79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
29 вересня 2010 р. № 2а-8192/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Лунь З.І.
при секретарі Івашків В.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Проців Г.М.,
від відповідача: не з'явився,
третя особа: не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії та скасування постанови про накладення штрафу від 02.09.2010 р. ВП №17662643,
Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області звернулося до суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії та скасування постанови про накладення штрафу від 02.09.2010 р. ВП №17662643.
Представник позивача у судовому засідання позов підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, зазначає, що постанова суду про нарахування і виплату щомісячного підвищення пенсії ОСОБА_2 набрала законної сили, однак її виконання неможливе, оскільки законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункова величина для визначення пенсії у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового заперечення не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений.
Згідно з ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Оскільки відповідач жодних заперечень проти позову не подав, суд розглядає справу на основі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
26.01.2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №17662643 на виконання виконавчого листа №2а-3862/2008 від 23.11.2009 р., яким позивача зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_2 невиплачене у 2007 році та недоплачене у 2008 році щомісячне підвищення до пенсії (з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2008 року).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим законом.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем встановлено строк для добровільного виконання рішення суду протягом семи днів з дня отримання постанови.
У мотивувальній частині постанови про накладення штрафу від 02.09.2010 р. ВП №17662643 вказано, що позивачем постанову було отримано 26.01.2010 р., що підтверджено представник позивача в судовому засіданні, яка також зазначила, що рішення суду в строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання, виконане не було.
02.09.2010 року державним виконавцем винесено постанову ВП №17662643 про накладення штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 510,00 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ст. 87 вказаного закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника : фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.
Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є обов'язковість рішень суду.
Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов'язок вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Суд не бере до уваги доводів позивача, який покликається на те, що державний виконавець повинен був звернутися до органів Державного казначейства України в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008, № 609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», оскільки відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008, № 609 цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, тоді як виконавчий лист видано за судовим рішенням зобов'язального характеру.
Суд також не бере до уваги доводи позивача щодо наявності поважних причин невиконання рішення суду, зокрема, невизначеністю поняття «мінімальна пенсія за віком», оскільки положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зупинити виконавче провадження, суд вважає, що така задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не наведено жодного випадку, на підставі якого державний виконавець зупиняє чи може зупинити виконавче провадження №17662643 відповідно до вимог ст.ст. 34,35 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 02.09.2010 року ВП №17662643 прийнята на підставі, у межах повноважень, обґрунтовано, своєчасно та у спосіб, що передбачені Законом України „Про виконавче провадження”, а підстави для зупинення виконавчого провадження №17662643 -відсутні.
Відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання судового рішення, яке набрало законної сили у порядку, встановленому законодавством.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 94, 161-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складений 04.10.2010 року.
Суддя Лунь З.І.