ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м.Суми
Справа №591/8704/21
Номер провадження 22-ц/816/1714/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи - Акціонерне товариство «Укрсиббанк», Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кордюка Віталія Петровича
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2023 року, в складі судді Шелєхової Г.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 26 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
02 грудня 2021 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Кордюка В.П., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 треті особи: АТ «Укрсиббанк», Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання права власності та звільнення майна з під арешту.
Свої вимоги мотивував тим, що 29 листопада 2018 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу автомобіля марки MAZDA, модель СХ-7, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 . У зв'язку з браком коштів на момент укладення договору позивач не зареєстрував придбаний автомобіль на своє ім'я у територіальному сервісному центрі МВС України. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 стало відомо, що на його автомобіль накладено арешт та оголошено його розшук у межах виконавчого провадження, боржником в якому є ОСОБА_2 . Вказані обставини позбавляють його як власника вільно користуватися автомобілем.
Посилаючись на викладене, просить суд визнати за ним право приватної власності на автомобіль марки MAZDA, модель СХ-7, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 та зняти арешт з вказаного автомобіля, накладений постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Суми) Ричкаля С.П. від 22 квітня 2020 року.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про звільнення майна з під арешту, відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кордюк В.П., посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Посилаючись на правові позиції Верховного суду щодо застосування положень ЗУ «Про дорожній рух» № 3353-ХІІ, доводить помилковість висновків суду щодо моменту винекнення права власності на автомобіль. Вказує, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір купівлі-продажу транспортного засобу. Зазначає, що в силу положень ст. 334 ЦК України та ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух» реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього. Доводить, що нездійснення реєстрації транспортного засобу не є підставою для оспорювання права власності набувача, зокрема за договором.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Кордюка В.П., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення представника виконавчої служби Сторчак А.С., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки MAZDA, модель СХ-7, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 (а.с. 13-14).
Згідно з розпискою, 29 листопада 2018 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 200000 грн за автомобіль марки MAZDA, модель СХ-7, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , за договором купівлі-продажу автомобіля, який буде укладено сторонами 29 листопада 2018 року. Оплата проведена в повному обсязі (а.с. 15).
29 листопада 2018 року між сторонами укладений договір купівлі-продажу автомобіля марки MAZDA, модель СХ-7, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 (а.с. 16-17).
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває зведене виконавче провадження АСВП 61892430 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , до складу якого входять: АСВП 58265860 щодо примусового виконання виконавчого листа № 591/1890/16-ц виданого 19 січня 2019 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення в дольовому порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 15496 швейцарських франків 87 сан. Та 90 825,19 грн пені; АСВП 58265828 виданого 15 січня 2019 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсиббанк» судових витрат у розмірі 2510,93 грн (а.с. 144).
У межах виконавчого провадження № 58265828 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ричкалем С.П. оголошено в розшук майна боржника, а саме транспортний засіб марки MAZDA, модель СХ-7, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 (а.с. 141).
У межах виконавчого провадження АСВП 58265860 головним державним виконавцем Зарічного відділу ДВС міста Суми ГТУЮ у Сумській області Лешановою І.М. винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 (а.с. 143).
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання права власності на автомобіль, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль марки MAZDA, модель СХ-7, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 у власність ОСОБА_1 не переходив, оскільки лише договір купівлі-продажу вчинений у простій письмовій формі, без зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у визначеному порядку не породжує правових наслідків переходу права власності від продавця до покупця. У зв'язку з не доведенням факту набуття позивачем, як покупцем, права власності на спірний автомобіль, в силу положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» він не має права вимагати звільнення цього транспортного засобу з-під арешту.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.
Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.
У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.
Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.
У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
У ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» встановлено обов'язкову державну реєстрацію, перереєстрацію, облік транспортних засобів та їх власників, що здійснюються відповідними підрозділами Державтоінспекції МВС України, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Тобто, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, затвердженим постановою Кабміну № 1388, встановлено обов'язок власників ТЗ та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року, справа № 683/2694/16-ц, вказав, що право власності на транспортний засіб виникає лише з моменту його державної реєстрації, а не з моменту передачі автомобіля за договором купівлі-продажу. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, то, згідно з ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Із викладеного вбачається, що лише договір купівлі-продажу без реального зняття з реєстрації, перереєстрації ТЗ у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суд із зазначеним позовом, оскільки вважає, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2018 року набув права власності на транспортний засіб марки MAZDA, модель СХ-7, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , на який було накладено арешт постановою державного виконавця.
Колегія суддів зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу у простій письмовій формі без подальшої перереєстрації транспортного засобу не породжує правових наслідків переходу права власності. Не провівши реєстрацію автомобіля на своє ім'я позивач не набув прав власника на спірний транспортний засіб.
Факт отримання у розпорядження спірного автомобіля, його експлуатація, проведення та оплата ремонту, здійснення страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не є обставинами, які свідчать про набуття особою права власності на автомобіль.
Доводи апелянта є суб'єктивним тлумаченням обставин справи та законодавства, яке визначає порядок набуття права власності на транспортні засоби.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з-під арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Таким чином, за відсутності доказів на набуття ОСОБА_1 права власності на автомобіль марки MAZDA, модель СХ-7, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у нього права заявляти вимоги про звільнення цього транспортного засобу з-під арешту в порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кордюка Віталія Петровича залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина