ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
УХВАЛА
про залишення заяви без руху
18.12.2023р. Справа №905/1646/23
Розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , м.Краматорськ (РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи
Суддя Левшина Г.В.
ВСТАНОВИВ:
14.12.2023р. через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 , м.Краматорськ надійшла заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи.
Дослідивши матеріали вказаної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з таких підстав:
Згідно із статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 3 статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 частини 2 статті 30 Кодексу).
Згідно із статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, зокрема, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023р. встановлено у розмірі 2684,00грн.
Таким чином, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 40260,00 грн. (2684,00 *5*3= 40260,00).
Заявник в якості доказів на підтвердження здійснення ним авансування винагороди керуючому реструктуризацією надано платіжні інструкції №0.0.2470243039.1 від 22.02.2022р., №0.0.3199257206.1 від 15.09.2023р., №0.0.3261878615.1 від 20.10.2023р. на загальну суму 20130,00 грн.
У своїй заяві із посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020р. у справі №910/726/20 заявник зазначив, що 20.10.2023р. уклав Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого з Дейнекою Миколою Івановичем (свідоцтво №213 від 21.02.2013р.). Також заявником подано заяву, в якій останній просить суд затвердити кандидатуру ОСОБА_2 та призначити керуючим реструктуризацією.
Суд зазначає, що частиною 2 статті 30 Кодексу, зокрема, встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою частиною 3 статті 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
Наданий заявником договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 20.10.2023р., укладений між арбітражним керуючим Дейнекою Миколою Івановичем (надалі у договорі Сторона-1) та Мельником Максимом Юрійовичем (надалі у договорі Сторона-2), суд не приймає як належний доказ виконання обов'язку щодо авансування основної винагороди керуючому реструктуризацією, з огляду на наступне.
Умовами договору сторони передбачили, зокрема, що оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 40260,00 грн. за весь строк виконання повноважень Сторони-1, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття рішення зборами кредиторів про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією, та прийняття рішення про виплату винагороди судом (п.3.1.); додаткової винагороди арбітражному керуючого для Сторони-2 не встановлюється (п.3.2.); оплата послуг здійснюється рівними частинами протягом 4 місяців у сумі 10065,00 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність (п.3.3.).
Наведені умови жодним чином не спростовують обставин відсутності здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому на етапі подання заяви на депозитний рахунок суду, та не доводять, що сторони домовилися альтернативно урегулювати питання винагороди арбітражного керуючого на умовах, зокрема, відстрочення чи розстрочення розміру платежу, який підлягає авансуванню боржником.
Інститут авансування винагороди арбітражному керуючому є гарантією права учасника справи про банкрутство (керуючого реструктуризацією) на отримання ним грошової винагороди за виконання наданих йому повноважень. Обов'язок здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому є безумовним, положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено жодних підстав для звільнення від здійснення такого авансування при звернені до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність.
У п.37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020 зазначено: "37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи."
Згідно вказаної правової позиції касаційного суду, допускається можливість мирного врегулювання між Боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставиться така можливість у залежність від наявності у Боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Таким чином, місцевому суду необхідно встановити наявність у боржника майна, яке може бути реалізоване у справі, та за рахунок якого можливо (з відстроченням) оплатити грошову винагороду керуючому реструктуризацією за три перших місяці.
Крім того, інші додані до заяви документи, мають свідчити про реальну можливість досягнення етапу реалізації майна у справі виконання плану реструктуризації боргів або перехід до процедури погашення боргів, оскільки положення ч.7 ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає умови закриття провадження у справі і етап реалізації майна Боржника у справі не відбувається у той час, коли заборгованість по основній грошовій винагороді керуючого реструктуризацією вже виникла.
Також, слід зазначити, що в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020р. не зроблено висновку щодо можливості зменшення суми авансування винагороди керуючому реструктуризацією чи можливості розстрочення виплати такої суми, а зазначено саме про можливість відстрочення оплати арбітражного керуючого до реалізації майна боржника.
Наданий заявником договір складено із порушенням законодавства про банкрутство, а саме предмет договору є значно ширшим за право, яке гарантується інститутом авансування (п.п.1.1 Договору закріплено, що його предметом є оплата послуг керуючого реструктуризацією та відшкодування витрат керуючого реструктуризацією боржника) та містить певні умови для здійснення Заявником оплати послуг керуючого реструктуризацією (зокрема, п.п.3.4 Договору встановлено, розрахунки проводяться шляхом оплати Стороною-2 грошових коштів на депозитний рахунок суду, в якому перебуває провадження, у порядку п.3.3 даного Договору, за умови надсилання Стороною-1 поточних звітів про проведену роботу та стан процедури реструктуризації боргів Боржника). Проте, згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства Заявник зобов'язаний здійснити авансування виключно основної винагороди арбітражному керуючому, конкретний розмір якої визначено ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Абзацами 5-7 ч.2 ст.30 Кодексу встановлено, що право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).
Відповідно до ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Нормами КУзПБ встановлено певний порядок оплати основної винагороди арбітражного керуючого та відшкодування витрат за виконанням ним повноважень керуючого реструктуризацією.
Із наведеного вбачається, що право вимоги сплати основної винагороди арбітражного керуючого за виконання покладених на нього повноважень є беззастережним, здійснюється за рахунок коштів авансованих заявником (кредитором або боржником) у встановленому КУзПБ розмірі на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У випадку закінчення авансованих коштів основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Крім того, суд зауважує, що з огляду на п.3.3 Договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, заявником самостійно визначено строк процедури реструктуризації 4 місяці, що має уявний характер.
Отже, зважаючи на те, що заявником не надано суду відповідних доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією в передбаченому законодавством розмірі, суд дійшов висновку про недотримання заявником положень пункту 12 частини 3 статті 116 Кодексу.
Крім того, до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи додана копія заяви арбітражного керуючого Дейнеки Миколи Івановича про згоду на призначення його керуючим реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що чинне законодавство України не передбачає можливості особистого звернення до суду із копією такої заяви/клопотання.
Пунктом 14 частини 3 статті 116 Кодексу встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених ст.115 цього Кодексу.
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (частина 3 статті 115 Кодексу).
Так, у своїй заяві ОСОБА_1 вказує на те, що станом на теперішній час розмір заборгованості боржника перед кредиторами становить приблизно 311890,40 грн., при цьому розмір заборгованості із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають сплаті боржником, не вказано.
Разом з тим, до заяви додано список кредиторів, до якого включено 5 кредиторів: АТ "ТАСКОМБАНК", АТ "ІДЕЯ БАНК"; АТ "АЛЬФА-БАНК"; АТ "А-БАНК"; АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", зазначено суму поточної заборгованості перед кожним кредитором окремо та загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами в розмірі 311890,40 грн.
Однак, зазначивши загальну суму боргів, боржником не зазначено окремо суми неустойки (штраф, пеня) та інші фінансові санкції щодо зобов'язань по кожному з наведених в переліку кредиторів.
Таким чином, наданий список кредиторів не містить зазначення складу грошових вимог (розмежування заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), що прямо суперечить приписам Кодексу.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник стверджує, що у нього відсутня частина кредитних договорів на підставі яких виникла заборгованість або вони були втрачені.
Вказане не може бути прийняте судом як належний доказ надання конкретизованого переліку кредиторів, оскільки відсутність доказів наявності первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Поряд із цим, за змістом заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи, заявником повідомлено суд, що останнім проводилась досудова робота в частині складання запитів до кредиторів, з вимогою про надання інформації про стан справ по кредитам і позикам. Однак жодної відповіді не отримав. Втім матеріали справи не містять доказів звернення заявника до кредиторів з відповідними запитами.
Щодо твердження про те, що розмір заборгованості підтверджує витяг Українського бюро кредитних історій, суд зазначає, що вказаний витяг не може бути допустимим доказом наявності грошових вимог в силу статті 77 Господарського процесуального кодексу України, так як обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, суд враховує й загальновживаний підхід до відповідності інформації, наявної у конкретному документі, відомостям, на підставі яких він складений, а саме шляхом його підписання відповідальною посадовою особою, а отже, роздруківка кредитного звіту, яка надана заявником в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може сприйматися належним доказом наявності кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість у сумі 311890,40 грн.
Відповідна правова позиція щодо роздруківки з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника як доказу у справі про неплатоспроможність фізичної особи викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022р. у справі №909/937/21.
Відповідно до п.11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно ч.5 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду. До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Крім того, відповідно до п.9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано декларації про майновий стан боржника за 2020, 2021, 2022 роки та станом на 01.11.2023р.
В графі 7 Дані про членів сім'ї боржника Розділу І Декларацій за 2020, 2021, 2022 роки та станом на 01.11.2023р. заявником зазначені члени сім'ї: 1) дружина - ОСОБА_3 , 2) мати - ОСОБА_4 , 3) син - ОСОБА_5 , 4) син - ОСОБА_6 , 5) батько - ОСОБА_7 .
Надані заявником декларацій не містять жодних відомостей про майно та активи всіх членів сім'ї боржника, зазначено «член сім'ї інформації не надав».
Водночас, до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була йому для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Судом також звернуто увагу, що у справі №910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками. Також, судом зазначається, що законодавцем не передбачено випадки неподання декларації про майновий стан членів сім'ї, а встановлений обов'язок боржника подати декларацію про майновий стан боржника і членів його сім'ї за три роки (за кожен рік окремо).
За таких обставин, заявнику слід усунути недоліки заяви та подати суду належним чином оформлені декларації про майновий стан боржника у відповідності до вимог ч.5 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окремо суд звертає увагу на те, що в доданій до матеріалів заяви розписці від 12.12.2023р. боржник повідомляє, що з 2020р. по теперішній час фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , та витрачає на оплату комунальних послуг 1500,00 - 1800,00 грн. на місяць. При цьому боржник зазначає про навність в матеріалах справи квитанцій на підтвердження заявлених обставин. Поряд із цим, суд не може погодитись з зазначеними доводами заяника, оскільки в матеріалах справи відсутні зазначені квитанції.
Окрім того, боржник зазначає, що на утриманні останнього знаходиться його дружина, ОСОБА_3 , так як остання не працює та не отримує заробітну плату. Докази на підтвердження зазначених обставин в матеріалах справи також відсутні.
Крім того, відповідно до п.4 ч.2 ст.116 Кодексу у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначається перелік документів що додаються до заяви.
Із змісту заяви вбачається, що на її останній сторінці зазначені «Додатки», які містять у собі лише загальні назви доданих до заяви документів, без конкретних назв таких документів та зазначення кількості їх сторінок, що свідчить про неналежне оформлення такої заяви та позбавляє суд можливості перевірити наявність/відсутність відповідних документів.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником при зверненні до суду не дотримано вимог, встановлених статті 116 Кодексу.
Згідно частини 1 статті 113 Кодексу провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За приписом частини 3 статті 37 Кодексу господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що заявником подано відповідну заяву без дотримання вимог статті 116 Кодексу, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 , м.Краматорськ час для усунення недоліків.
Керуючись статтями 2, 9, 30, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , м.Краматорськ про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи залишити без руху.
ОСОБА_1 , м.Краматорськ у строк, який не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, усунути недоліки заяви, а саме надати:
- докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією у передбаченому чинним законодавством розмірі;
- оригінал заяви арбітражного керуючого Дейнеки Миколи Івановича про згоду на призначення її керуючим реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ;
- письмово викладені відомості про розмір зобов'язань боржника перед кредиторами, окремо зазначивши розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті боржником;
- належні докази на підтвердження підстав виникнення зобов'язань перед всіма кредиторами, яких зазначено у списку кредиторів;
- докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань (банківські виписки, довідки із фінансових установ із зазначенням останнього здійсненого боржником платежу, претензії відповідних осіб тощо);
- докази звернення заявника до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна йому була для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність;
- перелік доданих до заяви документів із зазначенням назви, дати, номеру, кількості аркушів, тощо.
Роз'яснити заявнику, що у випадку невиконання ним вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалу складено та підписано 18.12.2023р.
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Левшина