Номер провадження: 33/813/1755/23
Номер справи місцевого суду: 522/3940/23
Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.
за участю:
секретаря судового засідання - Виходець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Плачкова Федора Івановича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2023 року,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 17000 грн. та позбавлено його права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
На вказану постанову суду адвокат Плачков Ф.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження у даній справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Плачков Ф.І. вказав, що суд розглянув справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не дивлячись на те, що ОСОБА_1 перебуває на фронті у складі збройних сил України (в/ч НОМЕР_1 ) і подавав клопотання про слухання справи з його участю.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 203).
На адресу Одеського апеляційного суду від адвоката Плачкова Ф.І., захисника Церни В.А. надійшла заява про перенесення судового засідання у зв'язку із зайнятістю адвоката у іншому судовому процесі.
Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що справа за апеляційною скаргою адвоката Плачкова Ф.І., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2023 року перебуває в провадженні апеляційного суду з 14 вересня 2023 року (а.с. 176), судові засідання неодноразово відкладалися.
Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 та його захисник адвокат Плачков Ф.І. повідомлені про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, суд вважає, що справа підлягає розгляду за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвокат Плачкова Ф.І.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_2 , перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, співробітники поліції долучили такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 360085 від 10 лютого 2023, яким зафіксовано, що 10 лютого 2023 року о 02 годині 48 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Carisma», д/н НОМЕР_2 , по вулиці Буніна, біля будинку №29, у стані алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився.(а.с.3);
-відеозаписи нагрудних камер поліцейських №№ 470945, 471454, 471512 (а.с.6);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено про відмову огляду (а.с.4).
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5);
- довідка УПП від 20 лютого 2023 щодо не притягнення ОСОБА_1 протягом року до відповідальності за ст.130 КУпАП та отримання посвідчення водія 08 лютого 2023 року (а.с.2).
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи та на відеофайлах належним чином зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, об'єктивних причин неможливості пройти такий огляд не встановлено, тому є підстави притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак, вказані докази та висновки суду апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст. 9 КУпАП України.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Диспозиція статті 130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відтак, вказана норма регулює правовідносини щодо керування транспортним засобом у стані сп'яніння та визначає спеціальний суб'єкт - водій транспортного засобу.
За положеннями п.1.10 ПДР:
- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом- виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Отже, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Проведення огляду водія на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок).
За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За п.2 розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Пункт 6 розділу І Інструкції встановлює, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться зокрема поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7).
Слід зазначити, що однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.
Між тим, матеріали даної справи не містять доказів того, що поліцейські зупинили ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом або перебування за кермом автомобіля в стані алкогольного сп'яніння чи з явними ознаками такого.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису з бодікамер поліцейських не вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду надав пояснення інспектор поліції Сочалін І.І., який пояснив суду, що докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом відсутні.
Також з пояснень свідка ОСОБА_2 , який складав протокол, вбачається, що протокол складається саме за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, однак з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений та керував транспортним засобом.
Також свідок пояснив, що інших доказів керування не має, а тому в такому випадку відсутні підстави для складання протоколу.
При цьому, відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху лише водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а не будь-які інші особи, що деякий час тому керували транспортним засобом є власниками цього автомобіля чи мають право керування цим автомобілем.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП суб'єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу, що виключає наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення.
За відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом при обставинах, вказаних у протоколі, така особа у розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП не є суб'єктом вчинення даного адміністративного правопорушення, так як відсутні докази керування ним транспортним засобом та момент зупинення автомобіля працівниками поліції, і як наслідок не може нести відповідальність.
Аналіз наведених обставин дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
За встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суду надано не було та, як наслідок, не було доведено наявності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення. Отже доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
При встановлених обставинах, інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР не може бути обґрунтовано доказами, які зібрані поліцейським із порушенням приписів ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я №1452/735 від 9.11.2015, також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою КМУ №1103 від 17.12.2008.
Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Плачкова Федора Івановича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2023 року - скасувати. Прийняти нову, якою провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП - закрити.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева