Справа № 158/3022/23
Провадження № 2/0158/688/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Корецької В.В.
за участю секретаря - Процик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.06.2023 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказує, що на даний час він є мобілізованим військовослужбовцем, увесь свій дохід витрачає на закупку амуніції, їжі та одягу для подальшої участі у військових діях та службі у ЗСУ, .що свідчить про погіршення його матеріального становища.
У зв'язку з чим, просить зменшити розмір стягуваних з нього аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) на 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.09.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
18.10.2023 року від відповідача ОСОБА_2 до суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначила, що посилання позивача на погіршення матеріального становища у зв'язку із витратами на військову службу, як на підставу зменшення розміру аліментів вважає безпідставними, надуманими, а тому просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
07.11.2023 року від позивача ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якого останній зазначив, що він не відмовляється від сплати аліментів на свою доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та готовий належним чином виконувати свої батьківські обов'язки, однак зазначена частка аліментів є доволі значною та підлягає зменшенню.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.11.2023 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 30.11.2023 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити.
Дослідивши представлені письмові докази в матеріалах справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.06.2023 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви - 04.05.2023 року і до досягнення нею повноліття.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 1, 3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними або за рішенням суду. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 мобілізований до лав ЗСУ, що підтверджується довідкою №759 від 09.08.2023 року та довідкою форми ОК-5 про індивідуальні відомості про застраховану особу /а.с.4, 9/
Згідно статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища чи зміна сімейного стану батька, а також інші обставини можуть бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Аналізуючи норму ст. 192 СК України можна дійти до висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для збільшення або зменшення розміру аліментів. Зміна сімейного стану є самостійною та незалежною від зміни матеріального стану підставою для розміру аліментів.
При цьому, позивачем не було надано письмових доказів, які б підтверджували погіршення його майнового стану чи інші обставини, які не дозволяють йому сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі.
У свою чергу твердження позивача про наявність у нього додаткових витрат на придбання амуніції, їжі та одягу для подальшої участі у військових діях та службі у ЗСУ суд оцінює критично, оскільки наявність та розмір таких витрат не підтверджено належними та допустимими доказами, за своїм характером такі витрати є добровільними та не можуть бути підставою для задоволення пред'явленого позову.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, зокрема довідки за формою ОК-5 з ПФ України, вступивши на службу до ЗСУ, доходи позивача зросли, збільшився офіційний дохід, що свідчить про покращення, а не погіршення матеріального становища останнього /а.с.9/.
Разом з тим, надана позивачем виписка з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк», як підтвердження погіршення його матеріального становища, судом не береться до уваги, оскільки у вищевказаних виписках зазначено лише рух коштів на картковому рахунку, що жодним чином не підтверджує його витрати на амуніцію, тощо.
Відповідно до норм ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України віл 27.02.1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 27 вищезазначеної Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-1V суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV).
У рішенні «Хант проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2). і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Отже, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги.
Цей обов'язок закріплений у Конституції України (статті 51, 52), а також у Сімейному кодексі України (статті 180-201).
Варто також зазначити, що законодавцем визначено мінімальний розмір аліментів, який розраховується з прив'язкою до даної величини, та має обмеження максимального розміру - не більше 10 прожиткових мінімумів для кожної дитини, перевищення якого на час розгляду справи судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів слід відмовити.
Разом з цим суд вважає за доцільне зазначити, що ухвалення цього судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду із позовом про збільшення або зменшення розміру аліментів у разі зміни в подальшому матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.
За правилами визначеними ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову судовий збір суд покладається на позивача .
Проте, у зв'язку із тим, що позивач ОСОБА_1 , як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору, суд, за правилами, визначеними ч. 6 ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне компенсувати судовий збір за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України ст. ст. 180, 182, 184, 192 СК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_2 .
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька