ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
іменем України
12 грудня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 736/1014/23
Головуючий у першій інстанції - Кутовий Ю. С.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1322/23
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Онищенко О.І.
із секретарями: Зіньковець О.О., Герасименко Ю.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування в особі Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 серпня 2023 року (проголошеного о 14:34, повний текст рішення складено 29.08.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,-
УСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання його дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 . У період спільного проживання з відповідачкою народились діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачкою не склалось, відносини припинені. Дочка ОСОБА_3 залишилась проживати з ним та знаходиться на його утриманні. Ним створено повноцінні умови для розвитку та виховання дитини.
Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.08.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.08.2023 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що після припинення сімейних відносин з відповідачкою за обопільною згодою старша неповнолітня донька ОСОБА_3 проживає разом з позивачем і знаходиться на його утриманні. Однак останнім часом відповідачка почала погрожувала забрати доньку ОСОБА_3 , тому виник спір щодо визначення її місця проживання.
Позивач указує, що відповідачка не надала характеристики щодо себе, акту обстеження умов свого проживання, наразі вона проживає у м. Чернігові без реєстрації, відсутні відомості щодо її місця роботи. Натомість він працює, шкідливих звичок не має, створив належні умови для розвитку і виховання доньки, постійно дбає про її здоров'я та виховання, донька проживає з ним та знаходиться на його утриманні.
Уважає помилковим висновок суду про те, що визначення місця проживання дитини саме з матір'ю буде відповідати якнайкращим інтересам доньки, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.
Звертає увагу на те, що висновок органу опіки та піклування досить аргументований, базується на відповідних дослідженнях та висновках спеціалістів, проте суд без відповідних обґрунтувань критично його оцінив.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , представника органу опіки та піклування Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області Терещенко І.Є., які підтримали апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_2 , яка у судових дебатах визнала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи вік та стать дитини, визначення місця її проживання з матір'ю буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку.
Однак погодитись з таким висновком районного суду не може апеляційний суд з огляду на наступне.
Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).
За рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.02.2021 (справа №736/1452/20) з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх доньок, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку щомісячно (але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку) починаючи з 23.12.2020 і до повноліття дітей (а.с. 10-11).
З січня 2023 року сторони проживають окремо. Дочка ОСОБА_3 залишилась проживати з батьком у м. Корюківка Чернігівської області, а дочка ОСОБА_4 проживає з матір'ю в м. Чернігів.
З довідки № 01-27/77 від 13.04.2023 Корюківського ліцею № 1 вбачається, що ОСОБА_3 , 2012 року народження, навчається у даному навчальному закладі у 4-Г класі (а.с. 9).
ОСОБА_1 працює в ТОВ «СЛАВ ФОРЕСТ» з 24.10.2019, займає посаду «оператора устаткування з перероблення деревини», за період з 01.09.2022 по 28.02.2023 йому нарахований дохід у сумі 114 916,33 грн, що підтверджується довідкою № 14 від 07.03.2023 (а.с. 12).
Згідно акту обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 , 2012 року народження, від 15.11.2023, складеного посадовими особами служби у справах дітей Корюківської РДА, за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні. У квартирі індивідуальне опалення, централізоване водопостачання. Сім'я забезпечена в достатній кількості продуктами харчування, меблями, побутовою технікою. Батько працює, сплачує аліменти на двох дітей, на ОСОБА_3 мати повертає кошти. Дитина спілкується в телефонному режимі з матір'ю практично кожного дня, відвідувала матір у Чернігові останній раз у вересні місяці 2023 року, але жити хоче з батьком.
Для виховання та розвитку дитини створені умови: дитина разом з бабусею займають одну з кімнат у квартирі, має окреме ліжко, місце для приготування до уроків, місце для ігор та відпочинку, має у користуванні комп'ютер, мобільний телефон, підключені до мережі Інтернет, забезпечена одягом, взуттям в достатній кількості. За даною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації бабуся дитини - ОСОБА_8 , син позивача ОСОБА_9 , позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Стосунки у сім'ї доброзичливі, спиртними напоями члени сім'ї не зловживають.
Батько дитини бажає аби дитина проживала з ним, дитина також бажає жити з батьком (а.с. 110).
Згідно висновку оцінки потреб сім'ї, складеного фахівцями Центру надання соціальних послуг Корюківської міської ради 15.11.2023, дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , для дитини створені умови для проживання, догляду та розвитку ( а.с. 111-113).
Із змісту довідки Корюківського центру сімейної медицини Корюківської міської ради від 08.12.2023 вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 здорова, на «Д» обліку не перебуває (а.с. 118).
Розпорядженням начальника Корюківської районної державної адміністрації № 165 від 12.12.2023 затверджено висновок органу опіки та піклування щодо роз'яснення спору про визначення місця проживання дитини, згідно з яким орган опіки та піклування Корюківської РДА вважає за можливе визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , жителем АДРЕСА_1 (а.с. 115-116, 119-121).
Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини).
Згідно преамбули Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої Законом України від 3 серпня 2006 року «Про ратифікацію Європейської конвенції про здійснення прав дітей» та яка є частиною національного законодавства України, визначається важливість ролі батьків у захисті та підтримці прав і найвищих інтересів дітей, зважаючи на те, що Держави в разі необхідності мають також брати участь у такому захисті й у такій підтримці.
Під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган, серед іншого, визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб'єктів батьківської відповідальності (п. «а» ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей).
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 5 Сімейного кодексу України встановлено, що держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Відповідно до ч. 1-2, 6-10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ст. 153, ч. 1-3 ст. 157 СК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 ЗУ «Про охорону дитинства».
Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Аналогічно у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі №377/128/18 зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
У статті 9 Конвенції про права дитини зазначено, що «якнайкращі інтереси дитини» мають відігравати визначальну роль при вирішенні питань щодо місця її проживання з одним із батьків.
Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (стаття 12 Конвенції).
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Судом першої інстанції у судовому засіданні за відсутності батьків та в присутності представника органу опіки та піклування заслухано малолітню ОСОБА_3 , яка стверджувала, що любить батьків однаково, але хоче проживати з батьком.
На час розгляду справи малолітній ОСОБА_3 виповнилось повних десять років, колегія суддів вважає, що в силу свого віку остання на день ухвалення судового рішення може дати об'єктивну згоду на проживання з одним із батьків самостійно.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час проживає в м. Корюківка Чернігівської області, з січня 2023 року з батьком - ОСОБА_1 . Збереження її вже усталених та тривалих зв'язків із сім'єю, в якій вона проживає тривалий час, має суттєве значення для психологічного здоров'я дитини. Дані про те, що вказана сім'я є непридатною чи неблагополучною матеріали справи не містять, як і інформації, що батько не забезпечить розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Проти проживання ОСОБА_3 в м. Корюківка мати не заперечувала до звернення батька до суду. Згідно її пояснень, даних у судовому засіданні апеляційного суду, після її переїзду у січні 2023 року до м. Чернігова донька приїздила до неї гостювати. За весь цей час мати не відвідувала дитину за місцем її проживання, не цікавилась шкільним життям доньки. Відповідачка фактично визнала апеляційну скаргу, оскільки дитина виявила бажання проживати з батьком.
У м. Корюківка ОСОБА_3 навчається у Корюківському ліцеї № 1, має певне коло друзів та знайомих, усталене середовище та побут, активну взаємодію з навколишнім соціумом. Ураховуючи, що мати проживає у м. Чернігові, визначення місця проживання малолітньої разом з матір'ю потягне за собою фактичну зміну тривалого місця проживання ОСОБА_3 , зміну середовища та оточення, що призведе до невиправданого стресу у дитини (відновлення соціальних зв'язків, взаємодії з соціумом у новій обстановці та у новому середовищі, упорядкування побуту тощо).
Відповідач створив належні умови для проживання та виховання дитини, турбується про її здоров'я та усесторонній розвиток, має роботу та самостійний заробіток. Обставин, які б перешкоджали чи викликали сумнів у доцільності проживання дитини з батьком, або могли б зашкодити розвиткові дитини (відсутність житла, самостійного доходу, зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальна поведінка, жорстоке поводження, неблагополучне середовище тощо), судом першої інстанції та апеляційним судом не встановлено.
У висновку органу опіки та піклування Корюківської РДА останній вважав за можливе визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком ОСОБА_1 . Підстав для незгоди з зазначеним висновком суд апеляційної інстанції не знаходить.
Зважаючи на рівність прав матері та батька у спорах про проживання, утримання та виховання дітей, висновок органу опіки та піклування про те, що за місцем проживання батька наявні всі необхідні умови, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що районний суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки в якнайкращих інтересах дитини буде залишити її проживати разом з батьком, враховуючи при цьому власну думку та бажання самої малолітньої ОСОБА_3 як один з головних критеріїв принципу «якнайкращих інтересів дитини», задекларованого Конвенцією про права дитини.
За таких обставин, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.08.2023 - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення його позовних вимог.
Разом із цим, апеляційний суд наголошує, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено, а рішення суду першої інстанції скасовано, то є підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1073,60 грн (а.с. 1) та апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн (а.с. 65-66).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 2 684 грн (1073,60 грн + 1 610,40 грн).
Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 серпня 2023 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2023 року.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко