< Список >
Україна
21 вересня 2010 року Справа № 2а-2638/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Яковлєва О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Кіровограді, адміністративну справу за позовом прокурора Долинського району Кіровоградської області до Долинської районної ради Кіровоградської облаті про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Прокурор звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Долинської районної ради про визнання незаконним рішення № 429 від 24.06.10 року «Про відхилення протесту прокурора Долинського району» та зобов'язання депутатів районної ради привести у відповідність до вимог чинного законодавства п.16 рішення 16 сесії Долинської районної ради п'ятого скликання від 14.01.09 року № 325 «Про районний бюджет на 2009 рік»виключивши з п.п.4 п.16 вказаного рішення речення «Крім випадків по упередженню та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та стихійного лиха ( у частині збільшення капітальних видатків)».
Вказав, що прокуратурою в порядку нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів проведено перевірку стану додержання вимог законодавства України при прийнятті районною радою рішення. Перевіркою встановлено, що п. 16 рішення передбачено, що збільшення бюджетних призначень по загальному фонду на оплату праці працівників бюджетних установ, капітальні видатки проводяться виключно за рішенням сесії районної ради, крім випадків по упередженню та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та стихійного лиха ( у частині збільшення капітальних видатків).
Вважає, що таке уточнення є незаконним, так як прийнято в порушення ст.43 глави 4 Закону України «Про місцеве самоврядування», а саме затвердження районного бюджету, внесення змін до нього, затвердження звітів про їх виконання вирішуються районними радами виключно на їх пленарних засіданнях.
За наслідками перевірки прокуратурою принесено протест № 31-1637 вих-10 від 20.05.10 року, однак за результатами розгляду останнього районною радою прийнято рішення № 429 від 24.06.10 року «Про відхилення протесту прокурора Долинського району», яким протест прокурора відхилено з підстав відсутності порушень законодавства, а також рішення № 325 «Про районний бюджет на 2009 рік»втратило чинність 31.12.09 року.
Сторони у судове засідання не з»явились та подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
З заяви відповідача вбачається, що останні позовні вимоги визнають.
Дослідивши матеріали справи, в порядку письмового провадження, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування», передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим -також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Пунктом 17 ст.46 Закону, встановлено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;
Пунктом 14 ст. 46 вищевказаного Закону визначено, що порядок скликання сесії ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, статтею 1 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Частиною 3 ст. 9 вищевказаного Закону передбачено, що прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.
Згідно ч.4 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.
Рішенням Конституційного суду України, у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року, N 7-рп/2009, встановлено пунктом 5, що у Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та інші закони України, зокрема "Про столицю України - місто-герой Київ", згідно з частиною третьою статті 8 якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру").
У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому Конституційний Суд України зазначає, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина третя статті 8, частина друга статті 55).
Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Судом встановлено, що 14.01.09 року Долинською районною радою Кіровоградської облаті прийнято рішення № 325 «Про районний бюджет на 2009 рік», яким передбачено, що збільшення бюджетних призначень по загальному фонду на оплату праці працівників бюджетних установ, капітальні видатки проводяться виключно за рішенням сесії районної ради, крім випадків по упередженню та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та стихійного лиха ( у частині збільшення капітальних видатків).
Вважаючи таке уточнення таким, що прийнято в порушення ст.43 глави 4 Закону України «Про місцеве самоврядування», прокуратурою принесено протест № 31-1637 вих-10 від 20.05.10 року, однак за результатами розгляду останнього районною радою прийнято рішення № 429 від 24.06.10 року «Про відхилення протесту прокурора Долинського району», яким протест прокурора відхилено з підстав відсутності порушень законодавства, а також рішення № 325 «Про районний бюджет на 2009 рік»втратило чинність 31.12.09 року.
Аналізом вищезазначених нормативних актів встановлено, що оспорюване рішення Долинської районної ради Кіровоградської облаті є актом який має певний строк дії після закінчення якого акт втрачає правову силу. На час принесення протесту прокурором та розгляду справи зазначене рішення виконано в повному об»ємі, а саме бюджет на 2009 рік виконано в повному обсязі.
Визнання позовних вимог відповідачем суперечить вищезазначеним нормам закону та порушує права останнього, а тому для суду не є обов'язковими.
Керуючись ст. ст. 24, 25, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 1, 5, 9, 21 Закону України «Про прокуратуру», Рішенням Конституційного суду України, у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року, N 7-рп/2009, ст.ст. 158 -163, 186 КАС України, суд, -
В задоволенні позову прокурора Долинського району Кіровоградської області до Долинської районної ради Кіровоградської облаті про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова, відповідно до статті 254 КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини 3 статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.В. Яковлєв