Категорія №2.6.1
Іменем України
27 вересня 2010 року Справа № 2а-1468/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Борзаниці С.В.
при секретарі: Гапоновій І.В.
за участю:
представника позивача: Мучинської О.В.
представника відповідача: не з'явився,
представника третьої особи: Спіциної Н.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Благодійного фонду «Володимира Безим'яного» до Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк» про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Благодійного фонду «Володимира Безим'яного» до Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк» про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Позивач просив скасувати та визнати протиправним рішення №3995 від 02.02.2010 року начальника відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції P.C. Прийми; визнати протиправними дії начальника ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції про відмову в закінчені виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 18.07.2002 р. (реєстр №1-2772); визнати протиправними дії Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 18.07.2002 р. (реєстр №1-2772); зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції закінчити виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 18.07.2002 р. (реєстр №1-2772) про звернення стягнення на нежиле приміщення - будівлю критого ринку, загальною площею 4669,1 кв. м., розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 22, яке належить на праві власності Благодійному фонду В. Безим'яного.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив наступне. В грудні 2009 року Позивач, відповідно до приписів ст. ст. 8, 85 Закону України «Про виконавче провадження», звернувся зі скаргою до начальника ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції на дії державного виконавця Глущенко Д.В. та просив закінчити виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 18.07.2002 р. (реєстр №1-2772) про звернення стягнення на нежиле приміщення - будівлю критого ринку, яке належить Позивачу на праві власності, на користь філії "Відділення Промінвестбанку в м. Сєвєродонецьк", в зв'язку з неодноразовим порушенням Відповідачем законодавства України.
17.02.2010 Позивач отримав від Відповідача заперечення на скаргу за №3995 від 02.02.2010 про відмову в задоволені скарги з підстав відповідності дії державного виконавця Щебець М.Т. вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Дії начальника ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції щодо незадоволення скарги Позивач вважає протиправними та такими, що не відповідають діючому законодавству на підставі наступного.
1. Відповідно до статті 18 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону, на підставі виконавчого документа.
В матеріалах виконавчого провадження відсутня заява Промінвестбанку про відкриття виконавчого провадження, а міститься лише супровідний лист банківської установи від 22.07.02 за 09-2-1283 про передавання до ВДВС в м. Сєвєродонецьк виконавчого напису нотаріуса за відсутності прохання відкриття виконавчого провадження.
Вищезазначене свідчить про відсутність підстав у державного виконавця Шебец М.Т. для відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса 24.07.02.
2. З матеріалів виконавчого провадження слідує, що в зв'язку з оскарженням Благодійним фондом вчинення виконавчого напису, державний нотаріус Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Перепелиця Ю.М. листом від 10.01.2003 р. за №36 вимагає Державну виконавчу службу повернути виконавчий напис від 18.07.02, реєстр №1-2772 для «дооформления.»
14.01.2003 р. листом №11-6/0060 ВДВС Сєвєродонецького МУЮ повертає виконавчий напис, а ст. державний виконавець Шебец М.Т. того ж дня виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження.
Після цього державний нотаріус Перепелиця Ю.М., за тім же реєстровим номером та датою, вчиняє напис на одному з додатків договору застави від 12.02.1998 р., тобто здійснює заміну виконавчого документу, який слугував підставою відкриття виконавчого провадження, та спрямовує новий виконавчий напис до Відділу державної виконавчої служби.
Прийняття постанови про відкладення відкриття виконавчого провадження від 14.01.03р., дії щодо прийняття нового виконавчого напису вважаємо незаконними з огляду на наступне.
Відповідно до редакції ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла в тої час, «державний виконавець у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону, повертає виконавчий документ у 3-денний строк органу, який його видав, про що виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження та повідомляє заявника.
У постанові зазначається, на якій підставі повертається виконавчий документ, і встановлюється строк для усунення порушень. Копія постанови надсилається заявнику та органу, який видав цей документ.
У разі усунення допущених порушень у встановлений строк виконавчий документ вважається поданим у день первісного надходження. Порушення встановленого строку не перешкоджає повторному направленню виконавчого документа державному виконавцю в загальному порядку.»
Зі змісту цієї статті закону слідують наступні висновки.
По-перше, повернення виконавчого документу можливе у разі його невідповідності вимогам, які ставляться до виконавчих документів. З огляду на зміст ст. ст. 19, 26 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції яка діяла на тої час, невідповідність виконавчого документу унеможливлює відкриття виконавчого провадження.
По-друге, ініціатором повернення виконавчого документу для усунення недоліків може бути лише державний виконавець.
По-третє, граничний термін, протягом якого може бути прийнята постанова про відкладення відкриття виконавчого провадження - 3 дні з моменту прийняття заяви про відкриття провадження та у будь якому разі до порушення виконавчого провадження.
Отже, єдиним законним випадком повернення виконавчого документу органу, який його видав, це встановлення невідповідності вимогам законодавства виконавчого документу безпосередньо державним виконавцем на стадії відкриття виконавчого провадження. Повернення виконавчого документу на стадії відкритого виконавчого провадження, на вимогу органу який його видав, містить наслідки встановлені ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - закінчення виконавчого провадження.
Закон про виконавче провадження не містить випадків, крім зазначеного, за якими дозволялось повертати виконавчі документи для «дооформления», отримувати змінені або нові виконавчі документи в межах порушеного виконавчого провадження.
Внаслідок систематичного порушення посадовими особами державної виконавчої служби норм закону оригінал виконавчого документу взагалі зник з матеріалів виконавчого провадження.
На сьогодні в якості виконавчого листа в матеріалах виконавчого провадження міститься копія? договору застави від 12.02.98 р. зі зробленому на ньому виконавчим написом та написом нотаріуса від 27.07.2006 р. за реєстр. №1-1414 з вказівкою про те, що вказаний документ є дублікатом втраченого договору застави і виконавчого напису. Викладене свідчить, про те що посадови особи ВДВС Сєвєродонецького МУЮ знову видали з матеріалів провадження виконавчий документ для його заміни.
Заміна виконавчого документу у 2006 році зроблена безпідставно, у ході слухання справи третя особа так і не надала в рамках діючого законодавства пояснень, з яких підстав вони неодноразово отримували так звані дублікати договору застави, та замінювали виконавчий надпис з договором застави. Таким чином, постає питання: на підставі чого та в рамках яких норм діючого законодавства України у період з 2003 по 2006 рок тривало виконавче провадження. Оскільки копія договору застави 2004 року, на якої зроблено виконавчий надпис і яка у період 2004 року по 2006 рік знаходилась у матеріалах виконавчого провадження не містила найменування заставодавця, його адреси, вказаний документ не містив підписів повноважних представників сторін договору. Вказаний документ неможливо було вважати дублікатом договору застави від 12.02.1998р. - в зв'язку з відсутністю у вказаному документі відмітки «Дублікат», наявність якої передбачена п. п. 18.22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 14 червня 1994 р. №18/5. Крім того, документ з виконавчим Написом нотаріуса, який став підставою для відкриття виконавчого провадження та копія договору застави 2004 року є різними за формою та змістом: не співпадає текст преамбули договору ( розділ «Найменування сторін»), не співпадає текст розділу «юридичні адреси сторін». Тобто, виконавчий напис був зроблений на документі, якій не є ані оригіналом, ані дублікатом, ані копією договору застави від 12.02.1998 року.
Підстави, мотиви та мета систематичного порушення законодавства України нотаріусом та Відповідачем Позивачу не відомі.
З огляду на відсутність в матеріалах виконавчого провадження оригіналу виконавчого документу, який став підставою відкриття виконавчого провадження, відсутності заяви стягувана про відкриття виконавчого провадження, повернення виконавчого документу, органу який його видав, з врахуванням того, що начальник ДВС встановивши невідповідність виконавчого напису вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутності адреси стягувана, номерів рахунків у кредитних установах, строку пред'явлення виконавчого документу, п. 167 Інструкції в частині відсутності строку за який проводиться стягнення, з огляду на контрольні функції за повільністю здійснення виконавчого провадження, встановлені ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на наступне.
По-перше, позивачем пропущені не тільки спеціальний строк звернення до адміністративного суду за захистом права у подібного роду правовідносинах, передбачений ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства, але і взагалі загальний строк для звернення до даного суду, передбачений ст. 99 вказаного Кодексу, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Матеріали виконавчого провадження містять докази того, що позивач був належним чином ознайомлений з постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2002 та отримав копію вказаної постанови і мав реальну можливість її оскаржити в законному порядку та у встановлений законом строк.
Таким чином, Відповідач вважає, що Позивачем з неповажних причин пропущений строк звернення до адміністративного суду, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, згідно ст. 100 КАС України.
По- друге, треба зазначити, що Позивачем вже неодноразово оскаржувалися документи виконавчого провадження, але жодного разу скарги та вимоги Позивача не задоволено.
По-третє, Відповідач вважає помилковим твердження позивача про те, що підставою для відкриття виконавчого провадження була не заява стягувана про відкриття виконавчого провадження, як цього вимагає Закон, а відповідний лист про передавання до ВДВС виконавчого документу, тому, що відповідно до приписів ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ за заявою стягувана про примусове виконання рішення зазначеного в ст. З вказаного Закону, а не сама заява.
При цьому позивачем помилково робиться висновок відносно вимог до заяви, як підстави для відкриття виконавчого провадження.
Позивачем неправильно дається оцінка обставинам, при яких здійснювалася заміна виконавчого документа у виконавчому провадженні. Ця заміна, згідно матеріалів виконавчого провадження, була ініційоване стягувачем (Промінвестбанком) шляхом подання листа до ВДВС з проханням повернути виконавчий документ нотаріусу для приведення його у відповідність з Законом, що і було зроблено виконавчою службою на підставі власного супровідного документу.
Оригінальний примірник нотаріально посвідченого 12.02.1998 р. договору застави із додатковою угодою від 26.08.1998р. з виконавчим написом від 18.07.2002р. було втрачено у відділі. Службового розслідування з цього приводу ніхто не проводив, а лише направлений відповідний лист нотаріусу для отримання копії.
Представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив наступне.
Вимоги адміністративного позову Благодійного фонду Володимира Безим'яного (надалі -Позивач) до Відповідача про визнання протиправними дії Сєвєродонецького ВДВС і закінчення виконавчого провадження, відкритого постановою від 24.07.2002р., вважаємо незаконними і безпідставними, та такими, що порушують права третьої особи по справі, виходячи з наступного.
Згідно з ч. І ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних суддів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Право учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушені їхні права, свободи чи інтереси, закріплено у ст. 181 КАС України.
Поданий позивачем адміністративний позов, предметом оскарження якого є дії відповідача по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2002р. з виконання вимоги за виконавчим написом нотаріуса від 18.07.2002р. та дії щодо відмови у закінченні виконавчого провадження, взагалі не містить доказів чи посилань на обставини, які свідчили б про порушення прав, свобод та інтересів позивача.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не мав підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2002р. щодо примусового виконання виконавчого напису від 18.07.2002р. про звернення стягнення на нежиле приміщення, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутня заява стягувана.
Процес примусового виконання рішень розпочинається з винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Виконавче провадження було відкрито постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції (далі - Відповідач) від 24.07.2002 року за заявою - Третьої особи від 22.07.2007 року на підставі виконавчого документу: виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори № 1-2772 від 18.07.2002 р. про звернення стягнення на нежиле приміщення критого ринку з надвірними будівлями загальною площею 4669,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Науки, 22, передане в заставу стягувачеві, на підставі наданого нотаріусу оригінального примірника договору застави, посвідченого державною нотаріальною конторою (державним нотаріусом Сердюк Н.І.) 12.02.1998р. за реєстром №563, та договору переводу боргу №5 від 25.05.2000р. Сума вимог за виконавчим написом складає 1162378,77 грн., в т.ч. по договору переводу боргу 1160878,77грн
Щодо законності постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2002р. зазначаємо наступне. Підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження є виконавчі документи, перелік яких визначений у ст. З Закону України «Про виконавче провадження», одним з видів виконавчих документів є виконавчі написи нотаріусів
Державний виконавець повинен перевірити, чи відповідає виконавчий документ вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а також встановити, чи не має інших підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, які передбачені ст. 26 цього ж Закону, і за результатами оцінки прийняти рішення про відкриття або про відмову у відкриті виконавчого провадження, шляхом винесення відповідної постанови.
В адміністративному позові позивач зазначає, що виконавче провадження було відкрите на підставі листа стягувана Банку від 22.07.02р. за № 09-2-1283, яке не містило прохання щодо відкриття провадження, що передбачено ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» тобто без належних правових підстав
Такі доводи не грунтуються на вимогах діючого законодавства і не відповідають фактичним обставинам, у зв'язку з тим, що:
виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця від 24.07.2002р. на підставі виконавчого документа, зазначеного в п.4 ч.2 ст. 3 Закону 606-ХІУ, а саме виконавчого напису нотаріусу, за заявою стягувача від 22.07.02 за № 09-2-1283 про стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться в заставі Промінвестбанку. ст. 18 вказаного Закону (у редакції з 07.03.2002р., що діяла на момент виникнення правовідносин з приводу відкриття виконавчого провадження) взагалі не містила будь-яких положень стосовно того, що заява стягувача повинна містити будь-яке прохання щодо відкриття виконавчого провадження, відповідно, відсутність «прохання» як форми звернення (при наявності виконавчого документу, як підстави, з листом про звернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса) не може служити підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження;
виходячи з системного аналізу ст.ст. 1-3, 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється органами державної виконавчої служби, який є єдиним органом, що здійснює відповідні виконавчі дії і, відповідно, сам факт надходження до органу ДВС виконавчого документа з супровідним листом стягувача є вираженням волі та бажання стягувача, направлених на відкриття виконавчого провадження та примусове виконання відповідного виконавчого документа.
вимоги статті 26 Закону (в редакції 07.03.2002 року) передбачали вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а саме: пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа про виконання рішення, зазначеного у ст. 3 цього Закону; наявності інших обставин, передбачених Законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Виконавче провадження здійснюється вже восьмий рік.
Винесена відповідачем постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2002р., яка мала вплив на права та інтереси позивача, якого цією постановою зобов'язували добровільно виконати вимоги стягувача з виконавчого напису нотаріуса від 14.07.2002р., мала бути позивачем оскаржена у встановлений ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» 10-денний строк. Свого права позивач не використав протягом восьми років.
Замість цього позивач протягом 2002-2003рр. двічі подавав позови про відміну виконавчого напису, але враховуючи, що скасування виконавчого напису неможливе без розгляду недійсності вимог кредитора з виконавчого напису, у розгляді судових справ по суті було відмовлено. Право вимоги кредитора з виконавчого напису від 18.07.2002р. позивачем ніколи не оскаржувалось.
Вимоги позивача про недійсність договору застави, на підставі якого здійснено виконавчий напис від 18.07.2002р. та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню теж залишені господарськими судами без задоволення, а саме постановою Луганського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р., справа №16/278пд, про відмову позивачу в позові до третьої особи по цій справі про визнання недійсним договору застави від 12.02.98 року з додатковою угодою від 26.08.1998р. та визнання виконавчого напису нотаріуса № 1-2772 від 18.07.2002 р. таким, що не підлягає виконанню. Постанова залишена в силі касаційними інстанціями: постановою ВГСУ від 5.03.2007р., справа №16/278пд, та ухвалою ВСУ від 14.06.2007р., справа №16/278пд.
Факт передачі в заставу позивачу як правонаступнику від попереднього заставодавця майна по договору застави від 12.02.1998р. в забезпечення по 8 кредитним договорам встановлено постановою ЗГСУ від 08.08.2006р. по справі №13/1пд, де позивач і третя особа були сторонами по справі.
Під час розгляду господарськими судами справи №16/278пд був досліджений зміст договору застави з таких наданих суду документів: нотаріально посвідченої 29.01.2003р. копії договору застави їід 12.02.1998р. з додатковою угодою від 26.08.1998р. і виконавчого напису від 18.07.2002р. реєстр № 1-2772, який було переоформлено нотаріусом і прикріплено до договору застави 16.01.2003р.; дублікату договору застави і виконавчого напису на ньому, виготовлених нотаріусом 16.01.2004р.; дублікату договору застави і виконавчого напису на ньому, виготовлений нотаріусом на вимогу кредитора 27.07.2006р.
Позивач був стороною судових процесів при розгляді господарськими судами справи №16/278пд і справи №13/1пд і був ознайомлений з всіма обставини, що стосуються як договору застави, так і виконавчого напису.
На цей час відсутні будь-які судові рішення, які унеможливлюють продовження виконавчого провадження.
При дійсному виконавчому документі і наявному праві вимоги з виконавчого документу не можуть бути визнані неправомірними дії, пов'язані з примусовим виконанням цього виконавчого напису.
Договір переводу боргу від 25.05.2000р., забезпечений заставою майна за вищевказаним договором застави також є дійсним. Права вимоги з договору застави і з виконавчого напису боржником не оскаржені. Наявні невиконані зобов'язання позивача по договору переводу боргу №5 від 25.05.2000р. до кредитних договорів.
Твердження позивача про інші неправомірні дії державного виконавця, також є необгрунтованими.
Посилання на пункт «9» ч. І ст.37 Закону 606-ХІУ, як підставу для закінчення виконавчого провадження вважаємо безпідставним, враховуючи, що ця норма передбачає випадок повернення виконавчого документу без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, що не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того статтею 40-1 Закону 606-ХІУ визначені вичерпні підстави для такого повернення.
Здійснений державним нотаріусом 18.07.2002р. на наданому стягувачем нотаріально посвідченому оригінальному примірнику договору застави виконавчий напис, спочатку був виготовлений на спеціальному бланку ВАА №289308, що допускається пп.2.1. пункту 2 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України в редакції 09.08.2000р., якщо він не вміщується на документі, але не прошитому з договором застави. В подальшому, в зв'язку з тим, що в судовому засіданні під час розгляду скарги боржника на дії нотаріуса було встановлено, що напис не прикріплений до примірника договору застави, нотаріусом цей недолік було виправлено за зверненням Сєвєродонецького ВДВС (лист від 14.01.2003р.), після звернення стягувана до виконавчої служби і нотаріуса, при цьому можливість усунення нотаріусом порушень при оформленні виконавчого напису була передбачена ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».
16.01.2003р. оригінальний примірник договору застави від 12.02.1998р. з виготовленим нотаріусом на додатку до договору виконавчим написом, який за змістом повністю відповідає тексту здійсненого виконавчого напису від 18.07.2002р., реєстр №1-2772 і з договором переводу боргу від 25.05.2000р. було повернуто нотаріусом до виконавчої служби.
Цей оригінальний примірник нотаріально посвідченого 12.02.1998р. договору застави із додатковою угодою від 26.08.1998р. з виконавчим написом від 18.07.2002р. було втрачено у відділі.
ДBC y м.Сєвєродонецьк y грудні 2003p. за зверненням спочатку стягувача до нотаріуса і ВДВС, істім виконавчої служби до нотаріуса, який здійснював виконавчий напис, про видачу дубліката, у відповідності до ст.ст.8, 37, 53 Закону України «Про нотаріат», ст.З Закону України «Про виконавче провадження» останнім було виготовлено дублікат договору застави і виконавчого напису, який відповідав оригінальному примірнику договору застави і виконавчого напису, які знаходяться в справах нотаріальної контори. 15.01.2004р. цей дублікат виготовлений на бланку ВВА №619163 було долучено до матеріалів виконавчого провадження, що підтверджується листом ДВС №11941 від У.07.2006р.
В подальшому, 27.07.2006р., після чергового незаконного повернення виконавчого напису стягувачу без виконання постановою ВДВС від 26.06.2006р., нотаріусом, за запитом відповідача від 1-.07.2006р. було видано належно оформлений дублікат вищевказаного договору застави і виконавчого напису, з посвідчувальним написом від 27.07.2006р. і з написом на документі «дублікат - має силу оригіналу». Після скасування постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31.07.2006р. постанови ВДВС від 26.06.2006р. цей оригінальний примірник дублікату договору застави і виконавчого напису, виготовлений на бланках BEA №425670 і BEA №425671 було направлено третьою особою до ВДВС для відновлення виконавчого провадження на виконання рішення суду.
Всі ці обставини і зміст договору застави, нотаріально посвідченого 12.02.1998р. з додатковою угодою від 26.08.1998р. неодноразово з'ясовувались при розгляді судових спорів між позивачем і третьою особою, в т.ч. при оскарженні позивачем дійсності договору застави по справі № 16/278пд.
Всі надані позивачем три копії договору застави від 12.02.1998р. за змістом ідентичні. Екземпляр договору виготовлений на бланку ААК №617740 є одним із оригінальних примірників, посвідчених нотаріусом 12.02.1998р. Договір застави на бланку ВВА №619163 є дублікатом договору застави, виготовленим нотаріусом 15.01.2004р. шляхом друкування з оригінального примірника договору застави від 12.02.1998р. і копії виконавчого напису, який залишився в справах нотаріуса. Договір застави на бланках BEA №125670 і №125671 є також друкованим дублікатом того ж договору застави і того ж виконавчого напису.
Доводи позивача з посиланням на мотивувальну частину постанови Луганського апеляційного суду від 11.04.2008р. по справі № 10-249/08 відносно того, що після відкриття виконавчого провадження нотаріус, не маючи відповідних повноважень, отримала з матеріалів виконавчого провадження раніш виданий нею виконавчий напис та здійснила виконавчий напис за тим самим реєстровим номером (1-2772 від 18.07.2002 p.), що на думку суду порушує вимоги п. 7.2.8 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 р. № 74/5 спростовуються наступним:
- у мотивувальній частині вказаної ухвали апеляційний суд описує суб'єктивну точку зору слідчого прокуратури, викладену у постанові про припинення кримінальної справи від 12.10.2006 р. (що в подальшому скасована), не оцінюючи її та не встановлюючи з цього приводу будь-яких фактів чи обставин, у зв'язку з чим вказана ухвала суду, окремо від інших доказів у справі (в тому числі матеріалів виконавчого провадження), у розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, є неналежним та недопустимим доказом у справі;
- посилання суду на п.7.2.8. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 р. за №74/5 про заборону передачі виконавчого документу сторонам (третім особам) на руки безпідставно, оскільки ця норма відноситься до розділу 7 вказаної Інструкції, щодо звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника - фізичної особи, оскільки порядок звернення стягнення на майно юридичної особи врегульований розділом 6 вказаної Інструкції, де подібні обмеження відсутні
Не є належним доказом і не відповідають дійсності посилання позивача на доводи слідчого прокуратури, відображені в постанові від 12.10.2006р. про припинення кримінальної справи, яка скасована постановою суду від 27.03.2008р., щодо здійснення виконавчого напису ніби то не на оригіналі, а на копії договору застави.
І взагалі є домислом позивача твердження нібито відсутності у справах нотаріуса примірника договору застави, посвідченого 12.02.1998р. з додатковою угодою від 26.08.1998р., про що свідчить і відповідь нотаріуса на запит ВДВС від 08.04.2010р.
Аналізуючи вищевикладене, не можна не дійти висновку, що позивач використовує чергову можливість затягування здійснення виконавчого провадження при наявності дійсного виконавчого документу, дійсного договору застави, наявності прав вимоги третьої особи до позивача.
Крім того, обставини справи свідчать, що стосовно оскарження дій ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження та щодо відмови в закінченні виконавчого провадження, про примушення до закінчення виконавчого провадження за фактом здійсненого нотаріусом за направленням ВДВС від 15.01.2003р. виправлення в оформленні виконавчого документа, позивачем пропущені не тільки спеціальний строк звернення до адміністративного суду за захистом права у подібного роду правовідносинах, передбачений ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства, але і взагалі загальний строк для звернення до даного суду, передбачений ст. 99 вказаного Кодексу, набрав чинності з 01.09.2005р. що є підставою, для відмови у задоволенні позову.
Відкриття виконавчого провадження відбулось 24.07.2002р., дії про відкладення відкриття виконавчого провадження і по поверненню виконавчого документу для до оформлення відбулись у січні 2003р.
Відповідно до ст.256 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється в три роки, згідно ч.2 ст. 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Позивач звернувся за захистом своїх прав до виконавчої служби у грудні 2009р., а до апеляційного суду у лютому 2010р. за обставин, що протягом 8 років виконавчою службою здійснювались такі дії з примусового виконання рішення: виносились постанови про арешт і заборону відчуження майна, двічі здійснювався опис і арешт майна для реалізації, двічі здійснювалась експертна оцінка майна.
Частиною 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущений строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Згідно скарги позивача начальнику Сєвєродонецького ВДВС була звернута увага на наступні обставини
« При ознайомлені представника Благодійного фонду В. Безим'яного з матеріалами виконавчого провадження, порушеного ВДВС Сєвєродонецького МУЮ 24.07.2002 р. про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори №1-2772 від 18.07.2002 р. про звернення стягнення на нежиле приміщення критого ринку з надвірними будівлями загальною площею 4669,1 кв. м., розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, Луганської області, вул. Науки, 22 та належного Благодійного фонду Володимира Безим'яного, з'ясовані чисельні порушення законодавства які супроводжують зазначене провадження з початку його відкриття в 2002 році.
1. Відповідно до статті 18 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону, на підставі виконавчого документа.
Виконавчий напис нотаріуса, відповідно до ст. З Закону України «Про виконавче провадження», віднесений до переліку виконавчих документів які підлягають виконанню Державною виконавчою службою.
В матеріалах виконавчого провадження відсутня заява Промінвестбанку про відкриття виконавчого провадження, а міститься лише супровідний лист банківської установи від 22.07.02 за 09-2-1283 про передавання до ВДВС в м. Сєвєродонецьк виконавчого напису нотаріуса за відсутності прохання відкриття виконавчого провадження.
Вищезазначене свідчить про відсутність підстав у державного виконавця Шебец М.Т. для відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса 24.07.02.
2. З матеріалів виконавчого провадження слідує, що в зв'язку з оскарженням Благодійним фондом вчинення виконавчого напису, державний нотаріус Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Перепеліця Ю.М. листом від 10.01.2003 р. за №36 вимагає Державну виконавчу службу повернути виконавчий напис від 18.07.02, реєстр №1-2772 для «дооформления.»
14.01.2003 р. листом , №11-6/0060 ВДВС Сєвєродонецького МУЮ повертає виконавчий напис, а ст. державний виконавець Шебец М.Т. того ж дня виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження.
Після цього державний нотаріус Перепелиця Ю.М., за тім же реєстровим номером та датою, вчиняє напис на одному з додатків договору застави від 12.02.1998 р., тобто здійснює заміну виконавчого документу, який слугував підставою відкриття виконавчого провадження, та спрямовує новий виконавчий напис до Відділу державної виконавчої служби. Згодом нотаріус робить новий виконавчий напис на копії договору застави, який невідомим чином з'являється в матеріалах провадження .
Прийняття постанови про відкладення відкриття виконавчого провадження від 14.01.03., дії щодо прийняття нового виконавчого напису вважаю незаконними з огляду на наступне.
Відповідно до редакції ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла в тої час, «державний виконавець у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону, повертає виконавчий документ у 3-денний строк органу, який його видав, про що виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження та повідомляє заявника.
У постанові зазначається, на якій підставі повертається виконавчий документ, і встановлюється строк для усунення порушень. Копія постанови надсилається заявнику та органу, який видав цей документ.
У разі усунення допущених порушень у встановлений строк виконавчий документ вважається поданим у день первісного надходження. Порушення встановленого строку не перешкоджає повторному направленню виконавчого документа державному виконавцю в загальному порядку.»
Зі змісту цієї статті закону слідують наступні висновки.
По-перше, повернення виконавчого документу можливе у разі його невідповідності вимогам, які ставляться до виконавчих документів. З огляду на зміст ст. ст. 19, 26 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції яка діяла на тої час, невідповідність виконавчого документу унеможливлює відкриття виконавчого провадження.
По-друге, ініціатором повернення виконавчого документу для усунення недоліків може бути лише державний виконавець.
По-третє, граничний термін, протягом якого може бути прийнята постанова про відкладення відкриття виконавчого провадження - 3 дні з моменту прийняття заяви про відкриття провадження та у будь якому разі до порушення виконавчого провадження.
Отже єдиним законним випадком повернення виконавчого документу органу, який його видав, це встановлення невідповідності вимогам законодавства виконавчого документу безпосередньо державним виконавцем на стадії відкриття виконавчого провадження. Повернення виконавчого документу на вимогу органу який його видав, містить наслідки встановлені ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - закінчення виконавчого провадження.
Закон про виконавче провадження не містив випадків, крім зазначеного, за якими дозволялось повертати виконавчі документи для «дооформленння», отримувати змінені або нові виконавчі документи в межах порушеного виконавчого провадження.
Внаслідок систематичного порушення посадовими особами державної виконавчої служби норм закону оригінал виконавчого документу взагалі зник з матеріалів виконавчого провадження.
На сьогодні в якості виконавчого листа в матеріалах виконавчого провадження міститься копія? договору застави від 12.02.98 р. зі зробленому на ньому виконавчим написом та написом нотаріуса від 27.07.2006 р. за реєстр. №1-1414 з вказівкою про те, що вказаний документ є дублікатом втраченого договору застави і виконавчого напису. Викладене свідчить, про те що посадови особи ВДВС Сєвєродонецького МУЮ знову видали з матеріалів провадження виконавчий документ для його заміни. Просили скасувати постанову державного виконавця Шебец М.Т. про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори №1-2772 від 18.07.2002 р. про звернення стягнення на нежиле приміщення критого ринку з надвірними будівлями загальною площею 4669,1 кв. м., розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, Луганської області, вул. Науки, 22 та належного Благодійного фонду Володимира Безим'яногона підставі виконавчого напису нотаріуса 24.07.02.; скасувати постанову ст. державного виконавця Шебец М.Т. про відкладення відкриття виконавчого провадження від 14.01.03.; зобов'язати державного виконавця закінчити виконавче провадження відповідно згідно з п.9 ст.37 Закону україни «Про виконавче провадження».
Згідно запереченню на скаргу позивача від 19.12.2009 за підписом начальника відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Р.С. Прийми за № 3995 від 02.02.2010 ним встановлені наступні обставини та зроблені наступні висновки.
18.07.2002 року у зв'язку з невиконанням БФ «Володимира Безим'яного» своїх, зобов'язань як боржника банку, позивачем Філією «Відділення Промінвестбанку в м. Сєвєродонецьк Луганської області» було звернено стягнення на заставлене майно шляхом вчинення державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори виконавчого напису на договорі застави Ш-2772.
24.07.2002 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Щебсць М.Т. на підставі заяви стягувана відповідно ст.ст. 3,18,19,24 Закону України «Про виконавче провадження» було відкрито виконавче провадження №В6-1840. копії постанов про відкриття виконавчого провадження із супровідним листом буди надіслані сторонам виконавчого провадження.
30.07.2002 року державним виконавцем відповідно до ст.ст 52,55 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про арешт майна» у зв'язку чим 31.07.2002 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського округа Перепелицею Ю.М. була накладена заборона відчуження з внесенням до відповідного реєстру (.довідка нотаріуса №2102 від 16.12.2004 року).
29.08.2002 року у відповідності до ст. ст. 34,* 35,36 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку тим , що у Сєвєродонецькому міському суді знаходиться скарга БФ «Володимира Безим'яного» на дії державного нотаріуса Перепелиці Ю.М., копії постанов із супровідним листом були надіслані сторонам виконавчого провадження.
13.01.2003 року до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції надійшов лист №36 від І0.01.2003 року державного нотаріуса Перепелиці Ю.М. з проханням повернути виконавчий напис нотаріуса від 18.07.2002 року № 1 -2772 для до оформлення.
14.01.2003 року Відділ державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського правління юстиції на підставі листа державного нотаріуса Перепелиці Ю.М. повернув виконавчий напис нотаріуса від 18.07.2002 року Хе 1-2772 для до оформлення.
14.01.2003 року на підставі листа №36 від 10.01.2003 року державного нотаріуса Перепелиці Ю.М. з проханням повернути виконавчий напис нотаріуса від 18.07.2002 року № 1-2772 для до оформлення , державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у відповідності до ст.ст. 19,27 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про відкладання відкриття виконавчого провадження, копії постанови із супровідним листом були направлені сторонам виконавчого провадження для відома.
16.01.2003 року до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції надійшов лист №22 від 16.01.2003 року державного нотаріуса Перепелиці Ю.М в якому зазначалось повернення до оформленого виконавчого напису нотаріуса від 18.07.2002 року № І -2772 з додатком договору застави від 12.02.1998 року.
17.07.2003 року до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції надійшов лист від Філії «Відділення Промінвестбанку в м.Сєвєродонвцьк Луганської області» про поновлення примусового виконання виконавчого провадження №В6-1840 від 24.07.2002 року за виконавчим написом нотаріуса від 18.07.2002 року № 1-2772.
18.07.2003 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у відповідності до ч.5 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження №В6-1840 від 24.07.2002 року, копії постанов із супровідним листом були направлені сторонам виконавчого провадження для відома.
Таким чином, дії державного виконавця Щебець М.Т. при відкритті виконавчого провадження №Вб-і840 від 24.07.2002 року та при відкладенні відкриття виконавчого провадження від 14.01.2003 року є законними, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», строк для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про відкладення відкриття виконавчого провадження 10 днів.
Згідно оглянутому в судовому засіданні примірнику договору застави з додатками від 12.02.1998 року між акціонерним комерційним Промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Северодонецк Луганської області» та фізичної особи ОСОБА_11, який знаходиться в матеріалах Першої Сєвєродонецької нотаріальної контори, встановлені наступні невідповідності.
1. Відповідно до п.2-1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 р. №18/5 зі змінами та доповненнями чинними на тої час (далі за текстом -Інструкція), «нотаріальні дії вчиняються нотаріусами України з використанням спеціальних бланків нотаріальних документів та захисних знаків нотаріальних документів (далі - спеціальні бланки та захисні знаки)... На спеціальних бланках викладаються примірники: ...договорів про заставу нерухомого майна, ... У випадках вчинення нотаріальної дії з використанням спеціальних бланків, якщо текст нотаріального документа викладається на трьох і більше сторінках, то перша і остання сторінки документа викладаються на спеціальних бланках...
В порушення зазначеного пункту Інструкції при посвідченні договору застави, викладеного на 4 сторінках, використано лише один спеціальний бланк Серії ААК №617740, остання сторінка з підписами сторін та посвідчувальним написом нотаріуса здійсненні на звичайному папері.
В порушення цього ж пункту Інструкції (зміни та доповнення до нотаріально посвідчених угод викладаються на спеціальних бланках), додаткова угода до договору від 26.08.1998 р. використана без застосування спеціального бланку.
Відповідно до вищезазначеного пункту Інструкції нотаріальні дії, виконані не на спеціальному бланку або без застосування захисного знака, є нечинними.
2. В порушення п. 17 Інструкції, ст. 47 Закону України «Про нотаріат» числа і строки, що стосуються змісту посвідчувальної угоди, не позначені словами.
3. Відповідно до п.22 Інструкції дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа.
При вивченні текстів оригіналу договору та тексту дублікату від 27.07.2006 на бланку ВЕА №425671 встановлені розбіжності. Так, в оригіналі договору застави найменування Заставодавця викладено наступним чином: «и ОСОБА_11, далее Залогодатель, в лице, действующего на основании Устава с другой стороны». В «дублікаті» ж зазначено: «и Частный предприниматель, в лице ОСОБА_11 действующего на основании Устава с другой стороны».
В оригинале документа, в нарушение требований п. 17 Інструкції, ст. 47 Закону України «Про нотаріат», ст. 12 «Про заставу» не містить місцезнаходження Заставодавця. В «дублікаті» ця помилка виправлена іншим нотаріусом - Перепелицею Ю.М.
4. Текст оригіналу договору застави містить виправлення підчистки та дописки. Так в п. 8.1. договору, після залиття тексту білою рідиною, поверх тексту кульковою ручкою дописані слова: «кредитным договорам по п.1.1»; аналогічне виправлення здійснено щодо реквізитів довіреності, виданої уповноваженої особі Промінвестбанку Прокопенко Л.С. на 1 та 3 сторінках договору, - напис цифр «13/20», «04», «8» здійснено кульковою ручкою після залиття тексту документу білою рідиною. Прочитати раніш написане після виправлень неможливе.
Нотаріальне посвідчення документів, які мають вказані недоліки, прямо заборонено п. 16 Інструкції, ст. 47 Закону України «Про нотаріат».
5. В порушення вимог статті 65 ЦК УРСР 1963 р., якою передбачене, що довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, повинна бути нотаріально посвідчена, нотаріальна посвідчена довіреність на право укладання Прокопенко Л.С. не надана.
Згідно судових рішень: рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 березня 2003 року, ухвали апеляційного суду Луганської області від 26 червня 203 року, ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04 грудня 2003 року позивач оскаржував виконавчий напис від 18.07.2002 року , зареєстрований в реєстрі за №1-2772, та просив закрити виконавче провадження від 24 липня 2002 року. За результатом розгляду справи рішенням Сєвєродонецького міського суду позов задоволено; постановлено скасувати виконавчий напис, вчинений державним нотаріусом Перепелицею Юлією Михайлівною 18 липня 2002 року і зареєстрований в реєстрі за № 1-2772, закрито виконавче провадження від 24 липня 2002 року по примусовому виконанню вказаного виконавчого напису, а також стягнуто з відповідача 8,5 грн. державного мита в доход держави. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 26 червня 2003 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04 грудня 2003 року, вказане рішення місцевого суду скасовано, провадження по справі закрито.
Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2002 року державним виконавцем Сєвєродонеького відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції при розгляді заяви АК ПІБ було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису від 18.07.2002 року про стягнення з Безим'яного В.В. на користь АКПІБ (звернути стягнення на нежиле приміщення критого ринку, яке знаходиться за адресою : вул. Науки, 22. Заява про примусове виконання в/напис подана 22.07.2002 року.
Згідно листу за підписом керуючого відділення в м. Сєвєродонецьк Промінвестбанку від 22.07.2002 вих. № 09-2-1283 начальнику відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції була направлений виконавчий напис від 18.07.2002, зареєстрований в реєстрі за № 1-2772 про накладення стягнення на нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 22, яке знаходиться в заставі у Промінвестбанку. Додаток: виконавчий напис 1 шт.
Згідно листу від 10.01.2003 за № 36 на адресу начальника ВДВС м. Сєвєродонецька державний нотаріус Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Ю.М. Перепелиця просить повернути виконавчий напис, засвідчений Сєвєродонецькою нотаріальною державною конторою 18.07.2002, реєстр №1-2772, по Благодійному фонду Володимира Безим'яного, для дооформлення.
Згідно листу від 14.01.2003 за підписом начальника ВДВС м Сєвєродонецька на адресу Сєвєродонецької державної нотаріальної контори на підставі її листа № 36 від 10.01.2003 року направлений виконавчий напис по Благодійному фонду Володимира Безим'яного для дооформлення.
Згідно листу від 16.01.2003 за № 22 на адресу начальника ВДВС м. Сєвєродонецька державний нотаріус Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Ю.М. Перепелиця повертає до оформлений виконавчий напис, засвідчений Сєвєродонецькою нотаріальною державною конторою 18.07.2002, реєстр №1-2772, на оригіналі. Додаток: договір застави від 12.02.1998 року, засвідчений державним нотаріусом Сердюк Н.І. Сєвєродонецької державної нотаріальної контори, реєстр № 563, та договір переводу боргу № 5 від 25 травня 200 року.
Згідно копії постанови про відкладення відкриття виконавчого провадження від 14.01.2003 року державним виконавцем Сєвєродонеького відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції розглянута заява Державної нотаріальної контори м. Сєвєродонецька про примусове виконання виконавчого напису від 18.07.2002, встановлено, що на підставі листа Державної нотаріальної контори м. Сєвєродонецька № 36 від 10.01.2003 року виконавчий напис від 18.07.2002 року повернутий для дооформлення, у зв'язку з чим на підставі статей 19, 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець постановив відкласти відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису від 18.07.2002.
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», чинної станом на 24.07.2002 року, державний виконавець відкриває виконавче провадження:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону, на підставі виконавчого документа;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», чинної станом на січень 2003 року, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець:
здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ);
надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання;
заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
роз'яснює сторонам їх права і обов'язки.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:
одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;
здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників;
входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;
накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;
накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах;
використовувати за згодою власника нежилі приміщення, що є в комунальній власності, та інші приміщення - для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;
звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;
звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини;
викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні;
залучати до проведення виконавчих дій понятих, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, в тому числі для оцінки майна;
накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;
здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
Відповідно до положень статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», чинної станом на січень 2003 року, учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі.
Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до положень статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», чинної станом на січень 2003 року, державний виконавець у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону, повертає виконавчий документ у 3-денний строк органу, який його видав, про що виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження.
У постанові зазначається, на якій підставі повертається виконавчий документ, і встановлюється строк для усунення порушень. Копія постанови надсилається заявнику та органу, який видав цей документ.
У разі усунення допущених порушень у встановлений строк виконавчий документ вважається поданим у день первісного надходження. Порушення встановленого строку не перешкоджає повторному направленню виконавчого документа державному виконавцю в загальному порядку.
Постанова про відкладення відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду заявником у 10-денний строк з моменту її одержання.
Відповідно до положень статті 85 Закону України «Про виконавче провадження», чинної станом на лютий 2010 року, у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень подаються до суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, які подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.
Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та повинна включати:
1) назву органу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;
2) точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли скарга подається представником;
3) реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);
4) зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яка порушена;
5) виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.
Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарги, подані без додержання вимог, викладених у частині третій цієї статті, розглядаються начальником органу державної виконавчої служби, у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".
Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2002 року винесена державним виконавцем в порушення вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», чинної станом на 24.07.2002 року, при відсутності заяви стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону, на підставі виконавчого документа. Представником стягувача був наданий виконавчий напис разом з супровідним листом, який за своїм змістом та реквізитами не може бути визнаний як заява, оскільки в даному документі відсутні конкретні посилання на виконання певних дій.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що державним виконавцем в порушення вимог статей 5, 10 Закону України «Про виконавче провадження», чинної станом на січень 2003 року, була прийнята заява від державного нотаріуса від 13.01.2003 року про повернення виконавчого напису, оскільки відповідно до вимог статті 5 вказаного Закону державний виконавець розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання, але державний нотаріус відповідно до положень статті 10 Закону не є стороною або іншим учасником даного виконавчого провадження, а є органом, який видав виконавчий документ. Таким чином, державний виконавець не мав передбачених діючим законодавством повноважень для прийняття та розгляду вказаної заяви державного нотаріуса. Також державним виконавцем в порушення зазначених норм Закону були прийняті 16.01.2003 року документи від державного нотаріуса. Крім того, державним виконавцем направлявся для до оформлення один виконавчий напис, а нотаріус після дооформлення повернув виконавчий напис, а також договір застави від 12.02.1998 року, засвідчений державним нотаріусом Сердюк Н.І. Сєвєродонецької державної нотаріальної контори, реєстр № 563, та договір переводу боргу № 5 від 25 травня 200 року, які для дооформлення не направлялися.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що державним виконавцем в порушення вимог статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», чинної станом на січень 2003 року, була винесена постанова про відкладення відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження вже було відкрите 24.07.2002 року. Зазначена стаття Закону передбачає відкладення відкриття виконавчого провадження за власною ініціативою державного виконавця, а не за заявою органу, який його видав.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що державний виконавець вчиняв дії 14.01.2003 року щодо повернення виконавчого напису нотаріусу, 14.01.2003 року щодо винесення постанови про відкладення відкриття виконавчого провадження, 16.01.2003 року щодо прийняття дооформлених документів від державного нотаріуса в період, коли згідно постанови від 29.08.2002 року виконавче провадження було зупинено, а поновлено було лише 18.07.2003 року. Зазначені обставини прямо вказують на незаконність дій державного виконавця в період з 29.08.2002 року по 18.07.2003 року.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем до відповідача була подана скарга з додержанням вимог, викладених у частині третій статті 85 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим начальник Сєвєродонецького ВДВС повинен був за наслідками розгляду скарги винести постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, однак за результатами розгляду скарги в порушення вимог ч. 4 статті 85 Закону України «Про виконавче провадження» скаржнику були направлені заперечення на скаргу.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» було відкрите виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 18.07.2002 р. (реєстр №1-2772), незаконно проводилися виконавчі дії в період з 29.08.2002 року по 18.07.2003 року. Однак позивачем пропущений встановлений законодавством строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження. Позивач знав про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2002 року, на що вказує наявність судових рішень про оскарження виконавчого провадження та виконавчого напису ще у 2003 році. У зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 18.07.2002 р. (реєстр №1-2772) та зобов'язання Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції закінчити виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 18.07.2002 р. (реєстр №1-2772) про звернення стягнення на нежиле приміщення - будівлю критого ринку, загальною площею 4669,1 кв. м., розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 22, яке належить на праві власності Благодійному фонду В. Безим'яного не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку на оскарження та наполяганням на цій підставі представника відповідача. В даному випадку судом застосовуються положення ч. 1 статті 100 КАС України до змін, внесених згідно із Законом України від 07.07.2010 р. №2453-VІ, оскільки провадження по справі було відкрите до внесення вказаних змін.
Також в судовому засіданні встановлено, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» була розглянута скарга позивача на дії державного виконавця, висновки рішення, викладені в запереченнях на скаргу за №3995 від 02.02.2010 року, не відповідають фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо скасування та визнання протиправним рішення №3995 від 02.02.2010 року начальника відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції P.C. Прийми та визнання протиправними дій начальника ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції про відмову в закінчені виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 18.07.2002 р. (реєстр №1-2772) підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З врахуванням обставин справи, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, та зобов'язати начальника відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції розглянути скаргу Благодійного фонду «Володимира Безим'яного на дії державного виконавця № 64 від 19.12.2009 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Благодійного фонду «Володимира Безим'яного» до Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк» про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково
Визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції P.C. Прийми №3995 від 02.02.2010 року.
Визнати протиправними дії начальника відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про відмову в закінчені виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 18.07.2002 року.
Зобов'язати начальника відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції розглянути скаргу Благодійного фонду «Володимира Безим'яного на дії державного виконавця № 64 від 19.12.2009 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»
У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 18.07.2002 року та зобов'язання Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції закінчити виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 18.07.2002 р. (реєстр №1-2772) про звернення стягнення на нежиле приміщення - будівлю критого ринку, загальною площею 4669,1 кв. м., розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 22, яке належить на праві власності Благодійному фонду «Володимира Безим'яного» відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Благодійного фонду «Володимира Безим'яного» судові витрати у розмірі 1,70 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 01 жовтня 2010 року.
Суддя С.В. Борзаниця