ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №766/9299/23
Пров. №3/766/5201/23
01.11.2023
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 -
ВСТАНОВИЛА:
До Херсонського міського суду Херсонської області з відділення поліції №1 Херсонського районного управління поліції Головного управління поліції в Херсонській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення Серія ВАВ № 979655 за ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно змісту протоколу суть правопорушення полягає в наступному: « 18.10.2023року о 20:00 годині гр. ОСОБА_1 вчинила відносно свого колишнього чоловіка гр. ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні нецензурною лайкою на його адресу та погроз фізичною розправи».
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , та особа, яка у протоколі про адміністративне правопорушення зазначена, як потерпілий, ОСОБА_2 , у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином
Частиною 2 ст.268КУпАП визначено категорії справ про адміністративне правопорушення, при розгляді яких участь особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. При розгляді справ за ч. 1 ст.173-2 КУпАП обов'язкова участь зазначеної особи не передбачена..
Суддя вирішив розглядати справу про адміністративне правопорушення без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. за наявними матеріалами справи.
Дослідивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, додані до протоколу про адміністративне правопорушення документи - пояснення ОСОБА_2 , суддя прийшла до висновку, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
До такого висновку суддя дійшла з наступних підстав:
Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за «вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь(дій або бездіяльності)) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило фізичних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділом органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі внесення такого припис
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією) що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Конфлікт - особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Не кожен конфлікт є домашнім насильством.
Так, в письмових поясненнях, доданих до протоколу, особа, яка у протоколі зазначена потерпілим, - ОСОБА_2 , пояснює, що у нього виникла сварка з ОСОБА_3 .
Пояснень самої ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Із вказаних пояснень слідує, що між колишнім подружжям виник одноразовий побутовий конфлікт(сварка) що не є домашнім насильством в розумінні ст.173-2КУпАП.
Крім того, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства як завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої особи, окрім цього не встановлено чи викликали дії ОСОБА_1 будь-які наслідки, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» для ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи сварки не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАПта ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. .
Суд не має права самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення, інкримінованого особі чи збирати докази у справі. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.
З урахуванням викладених обставин суддя прийшла до висновку, що відсутній склад адміністративного правопорушення через відсутність об'єктивної сторони правопорушення, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ч.1 ст.173-2КУпАП, суддя
постановила
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяО. Л. Черниш