ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 598/753/19Головуючий у 1-й інстанції Олещук Б.Т.
Провадження № 22-ц/817/874/23 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та сторін: представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Майки А.Б., позивача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Турчин - Кукаріної І.В., представника служби у справах дітей Тернопільської РДА - Стус Н.А., представника органу опіки та піклування Збаразької міської ради Тернопільської області - Мархивки Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 598/753/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2023 року, ухваленого суддею Олещуком Б.Т., повний текст якого виготовлено 31 липня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та відібрання малолітньої дитини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: служба у справах неповнолітніх дітей Тернопільської міської ради Тернопільської області, служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, орган опіки та піклування Збаразької міської ради Тернопільської області та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Збаразької міської ради Тернопільської області, про визначення місця проживання дитини,
ВСТАНОВИВ:
у травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах неповнолітніх дітей Тернопільської міської ради Тернопільської області, Служба у справах дітей Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця м. Тернополя, з матір'ю ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 та відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 від батька ОСОБА_1 і передати його матері.
В обґрунтування позову посилається на те, що після розірвання шлюбу з відповідачем, сторони проживали разом і в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . З березня 2019 року в них часто виникали сварки, суперечки та непорозуміння, які призвели до неприязних відносин. 23 квітня 2019 року приблизно о 9:20 год, коли позивач виходила з квартири, розташованої по АДРЕСА_1 , відповідач накинувся на неї і застосовуючи фізичну силу і газовий балончик проник у квартиру. Також, застосовуючи газовий балончик та силу до її матері, ОСОБА_4 викрав малолітню дитину ОСОБА_3 , грошові кошти і зник. Позивач вважає, що проживання дитини разом з нею буде відповідати інтересам дитини, оскільки вона має можливість забезпечити належні умови проживання сина та повною мірою займатись його вихованням, постійно слідкує за станом здоров'я дитини, його розвитком, виховує та піклується про нього. Добровільної згоди з відповідачем щодо визначення місця проживання дитини сторонами не досягнуто.
02.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Збаразької міської ради Тернопільської області, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_2 не бачилася з дитиною з вересня 2019 року до кінця лютого 2020 року та має заборгованість по сплаті аліментів за три місяці, відповідно про дані обставини позивачу стало відомо у лютому 2020 року, що стало підставою для звернення до суду з зустрічним позовом. Вважає, що визначення місця проживання дитини з батьком, не впливатиме на їх взаємовідносини з матір'ю, оскільки визначення місця проживання дітей одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків. Батько дитини створював та створює всі належні умови для проживання та розвитку дитини, має всі навики у вихованні дитини, до батьківства ставиться відповідально.
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2023 року задоволено частково позовну вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та відібрання малолітньої дитини, треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору: служба у справах неповнолітніх дітей Тернопільської міської ради Тернопільської області, служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, орган опіки та піклування Збаразької міської ради Тернопільської області.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Тернополя разом із матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою с. Маркопіль Бродівського району Львівської області.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області про визначення місця проживання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Збаразької міської ради Тернопільської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2023 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та відібрання малолітньої дитини, задовольнити зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що визначення місця проживання дитини з батьком, не впливатиме на їх взаємовідносини з матір'ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків. Перешкод матері дитині ніхто не здійснював і не здійснює по теперішній час.
ОСОБА_5 має тісний, надійний зв'язок з батьком, який є для нього опорним об'єктом, асоціюється з безпекою та сталістю.
Також слід врахувати, що з матері дитини стягнуто аліменти згідно судового наказу, а це свідчить про байдужість, відсутність вільного волевиявлення на утримання дитини.
ОСОБА_2 є працевлаштованою і не зможе приділяти дитині час згідно до бажаного графіку, в той час як ОСОБА_1 є ФОП і може встановлювати час свої роботи на власний розсуд.
Суд першої інстанції невмотивовано та не обґрунтовано надав перевагу аргументам ОСОБА_2 , не взявши до уваги аргументів ОСОБА_1 , які базуються на експертних висновках декількох експертів, які є працівниками різних наукових установ.
В якості доказу ОСОБА_1 було надано професійний висновок кандидата психологічних наук ОСОБА_6 від 01.03.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_3 має близький емоційний контакт з батьком ОСОБА_1 , не ідентифікує матір ОСОБА_2 , як значимого дорослого, однак даний висновок не був взятий судом до уваги та суд не зазначив про наявність даного висновку у рішення по суті спору.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначила, що аргументи апелянта не відображають посилання на конкретну неправильно застосовану судом першої інстанції норму матеріального права чи порушену норму процесуального права і зводяться до незгоди із суттю оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Апелянт упускає із виду, що у даній справі суд не лише визначив найкращі інтереси дитини та відповідно до них вирішив визначити місце проживання дитини з матір'ю, але й урахував вимоги ч. 2 ст. 161 СК України, згідно з якою орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто 1) не має самостійного доходу, 2) зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, 3) своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дитини. У ОСОБА_1 відсутні реальні докази наявності у нього доходів, окрім факту реєстрації його як ФОП. ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, на даний час перебуває у розшуку, як особа яка переховується від суду.
Твердження, що факт стягнення з матері дитини аліментів на підставі судового наказу свідчить про її байдужіть до сина - є нелогічним, оскільки стягнення аліментів на підставі судового наказу свідчить лише про те, що заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, суд видав відповідний судовий наказ. ОСОБА_2 працює, має дохід і виконує цей судовий наказ.
Заявник вважає, що суд не врахував надані ним висновки психологів та не мотивував, чому не взяв до уваги кожен з них. Разом з тим, суд звернув увагу, що жоден із висновків, які надані відповідачем ОСОБА_1 , не складений за участі обох батьків, а тому висновок про те, що саме батько для дитини є опорним об'єктом, не обґрунтований.
Твердження апелянта про те, що його аргументи не було враховано, та відхилено низку клопотань, є юридично неспроможними, оскільки відповідні клопотання він заявляв поза стадією підготовчого судового засідання, без вмотивованого клопотання. Тривалість судового розгляду справи була надмірною з причини затягування саме зі сторони ОСОБА_1 , тому він мав достатньо часу в підготовчому судовому засіданні подати необхідні на його думку докази і клопотання.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Майка А.Б. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.
ОСОБА_2 та її представник адвокат Турчин - Кукаріна І.В у судовому засіданні апеляційної скарги ОСОБА_1 не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Представник служби у справах дітей Тернопільської РДА - Стус Н.А. та представник органу опіки та піклування Збаразької міської ради Тернопільської області - Мархивка Ю.А. апеляційної скарги ОСОБА_1 не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає рішення лише в частині визначення місця проживання дитини, оскільки в решті позовних вимог сторонами не оскаржується.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано 11 серпня 2016 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільської області. В подальшому у сторін почали виникали суперечки, непорозуміння з причин різних поглядів на життя, спільне проживання стало неможливим, а тому сторони не бажали надалі залишатися в шлюбі. 15 серпня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано. Дані обставини підтверджуються копіями свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 (т. 1 а.с.10, 11).
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали періодично окремо і разом. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина - ОСОБА_3 , що підтверджуються копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 (т.1 а.с.86).
ОСОБА_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із батьком ОСОБА_7 та матір'ю ОСОБА_4 (т.1 а.с.14), акт № 146 від 23.04.2019, затверджений директором ТОВ «Коменерго - Тернопіль», в якому йдеться, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується сусідами (т. 1 а.с. 13).
За заявою ОСОБА_2 від 24.04.2019 повідомляється, що працівниками служби у справах дітей районної державної адміністрації та Збаразького районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді 17.05.2019 здійснено виїзд в сім'ю ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 . Під час візиту встановлено, що ОСОБА_1 , не чинив перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 , малолітнім ОСОБА_3 . Однак, відмовив дозволити ОСОБА_2 , на час розгляду судом справи про визначення місця проживання дитини, забирати сина до свого місця проживання (копія акту обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_1 додається) (т.1 а.с.40-42).
Довідками від 07.05.2019, 08.05.2019, виданими ОСОБА_2 підтверджено, що остання на диспансерному обліку не знаходиться, психічного захворювання не виявлено, та з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, опіоїдів не перебуває (т. 1 а.с. 57). Довідкою серія ІАА № 0946845 встановлено, що ОСОБА_1 , станом на 15.05.2019, до кримінальної відповідальності не притягувалась, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (т. 1 а.с. 58). Довідкою серія ІАА № 0509538 встановлено, що ОСОБА_1 станом на 13.03.2018 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (т. 1 а.с. 87). Згідно довідки № 1313 від 11.07.2019 виданої ОСОБА_1 зазначено, що останній не знаходиться на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога (т. 1 а.с. 106).
14.05.2019 фахівцями із соціальної роботи Тернопільського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, здійснено перевірку цільового використання коштів при народженні дитини, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 , повідомила, що її малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 23.04.2019, без її згоди, проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_2 . В помешканні матері належні умови проживання, зроблений ремонт, наявні хороші меблі та побутова техніка. Для дитини придбанні нові дитячі речі. Державна допомога при народженні дитини використана цільово та за призначенням, що підтверджується актом обстеження умов проживання (т.1 а.с. 103-106).
Відповідно до копій витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та обвинувального акту у кримінальному провадженні за № 12019210010001243 від 23.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а саме нанесення умисних легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , також таємно викрав належний ОСОБА_2 гаманець, в якому знаходились грошові кошти та банківська карта, чим завдав матеріальну шкоду останній (т. 1 а.с. 136-141).
Згідно розпорядження голови Збаразької районної державної адміністрації № 234-од від 02.08.2019, про затвердження висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рішенням районної комісії з питань захисту прав дитини від 18.07.2019, діючи в інтересах дитини, Збаразька районна державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 . (т. 1 а.с. 165-167).
Згідно копії витягу з протоколу № 6 засідання районної комісії з питань захисту прав дитини від 18.07.2019, вирішено рекомендувати голові Збаразької районної державної адміністрації як керівнику органу опіки та піклування залишити питання про доцільність відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від батька ОСОБА_1 без розгляду (т. 2 а.с. 42-46).
На звернення ОСОБА_2 , комунального некомерційного підприємства «Збаразький центр первинної медико-санітарної допомоги» Збаразької районної ради № 144/01-5 від 10.02.2020, повідомлено, що лікарем-педіатром було запрошено ОСОБА_1 з дитиною на планову вакцинацію від кору, паротиту та краснухи згідно календаря щеплень на яку ОСОБА_1 з дитиною не з'явилися без вказання причин (т. 2 а.с. 49).
Відповідно до ухвали Збаразького районного суду від 26.10.2016 закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення (т. 2 а.с. 51).
Згідно ухвали Збаразького районного суду від 08.06.2017 закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення (т. 2 а.с. 52).
Згідно з копії постанови Тернопільського міськрайонного суду від 24.10.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а справу закрито на підставі ст. 38 КУпАП (т. 2 а.с. 58).
Згідно ухвали Збаразького районного суду від 07.12.2017 ОСОБА_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296, ст. 124 КК України у зв'язку із закінченням строків давності (т.2 а.с.53-54).
Згідно з копії постанови Збаразького районного суду від 05.12.2018 в притягненні ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП відмовлено, а справу закрито (т. 2 а.с. 55).
Відповідно до копії довідки Збаразької центральної лікарні Збаразької районної ради від 13.05.2020 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно знаходився на обліку у лікаря-психіатра з 1995 року по 02.05.2019 року (т. 2 а.с. 59).
Згідно наданого розрахунку заборгованості по аліментах № 81335 від 08.10.2020, виданого головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Сухарським Р.С., за ОСОБА_2 станом на 01.06.2020 рахується переплата по аліментах в розмірі 1571,02 грн (т. 2 а.с.1 86).
Відповідно до висновку фахівця, практичного психолога, кандидата психологічних наук, провідного наукового співробітника лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології імені Г.С.Костюка, психотерапевта ОСОБА_8 від 26 червня 2020 року (т. 2 а.с. 105-116) дитина вирізняє батька як значущою, близького, опорного для себе первинного об'єкта, з яким у нього добрий контакт та безпечний зв'язок. Ночівля поза межами будинку батька може спричинити загрозу втрати почуття безпеки, захищеності, фізичної тривалої відсутності опорного об'єкта. Створення сприятливих стосунків та прив'язаності до матері більш вірогідне у спокійному та безпечному для дитини місці. Психологом рекомендоване спілкування на території постійного проживання дитини у присутності опорного об'єкта (батька). Перебування дитини без супроводу батька на місці їх проживання можливе лише після трирічного віку за умови наявності надійної прив'язаності до матері. В разі невиконання рекомендацій існує загроза психологічного травмування та розвитку несприятливих наслідків.
Згідно комплексної психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3 , складеної центром психологічної допомоги дітям «Серденько» від 26.03.2021 року, батько є для дитини домінуючим та значимим, саме він надає дитині відчуття захищеності та задоволеності. Малолітній ОСОБА_9 має близький емоційний контакт з батьком, а звичне середовище проживання ідентифікується із безпекою, спокоєм та задоволеністю (т. 4 а.с. 90-106).
Відповідно до висновку фахівця ОСОБА_10 , кандидата психологічних наук, спеціаліста вищої категорії, доцента кафедри психології Навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, від 05 червня 2021 року, малолітній ОСОБА_3 має тісну, надійну прив'язаність та позитивну прихильність до батька, який є його опорним об'єктом і якого він чітко пов'язує з відчуттям захищеності та безпеки. Даний висновок також складався без безпосередньої участі мами ОСОБА_2 , психологом досліджувалась прив'язаність дитини до матері на підставі розповіді батька.
Відповідно до висновку експерта проведеної психологічної експертизи за заявою ОСОБА_1 № 338/339/21-26 від 18.05.2022, Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Хмельницьке відділення, на даний час в межах експертизи, спрогнозувати яким чином може вплинути зміна умов проживання, виховання та оточення малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на психологічний стан дитини у випадку передачі дитини від батька до матері не представляється можливості, тому що для повної картини потрібно дослідити взаємодію ОСОБА_11 з мамою та індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_12 (т. 5 а.с. 123-132).
Відповідно до експертної оцінки висновку фахівця к.п.н. ОСОБА_13 , за результатами психологічного обстеження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 26.06.2020, проведеної членом експертної комісії ТОКІППО з проведення експертизи психологічного соціологічного інструментарію, кандидатом психологічних наук, доцентом, доцентом кафедри психології розвитку та консультування ТНПУ ім. В. Гнатюка, членом-кореспондентом Української Академії Акмеології, голова науково-методичної комісії психолого-педагогічного відділення факультету педагогіки та психології ТНПУ ім. В. Гнатюка ОСОБА_14 вбачається, що вказаний висновок не відповідає науково-методичним вимогам, психодіагностичне обстеження проведене із грубими порушеннями методики та процедури психодіагностичного обстеження, не відповідає науково-методичним вимогам, у тому числі щодо валідності, надійності, достовірності психологічного інструментарію, обґрунтованості вибору методик психологічного обстеження дитини, методології їх застосування при психологічному обстеженні дитини. Висновок, як і рекомендації, суб'єктивні, не опираються на аналіз результатів психодіагностичних методик, а отже є не науковими і не можуть братися до уваги у якості компетентного обґрунтованого фахового висновку про психодіагностичне обстеження дитини. Психологом порушено паритет сторін, спостерігається дискримінація права матері на виховання сина та проживання з рідною дитиною (т. 2 а.с. 279-286).
З метою проведення всебічного та неупередженого дослідження особистої прихильності малолітнього ОСОБА_3 до кожного з батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом опіки та піклування запропоновано звернутися до психолога Тернопільського обласного центру соціальних служб або за взаємною згодою до будь-якого іншого психолога для надання відповідного висновку. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 23 квітня 2021 року обоє батьків погодились на виконання цієї пропозиції.
Однак, відповідно до інформації Тернопільського обласного центру соціальних служб від 21 травня 2021 року № 156 психологом центру ОСОБА_15 10 травня 2021 року проведено зустріч лише з матір'ю - ОСОБА_2 , оскільки батько ОСОБА_1 не з'явився, хоча ОСОБА_1 у телефонній розмові з психологом Тернопільського обласного центру соціальних служб пообіцяв обдумати час зустрічі, але в подальшому не відповідав на телефонні дзвінки, що унеможливило отримання від нього інформації для оформлення висновку. За наслідками зустрічі психологом зазначено, що у ранньому віці для дитини є важливим емоційний зв'язок із матір'ю, завдяки йому дитина відчуває себе у безпеці, пізнає навколишній світ та формує до нього власне ставлення. В залежності від того який характер даного зв'язку формується або довірливе ставлення до інших людей, або насторожливе, боязливе. Існує критичний період для розвитку прихильності від нуля до п'яти років. Якщо прихильність не сформувалась впродовж цього періоду, дитина буде страждати від незворотних наслідків розвитку (зниження інтелекту, підвищення агресії тощо). Важливо, щоб дитина з народження відчувала турботу матері і батька у задоволенні її потреб. Психологом рекомендовано сприяти налагодженню безперешкодного спілкування матері ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 та її участі у вихованні сина.
Відповідно до копії заяви, з якої вбачається згода батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на тимчасовий виїзд до Канади малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у супроводі разом та окремо батьків. Також з копій закордонних паспортів, вбачається перебування ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 за кордоном (т. 5 а.с. 151-154).
Відповідно до вимог частин 4 і 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки і піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини Тернопільської районної державної адміністрації від 31.08.2021, остання вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . При цьому, комісією також враховано поради лікаря ОСОБА_16 , котра наголошує, що малолітній дитині ОСОБА_3 , буде краще проживати з матір'ю. Відповідно до даного висновку, встановлено, що обстеження умов проживання батька ОСОБА_1 , не вдалось провести, оскільки він не пустив в помешкання працівників служби у справах дітей та працівниками поліції, про що складено відповідний акт від 13.05.2021 (т. 3 а.с. 245-247).
Рішенням виконавчого комітету Збаразької міської ради Тернопільської області №233 від 30.07.2021 затверджено висновок щодо визначення місця проживання та відібрання малолітнього ОСОБА_3 . Згідно даного висновку орган опіки і піклування Збаразької міської ради, враховуючи характеризуючі дані про батьків, умови їх проживання, всі обставини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, вважає за доцільне рекомендувати Збаразькому районному суду Тернопільської області визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_17 в АДРЕСА_1 , у відібранні дитини від батька ОСОБА_1 відмовити (т. 3 а.с. 234-243).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та відмовляючи у задоволені зустрічної позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції виходив з найкращих інтересів дитини, взявши до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, малолітній вік та стан здоров'я дитини, висновки органів опіки та піклування, які рекомендують визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , характеристики сторін, в тому числі щодо вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень, інформацію відносно перебування на обліку у лікаря-психіатра і обґрунтовано не взяв до уваги надані ОСОБА_1 висновки та характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин дитини ОСОБА_3 , зокрема з тих підстав, що вони складались без безпосередньої участі у обстеженні матері ОСОБА_2 та без її згоди, що особиста прихильність дитини до матері вивчалась лише зі слів батька.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.
За змістом положень частин сьомої, восьмої статті 7 СК дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Відповідно до частини другої стаття 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною першої статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п'ята статті 19 СК України).
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами тривалий час існує спір щодо визначення місця проживання дитини, який існував як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення. Після розірвання шлюбу сторони проживали разом, однак після народження дитини, внаслідок систематичних конфліктів, позивач разом з сином переїхала проживати до батьків у м. Тернопіль. Проте 23.04.2019, на цей час малолітньому виповнилося чотири місяці, відповідач застосовуючи фізичну силу і газовий балончик як до матері дитини, так і до тещі, забрав сина з м. Тернополя за своїм місцем проживання - у м. Збараж.
За даним фактом відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу щодо завдання легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_4 і на час розгляду даної справи у Тернопільському міськрайонному суді триває слухання справи № 607/15636/19 по обвинуваченню ОСОБА_1 щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Крім цього, відносно відповідача ОСОБА_1 неодноразово порушувалися як кримінальні, так і адміністративні провадження.
Так, ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 26.10.2016 у справі № 598/1475/16-к кримінальне провадження закрито у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 08.06.2017 у справі № 598/595/17 закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення.
Згідно копії постанови Тернопільського міськрайонного суду від 24.10.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а справу закрито на підставі ст. 38 КУпАП.
Згідно ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 07.12.2017 № 598/2112/14-к ОСОБА_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296, ст. 124 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно постанови Збаразького районного суду від 05.12.2018 у справі № 598/1128/18 в притягненні ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП відмовлено, а справу закрито.
Як зазначено у статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріальне забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Оскільки сім'я є основним осередком життя дитини, соціальним мікросередовищем, де на неї чиниться основний соціалізуючий вплив, формуються життєві цінності, уявлення дитини про соціальні норми поведінки, унаслідок чого наслідується модель поведінки дорослих, то проживання дитини у дисфункції сім'ї з батьком-деліквентом не відповідає як інтересам дитини, так і суспільства.
Адже поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних батьків.
Сукупність наведених судових рішень свідчить про обставини, які підтверджують агресивність у поведінці відповідача.
Також, судом встановлено, що відповідно до копії довідки Збаразької центральної лікарні Збаразької районної ради від 13.05.2020 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно знаходився на обліку у лікаря-психіатра з 1995 року по 02.05.2019 року (т. 2 а.с. 59).
Крім цього, відповідно до статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Проте, незважаючи на неодноразові прохання матері дитини, рекомендації лікаря-педіатра, відповідач відмовився забезпечити проходження дитиною планової імунізації, що підтверджується довідкою КНП "Збаразький центр первинної медико-санітарної допомоги" Збаразької районної лікарні № 144/01-5 від 10.02.2020.
Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини Тернопільської районної державної адміністрації від 31.08.2021, остання вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . При цьому, комісією також враховано поради лікаря ОСОБА_16 , котра наголошує, що малолітній дитині ОСОБА_3 , буде краще проживати з матір'ю. Відповідно до даного висновку, встановлено, що обстеження умов проживання батька ОСОБА_1 , не вдалось провести, оскільки він не пустив в помешкання працівників служби у справах дітей та працівниками поліції, про що складено відповідний акт від 13.05.2021 (т. 3 а.с. 245-247).
Рішенням виконавчого комітету Збаразької міської ради Тернопільської області №233 від 30.07.2021 затверджено висновок щодо визначення місця проживання та відібрання малолітнього ОСОБА_3 . Згідно даного висновку орган опіки і піклування Збаразької міської ради, враховуючи характеризуючі дані про батьків, умови їх проживання, всі обставини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, вважає за доцільне рекомендувати Збаразькому районному суду Тернопільської області визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 234-243).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши інтереси малолітньої дитини, її психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з матір'ю ОСОБА_2 , оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також колегія суддів враховує недобросовісність поведінки відповідача, який протягом розгляду справи демонстрував неповагу тим, що створив такі умови, що ні служба у справах дітей, ні суд не мають можливості спілкування з дитиною.
Так, судом апеляційної інстанції надавалася можливість представнику відповідача, на його ж клопотання, забезпечити відеоконференцзв'язок з малолітнім для з'ясування його думки, який на даний час перебуває разом з батьком за кордоном, ймовірно в Канаді, однак відповідач відмовився.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач самовільно, без згоди матері, з якою дитина проживала, фактично змінив постійне місце проживання дитини, силою вилучивши дитину від матері, яка перебувала ще на грудному вигодовуванню у спосіб, що є психологічно небезпечним для самої дитини.
Не заслуговує на увагу посилання апелянта про те, що він не чинить перешкоди ОСОБА_2 щодо вільної участі її у піклуванні та вихованні сина, спілкуванні із ним.
Так, згідно з розпорядженням голови районної державної адміністрації № 343-од від 10.12.2019, про встановлення ОСОБА_2 , годин спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 , та висновком служби у справах дітей Збаразька районна державна адміністрація, установила ОСОБА_2 години спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожного першого, третього та п'ятого (якщо такий випадає) тижня місяця з 20 год. четверга до 20 год. неділі та другого, четвертого тижня місяця з 20 год. середи до 13 год. суботи, без присутності батька з правом ночівлі дитини за місцем проживання матері (т. 1 а.с. 222-223).
Копіями рапортів працівників поліції Збаразького ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області та звернення, про неодноразові виклики ОСОБА_2 підтверджено, що ОСОБА_1 не дозволяє ОСОБА_2 бачитись із малолітньою дитиною згідно графіку побачень (т. 2 а.с. 62-66).
Також, як встановлено в суді першої інстанції ОСОБА_1 разом із своїм сином ОСОБА_3 на даний час перебувають за кордоном, що підтверджується копіями закордонних паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Надуманими є твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 не може дати дитині ані належного виховання та розвитку, ані матеріального забезпечення, не може забезпечити нормальних безпечних для здоров'я дитини умов проживання.
Як встановлено в суді першої інстанції ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , у двокімнатній квартирі, розташованій на сьомому поверсі дев'ятиповерхового будинку, загальна площа 50 метрів квадратних. Крім ОСОБА_2 в квартирі зареєстровані та проживають її батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Умови проживання сім'ї задовільні, помешкання сучасне, обмебльоване, в наявності речі побуту. Для дитини є окрема обмебльована кімната, в якій є всі необхідні речі для повноцінного росту та розвитку малолітньої дитини. ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, на диспансерному обліку не знаходиться і ознак психічного захворювання не виявляє. Також вона на диспансерному обліку з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, опіоїдів не перебуває. ОСОБА_2 у 2008 році закінчила Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Біологія і хімія» та здобула кваліфікацію вчителя біології, хімії, валеології та основ екології. 26 грудня 2019 року вона пройшла атестацію і їй присвоєно кваліфікаційну категорію зі спеціальності клінічна лабораторна діагностика. ОСОБА_2 працювала на посадах лікаря-лаборанта, завідувача лабораторії за суміщенням посад без відриву від основного місця роботи. З 01 квітня 2021 року ОСОБА_2 працює на посаді біолога. Її робочий час становить 33 години на тиждень, свої трудові обов'язки вона виконує за вільним графіком з відпрацюванням норми робочого часу і отримує відповідну заробітну плату. ОСОБА_2 відповідально ставиться до виконання батьківських обов'язків. Вона регулярно відвідувала малолітнього ОСОБА_3 за місцем його проживання (2-3 рази в тиждень). Висновками відповідних державних органів неодноразово підтверджено, що ОСОБА_2 спроможна виконувати обов'язки з виховання малолітнього сина ОСОБА_3 та доглядати за ним.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що стягнення із ОСОБА_2 аліментів на дитину згідно судового наказу свідчить про байдужіть та відсутність у позивачки вільного волевиявлення на утримання дитини, оскільки заборгованості із сплати аліментів у ОСОБА_2 не має, а також є переплата по аліментах. ОСОБА_2 , крім сплати аліментів, купує малолітньому ОСОБА_3 продукти харчування, одяг, речі особистого вжитку, засоби дитячої гігієни, іграшки, що підтверджується наданими копіями товарних та фіскальних чеків, які знаходяться в матеріалах справи.
Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заявника, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновки фахівців з психології, зокрема ОСОБА_8 від 26.06.2020, ОСОБА_6 від 01.03.2012 та комплексної психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3 , складеної центром психологічної допомоги дітям "Серденько" 26.03.2021, оскільки дослідження були проведені лише за участі батька без залучення матері, в зв'язку з чим психологами порушено паритет сторін. Тому з метою проведення всебічного та неупередженого дослідження особистої прихильності малолітнього ОСОБА_3 до кожного з батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на засіданні комісії 23 квітня 2021 року органом опіки та піклування було запропоновано звернутися до психолога Тернопільського обласного центру соціальних служб або за взаємною згодою до будь-якого іншого психолога для надання відповідного висновку. Проте відповідач ОСОБА_1 проігнорував вказану пропозицію і не з'явився з дитиною до запропонованого психолога, що підтверджується інформацією Тернопільського обласного центру соціальних служб від 21 травня 2021 року за № 156, з якої видно, що психологом центру ОСОБА_15 10 травня 2021 року проведено зустріч лише з матір'ю - ОСОБА_2 , оскільки батько ОСОБА_1 не з'явився.
Отже, суд першої інстанції, виходячи із пріоритету найкращих інтересів дитини, враховуючи подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, встановлені фактичні обставини, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та у відмові в задоволенні зустрічної позовної заяви.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2023 року в тій частині, що оскаржується - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2023 року залишити без змін.
Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 18 грудня 2023 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома