ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4792/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.
представники сторін:
від позивача: Трофименко Ю.В. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Сова Ю.В. (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 (суддя Татарчук В.О., повний текст підписаний 21.04.2023) у справі №904/4792/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
до Криворізької міської ради (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Форс" звернулось з позовною заявою до Криворізької міської ради, в якій просить:
- зобов'язати Криворізьку міську раду розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії міської ради заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" від 22.09.2022 "Про розгляд на черговій сесії міської ради питань регулювання земельних відносин з урахуванням наказу Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради №195-А від 30.06.2020 та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук С.В. від 21.07.2020".
Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем визначених законодавством України повноважень, які належать до виключної компетенції міської ради, щодо розгляду на сесії міської ради заяви позивача про вирішення питань регулювання земельних відносин. Позивач зазначає, що така бездіяльність відповідача порушує права та законні інтереси позивача на подальше користування земельною ділянкою, є перешкодою у використанні об'єктів нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" до Криворізької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі.
Зобов'язано Криворізьку міську раду розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії міської ради заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" від 22.09.2022 "Про розгляд на черговій сесії міської ради питань регулювання земельних відносин з урахуванням наказу Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради №195-А від 30.06.2020 та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук С.В. від 21.07.2020".
Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" 2481,00грн - витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Криворізька міська рада, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що позовна вимога про зобов'язання вчинити певні дії у даному випадку є похідною від вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною. Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову у даній справі могло слугувати лише доведеність позивачем протиправної бездіяльності відповідача та чим саме спричинено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, а саме наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу на захист якого подано позов.
У даній справі питання бездіяльності колегіального органу місцевого самоврядування не є предметом розгляду, не доводилось та не розглядалось судом першої інстанції, а обґрунтування щодо порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача у зв'язку з розглядом заяви ТОВ «ФОРС» від 22.09.2022 у зв'язку з порушенням вимог п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є безпідставним та таким, до суперечить нормам матеріального права та обставинам даної справи.
Позивачем не було надано доказів того, що останній звертався до Криворізької міської ради із заявою про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 02.10.2007 стосовно адреси розташування такої земельної ділянки. Суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача стосовно того, до на теперішній час у ТОВ «ФОРС» відсутні пpaвoвi підстави щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, розташованої на мікрорайоні Східннй-3 Довгинцівського району м. Кривого Рогу.
Звернення ТОВ «ФОРС» подано у довільній формі через загальну канцелярію виконкому з додаванням до нього копій виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців, громадських формувань та інформації з Державного земельного кадастру.
24.10.2022 за вих. №20/18/4674, у строки, визначені законом, виконкомом Криворізької міської ради звернення було розглянуте та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРС» надано обґрунтовану відповідь з усіх порушених у зверненні питань.
Наголошує про відсутність законних підстав для внесення відповідних змін до земельно-облікової документації міста Кривого Рогу, а саме, - до даних Генерального плану міста Кривого Рогу та до містобудівної документації «Актуалізація плану зонування території м. Кривого Рогу» на підставі поданої заяви позивача на черговій сесії міської ради.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форс", у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення залишити без змін, зазначив, що суд першої інстанції, надаючи оцінку обставинам справи, правомірно встановив допущені правопорушення органу місцевого самоврядування щодо невиконання останнім приписів Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України та інших нормативно - правових актів України, які встановлюють певний порядок регулювання земельних відносин, яких не дотрималась Криворізька міська рада у спірних правовідносинах, що в сукупності з іншими обставинами вказують про правомірність прийняття Господарським судом Дніпропетровської області законного та обґрунтованого рішення у даній справі та безпідставність і протиправність тверджень апелянта.
Верховним Судом сформовано відповідну правову позицію у подібних правовідносинах, яка повністю спростовує доводи апелянта щодо необхідності окремо задовольняти позовну вимогу щодо встановлення бездіяльності відповідача - органу місцевого самоврядування в разі безпідставного невиконання останнім свого конституційного обов'язку визначеного ст.19 Конституції України в частині вчинення відповідних дій визначених законом про розгляд протягом місячного строку встановленому Земельним кодексом України заяв (клопотань) осіб спрямованих на врегулювання земельних відносин, при цьому Верховним Судом в нижченаведеній справі зроблено правовий висновок, який визначає, що при розгляді даної категорії справ та прийняття відповідного рішення судами слід виходити з того, що встановлення під час розгляду справи бездіяльності органу місцевого самоврядування, є саме підставою для прийняття відповідного рішення спрямованого на захист прав та законних інтересів особи шляхом зобов'язання суб'єкта даних правовідносин, який допустив таке порушення - органу місцевого самоврядування, вчинити відповідні дії, передбачені законом.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 22.05.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/4792/22 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
26.05.2023 матеріали справи №904/4792/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Антоніка С.Г. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 (у складі колегії суддів: головуючий Антонік С.Г. (доповідач), судді - Дармін М.О., Іванов О.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 у справі № 904/4792/22; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 03.07.2023.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" ( Трофименко Ю.В. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За розпорядженням керівника апарату суду від 26.06.2023, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О. відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/4792/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Антонік С.Г., (доповідач), судді - Іванов О.Г., Березкіна О.В.
Ухвалою від 03.07.2023 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, неявка представника визнана поважною, розгляд скарги відкладений на 14.08.2023.
Розпорядженням керівника апарату суду №1466/23 від 02.08.2023, у зв'язку зі звільненням Антоніка С.Г. з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б., якою справу прийнято до свого провадження; розгляд скарги призначено на 16.10.2023.
В судовому засіданні 16.10.2023 оголошено перерву до 06.12.2023.
В судовому засіданні 06.12.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошені вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
30.06.2020 Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради за результатами розгляду заяви ТОВ "Форс" від 05.06.2020 №432851-2020 щодо внесення зміни в адресу об'єкта нерухомого майна (автостоянка, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Лісового) було прийнято наказ №195-А "Про внесення змін в адресу об'єкта нерухомого майна" (а.с. 32 том 1).
Вказаним наказом визначено:
1. Упорядкувати адресу даного об'єкта нерухомого майна: Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 46.
2. Відділу містобудівного кадастру управління містобудування і архітектури департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради забезпечити оприлюднення наказу про внесення зміни в адресу об'єкта нерухомого майна на офіційному вебсайті Криворізької міської ради та її виконавчого комітету; забезпечити внесення інформації про зміну адреси об'єкта нерухомого майна до реєстру адрес.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника директора департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради відповідно до розподілу обов'язків.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №276190430 від 22.09.2021 (а.с. 33 том 1) 09.07.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук С.В. проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Форс" на автостоянку за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Лісового, буд. 46, яка складається з: пропускного пункту літ. А, загальною площею 29,4кв.м., вбиральні літ. Б, навіс літ. В, огорожа №1, ворота №2, вимощення І (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2128316412110).
Підставою для державної реєстрації зазначено: наказ Виконавчого комітету Криворізької міської ради №195-А від 30.06.2020, рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів Дніпропетровської області №529 від 13.11.1996, акт прийняття в експлуатацію №1 від 21.04.1997, виданий Управлінням архітектури і містобудування виконкому Криворізької міської ради та технічний паспорт на об'єкт.
22.09.2022 ТОВ "Форс" звернулось до Криворізької міської ради із заявою (а.с. 9-12 том 1) про розгляд на черговій сесії міської ради питань регулювання земельних відносин з урахуванням наказу Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради №195-А від 30.06.2020 та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук С.В. від 21.07.2020.
Надаючи на розгляд вищезазначену заяву ТОВ "Форс" просило колегіальний орган місцевого самоврядування - Криворізьку міську раду розглянути на сесії міської ради питання, які належать до виключної компетенції Криворізької міської ради шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування.
В даній заяві, з метою впорядкування земельних відносин та беручи до уваги приписи Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо виключних повноважень органу місцевого самоврядування на прийняття рішень у сфері регулювання земельних відносин, - ТОВ "Форс" просило Криворізьку міську раду розглянути на черговій сесії міської ради з прийняттям рішення щодо:
- питання внесення відповідних змін до земельно-облікової документації міста Кривого Рогу, а саме до даних Генерального плану міста Кривого Рогу та до містобудівної документації "Актуалізація плану зонування території м. Кривого Рогу" щодо адреси земельної ділянки з кадастровим номером 211000000:03:001:0002, змінивши її з мікрорайон Східний-3 у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу на впорядковану адресу згідно наказу Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин №195-А від 30.06.2020 - вул. Лісового будинок 46 м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область;
- реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 211000000:03:001:0002, розташованої за адресою: вул. Лісового будинок 46 м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область за територіальною громадою міста Кривого Рогу з урахуванням даних про користувача земельної ділянки ТОВ "Форс";
- внесення даних про земельну ділянку до земельно-облікових даних платників орендної плати за землю у зв'язку зі зміною адреси земельної ділянки в порядку визначеному Податковим кодексом України.
Як зазначає позивач заява була направлена з електронним цифровим підписом уповноваженого представника ТОВ "Форс" та разом з документами, які підтверджують повноваження представника, на електронну адресу Криворізької міської ради для реєстрації в порядку, визначеному законодавством України.
Однак, дана заява на пленарному засіданні міської ради розглянута не була, а розглянута заступником міського голови Катриченком О. про що надано лист за вих.№20/188/4674 від 24.10.2022, в якому зазначено, що внесення змін до містобудівної документації "Генеральний план м. Кривого Рогу", "Актуалізація плану зонування території м. Кривого Рогу" на підставі заяви ТОВ "Форс" не відповідає вимогам положень чинного законодавства України (а.с. 13-17 том 1).
Наведене стало приводом для звернення позивача до господарського суду з позовом до Криворізької міської ради у зв'язку з бездіяльністю та зобов'язанням розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії міської ради заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" від 22.09.2022 "Про розгляд на черговій сесії міської ради питань регулювання земельних відносин з урахуванням наказу Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради №195-А від 30.06.2020 та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук С.В. від 21.07.2020".
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що доказів на підтвердження розгляду на сесії заяви позивача від 22.09.2022 "Про розгляд на черговій сесії міської ради питань регулювання земельних відносин з урахуванням наказу Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради №195-А від 30.06.2020 та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук С.В. від 21.07.2020" відповідач не надав і доводи позивача щодо відсутності обов'язку відповідача щодо розгляду заяви позивача на сесії міської ради не спростував.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" про зобов'язання Криворізької міської ради розглянути на черговій сесії міської ради заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" від 22.09.2022.
Предметом спору в даній справі є бездіяльність колегіального органу місцевого самоврядування - Криворізької міської ради, яка полягає в не розгляді заяви позивача на черговій сесії міської ради з прийняттям рішення.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 за №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" зі змінами внесеними згідно постанови Верховного Суду України №2 від 19.03.2010, з метою забезпечення правильного й однакового застосування законодавства при розгляді судами земельних спорів Пленум Верховного Суду України постановив звернути увагу судів на необхідність додержання норм Конституції та законів України, прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів про землю та її охорону, захисту прав всіх суб'єктів права власності на землю та господарювання на ній при вирішенні земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів.
При розгляді справ щодо захисту прав осіб на земельні ділянки відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, суди повинні забезпечувати захист прав фізичних та юридичних осіб шляхом зобов'язання органів місцевого самоврядування виконати певні дії на захист порушеного права чи визнання цього права за позивачем.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 за №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" зі змінами внесеними згідно постанови Верховного Суду України №2 від 19.03.2010 встановлено, що судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права.
При розгляді справ за позовами до органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство.
Відповідно до п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.
З урахуванням пункту 2.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", яким встановлено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.
Відповідно до приписів статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26, ч.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується радами виключно на пленарних засіданнях ради - сесіях, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Виходячи з положень ст. 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі справи за заявами зокрема про вирішення спорів, пов'язаних з регулюванням земельних відносин в Україні.
Відповідно до приписів статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 172 ЦК України).
Криворізька міська рада у справі, що розглядається, виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.
Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у її власності, Рада відповідно до ст. 5 Земельного Кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.
Відповідно до п.1.2.4 постанови Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.
Пунктом 1.2.5 вищезазначеної постанови встановлено, що спір, який виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК України.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, розпорядження землями територіальних громад.
Згідно з частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування.
У відповідності до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеві самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Таким чином, невиконання вимог законодавства України Криворізькою міською радою щодо розгляду на сесії міської ради питання регулювання земельних відносин, що належать до виключної компетенції міської ради, порушує права та законні інтереси ТОВ "Форс" на подальше користування земельною ділянкою, є перешкодою у використанні об'єктів нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження розгляду на сесії заяви позивача від 22.09.2022 "Про розгляд на черговій сесії міської ради питань регулювання земельних відносин з урахуванням наказу Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради №195-А від 30.06.2020 та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук С.В. від 21.07.2020" відповідач не надав і доводи позивача щодо відсутності обов'язку відповідача щодо розгляду заяви позивача на сесії міської ради не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято на сесії.
Суд слушно зазначив, що своїм рішенням він лише зобов'язує міську раду розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії міської ради заяву позивача, при цьому не зобов'язуючи відповідача прийняти будь-яке певне рішення.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що позовна вимога про зобов'язання вчинити певні дії у даному випадку є похідною від вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, в той же час у даній справі питання бездіяльності колегіального органу місцевого самоврядування не є предметом розгляду, не доводилось та не розглядалось судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Верховним Судом сформовано відповідну правову позицію у подібних правовідносинах, яка повністю спростовує доводи апелянта щодо необхідності окремо задовольняти позовну вимогу щодо встановлення бездіяльності відповідача - органу місцевого самоврядування в разі безпідставного невиконання останнім свого конституційного обов'язку визначеного ст.19 Конституції України в частині вчинення відповідних дій визначених законом про розгляд протягом місячного строку встановленому Земельним кодексом України заяв (клопотань) осіб спрямованих на врегулювання земельних відносин, при цьому Верховним Судом в нижченаведеній справі зроблено правовий висновок, який визначає, що при розгляді даної категорії справ та прийняття відповідного рішення судами слід виходити з того, що встановлення під час розгляду справи бездіяльності органу місцевого самоврядування, є саме підставою для прийняття відповідного рішення спрямованого на захист прав та законних інтересів особи шляхом зобов'язання суб'єкта даних правовідносин, який допустив таке порушення - органу місцевого самоврядування вчинити відповідні дії, передбачені законом.
Так, в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 438/887/16-ц (провадження № 61-17748св19) бездіяльність та неналежне виконання органом місцевого самоврядування своїх обов'язків, зокрема, щодо приведення будинку (квартири) у придатний для проживання стан, порушує права особи та членів сім'ї на належне житло, гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У цій статті гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов'язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
В зазначеній справі, яка є подібною тим спірним правовідносинам, що мали місце між сторонами у справі №904/4792/22 щодо невиконання органом місцевого самоврядування своїх безпосередніх обов'язків, визначених законом, Верховний Суд в своєму рішенні саме підтвердив, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача вчинити певні дії і передумовою цього зобов'язання є встановлення фактів порушення або невиконання органом місцевого самоврядування обов'язків, визначених законодавством України.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду та рішень Вищого господарського суду України права власника земельних ділянок та її користувача є рівними і підлягають однаковому захисту судовими органами України в разі їх порушення.
ТОВ «Форс» є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, що належить на праві власності територіальній громаді м. Кривого Рогу, в особі Криворізької міської ради, і необхідність приведення відносин, пов'язаних з впорядкуванням адреси нерухомого майна, є обов'язковою умовою визначеною законом, і зазначене кореспондується з відповідною правовою позицією Верховного Суду України, яка підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції у даній справі.
Верховним Судом 30.05.2023 була переглянута справа №904/105/20 в касаційному порядку та прийнято відповідну ухвалу про закриття касаційного провадження, і не визначено, за результатами цього перегляду, жодних порушень як норм процесуального, так і матеріального права при прийнятті відповідної постанови судом апеляційної інстанції у даній справі, а також відхилені будь-які доводи Криворізької міської ради щодо обставин справи, встановлених Центральним апеляційним господарським судом у справі №904/105/20 та підтверджено законність рішення суду, що набуло законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів, виходячи з приписів процесуального закону, застосовує до спірних правовідносин висновок суду апеляційної інстанції у справі №904/105/20 щодо існування договору оренди земельної ділянки та щодо наявності у позивача прав на нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянці, а разом з цим наявність протиправної бездіяльності відповідача, з чого правомірно виходив суд першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції відповідно до змісту постанови від 14.03.2023 встановлено, що ТОВ «ФОРС» належить право власності на нерухоме майно - автостоянку за адресою: м. Кривий Ріг, Довгінцевський район, вул. Лісового.
Матеріали справи містять витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого державним реєстратором виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук Світланою Володимирівною 09.07.2020 здійснена реєстрація права власності реєстраційний номер нерухомого майна 2128316412110 автостоянки за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лісового, 46 ( т.2, а.с.18,30).
У даній справі судом апеляційної інстанції встановлений факт вжиття відповідачем заходів по оформленню спірної земельної ділянки, а отже, відсутність у нього переоформлених на його ім'я документів на користування земельною ділянкою не може розцінюватися як порушення, яке має правові наслідки у вигляді зобов'язання звільнити спірну земельну ділянку.
Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року в справі №902/341/17 вказав, що виходячи з положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 Земельного кодексу України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, слід дійти висновку, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.
Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що на теперішній час у ТОВ «ФОРС» відсутні пpaвoвi підстави щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, розташованої на мікрорайоні Східннй-3 Довгинцівського району м. Кривого Рогу.
Стосовно посилань скаржника на те, що 24.10.2022 за вих. №20/18/4674 в строки, визначені законом, як зазначає Криворізька міська рада, виконкомом Криворізької міської ради була надана обґрунтована відповідь з усіх порушених в заяві товариства питань, і суд першої інстанції не врахував ці обставини, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.24 п.3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст.26 п.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме до виключних повноважень Криворізької міської ради як колегіального органу місцевого самоврядування належить вирішення питань регулювання земельних відносин на сесіях міської ради шляхом прийняття відповідних рішень в порядку передбаченому законом, а повноваження у даній сфері є виключними в силу закону і не можуть бути делегованими іншим органом місцевого самоврядування.
Криворізька міська рада не тільки не виконала вимоги закону щодо належного розгляду та прийняття відповідного рішення на черговій сесії міської ради, а і в протиправний спосіб надала для вирішення дане питання посадовій особі органу місцевого самоврядування, яка за законом не має жодних повноважень на його вирішення, що обґрунтовано встановив суд першої інстанції, досліджуючи матеріали справи та надаючи їм належну правову оцінку.
Заявник апеляційної скарги посилається на Закон України «Про звернення громадян» та вважає, що цей законодавчий акт визначає правовий механізм розгляду звернень, який був застосований органом місцевого самоврядування при розгляді та вирішенні питань за заявою позивача.
Такі доводи є безпідставними, так як саме преамбула даного законодавчого акту визначає коло суб'єктів, щодо якого і застосовується даний Закон. Закон України «Про звернення громадян» стосується саме громадян, а також об'єднань громадян, і жодним чином не регулює розгляд звернень адресованих органам місцевого самоврядування - суб'єктами господарських правовідносин, до яких належить позивач, як юридична особа приватного права, тим більш звернень, які потребують розгляду та прийняття рішень колегіальним органом місцевого самоврядування на пленарних засідання сесії міської ради.
До цього слід додати, що саме правовий механізм такого розгляду мав ґрунтуватись виключно на приписах Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та законодавчих актах у сфері містобудівної діяльності та земельного законодавства України, якими саме на орган місцевого самоврядування покладено обов'язок щодо вирішення питання віднесених до виключної компетенції ради на сесії міської ради, і саме не дотримання Криворізької міською радою положень законодавчих актів у даній сфері правовідносин призвело до виникнення спору між сторонами, і необхідність прийняття судом першої інстанції відповідного рішення спрямовано на захист прав суб'єкта господарювання, який звернувся до суду за таким захистом.
Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26, ч.2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішується радами виключно на пленарних засіданнях ради - сесіях, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Стосовно інших доводів заявника апеляційної скарги слід зазначити наступне.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Колегією суддів були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень заявника апеляційної скарги до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача (заявника у апеляційній скарзі).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 у справі № 904/4792/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 у справі №904/4792/22 - залишити без змін.
Судові витрати Криворізької міської ради за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 18.12.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков