнався випадково з реєстру, що унеможливило участь представника відповідача в судовому засіданні 14.12.2023. Також відповідач вказує про необґрунтованість та не співмірність розміру витрат на правову допомогу та їх не доведеність та зазначає, що вони підлягають значному зменшенню.
В судове засідання 14.12.2023 представники сторін не з'явились, від позивача надійшло клопотання про розгляд заяви без його участі, відповідачем вказано про неможливість явки в зв'язку з не отриманням ухвали суду.
Суд відзначає, що поштове відправлення № 0600066514789, яким відповідачу направлено ухвалу про призначення судового засідання на 14.12.2023, було отримано відповідачем 11.12.2023. А отже обставини, зазначені відповідачем, про не отримання ним ухвали та обізнаність з приводу судового засідання з Єдиного державного реєстру судових рішень саме 14.12.2023 спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, відповідач не вказав, які саме конкретні обставини унеможливили участь його представника в судовому засіданні та не надав докази в підтвердження вказаних обставин.
З приводу того, щодо не прийняття до уваги доказів надання правової допомоги, які долучені позивачем до його заяви, в зв'язку з не направленням їх відповідачу.
Відповідно до ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Отже, відповідач як юридична особа зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Відповідно до ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Як уже зазначено судом вище, заява про прийняття додаткового рішення була подана через систему "Електронний суд" 25.11.2023, натомість, відповідач, маючи обов'язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), станом на 25.11.2023 не мав зареєстрованого електронного кабінету. Згідно відповіді № 352788, відповідач зареєстрував електронний кабінет 13.12.2023. Отже, у позивача був відсутній обов'язок направляти відповідачу документи, долучені до його заяви про прийняття додаткового рішення.
Оскільки, сторони висловили свої позиції у письмових заявах, суд не вбачає перешкод у розгляді заяви позивача по суті, через неявку представників сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
В позовній заяві позивач вказав, що орієнтовна сума витрат на правову допомогу складає 70000,00 грн, докази в їх підтвердження будуть подані в порядку, передаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До закінчення судових дебатів позивачем було зазначено, що докази в підтвердження витрат на правову допомогу будуть подані ним протягом 5 днів з моменту ухвалення судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 70000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору від 02.06.2023 про надання професійної правничої (правової) допомоги № 4, укладеного з адвокатом Кіншовим Дмитром Сергійовичем. Представництво інтересів здійснювалось на підставі ордеру серії АХ № 1141874 від 24.07.2023 адвокатом Кіншовим Д.С.
Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає виконавцю провести юридичні послуги, а саме: надання правничої (правової) допомоги під час стягнення заборгованості в судовому порядку з ТОВ "Дієса" на користь ТОВ "Техніка і гаджети", а також у інших справах, відповідно до завдання, що є невід'ємною частиною даного договору та здійснити оплату за отримані послуги, а виконавець зобов'язується надати послуги, у відповідності до умов даного договору та завдання.
Дія договору розпочинається з моменту його укладення. Договір діє протягом 3 років до 02.06.2026. (п. 2.1, 2.2 договору).
Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору, розмір оплати наданих послуг встановлюється відповідно до розрахунку вартості робіт за договором. Оплата послуг з надання правової (правничої) допомоги під час стягнення заборгованості в судовому порядку з ТОВ "Дієса" на користь ТОВ "Техніка і Гаджети" становить 70000,00 грн та здійснюється протягом 60 днів з моменту підписання цього договору.
До матеріалів справи долучені завдання на надання адвокатом послуг: № 1 від 17.07.2023, № 2 від 18.08.2023, № 3 від 22.08.2023, № 4 від 06.10.2023, № 5 від 09.10.2023, № 6 від 17.10.2023, № 7 від 17.11.2023, № 8 від 21.11.2023.
Також позивач надав суду розрахунки вартості робіт: № 1 від 17.07.2023, № 2 від 18.08.2023, № 3 від 22.08.2023, № 4 від 06.10.2023, № 5 від 09.10.2023, № 6 від 17.10.2023, № 7 від 17.11.2023, № 8 від 21.11.2023. Розрахунки містять найменування послуги, тривалість її надання та вартість.
В підтвердження обставин надання послуг з правничої допомоги у замовленій кількості та визначеною у розрахунках вартістю суду наданий був акт виконаних робіт № 1 від 23.11.2023. Згідно акту адвокатом позивачу було надано наступні послуги: написання позовної заяви, тривалістю 29 годин, вартістю 29000,00 грн, написання заяви про забезпечення позову, тривалістю 5 годин, вартістю 5000,00 грн, написання письмових пояснень до заяви про забезпечення позову, тривалістю 5 годин, вартістю 5000,00 грн, участь у 5 судових засіданнях тривалістю 2 години кожне засідання, загальною вартістю 10000,00 грн, написання відповіді на відзив, тривалістю 10 годин, вартістю 10000,00 грн, клопотання про долучення доказів, тривалістю 2 години, вартістю 2000,00 грн, написання заяв про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції у кількості 2 штуки, тривалістю 1 година кожна заява, загальною вартістю 2000,00 грн, написання заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі, тривалістю 5 годин, вартістю 5000,00 грн, написання заяви про долучення доказів та стягнення витрат на правову допомогу, тривалістю 2 години, вартістю 2000,00 грн. Загальна вартість наданих згідно акту послуг - 70000,00 грн.
Суд відзначає, що для розподілу витрат на правову допомогу між сторонами, докази її оплати позивачем не є обов'язковими.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідачем було заявлено про неспівмірність витрат на правову допомогу, які позивач просить стягнути з нього, а тому вони підлягають значному зменшенню.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що з огляду на обставини справи (предмет позову), справа не є складною. Суд критично відносить до витрат на правову допомогу в частині написання заяви про забезпечення позову та пояснень до неї, оскільки, судом було відмолено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Крім того, судові засідання у справі не тривали протягом двох годин кожне. Також суд відзначає, що участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції є правом сторони, крім того написання відповідного клопотання не потребує значних зусиль та часу, оскільки, є фактично шаблонним. Суд відзначає, що вказані в акті затрати часу на написання процесуальних документів та участь у судових засіданнях є завищеними, що призвело до надмірного розміру витрат на правову допомогу (з огляду на погодинну оплату послуг).
Отже, позивачем доведено надання йому правової допомоги на суму 70000,00 грн, проте суд з огляду на зазначені вище обставини, суд зазначає, що заявлений розмір витрат підлягає зменшенню, оскільки, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Дана справа є звичайним розрахунковим спором, адвокат мав дослідити умови договору, та їх виконання (не виконання). За таких умов суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу завищеним.
Враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 70000,00 грн., стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви, з покладанням на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн., відповідно в решті заяви про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.
А отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 35000,00 грн.
Керуючись ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і гаджети" про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45; ідентифікаційний код 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і гаджети" (61072, місто Харків, проспект Науки, будинок 58, офіс 20; ідентифікаційний код 43902196) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35000 (тридцять п'ять) грн 00 коп.
3. В інші частині заяви - відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В.Усатенко