ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
30.11.2023Справа № 910/12413/23
За позовомПриватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС"
доАкціонерного товариства "Укрпошта"
простягнення 482 498,00 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Байправ М.С.;
від відповідача: Куць О.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12413/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" ( далі також - позивач, ПрАТ «СГ «ТАС») до Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі також - відповідач, АТ «Укрпошта») про відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 482 498,00 грн.
31.08.2023 до суду надійшов відзив на позов, а 12.09.2023 подано відповідь на відзив.
26.09.2023 відповідачем надані письмові заперечення по справі.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 30.11.2023.
Безпосередньо в судовому засіданні 30.11.2023 представники позивача та відповідача надали усні пояснення по суті спору.
Суд заслухав вступне слово, закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.
Оскільки наявних у справі доказів достатньо для всебічного й повного розгляду всіх матеріалів справи в їх сукупності, то суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе вирішити спір по суті.
У судовому засіданні 30.11.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
27.02.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (як страховиком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» (як страхувальником) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № А 499112 (надалі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортними засобами, в тому числі сідлового тягачу Scania G 380 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом Willig 3S 3405 д/н НОМЕР_2 .
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, 04.10.2019 на трасі Н24 132 км. в районі Вознесенського району сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля Scania G 380 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом Willig 3S 3405 д/н НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля Iveco д/н НОМЕР_4 , VINcode - НОМЕР_5 яким керував ОСОБА_2 .
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено застрахований транспортний засіб Scania G 380 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом Willig 3S 3405 д/н НОМЕР_3 .
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.10.2019 у справі № 761/40312/19, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів).
30.04.2020 ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі Заяви про настання випадку № 19179/01/2019/90 від 07.10.20219, страхового акту № 09135/01/920 від 27.04.2020 та Додаткової угоди від 10.03.2020, на стадії виплати страхового відшкодування по факту настання страхового Випадку до Договору добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № А 499112, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 582 498,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 95998 від 30.04.2020.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Iveco д/н НОМЕР_4 , VINcode - НОМЕР_5 була застрахована в Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (надалі - ПАТ «НАСК «ОРАНТА») за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ № 9631529 (надалі - Поліс), за яким останнє взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації автомобіля Iveco д/н НОМЕР_4 , VINcode - НОМЕР_6 , особою відповідальність якої застрахована. Полісом передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих у розмірі - 100 000,00 грн та франшиза у розмірі - 0 грн.
На підставі вищевикладеного, позивач 23.09.2020 звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із Заявою про виплату страхового відшкодування вих. № 02029/9220. У відповідь на дану Заяву, 09.10.2020 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було здійснено виплату страхового відшкодування, відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на користь ПрАТ «СГ «ТАС» у розмірі 100 000, 00 грн.
Позивач зауважує, що виплачена страховою компанією сума не покриває в повному обсязі заподіяні збитки. У зв'язку з чим ПрАТ «СГ «ТАС» звертається до суду із позовом про відшкодування решти суми заподіяних збитків.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач наголошував на такому:
- враховуючи, що ДТП відбулось 04.10.2019, то сплив трирічного строку позовної давності відбувся 04.10.2022;
- оцінка у звіті про визначення вартості матеріального збитку вих. № 5876 від 01.09.2020 здійснено станом на 15.10.2019, тоді як ДТП відбулося 04.10.2019.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких обґрунтованих висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Таким чином у зобов'язанні відбулася заміна кредитора: потерпілий передав страховику своє право вимоги до особи відповідальної за спричинення шкоди.
Відповідно до п. 9.4. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Вина водія транспортного засобу Iveco д/н НОМЕР_4 , VINcode - НОМЕР_6 ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.10.2019 у справі № 761/40312/19.
Частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на наведене, 09.10.2020 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було здійснено виплату страхового відшкодування, відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на користь ПрАТ «СГ «ТАС» у розмірі 100 000, 00 грн.
Керуючись ст. 1194 ЦК України, згідно якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України відшкодування шкоди, спричиненої з вини ОСОБА_2 , працюючого водієм дирекції «Автотранспошта» ПАТ «Укрпошта» (відповідно до адміністративних матеріалів та постанови суду) під час виконання ним своїх трудових обов'язків, покладається саме на ПАТ «Укрпошта».
На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до ПАТ «Укрпошта» із досудовою вимогою про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вих. № 00561/9221 від 09.02.2021 року (надалі - Заява), яка супроводжувалася пакетом документів необхідних та достатніх для прийняття рішення, що підтверджується витягом з Реєстру поштових відправлень за 11.02.2021 року.
Позивач наголошує, що станом на день написання даної позовної заяви відповідач не здійснив виплати відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілого в розмірі 482 498,00 грн.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
За страховим актом позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника у розмірі 582 498,00 грн.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За змістом пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика) відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 з урахуванням викладених норм зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.
Відповідно до пунктів 7.38, 7.39 Методики при визначені розміру коефіцієнта зносу КТЗ береться до уваги не тільки строк експлуатації останнього (7 років - для інших легкових КТЗ), а також враховується винятки, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Матеріалами справи підтверджується, що строк експлуатації транспортного засобу Scania G 380 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом Willig 3S 3405 д/н НОМЕР_3 , рік випуску 2011, який вироблений не у країнах СНД, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди перевищував 7 років.
На доведення розміру відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу позивачем надано Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. № 5876 від 01.09.2020.
З відомостей, наведених у Звіті вбачається, що під час розрахунку суми страхового відшкодування було враховано коефіцієнт фізичного зносу.
У своєму відзиві відповідач стверджує, що Звіт порушує стандарти, встановлені постановою Кабінетом Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», зокрема, п. 32 Стандарту, яким визначено, що виникнення необхідності у визначенні розміру ймовірного страхового відшкодування оцінка застрахованого майна проводиться з урахуванням умов страхування та дотримання принципів корисності заміщення. Для застрахованого майна, подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.
Натомість, судом встановлено, що у Звіті, наданому позивачем, Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 зазначений серед інших нормативних та довідкових джерел інформації, використаних під час проведення оцінки. А отже, даний Звіт спирається на норми та засади визначені Стандартом.
Більше того, ринкова вартість КТЗ, у Звіті, визначалась саме на момент пошкодження, тобто саме на 04.10.2019.
Беручи до уваги те, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази завдання шкоди потерпілій особі, якій позивачем здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування, суд у цій справі дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та про наявність порушеного права позивача відповідачем.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
З урахуванням викладеного позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 482 498,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності. АТ «Укрпошта» наголошує, що оскільки ДТП відбулось 04.10.2019, то сплив трирічного строку позовної давності відбувся 04.10.2022.
За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 с. 267 ЦК України).
Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на те, що судом було встановлено наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача у зв'язку з невиплатою суми страхового відшкодування, необхідним є встановлення початку та закінчення перебігу строку позовної давності за заявленими позовними вимогами.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", прийнятим 15.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". Зазначений Закон набрав чинності 17.03.2022 року.
Враховуючи, що набрання чинності вищевказаним Законом мало місце до спливу трирічного строку позовної давності (04.10.2022 р.), у даному випадку строк загальної позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, у силу прямої вказівки закону є продовженим на строк дії в Україні воєнного стану.
Позовну заяву подано до суду 04.08.2023, тобто в період дії воєнного стану, з огляду на що у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
Таким чином, перебіг строку позовної давності за вимогою позивача призупинився з 24.02.2022 у зв'язку із введенням воєнного стану. А отже строк позовної давності не є таким, що минув.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не був пропущений спеціальний строк позовної давності за вимогою про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 482 498,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на задоволення позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22; код ЄДРПОУ 21560045) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (03117, м. Київ, пр. Берестейський, 65; код ЄДРПОУ 30115243) суму страхового відшкодування в розмірі 482 498,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 237,47 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2023 року.
Суддя Ю.О.Підченко