Копія
Україна
14 вересня 2010 року Справа № 2а-3102/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Чубари Н.В.
при секретарі - Коробченко Є.К.
за участю представників:
від позивача -Куницького В.В.
від відповідача -Плетньова О.С.
розглянувши у судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовною заявою Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області (надалі -позивач) до Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини (надалі -відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії, -
27 серпня 2010 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просить зобов'язати посадових осіб Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини допустити перевіряючих осіб Державної інспекції з контролю цін до здійснення перевірки з питань дотримання державної дисципліни цін та надати для цього всі необхідні документи.
В обґрунтування позовних вимог зазначив що відповідно до протоколу наради Віце -прем'єр -міністра України від 20.07.2010 р. та листа Держінспекції цін позивачу було доручено проведення перевірки відповідача з питань дотримання державної дисципліни цін.
Позивачем було видано наказ та посвідчення на проведення перевірки, проте начальником Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини не було допущено перевіряючих осіб до проведення перевірки, про що складений акт.
Вважає дії відповідача незаконними, такими, що суперечать Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У зв'язку з чим просив суд зобов'язати посадових осіб відповідача допустити позивача до перевірки.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях (а. с. 37 -40).
В судовому засіданні 14.09.2010 р. на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено до 20.09.2010 р.
Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 116 Конституції України проведення цінової політики віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 85 Конституції України визначення засад внутрішньої політики, однією із складових якої є цінова політика, покладено на Верховну Раду України. Це повноваження реалізовано Верховною Радою України в Законі України «Про ціни та ціноутворення», статтею 4 якого визначено повноваження Кабінету Міністрів України у галузі ціноутворення, а саме: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Преамбулою Закону України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.90 р. № 507-XII (надалі -Закон № 507-XII) встановлено, що Україна згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом України "Про економічну самостійність України" самостійно здійснює політику цін. Закон визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.
Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
Частинами 1, 2 ст. 13 Закону № 507-XII встановлено:
Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
Пунктами 1, 3 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою КМУ від 13.12.2000 р. № 1819 передбачено, що державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція) є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки. Основними завданнями Держцінінспекції є: організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.
Пунктом 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою КМУ від 13.12.2000 р. № 1819 визначено, що держцінінспекція має право: приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); звертатися до суду з позовами, зокрема, про зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до п. 1 Положення про державну інспекцію за цінами в Кіровоградській області (а. с. 11), остання є територіальним органом Державної інспекції з контролю за цінами у складі Міністерства економіки України і підпорядковується їй.
Пунктом 3 вказаного Положення визначено, що основним завданням держінспекції цін є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання органами виконавчої влади, підприємствами установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Враховуючи викладене вбачається, що позивач є державним органом уповноваженим здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері ціноутворення.
Законом, який врегульовує загальні засади здійснення контролю з боку держави за діяльністю господарюючих суб'єктів є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 р. № 877 (надалі -Закон № 877). Цей Закон, зокрема визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія Закону № 877-V поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (стаття 2).
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 р. № 877 (надалі -Закон № 877) державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (абзац другий частини першої статті 1).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до протоколу наради Віце -прем'єр -міністра України від 20.07.2010 року та листа Держцінінспекції від 29.07.2010 року № 200-6-24/4355, позивачу було доручено проведення перевірки відповідача з питань дотримання державної дисципліни цін (а. с. 16 -18).
На виконання доручень Кабінету Міністрів України від 23.07.2010 р. № 45592/0/1-10 та від 23.07.2010 р. № 45609/0/1-10, згідно листа Держцінінспекції від 29.07.2010 р. № 200-6-24/4355 наказом Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області № 230 «Про проведення перевірки»від 02 серпня 2010 року, головним державним інспекторам відділу контролю цін на ринках продовольства Лучкевич Н.А. та Жученко Т.В. доручено проведення позапланової перевірки Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини, з питання дотримання порядку встановлення тарифів на платні послуги, що надаються державними органами ветеринарної служби (а. с. 19).
На виконання вищевказаного наказу заступником начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області видано посвідчення № 981 від 02.08.2010 року (а. с. 20), яке відповідає вимогам ст. 7 Закону № 877.
Однак, начальником Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини Куземчаком Г.В. посадових осіб Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області не було допущено до проведення перевірки.
В зв'язку з недопущенням посадових осіб позивача до перевірки, останніми складено акт № 1037 від 09.08.2010 року, який направлений відповідачу (а. с. 21 -22).
Статтею 11 Закону № 877 передбачено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.
В судовому засіданні представником відповідача було зазначено про те, що посадових осіб позивача не було допущено до проведення перевірки у зв'язку з тим, що лікарнею ветеринарної медицини застосовуються вільні ціни і тарифи, які не можуть підлягати перевірці позивачем.
Дані твердження відповідача є необґрунтованими і такими, що суперечать вимогам ст. 11 Закону № 877, в частині зобов'язання господарського суб'єкта допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду та ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення». Таким чином, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо недопущення посадових осіб Державної інспекції з контролю за цінами до перевірки вчинені всупереч вищевказаним нормам, а тому є неправомірними.
Крім того, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ветеринарну медицину»від 25 червня 1992 року N 2498-XII державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, його територіальні органи.
До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі ветеринарної медицини належать:
- забезпечення здійснення державної політики в галузі ветеринарної медицини;
- організація здійснення ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, охорона території України від проникнення з інших держав або карантинних зон патогенних агентів хвороб тварин, забезпечення безпечності продуктів тваринного походження, встановлення карантину тварин, охорона довкілля від потенційних негативних наслідків, пов'язаних з вирощуванням тварин;
- забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання державної служби ветеринарної медицини (ст. 5 Закону України «Про ветеринарну медицину»).
Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону № 2498-XII фінансування та матеріально-технічне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.
Згідно ч. 4 ст. 99 Закону № 2498-XII тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення.
Статтею 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших веретинарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів»від 15.08.1992 р. № 478, а саме п. 4 передбачено фінансування інших заходів ветеринарної медицини, зокрема щодо запобігання і ліквідації хвороб тварин, лікування хворих тварин, лабораторні дослідження, ветеринарно-санітарна експертиза продуктів тваринництва і сировини та всіх видів продукції на ринках здійснюються за рахунок власників тварин і тваринницької продукції за платі згідно з тарифами.
Додатком 4 до даної Постанови визначено перелік заходів ветеринарної медицини щодо запобігання і ліквідації хвороб тварин, лікування хворих тварин, лабораторні дослідження, ветеринарно-санітарна експертиза продуктів тваринництва і сировини та всіх видів продукції на ринках, які здійснюються за рахунок власників тварин і тваринницької продукції за плату, згідно з тарифами, яким передбачено видачу, у тому числі, документів ветеринарної медицини (ветсвідоцтва, довідки, паспорти, реєстраційні посвідчення тощо).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2009 р. № 1167 затверджено «Порядок формування тарифів на ветеринарні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини».
Отже, доводи позивача що лікарнею ветеринарної медицини застосовуються лише вільні ціни та тарифи, а тому не можуть перевірятися позивачем, судом до уваги не приймаються, оскільки вказані доводи суперечать вищенаведеним нормам.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 86, 94, 159-163,167 КАС України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Зобов'язати посадових осіб Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини допустити перевіряючи осіб Державної інспекції цін до здійснення перевірки з питань дотримання державної дисципліни цін та надати для цього всі необхідні документи.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20.09.2010 р.
Суддя Н.В.Чубара