23 вересня 2010 р. № 2а-5474/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравчука В.М.,
за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.
представника позивача Петролюка А.М..,
представника відповідача Томашівського О.Г.,
розглянувши справу за адміністративним позовом
ПП "ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2"
до Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова
про про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Приватне підприємство «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2»(надалі -ПП «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.12.2009 р. № 0002612320/0/28002, від 15.02.2010 р. № 00026112320/1/3281, від 31.05.2010 р. № 0002612320/4, від 21.05.2010 р. за № 0000282340/0/11488, від 18.12.2009 р. № 0000872340/0/29437, від 19.01.2010 р. № 0000012340/0/769, а також просить скасувати рішення про результати розгляду первинної скарги від 11.02.2010 р. за № 2945/10/25-0, рішення про результати розгляду повторних скарг від 05.05.2010 р. № 8355/10/25-005/88 в частині не скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 01.12.2009 р. № 0002612320/0/28002 (від 15.02.2010 р. № 0002612320/1/3281), якими донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 385 140,50 грн. (256 760 грн. -основний платіж, 128 380 грн. -штрафна санкція).
В обґрунтування позову зазначає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в актах перевірки від 17.11.2009 р., 21.05.2010 р., 17.12.2009 р. та 18.01.2010 р. за результатами перевірки різних періодів є необґрунтованими та безпідставними. Зокрема, в акті від 17.11.2009 р., ДПІ при застосуванні норм п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порушила порядок визначення звичайної ціни, що призвело до необґрунтованого висновку про заниження валового доходу за перевірений період, заниження бази оподаткування ПДВ та заниження податку на прибуток; що стосується висновків, викладених в акті від 17.12.2009 р., про безпідставне завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2009 р. в сумі 209 571 грн., то позивач вважає, що вказана сума виникла у вересні 2009 р. у зв'язку з сплатою ПДВ по вантажно-митних деклараціях, а не в липні 2009 р., і підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів; порушення, встановлене податковим органом в акті від 21.05.2010 р. про завищення р.25.2 в уточнюючій декларації з ПДВ за грудень 2009 р. та декларації за березень 2010 р., на думку позивача, не мало місця, оскільки підприємством не враховано в поданій декларації за грудень 2009 р. суму бюджетного відшкодування, зняту скаржнику відповідно до акту від 18.01.2010 р., також до січня 2010 р. перенесену суму податкового кредиту попереднього звітного періоду 177 490 грн., яка виникла ще у квітні 2008 р. і уточнена 22.01.10 р. Розрахунком коригування сум ПДВ до декларації з ПДВ за січень 2010 р., яка в свою чергу не зменшена податковим органом. Вважає, що такі необґрунтовані висновки призвели до неправомірного винесення податкових повідомлень рішень, що підлягають скасуванню. Також позивач просить суд скасувати рішення податкового органу прийняті за результатами розгляду скарг платника.
В судовому засіданні представник позивача підтримав зазначені пояснення та просив позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі висновків викладених в актах перевірки від 17.11.2009 р., від 21.05.2010 р., від 17.12.2009 р. та від 18.01.2010 р., правомірними, оскільки, по-перше, платник безпідставно при поставці товарів на митній території України визначав базу оподаткування, виходячи з договірної вартості товару, нижчою за митну вартість товару, що призвело заниження податкового зобов'язання з ПДВ; по-друге, господарські операції з імпорту квітів та фруктів мали вплив на неправомірне заявлення платником до бюджетного відшкодування суми ПДВ за жовтень 2009 р., завищення податкового кредиту за жовтень 2009 р., а також за грудень 2009 р., що є порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
В судовому засідання представник відповідача просив у позові відмовити повністю. В подальшому представник відповідача заявив клопотання про роз'єднання позовних вимог, оскільки такі виникли з різних правових підстав, встановлених за наслідками різних податкових перевірок, проведених відповідно 17.11.2009 р., 17.12.2009 р., 18.01.2010 р., 21.05.2010 р. Ухвалою суду роз'єднано провадження у справі, оскільки рішення, прийняті на підставі актів від 17.12.2009р., 18.01.2010р. та 21.05.2010 року стосуються правильності визначення суми бюджетного відшкодування, випливають з інших правовідносин, ніж вимоги щодо рішень, прийнятих на підставі акту від 17.11.2009р., а тому їх спільний розгляд, ускладнює та сповільнює вирішення справи. Позовні вимоги про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ У Личаківському районі м. Львова від 18 грудня 2009 року № 0000872340/0/29437, від 19 січня 2010 року № 0000012340/0/769, від 21 травня 2010 року № 0000282340/0/11488 виділено в окреме провадження.
З урахуванням виділених в окреме провадження частини позовних вимог, Суд розглядав позов лише в частині податкових повідомлень-рішень від 01.12.2009 р. № 0002612320/0/28002, від 15.02.2010 р. № 0002612320/1/3281, від 31.05.2010 р. № 0002612320/4, які були винесені за наслідками перевірки, проведеної 17.11.2009 р., та за наслідками адміністративного оскарження.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Предметом господарської діяльності ПП «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2»за період, що перевірявся (3 2006 р. по 2009 р.), був імпорт квіткової продукції та фруктів на митну територію України. Ввезення та митне оформлення товару відбувалось на підставі вантажно-митних декларацій, в яких визначалась митна вартість товару, а одержувачем товару виступало ПП «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2». Імпортну продукцію підприємство реалізовувало суб'єктам господарювання в Україні.
Директором підприємства видано наказ № 13 від 02.01.2006 р. про формування відпускних цін на квіти і квіткову продукцію, фрукти, відповідно до якого з метою зменшення збитків підприємства реалізація продукції здійснюється з врахуванням знижок, пов'язаних з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари, здійснювати реалізацію продукції за будь-якою ціною, що пропонується при умові втратою товарами якості або інших властивостей, закінченням строку зберігання.
Згідно оборотно-сальдових відомостей за 2007 р. та 2009 р. ПП «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2» реалізовувало квіти, а саме:
- ПП ОСОБА_3, видано накладну № 344 від 22.01.2007 р. на суму 11 650,11 грн. в т.ч. ПДВ;
- ТзОВ «Піонер», видано накладну № 341 від 23.01.2007 р. на суму 28 500 грн. в т.ч. ПДВ;
- ПП ОСОБА_4, видано накладну № 339 від 23.01.2007 р. на суму 28 500 грн. в т.ч. ПДВ, № 343 від 16.01.2007 р. на суму 2 568,34 грн. в т.ч. ПДВ; накладна № 410 від 25.09.2007 р. на суму 1 513,89 грн. в т.ч. ПДВ;
- ПП «Атлант-10», видано накладну № 345 від 19.01.2007 р. на суму 50 523, 55грн. в т.ч. ПДВ;
- ПП ОСОБА_5, видано накладну № 340 від 11.01.2007 р. на суму 41 098,90 грн. в т.ч. ПДВ; № 411 від 24.09.2007 р. на суму 67 801,57 грн. в т.ч. ПДВ.
- ТзОВ «Галицький промисловий альянс», видано накладну № 337 від 11.01.2007 р. на суму 28 308, 72 грн. в т.ч. ПДВ; № 407 від 21.09.2007 р. на суму 41 430,85 грн. в т.ч. ПДВ;
- ПП ОСОБА_6, видано накладну № 338 від 10.010.2007 р. на суму 602,60 грн. в т.ч ПДВ;
- ПП ОСОБА_7, видано накладну № 342 від 16.01.2007 р. на суму 895,84 грн. в т.ч. ПДВ;
За даними оборотно-сальдових відомостей за 2007 р. та за 2009 р. квіткова продукція реалізована вказаним суб'єктам за різними цінами:
- антуріум по ціні 12,26 грн. -ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_5, ТзОВ «Галицький промисловий альянс», а по ціні 9,81 грн. - ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_4;
- бегонія по ціні 3,25 грн. - ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_5, ТзОВ «Галицький промисловий альянс», а по ціні 3,15 грн. - ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_4;
- монстера по ціні 8,17 грн. -ПП ОСОБА_5, а по ціні 6,49 грн. - ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_4;
- фікус по ціні 5,14 грн. -Атлант-10, а по ціні 4,74 грн. - ПП ОСОБА_4;
- роза мікс по ціні 1,58 грн. - Атлант-10, по ціні 1,41 грн. -ПП ОСОБА_4, ТзОВ Піонер, по ціні 1,45 грн. - ОСОБА_8;
- квітучі додатки по ціні 0,88 грн. -Атлант -10, по ціні 0,78 грн. -ПП ОСОБА_4, по ціні 0,85 грн. -ПП ОСОБА_8, по ціні 0,80 грн. -ТзОВ «Піонер»;
- кодіум по ціні 2,87 грн. - ТзОВ «Галицький промисловий альянс»; по ціні 2,82 грн. -ПП ОСОБА_5;
- гарденія по ціні 5,12 грн. - ТзОВ «Галицький промисловий альянс», по ціні 4,80 грн. -ПП ОСОБА_4;
- гузманія по ціні 3,58 грн., - ПП ОСОБА_5, по ціні 3,51 грн. -ПП ОСОБА_4;
- каланхое по ціні 1,65 грн. - ТзОВ «Галицький промисловий альянс», по ціні 1,50 грн. -ПП ОСОБА_4;
- монстера по ціні 3,74 грн. - ТзОВ «Галицький промисловий альянс», по ціні 3,71 грн. -ПП ОСОБА_4;
- фінік по ціні 10,09 грн. - ТзОВ «Галицький промисловий альянс», по ціні 9,93 грн. -ПП ОСОБА_5;
- фаленопсіс по ціні 10,33 грн. - ТзОВ «Галицький промисловий альянс», по ціні 10,17 грн. -ПП ОСОБА_5;
- драцена по ціні 2,28 грн. - ТзОВ «Галицький промисловий альянс», а по ціні 2,25 грн. ПП ОСОБА_5.
ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела планову перевірку ПП «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., про що складено акт від 17.11.2009 р. № 453/23-2/33562948 (а.с.41-77).
Оцінюючи ці господарські операції, відповідач в акті перевірки зазначив, що ПП «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2»занизило податок на додану вартість на суму 399 135 грн. та завищило на 12 916 грн. Правовою підставою для такого висновку стало порушення платником податку вимог Закону України «Про податок на додано вартість», оскільки, на думку перевіряючи, платник безпідставно при поставці товарів на митній території України визначав базу оподаткування, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчою за митну вартість товару, що і призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ та завищення суми бюджетного відшкодування. Вважає, що з метою оподаткування ПДВ операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані пов'язаним особам з метою визначення бази оподаткування ПДВ за звичайну ціну необхідно брати митну вартість товарів, що імпортувалися, але нижче фактурної його вартості.
Окрім того, податковий орган вбачає порушення податкового законодавства у зв'язку із здійсненням платником податків операцій з реалізації квіткової продукції та фруктів за цінами суттєво нижчими ніж їх митна вартість, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 149 196 грн., що є порушенням п.п. 7.4.1, п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За результатами перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова було винесла податкове повідомлення-рішення від 01.12.2009 р. за № 0002612320/0/28002, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 618 077 грн. (412 051 грн. - основний платіж, 206 026 грн. -штрафна (фінансова) санкція) та від 01.12.2009 р. № 0002602320/0/28003, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 214 746 грн. (143 164 грн. -основний платіж, 71 582 грн. штрафна (фінансова) санкція).
ПП «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2»оскаржило зазначені податкові повідомлення -рішення в адміністративному порядку. В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень відповідача, позивач зазначив, що перевіряючи ми не взято до уваги первинних документів по кожному такому продажу, а лише дані оборотно-сальдових відомостей, і визначено ціну як різницю у відсотковому відношенні до сум реалізації товару фізичним особам-підприємцям. Також, вважає, що відповідачем не враховано умови такого продажу, оскільки підприємство мало право надавати покупцям знижку, оскільки товар є таким, що швидко псується.
Рішенням ДПІ у Личаківському районі м. Львова про результати розгляду первинної скарги від 11.02.2010 р. № 2945/10/25-0 в задоволенні скарги було відмовлено, а податкові повідомлення -рішення від 01.12.2009 р. № 0002612320/0/28002 та № 0002602320/0/28003 залишено без змін.
Платник податків подав скаргу до ДПІ у м. Львові, яка рішенням про результати розгляду повторних скарг від 05.05.2010 р. № 8355/10/25-005/88 скаргу задовольнила частково: повністю скасовано податкове повідомлення -рішення від 01.12.2009 р. № 0002602320/0/28003, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток з тих підстав, що до платника застосовано нічим необґрунтовані звичайні ціни при визначенні бази оподаткування на ввезену на митну територію України квіткову продукцію та фрукти. Частково скасовано податкове повідомлення -рішення від 01.12.2009 р. № 0002612320/0/28002, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ, у зв'язку із застосуванням до платника нічим необґрунтованих звичайних цін при визначенні бази оподаткування на ввезену продукцію та через не дослідження під час перевірки, що договірна ціна продукції в окремих періодах перевищувала митну вартість таких товарів, не дослідження, що звичайна ціна на товари перевищувала більше ніж на 20 % договірну ціну на такі товари в деякі періоди. Зроблено висновок про те, що сплаті до бюджету підлягає 256 760 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 31.05.2010 р. № 0002612320/4 за платежем податок на додану на суму 385 140,50 грн. (256 760 грн. -основний платіж, 128 380,50 грн. штрафна (фінансова) санкція).
ПП «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2»не погоджується з результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, оформлених рішенням від 05.05.2010 р. № 8355/10/25-005/88 в частині не скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 01.12.2009 р. № 0002612320/0/28002 (від 15.02.2010 р. № 0002612320/1/3281), якими донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 385 140,50 грн. (256 760 грн. -основний платіж, 128 380 грн. -штрафна санкція), тому звернулось до суду з вимогою скасувати рішенням від 05.05.2010 р. Також ПП «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2»не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 01.12.2009 р. № 0002612320/0/28002, від 15.02.2010 р. № 0002612320/1/3281, від 31.05.2010 р. № 0002612320/4, що стало підставою їх оскарження в судовому порядку.
Спір виник щодо правомірності визначення платником податків бази оподаткування операції з реалізації товару на митній території України. Оцінюючи зазначені фактичні обставини та вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.ст.6 та 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.
Пункт 4.1 вказаного Закону передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
При цьому "звичайна ціна" встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.
Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Під час проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).
З урахуванням положень підп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не наведено доказів у підтвердження правомірності визначення ним звичайної ціни в порядку, передбаченому законом.
У відповідності до підп. 1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Як передбачено положеннями підп. 4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р., з наступними змінами та доповненнями, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.
Пунктом 4.3.5 ст.4 цього Закону визначено, що нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу. Виходячи із наведеного податкові органи мають право визначати податкові зобов'язання із застосуванням звичайних цін, однак рішення про нарахування таких зобов'язань приймає суд за поданням керівника (його заступника) податкового органу.
Судом встановлено, що зазначені вимоги закону відповідачем не виконані. З огляду на це, у Суду відсутні підстави вважати висновки органу державної податкової служби з визначення звичайної ціни імпортованої квіткової продукції та фруктів такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Ні Митний кодекс України, ні Закон України "Про податок на додану вартість" не регулює питання ціноутворення при здійсненні господарської діяльності. Відповідно до ст.ст. 627, 362 ЦК України сторони договору є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, застосовуються у випадках, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 6, 44, 190 та 191 ГК України основними принципами господарювання є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Підприємництво здійснюється на основі самостійного встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
У ст.ст. 6, 7, 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вказано, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
В ході дослідження доказів у справі, відповідачем не доведено, що квіткова продукція, яка реалізовувалася позивачем на території України, включена Кабінетом Міністрів України до переліку товарів, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін та мають вирішальне соціальне значення, чи до продукції, виробництво якої зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Тобто, до продукції, на яку встановлено регульовану ціну. Відповідно немає підстав вважати митну вартість товарів їх звичайною ціною.
Відповідно до п. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
У акті перевірки відсутні будь-які відомості про статистичні дані щодо рівня цін на реалізовані підприємством товари. Також немає жодних відомостей про те, що відповідачем робилися запити до органів статистики щодо цін на такі товари на внутрішньому ринку України.
Згідно з положеннями Наказу Державної митної служби від 09.07.1997 № 307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики. Враховуючи наведені положення законодавства можна дійти висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення податком на додану вартість визначається виходячи з продажної вартості товару. Твердження податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, не ґрунтується на приписах законодавства. Суд враховує також, що аналогічна правова позиція, висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 27.04.2010р. у справі № К-66670/09 та від 12.05.2010р. у справі № К-25366/08.
Посилання відповідача на п. 4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" Суд вважає безпідставним, оскільки зазначена норма застосовується виключно з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість для операцій з імпорту товарів, оскільки порядок визначення бази оподаткування для операцій з продажу товарів встановлено зовсім іншою нормою - п.4.1. ст.4 вказаного Закону.
Базою оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.
У зв'язку з наведеним, сплачений при імпорті товарів податок на додану вартість, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Судом встановлено, що позивач здійснював операції з імпорту товарів (квіткової продукції) з метою їх використання в операціях з реалізації на митній території України, тобто з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Позивач сплатив податок на додану вартість за ввезену та розмитнену продукцію, що підтверджується вантажно-митними деклараціями та визнається відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень від 01.12.2009 р. № 0002612320/0/28002, від 15.02.2010 р. № 0002612320/1/3281, від 31.05.2010 р. № 0002612320/4, діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до протиправного визначення платежу за податковим зобов'язанням з податку на додану вартість.
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що зазначеного в акті перевірки заниження податкового зобов'язання з ПДВ та завищення суми бюджетного відшкодування ПП «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2»за наслідками продажу квіткової продукції та фруктів не відбулося.
Щодо позовних вимог ПП «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2»скасувати рішення ДПІ у м. Львові про результати розгляду повторних скарг від 05.05.2010 р. № 8355/10/25-005/88, то суд вважає, що такі до задоволення не підлягають, оскільки обов'язок сплатити визначене податковим органом податкове зобов'язання до бюджету виникає саме на підставі податкового повідомлення -рішення. За таких обставин, рішення про результати розгляду скарги платника не має самостійного правового значення для визначення податкових зобов'язань платника податків, а тому його прав та інтересів не порушує. Водночас, Суд враховує також і те, що відповідачем у справі є ДПІ у Личаківському районі м. Львова, а не ДПІ у м. Львові, які є різними суб'єктами владних повноважень і не можуть відповідати одне за одного. Вимог до ДПІ у м. Львові позивач не пред'являв.
За таких обставин Суд вважає, що вимоги є обґрунтованими в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2009 р. № 0002612320/0/28002, від 15.02.2010 р. № 0002612320/1/3281, від 31.05.2010 р. № 0002612320/4, а в задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України зазначені судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163 КАС України, Суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 01 грудня 2009 року № 0002612320/0/28002, від 15 лютого 2010 року № 0002612320/1/3281 від 31 травня 2010 року № 0002612320/4.
3. В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ОСОБА_1 плюс ОСОБА_2»3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2010 року.
Суддя Кравчук В.М.