Справа № 751/8097/23 Головуючий у 1 інстанції Павлов В. Г.
Провадження № 33/4823/920/23
Категорія - ч.1 ст. 130 КупАП.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
Розглянув у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працюючий ФОП Старуха м. Чернігів, проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 536 грн. 80 коп. судового збору.
Як установив суд, 12 вересня 2023 року о 23 годині 52 хвилині, по вул. Глібова, 31, у м. Чернігові, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху,
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Мотивує тим, що він не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, був позбавлений права давати пояснення, подавати докази при розгляді справи, що порушує норми ст. 268 КУпАП, в тому числі ставити питання свідкам, які навіть не були допитані на порушення приписів ст.ст. 245, 252 КУпАП, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Вказує, якщо б дійсно він керував транспортним засобом, то працівники поліції повинні були б скласти відповідні документи на тимчасове затримання транспортного засобу або відсторонити від керування транспортним засобом, передавши право керування транспортним засобом уповноваженій особі з посвідченням водія.
Після його зупинки він погодився пройти освідування у медичному закладі, однак чомусь на порушення п. 20 розділу ІІІ Інструкції « Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках, але цього зроблено не було.
На апеляційний розгляд ОСОБА_1 вдруге не прибув. Від захисника адвоката Данича О. С., з яким ОСОБА_1 уклав угоду в день апеляційного розгляду, надійшла заява про перенесення апеляційного розгляду, так як адвокат не ознайомлений з матеріалами справи та просить їх надати для ознайомлення.
При цьому, заява була подана через канцелярію суду, задовго до початку судового засідання, що не позбавляло захисника можливості ознайомитися з усіма матеріалами справи в апеляційному суді, тим більше, що заяву про перенесення розгляду він подавав особисто.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, своєю поведінкою та діями сприяти як найшвидшому судовому розгляду, чого з боку апелянта, не вбачається.
Перший раз апеляційний розгляд призначався на 7 грудня 2023 року на 9 год. 30 хв., про що ОСОБА_1 було направлене повідомлення 20 листопада 2023 року. З 7 грудня судове засідання було перенесене на 18 грудня 2023 року і апелянт, як мешканець м. Чернігова, як само зайнята особа, мав достатньо часу, щоб завчасно запросити захисника для захисту його інтересів, і не зволікати з укладенням угоди до дня, коли призначений апеляційний розгляд, що апеляційний суд розцінює як зловживання наданими процесуальними правами і не вбачає законних підстав втретє переносити апеляційний розгляд справи.
Переглянувши відеозапис, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Положення ч. 2 ст. 268 КУпАП дозволяють судовий розгляд у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо є дані про її своєчасне сповіщення про день і час, а також місце проведення розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.
Як убачається з матеріалів справи, місцевим судом неодноразово (3 рази) відкладалось слухання справи. ОСОБА_1 кожного разу подавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з сімейними обставинами. Однак, жодного разу доказів, які б підтвердили причини поважності не з'явлення до суду, не надав.
Посилання ОСОБА_1 на порушення його прав через розгляд справи за його відсутності, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.
Крім того, відсутність ОСОБА_1 при розгляді справи місцевим судом не позбавила його можливості надати необхідні докази апеляційному суду, проте таких доказів він не надав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суд в повній мірі дотримався вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
На відеозапису видно, що 12 вересня 2023 року о 23 годині 52 хвилині, під час дії комендантської години, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , за яким рухався поліцейський автомобіль. Підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 стало порушення ним вимог п. 9.1 Правил дорожнього руху.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735 ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Під час перевірки працівником поліції документів та спілкування з водієм ОСОБА_1 , у останнього було виявлено чітко виражені ознаки алкогольного сп'яніння. Запаху алкоголю з порожнини рота відеокамера не передає, порушення мови, координацію рухів видно. Вказані ознаки алкогольного сп'яніння були об'єктивними та реальними, більше того ОСОБА_1 при спілкуванні з працівниками поліції особисто підтвердив вживання алкогольних напоїв, а саме віскі та подальше, незважаючи на обізнаність про відповідальність за ст. 130 КУпАП, здійснення керування транспортним засобом.
У зв'язку з чим, інспектором поліції було правомірно запропоновано водієві пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу, натомість останній відмовився та висловив бажання пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Перебуваючи вже в приміщенні КНП «ЧОПНЛ», водій ОСОБА_1 , незважаючи на неодноразові роз'яснення працівником поліції щодо правових наслідків відмови від проходження огляду медичного огляду.
Тобто, ОСОБА_1 , маючи об'єктивну можливість спростувати обґрунтовану підозру працівників поліції щодо наявності в нього реальних ознак алкогольного сп'яніння шляхом проходження відповідного огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу або ж в медичному закладі, без жодних пояснень відмовився від проходження такого огляду, що власне і становить об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наданим безперервним відеозаписом переконливо та в достатній мірі підтверджені обставини викладені в протоколі, виконання працівниками поліції вимог КУпАП при його складанні та дотримання процедури при виявленні у водія ознак алкогольного сп'яніння.
У відповідності до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп'яніння чи ні, саме з цих підстав законодавець прирівняв відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння з відмовою водія, який має ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що його не було відсторонено належним чином від керування транспортним засобом то матеріалами справи встановлено, що останній, як особа, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, був відсторонений від керування транспортним засобом. Зокрема, як слідує з рапорту поліцейського, водія ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом, автомобіль припаркований без порушень Правил дорожнього руху (а.с. 7).
Доводи апеляційної скарги про відсутність висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння, є безпідставними, оскільки висновок надається після огляду водія на стан сп'яніння, а від медичного огляду ОСОБА_1 відмовився в приміщенні наркологічного диспансеру, куди був доставлений поліцейськими. Примусовий медичний огляд водіїв чинним законодавством не передбачений.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, наголошуючи на тому, що поліцейськими та судом були порушені його права, ОСОБА_1 не звернув уваги на те, що докази таких порушень відсутні, в той час як він сам окрім прав, наділений ще і обов'язками, яких має неухильно дотримуватись, тим більше, керуючи джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем.
Аналіз змісту оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що суд дотримався вимог законодавства, та в результаті ретельного дослідження зібраних у справі доказів та їх аналізу в сукупності з встановленими у судовому засіданні обставинами, обґрунтовано встановив винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, незгода сторони з такою оцінкою не є підставою для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець