УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2023 Справа №607/15142/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді - Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шимків Л.І., представника відповідача - Хаварівського У.Б.,
розглянувши в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області питання залишення без розгляду позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької Церкви» про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької Церкви» про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення.
Так, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2023 року закрито провадження у цивільній справі в частині позовних вимог Релігійної організації «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької Церкви» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, на підставі вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Продовжено судовий розгляд цивільної справи № 607/15142/20 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Релігійної організації «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької Церкви» про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив залишити позов без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача.
Розглянувши клопотання, суд вважає, що воно підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні 07 листопада 2023 року був присутній представник позивача - ОСОБА_3 , та за її клопотанням у справі оголошено перерву до 21 листопада 2023 року.
Про дату, час та місце наступного судового засідання, а саме - на 21 листопада 2023 року представник позивача - адвокат Осадчук С.С. була належним чином повідомлена, що підтверджується розпискою від 07 листопада 2023 року (а.с.129.)
В судове засідання, призначене на 21 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Осадчук С.С. не з'явилися.
Представником позивача 21 листопада 2023 року подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника позивача прибути в судове засідання через виникнення непередбачених обставин.
У зв'язку з неявкою учасників справи судове засідання було відкладено на 13 грудня 2023 року.
Представник позивача про час та місце судового засідання на 13 грудня 2023 року була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с. 132) та телефонограмою, складеною секретарем судового засідання (а.с. 134).
В судове засідання, призначене на 13 грудня 2023 року, позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Осадчук С.С. повторно не з'явилися.
12 грудня 2023 року на електронну пошту суду надійшло клопотання від представника позивача - адвоката Осадчук С.С. про відкладення судового засідання, призначеного на 13 грудня 2023 року, у зв'язку з її перебуванням за межами м. Тернополя. Однак жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання до клопотання не долучено.
На підставі досліджених судом матеріалів справи, судом встановлено, що представник позивача - адвокат Осадчук С.С. була повідомлена належним чином про судові засідання, призначені на 21 листопада 2023 року та 13 грудня 2023 року.
Про обізнаність представника позивача про судові засідання на вказані дати свідчить також подання нею клопотань про відкладення справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Від-так, належне повідомлення про час та місце судового засідання представника позивача - адвоката Осадчук С.С. вважається належним повідомленням самої позивачки - ОСОБА_1 .
Отже, позивач ОСОБА_1 вважається такою, що була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання на 21 листопада 2023 року та 13 грудня 2023 року.
Відповідно до частин третьої статті 131 ЦПК Україна учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).
Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Відтак, суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18).
Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду, повторно в судове засідання не з'явилася, при цьому доказів поважності причин неявки в судове засідання до клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи не долучено, а тому суд доходить переконання, що позов слід залишити без розгляду.
При цьому суд враховує, що заява про розгляд справи у відсутності позивача відсутня, а зважаючи на предмет позову та категорію справи, суд не може розглянути справу без пояснень позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 44, 158, 223, 257 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Релігійної організації «Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької Церкви» про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Якщо ухвала суду не була вручена у день її складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддяВ. М. Позняк