< Список >
24 вересня 2010 року Справа № 2а-2530/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 12-00 год. адміністративну справу
за позовом: Кіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Кіровоградській області, 25002, м. Кіровоград, вул. Медведєва, 11
до відповідача: Кіровоградської міської ради, 25006, м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 41
третя особа: ОСОБА_1, 25002, АДРЕСА_1
про визнання протиправним та скасування п. 4.133 рішення №405 від 28.12.2007 р.
за участю:
секретаря судового засідання -Канюки І.І.
представників:
прокурора -не з'явився,
позивача -не з'явився,
відповідача -не з'явився,
третьої особи -не з'явився,
У відповідності до ч.1 ст.41 КАСУ фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Вівся протокол судового засідання.
Кіровоградський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Кіровоградській області звернувся з позовом, уточненим в подальшому, до Кіровоградської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування п.4.133 рішення №405 від 28.12.2007 р.
Позивач посилається на те, що п.4.133 рішення Кіровоградської міської ради №405 від 28.12.2007 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,078 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі в оренду на 25 років для розміщення торговельного комплексу по вулиці Героїв Сталінграду. Позивач вказує, що оскаржуваний пункт рішення є незаконним, оскільки генеральним планом м.Кіровограда не передбачено розміщення по вул.Героїв Сталінграда у м.Кіровограді торговельного комплексу, при цьому на вказаній земельній ділянці зростають багаторічні у доброму стані зелені насадження, які в разі будівництва торговельного комплексу підпадають під знесення. У проекті відведення відсутні матеріали оцінки і впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей вказаної земельної ділянки.
Позивач зазначає, що висновок Кіровоградської міської екологічної інспекції по проекту відведення земельної ділянки від 20.04.2006 р. №339 та висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 №3-1449 від 19.05.2006 р. скасовані за протестом природоохоронного прокурора як незаконні.
Позивач вказує, що Кіровоградською міською радою не прийнято до уваги, що розміщення торгівельного комплексу здійснюється на земельній ділянці на розі вулиць Героїв Сталінграда та 50 років Жовтня у м.Кіровограді, що є частиною території пам'ятки історії та монументального мистецтва -«Пам'ятника героям громадянської та Великої Вітчизняної Війни»і входе до охоронної зони пам'яток місцевого значення.
Відповідачем до суду надано письмові пояснення у відповідності до яких позовні вимоги ним не визнаються у повному обсязі, оскільки він вважає, що у прокурора відсутня компетенція щодо звернення до суду з відповідним позовом та ним пропущені строки звернення до суду, а також прокурор, на думку відповідача, неправильно тлумачить та застосовує норми матеріального права, так як чинне законодавство не передбачає розробку проекту господарської діяльності з матеріалами оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Також відповідач вказує, що позивачем не надано доказів, що генеральним планом та містобудівною документацією не передбачено розміщення по вул.Героїв Сталінграду торгівельного комплексу, що на відведеній земельній ділянці зростають багаторічні зелені насадження, які в разі будівництва торгівельного комплексу будуть безперечно знесені та що вказана земельна ділянка розташована у межах парку «Героїв визволителів». Відповідач зазначає, що висновок і погодження, на втрату чинності якими, посилається позивач як на підставу скасування оскаржуваного пункту рішення автоматично втратили свою чинність ще в 2009 року, оскільки термін їх дії становить 3 роки, а тому відповідач вважає, що скасування зазначених висновків не має своїм правовим наслідком скасування оскаржуваного пункту рішення, яке втратило свою чинність внаслідок його виконання третьою особою.
Третьою особою до суду подано заперечення на позов у відповідності до яких позовні вимоги нею не визнаються у повному обсязі, оскільки до винесення оскаржуваного рішення у повному обсязі було складено технічну документацію із землеустрою, одержано висновок начальника управління земельних ресурсів у місті Кіровограді про склад, повноту і якість матеріалів по встановленню меж земельної ділянки та укладено договір оренди земельної ділянки від 21.01.2008 р. №58. Третя особа вказує, що виділена їй земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі на території Кіровоградської міської ради, до охоронної зони пам'яток культурної спадщини не відноситься, а тому вважає вимоги прокурора необґрунтованими.
В судове засідання 24 вересня 2010 року прокурор не з'явився, до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване необхідністю присутності усіх працівників прокуратур на оперативній нараді при прокуророві Кіровоградської області (а.с.220).
Позивач до суду не з'явився, але направив клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с.221).
Представник відповідача в судове засідання не з'явися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки (а.с.216).
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи (а.с.222).
З огляду на необґрунтованість клопотання представника прокурора про відкладення розгляду справи, беручи до уваги розумні строки розгляду справи, визначені ст.122 КАС України, враховуючи подання представником Головного управління Держкомзему в Кіровоградській області клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд визнав за необхідне розглянути справу за наявними доказами.
Дослідивши подані позивачем, відповідачем та третьою особою документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
28 грудня 2007 року восьмою сесією п'ятого скликання Кіровоградської міської ради прийнято рішення №405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин», п.4.133 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 в оренду терміном на 25 років під розміщення торговельного комплексу по вул.Героїв Сталінграду, акт визначення збитків власникам землі та землекористувачам, пов'язаних із вилученням земельної ділянки, а також містобудівне обґрунтування земельної ділянки (а.с.13).
Пунктом 4.133 рішення Кіровоградської міської ради №405 від 28.12.2007 р. передано ОСОБА_2 в оренду на 25 років земельну ділянку площею, 780,00 кв.м (землі, які використовуються в комерційних цілях) під розміщення торговельного комплексу по вул. Героїв Сталінграду за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (а.с.13).
15 квітня 2008 року між Кіровоградською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (ОСОБА_2) (орендарем) на підставі рішення Кіровоградської міської ради №405 від 28.12.2007 р. укладено договір оренди землі № 24 строком на 25 років, предметом якого є земельна ділянка площею, 780,00 кв.м (землі, які використовуються в комерційних цілях) під розміщення торговельного комплексу по вул.Героїв Сталінграду за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (а.с.27-45).
Відповідно ст.5 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 20 вказаного Закону при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають зокрема право вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень.
В судовому засіданні встановлено, що за результатами перевірки Кіровоградською міжрайонною природоохоронною прокуратурою 23.03.2010 р. внесено протест №299 вих. на рішення восьмої сесії п'ятого скликання Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 р. № 405 «Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань регулювання земельних відносин»з вимогою про скасування п. 4.133 вказаного рішення (а.с.14-18).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У встановлений законом десятиденний строк, тобто до 03.04.2010 року відповідач протест не розглянув, письмової відповіді прокурору не надіслав.
Згідно ст.21 Закону України «Про прокуратуру» у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.
Протягом п'ятнадцяти днів з моменту закінчення десятиденного строку після надходження протесту прокурора до Кіровоградської міської ради, тобто до 18 квітня 2010 року природоохоронний прокурор до суду у встановленому порядку не звернувся.
17 травня 2010 року природоохоронним прокурором направлено Кіровоградській міській раді вимогу №2-427 вих-10 про надання інформації щодо проведення чергового засідання ради про розгляд протесту.
Листом від 17 червня 2010 року №2122/52-05-26 Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради повідомив, що на черговому засіданні Кіровоградської міської ради від 27.05.2010 р. розгляд зазначеного протесту не набрав достатньої кількості голосів (а.с.19).
Кіровоградським міжрайонним природоохоронним прокурором подано адміністративний позов до суду про визнання протиправним та скасування п. 4.133 рішення №405 від 28.12.2007 р. При цьому прокурором зазначено, що позов подається в інтересах Головного управління Держкомзему в Кіровоградській області.
В судовому засіданні на запитання суду щодо процесуального статусу прокурора у даному провадженні (подання позову в якості представництва інтересів держави в особі Головного управління Держкомзему в Кіровоградській області чи в порядку ст.21 Закону України «Про прокуратуру») представником прокурора відповідних обґрунтувань не надано, а тому суд розглядав справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель.
Відповідно до ст.18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
У відповідності до ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно повідомлення головного управління Держкомзему у Кіровоградській області №2466 від 31.08.2010 р. (а.с.180) земельна ділянка площею 780 кв. м. за адресою по вул. Героїв Сталінграду для розміщення торгівельного комплексу відводилася з категорії земель житлової та громадської забудови, при цьому також зазначено, що вказана земельна ділянка не відносилась та не відноситься до категорії -землі історико-культурного призначення.
Згідно ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
У відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Із змісту п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 р. №280/97-ВР вбачається, що вирішення відповідно до закону питань земельних відносин відбувається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
У відповідності до ст.124 Земельного кодексу України, що діяв в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Згідно ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Кіровоградської міської ради №1757 від 28 лютого 2006 року ОСОБА_2 надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 25 років площею 0,064 га вулиць, набережних, площ під розміщення торговельного комплексу по вул.Героїв Сталінграду за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (а.с.11).
Рішенням Кіровоградської міської ради №112 від 26 вересня 2006 року внесено зміни до рішення Кіровоградської міської ради №1757 від 28 лютого 2006 року в частині площі земельної ділянки з 0,064 на 0,078 га. (а.с.12).
Згідно ст.1 Закону України «Про землеустрій»від 22.05.2003 р. №858-ІV землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; а проект землеустрою -сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.
Відповідно до пункту «в»ч.1 ст.20 вказаного Закону землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Згідно ч.1 ст.25 зазначеного Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації, а згідно п. «д»ч. 2 вказаної статті проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є видом документації із землеустрою.
Розробниками документації із землеустрою у відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про землеустрій», є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Розробники документації із землеустрою, згідно ч.3 ст.28 зазначеного Закону, несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
Із змісту ст.30 Закону України «Про землеустрій»вбачається, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій»проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначає Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №677 (далі -Порядок).
Згідно п.8 Порядку вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою.
Відповідно до ст.123 ЗК України та п.п.9, 10, 11 Порядку проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.
В матеріалах справи міститься копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 в оренду на 25 років площею 780,00 кв. під розміщення торговельного комплексу по вул.Героїв Сталінграду м.Кіровоград (а.с.113-169), який відповідає вимогам чинного законодавства.
Даний проект на момент подання до Кіровоградської міської ради був погоджений:
- Кіровоградським міським управлінням земельних ресурсів (від 01.06.2006 року №1884) (а.с.121);
- Державним управлінням екології та природних ресурсів в Кіровоградській області (від 20.04.2006 року № 339) (а.с.122);
- Кіровоградською міською санітарно-епідеміологічною станцією (від 22.05.2006 року №625/031) (а.с.123);
- Управлінням містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради ( від 23.05.2006 року №2430) (а.с.124);
- Відділом охорони культурної спадщини, туризму та курортів Управління культури і туризму Кіровоградської ОДА (від 19.05.2006 року № 3-1449) (а.с.125).
В судовому засіданні представник прокурора посилалася на той факт, що на момент розгляду даної справи висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Кіровоградській області від 20.04.2006 року № 339, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2, скасовано 08 лютого 2010 року (а.с.26). Також повідомлено, що погодження проекту землеустрою Відділом охорони культурної спадщини, туризму та курортів Управління культури і туризму Кіровоградської ОДА від 19.05.2006 року № 3-1449 також скасоване 09 лютого 2010 року (а.с.32, 33).
Представник прокурора вважає такі обставини підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного пункту рішення Кіровоградської міської ради.
Суд вважає безпідставним посилання позивача як на підставу для задоволення позову на факт скасування таких висновку та погодження, оскільки на момент винесення рішення №405 від 28.12.2007 р. вони були чинними. Окрім того, із вказаних висновків вбачається, що термін їх дії складає 3 роки, а тому скасування таких висновків після затвердження проекту землеустрою не може бути підставою для скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено відповідний проект землеустрою.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій»технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, копії заяв фізичних та клопотання юридичних осіб; матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, в тому числі на умовах оренди; акт прийому-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
Матеріали справи містять копію технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка відповідає вимогам ст.56 Закону України «Про землеустрій», а також копію містобудівного обґрунтування (а.с.137-168).
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході розгляду справи представник прокурора посилалась на той факт, що на земельній ділянці зростають многолітні насадження, які в разі будівництва торговельного комплексу, на думку представника прокурора, підпадають під знесення.
В ході розгляду справи суд усною ухвалою зобов'язував представника прокурора надати копію технічного паспорту зелених насаджень, оригінал якого надавався для огляду в судовому засіданні. Вимог ухвали суду в цій частині не виконано.
В судовому засіданні досліджено схему розміщення земельної ділянки, зі змісту якої вбачається близько межі ділянки одне позначення існуючого зеленого насадження в межах відведеної земельної ділянки (а.с.166).
При цьому представником здійснено посилання на проекти господарської діяльності відповідно до ст.51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та розділ вимог ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище при проектуванні та будівництві підприємств, будинків і споруд. Основні положення проектування», що на думку представника прокурора, має містити матеріали оцінки і впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. З огляду на відсутність в проекті відведення земельної ділянки таких матеріалів, оскаржуване рішення на думку представника прокурора є протиправним.
Стаття 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991 р. №1264-ХІІ, на яку посилається позивач, регламентує екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів, а тому не може застосовуватись при виготовленні проектів відведення земельних ділянок.
Під час розгляду справи представник третьої особи пояснила, що проект забудови земельної ділянки у встановленому порядку не складався.
З огляду на вичерпний перелік матеріалів та даних, визначених Земельним кодексом України та Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №677, які повинен містити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, беручи до уваги відсутність проекту забудови земельної ділянки, суд приходить до висновку, що посилання природоохоронного прокурора на необхідність складення матеріалів оцінки і впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей саме під час виготовлення саме проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є безпідставним.
Окрім цього природоохоронний прокурор посилався на те, що земельна ділянка, на якій передбачається розміщення торгівельного комплексу, знаходиться у межах парку «Героїв визволителів»та на ній, збудований пам'ятник «Воїнам визволителям», перенесення якого є неприпустимим.
Відповідно до змісту містобудівного обґрунтування відведення земельної ділянки під розміщення торгівельного комплексу по вул.Героїв Сталінграду у м.Кіровограді, дана земельна ділянка до охоронної зони пам'яток культурної спадщини не відноситься (а.с.152-168).
Під час розгляду справи прокурор посилався на те, що відповідно до роз'яснення управління культури і туризму Кіровоградської облдержадміністрації №01-26-28013 від 23.04.2009 року пам'ятка монументального мистецтва знаходиться на розі вулиць Героїв Сталінграду та 50 років Жовтня у місті Кіровограді.
Відповідно до змісту схеми розміщення, земельна ділянка, на якій передбачається розміщення торгівельного комплексу, знаходиться на розі проспекту Правди та вулиці Героїв Сталінграду, а тому посилання на те, що виділена ОСОБА_2 земельна ділянка знаходиться на розі вулиць Героїв Сталінграду та 50 років Жовтня у місті Кіровограді є безпідставним (а.с.148, 156).
Окрім цього, в судовому засіданні встановлено, що Кіровоградським обласним головним управлінням земельних ресурсів (територіальним органом Держкомзему) проведено державну експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,078 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі в оренду на 25 років для розміщення торговельного комплексу по вулиці Героїв Сталінграду, за результатами якої складено позитивний висновок №3262 від 31.10.2006 року, зауваження до землевпорядної документації відсутні (а.с.169).
Суд вважає, що саме під час проведення державної експертизи проекту землеустрою позивачем мали бути перевірені ті обставини, про які він зазначає у даному позові, та прийняте відповідне рішення, що спростовує його посилання на допущення порушення саме Кіровоградською міською радою.
Більш того, суд вважає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, що узгоджується з позицією, викладеною в рішенні Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.
Також суд вважає, що позивач у справі - Головне управління Держкомзему в Кіровоградській області було обізнаним щодо змісту проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,078 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі в оренду на 25 років для розміщення торговельного комплексу по вулиці Героїв Сталінграду саме 31.10.2006 року, з якого і почався перебіг строків звернення до суду у даній справі.
У відповідності до ст.99 КАСУ, в редакції, яка діяла на момент подання позову природоохоронним прокурором в інтересах Головного управління Держкомзему в Кіровоградській області, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд приходить до висновку про те, що Головним управлінням Держкомзему в Кіровоградській області строк для звернення з адміністративним позовом пропущено.
Окрім цього, суд вважає, що прокурором пропущено також п'ятнадцятиденний строк звернення до суду, визначений ст.21 Закону України «Про прокуратуру»в зв'язку з наступним.
Повідомлення про те, що питання про розгляд протесту не набрало достатньої кількості голосів на сесії ради надійшло до прокуратури 18.06.2010 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції та не заперечувалось представником прокуратури (а.с.19). Тож останнім днем строку подання адміністративного позову було 02.07.2010 року. Позовна ж заява подана природоохоронним прокурором до Кіровоградського окружного адміністративного суду 05.07.2010 року, тобто з пропуском встановленого строку.
Окрім того, зі змісту протоколу №25 одинадцятого засідання восьмої сесії Кіровоградської міської ради п'ятого скликання від 28.12.2007 р. (а.с.190-192), вбачається, що на вказаному засіданні на якому прийняте рішення №405 від 28.12.2007 р., був присутнім прокурор м.Кіровограда.
Згідно ст.100 КАС України, що діяла в редакції на момент подання позову, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В судовому засіданні і в письмових запереченнях представник відповідача посилався на пропущення прокурором та позивачем встановленого строку для звернення до суду (а.с.178).
Відповідно до ч.2 ст.100 КАС України, що діяла в редакції на момент подання позову, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Представник прокурора та представник позивача не зазначили суду жодної причини пропуску строків їх звернення до суду, а тому ч.2 ст.100 КАС України, що діяла в редакції на момент подання позову, застосуванню не підлягає.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в тому числі і у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, вказуючи, що прокурором м.Кіровограда та Кіровоградським міжрайонним природоохоронним прокурором з 2008 року подавалися позовні заяви про скасування окремих пунктів рішення № 405 від 28.12.2007 р. Він зазначив, що Господарським судом Кіровоградської області розглядалася, зокрема, справа про скасування всього рішення №405 від 28.12.2007 р., за результатами розгляду якої в задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено. Вказаний факт позивачем в судовому засіданні не заперечувався.
В судовому засіданні представник прокурора пояснив, що дійсно мало місце оскарження рішення №405 від 28.12.2007 р., натомість в даному судовому засіданні оскаржується тільки п.4.133, що є, на його думку, допустимим.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Дата виготовлення повного тексту постанови -24 вересня 2010 року.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Могилан С.В.