ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2023 р. Справа №910/10085/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023
у справі №910/10085/23 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Фізичної особи-підприємця Ісько Катерини Василівни
про стягнення 7 150,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Військова частина) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Ісько Катерини Василівни про стягнення пені у розмірі 7 150,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Військова частина посилається на порушення ФОП Ісько К.В. умов договору від 09.08.2022 №423/В33-2022, в частині прострочення поставки товару, у зв'язку з чим позивач, на підставі пункту 8.3 договору, здійснив нарахування пені у сумі 7 150,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/10085/23 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не підтверджено погодження з відповідачем строків поставки товару, а тому має місце відсутність факту прострочення поставки товару з боку відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Військова частина звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/10085/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Місцевий господарський суд, ухваливши рішення не з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Так, скаржник, зокрема вказує, що відповідач не надав суду вірогідних доказів, які спростували б твердження щодо належного виконання з боку останнього його зобов'язань за договором щодо поставки товару в строки, обумовлені договором, з урахуванням потреби позивача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2022 апеляційну скаргу Військової частини у справі №910/10085/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10085/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/10085/23.
19.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10085/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/10085/23. Розгляд апеляційної скарги Військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/10085/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/10085/23.
Так, відповідач у відзиві зазначає, що штрафні санкції застосовуються до учасника господарських правовідносин лише у випадку вчинення ним господарського правопорушення, а ФОП Ісько К.В. жодного правопорушення не вчиняла, оскільки не повідомлена належним чином про заявку щодо поставки товару у визначені терміни.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
09.08.2022 між Військовою частиною (замовник) та ФОП Ісько К.В. (постачальник) укладено договір №423/В33-2022, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку №1 до цього договору, Код ДК 021:2015:15610000-7 Продукція борошномельно-круп'яної промисловості (крупа гречана).
Ціна договору складає 11 000 000,00 грн, без ПДВ (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів, у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва, з дати прийняття товару на склад замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника на відповідній видатковій накладній.
За умовами пункту 6.1 договору, дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладення, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 14 договору. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Згідно з пунктом 6.2 договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, 8-А, та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України, визначених заявкою замовника.
Пунктом 8.3 договору встановлено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів позивач має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в України" та продовженого указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін, у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, зазначений указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 (пункт 11.1 договору).
Як стверджує позивач, 31.08.2022 ним надано представнику відповідача заявку від 31.08.2022 №78/8/2-1406 про необхідність поставки товару в загальній кількості 100 000 кг у відповідні строки та відповідні місця постачання.
Проте, ФОП Ісько К.В. порушено строк поставки товару у кількості 5 000 кг на суму 550 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 29.09.2022 №45. На переконання позивача, наведений товар мав бути поставлений до 15.09.2022.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем умов договору від 09.08.2022 №423/В33-2022, в частині порушення строку поставки товарів, з огляду на що, просить суд стягнути з відповідача 7 150,00 грн, пені на підставі пункту 8.3 договору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви долучено заявку від 31.08.2022. Проте вказана заявка не містить особистого підпису замовника (представника замовника), що свідчить про не отримання останнім такої заявки. Крім того, доказів направлення позивачем такої заявки відповідачу, як передбачено пунктом 6.1 договору, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладення, матеріали справи не містять.
Також, матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем будь-яких листів відповідачу (рекомендованого листа, цінного листа з описом вкладення, передачі листа посильним, засобами електронного поштового зв'язку на адреси, вказані у розділі 14 цього договору), як передбачено пунктом 12.8 договору.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано суду доказів надання відповідачу заявки на виконання умов договору ані безпосередньо уповноваженому представнику, ані поштовим зв'язком, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не було порушено строків поставки товару, оскільки відповідний перебіг строку не розпочинався.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне додатково підкреслити, що з матеріалів справи вбачається повне виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару за договором від 09.08.2022 №423/В33-2022 та, одночасно з цим, зауважує, що видаткові накладні позивачем підписано без будь-яких зауважень.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/10085/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Військової частини задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/10085/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/10085/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/10085/23 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.
4. Матеріали справи №910/10085/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов