ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/31798/23
Провадження № 11-сс/4820/497/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу прокурора Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2023 року у кримінальному провадженні №12023240000000747, внесеному до ЄРДР 10 листопада 2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 14, частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 121 КК України, та
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється в готуванні до злочину, а саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесне ушкодження, що спричинило каліцтво статевих органів з втратою їх функцій та розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, вчиненого на замовлення в особі організатора, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 на початку листопада 2023 року, перебуваючи у довготривалих неприязних відносинах із ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх наслідки у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, запланував організувати заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , замовивши виконання іншій особі, тобто скоїти заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій особі, вчинене на замовлення.
З цією метою, на початку листопада 2023 року ОСОБА_6 неодноразово звертався до своїх знайомих з проханням допомоги у підшукуванні виконавця для спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , про що стало відомо ОСОБА_9 .
Однак ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільну небезпечність злочинного наміру ОСОБА_6 , направленого на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, поінформував правоохоронні органи про злочинні наміри останнього та у подальшому, з метою недопущення його злочину, ОСОБА_9 , за проханням ОСОБА_6 , зустрівся з останнім, при цьому ОСОБА_9 , на той час, діяв під контролем правоохоронних органів.
15 листопада 2023 року, близько 16 год 35 хв, під час вказаної зустрічі, яка відбулась у м. Славута Шепетівського району на перехресті вулиць Соборності та Антона Одухи, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , діючи умисно, повідомив ОСОБА_9 про свої наміри заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , на ґрунті особистих неприязних відносин до нього, при цьому ОСОБА_6 вказав, що хоче покалічити ОСОБА_8 на все життя та щоб останній сів в інвалідну коляску. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_6 передав ОСОБА_9 відомості про особу якій необхідно спричинити тяжкі тілесні ушкодження, зокрема на тильній стороні фіскального чеку ОСОБА_6 власноручно написав: « ОСОБА_10 , АДРЕСА_3 » та в подальшому передав його ОСОБА_9 . У подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_9 домовились зустрітись пізніше, для обговорення решти деталей вчинення злочину.
21.11.2023 близько 13 год. 58 хв., за попередньою домовленістю, ОСОБА_6 повторно зустрівся з ОСОБА_9 у АДРЕСА_4 . В ході вказаної зустрічі ОСОБА_6 , намагаючись довести свій злочинний умисел спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , повторно підтвердив свої наміри та погодився за «послуги» ОСОБА_11 сплатити винагороду в сумі 2500 доларів США та передав аванс у розмірі 500 доларів США, як оплату на проведення заходів підготовки для спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
У подальшому, 27.11.2023 близько 13 год. 39 хв., під час чергової зустрічі між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , яка відбулась у АДРЕСА_4 , на якій останні за домовленістю мали обговорити деталі спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , намагаючись довести свій злочинний умисел спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, через особисті неприязні відносини, ОСОБА_8 , повідомив виконавцю ОСОБА_9 про те, що під час спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , необхідно також заподіяти йому каліцтво статевих органів з втратою їх функцій.
30 листопада 2023 року ОСОБА_9 , зателефонував до ОСОБА_6 та повідомив про виконання замовлення, а саме спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , після чого, того ж дня, близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_6 приїхав до заздалегідь обумовленого місця зустрічі, а саме у АДРЕСА_5 , де зустрівся із ОСОБА_9 та передав як оплату за виконання замовлення у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , грошові кошти у сумі 2000 доларів США, після чого був затриманий працівниками правоохоронного органу.
До слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 01.12.2023 звернувся заступник начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області майор поліції ОСОБА_12 з клопотанням, погодженим з процесуальним прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 121 КК України, посилаючись на те, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2023 року клопотання слідчого задоволено частково; застосовано стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 26 січня 2024 року включно; визначено заставу у сумі 107 360 грн., яка становить 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладанням обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині визначення застави. Вважає, що суддя не в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпеки злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 , а тому запобіжний захід у вигляді застави не може бути застосований. Підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи суворість можливого покарання, впливати на потерпілого чи продовжити реалізацію свого злочинного умислу щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , а також впливати на свідків для зміни їх показань на користь підозрюваного. Саме тому лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Прокурор вважає, що наявність офіційного працевлаштування ОСОБА_6 , позитивна характеристика за місцем його роботи, а також наявність постійного місця проживання не зменшують ступінь суспільної небезпеки діяння, в якому він підозрюється та наслідків, які могли б настати.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначила, що за підозрюваного внесено заставу, останній виконує покладені на нього обов'язки, тому доводи апеляційної скарги прокурора вважає необґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала подану апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу слідчого судді в частині визначення застави, бо переконана, що запобіжний захід для ОСОБА_6 у вигляді застави не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Підозрюваний та його захисник заперечували про задоволення апеляційної скарги, просили залишити рішення суду без змін. Адвокат зауважила, що немає підстав для застосування до підозрюваного тримання під вартою, оскільки він повністю виконує покладені на нього обов?язки внаслідок внесення застави.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
У поданій апеляційній скарзі прокурор оскаржує можливість альтернативного застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, наполягаючи на необхідності застосувати до останнього тримання під вартою без визначення розміру застави.
Згідно з вимогами частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостою тасьомою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у скоєнні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити вище перелічені дії.
Оскільки обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_6 ніким із сторін не оскаржується, апеляційний суд вважає, що на поточному етапі досудового розслідування останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 14, частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 121 КК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що в цьому кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики того, що підозрюваний ОСОБА_6 зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи суворість можливого покарання, або впливати на потерпілого чи інших свідків, котрим відомі або можуть бути відомі обставини справи, з метою зміни ними їх показань.
Зазначене обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років; ОСОБА_6 знайомий з потерпілим, досудове розслідування триває, не встановлено та не відшукано всі докази, не допитано осіб, яким відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, а суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК.
Крім того, суд взяв до уваги міцність соціальних зв'язків підозрюваного, його репутацію, вік та стан здоров'я, майновий стан, офіційне працевлаштування, та обрав ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, таким чином, дійшовши висновку, що будь-який інший менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти ризикам за статтею 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Водночас, колегія суддів не погоджується з доводами прокурора щодо неможливості визначити заставу ОСОБА_6 як альтернативний запобіжний захід, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Визначення застави відноситься до дискреційних повноважень судді. Розмір такої застави визначається слідчим суддею, судом, відповідно до вимог частини 4 статті 182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення та на законних підставах визначив розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя правильно врахував обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину (що полягає у готуванні до умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесне ушкодження, що спричинило каліцтво статевих органів з втратою їх функцій та розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, вчиненого на замовлення в особі організатора), наявні ризики, а також особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, офіційно працює, має міцні соціальні зв'язки, репутацію підозрюваного, вік та стан здоров'я, майновий стан, дійшов висновку про можливість визначення розміру застави та у відповідності до статті 182 КПК України правильно визначив як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 107 360 грн, оскільки такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
Прокурором в апеляційній скарзі не доведено, що визначений слідчим суддею розмір застави не буде сприяти належній процесуальній поведінці підозрюваного та не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у вчиненні тяжкого злочину, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
З пояснень сторони захисту, підозрюваним вже внесена застава, останній здійснює належним чином покладені на нього обов'язки. У той же час, прокурором не надано будь-якої інформації про порушення підозрюваним таких обов'язків, що б вказувало на необхідність скасування призначеної слідчим суддею застави та застосування до ОСОБА_6 виключно тримання під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, не визначити розмір застави, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, за наведених у цій частині підстав є правом, а не обов'язком слідчого судді або суду.
Таким чином, колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які стали би підставою для скасування ухвали слідчого судді, а також підстав для застосування іншого запобіжного заходу, ніж застосував слідчий суддя суду першої інстанції.
З викладених вище підстав, колегія суддів вважає рішення слідчого судді за клопотанням про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених КПК України,законним, обґрунтованим та вмотивованим, а апеляційні вимоги прокурора не підлягаючими задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, яка становить 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосовно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 14, частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 121 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3