Копія
Україна
04 жовтня 2010 року Справа № 2а-6145/09/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., при секретарі Колтуновій А.Ю.
за участю представників:
- від позивача -Стеценко О.О., Савчук Л.Е.,
- від відповідача -Поповкіна Ю.В., Назіна І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Будівельна компанія «Квартал-В»(надалі - позивач) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача та з урахуванням зміни позовних вимог (а.с. 74 т. 2) просив скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 20.05.2009р. №0000362300/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 112788 грн., в т.ч. 84463 грн. основний платіж та 28325 грн. штрафні (фінансові) санкції;
- від 20.05.2009р. №0000372300/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 72042 грн., в т.ч. 48028 грн. основний платіж та 24014 грн. штрафні (фінансові) санкції;
- від 20.05.2009р. №0012601720/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 1667,49 грн., в т.ч. 555,83 грн. основний платіж та 1111,66 грн. штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 07.11.2007р. по 31.12.2008р. про що складено акт №241/23-00/24144577 від 05.05.2009р. На підставі акту перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств позивач зазначає, що відповідачем необґрунтовано встановлено заниження валового доходу на суму 90956 грн. у зв'язку з порушенням п.п. 11.3.5 п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки перевіряючими безпідставно здійснено перевірку тільки заниження валового доходу зазначеного в податковій декларації без встановлення фактичних показників щодо валових витрат які також помилково занижено позивачем. Зокрема позивач зазначає, що ним помилково не було включено суму амортизаційних відрахувань 2-ї групи основних фондів в ІІІ та ІV кварталі 2008 року в розмірі 13758,62 грн. Проте посадові особи відповідача під час перевірки не врахували даної обставини та відповідно не встановили завищення валового доходу та не відображено в акті перевірки фактичних показників бухгалтерського обліку щодо нарахування амортизації.
Щодо заниження валового доходу на суму 15002,82 грн. позивач зазначає, що посадові особи відповідача дійшли помилкового висновку про те, що в грудні 2008 року придбані матеріали на суму 18003,39 грн. не були включені в будівельні форми КБ 2, в відомості матеріальних ресурсів, тобто не використані на роботи, а залишились на залишку. Позивач не погоджуючись з вказаними висновками зазначає, що придбані будівельні матеріали у ТОВ «Глобус Круг», ТОВ «ХозТорг-Центр», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Будком-2007»включені до відомості ресурсів акт за формою КБ-2а у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008 року, а тому у позивача був відсутній обов'язок здійснювати податковий облік приросту балансової вартості товарів, оскільки вони не залишились в залишку.
Щодо висновку про завищення валових витрат на суму 231895 грн. позивач зазначає, що відповідно до положень п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ним до складу валових витрат включено витрати на оплату субпідрядних робіт згідно договорів субпідряду укладених з ТОВ «Будреміндустрія»та витрати на придбання будівельних матеріалів у ПП «Лімет», при цьому вказані витрати підтверджуються відповідними договорами субпідряду, довідками про вартість робіт, актами про приймання виконаних робіт, а також рахунками фактурами, видатковими накладними та платіжними дорученнями. При цьому позивач зазначає, що висновки посадових осіб про нікчемність угод укладених з ТОВ «Будреміндустрія»та ПП «Лімет»є необґрунтованими, оскільки вказані підприємства включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а отже мають право здійснювати господарську діяльність.
Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивач зазначив, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість сплачений у складі вартості субпідрядних робіт за укладеними договорами субпідряду з ТОВ «Будреміндустрія»та вартості будівельних матеріалів придбаних у ПП «Лімет». Суми податку на додану вартість включених до складу податкового кредиту підтверджені податковими накладними отриманими від ТОВ «Будреміндустрія»та ПП «Лімет»; договори субпідряду та будівельні матеріали використовувались виключно в господарській діяльності позивача. Крім того, позивач з посиланням на норми Закону України «Про податок на додану вартість»зазначає, що він не може нести відповідальності, як за несплату податків своїми контрагентами, так і за можливу недостовірність відомостей про них включених до ЄДРПОУ, а також, сама по собі несплата податку на додану вартість контрагентами при фактичному здійсненні господарської операції не може впливати на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з перерахуванням підприємцям іншого доходу, ніж визначено у свідоцтві про сплату єдиного податку, тобто не в межах їх підприємницької діяльності, позивач зазначає, що ним були укладені договори на виконання електромонтажних робіт з підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Відповідно до свідоцтв про сплату єдиного податку вказані особи мають право здійснювати діяльність по коду КВЕД 45.31.0, тобто електромонтажні роботи, а згідно КВЕД ДК 009-2005, затвердженого наказом Держкомстату від 26.12.2005р. електромонтажні роботи віднесено до групи 45.31, підклас 45.31.0, отже виплата доходів підприємцям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснювалася за діяльність визначену свідоцтвом про сплату єдиного податку.
Представники позивача в судовому засіданні просили позов задовольнити.
Відповідачем надано письмові заперечення на позов, якими вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що нарахування податкових зобов'язань здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на прибуток підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про податок з доходів фізичних осіб».
Ухвалою суду від 27.11.2009р. (а.с. 134 т. 2) провадження у справі зупинялося для проведення судово-економічної експертизи до 02.06.2010р. (а.с. 180 т. 2).
В судовому засіданні 28.09.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 04.10.2010р.
Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Посадовими особами відповідача здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 07.11.2007р. по 31.12.2008р. про що складено акт №241/23-00/24144577 від 05.05.2009р. (а.с. 18-48 т. 1).
Перевіркою встановлено порушення, зокрема:
- п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 84463 грн.;
- п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого, завищено податковий кредит на суму 48028 грн.;
- п.п. 4.3.20 п. 4.3. ст. 4, , п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 555,83 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від:
- 20.05.2009р. №0000362300/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 112788 грн., в т.ч. 84463 грн. основний платіж та 28325 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с. 15 т. 1);
- 20.05.2009р. №0000372300/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 72042 грн., в т.ч. 48028 грн. основний платіж та 24014 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с. 16 т. 1);
- 20.05.2009р. №0012601720/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 1667,49 грн., в т.ч. 555,83 грн. основний платіж та 1111,66 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с. 17 т. 1).
Як встановлено перевіркою позивач протягом 2008 року здійснював діяльність з капітального ремонту будівель. Замовниками робіт були: управління капітального будівництва Кіровоградського міськвиконкому, Грузьківська сільська рада, комунальне підприємство «Довіра», а фінансування робіт здійснювалося за рахунок бюджетних коштів.
Відповідно до п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
В декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року №17133 від 11.08.2008р. валовий дохід позивачем відображено в сумі 334486 грн., а згідно банківських виписок (а.с. 63-75 т. 1) за період з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 448584,60 грн., тобто валовий дохід складає 373820,50 грн. Отже, позивачем занижено у 2 кварталі 2008 року валовий дохід на суму 39334 грн.
В декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року №26278 від 10.11.2008р. валовий дохід позивачем відображено в сумі 702100 грн., за 3 квартал 2008 року -367614 грн., а згідно банківських виписок (а.с. 76-91 т. 1) за період з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 509235,80 грн., тобто валовий дохід складає 424363,17 грн. Отже, позивачем занижено у 3 кварталі 2008 року валовий дохід на суму 56749,17 грн.
Всього за результатами перевірки відповідачем встановлено, що за період з 01.04.2008р. по 31.12.2008р. позивачем занижено валовий дохід в сумі 90956,50 грн.
При цьому позивач оскаржуючи встановлений факт заниження валового доходу погоджується з тим, що ним дійсно помилково занижено показники валового доходу відображені в деклараціях, але зазначає, що ним одночасно було помилково занижено й показники валових витрат, зокрема не включено до складу валових витрат амортизаційні відрахування 2-ої групи основних фондів в сумі 13758,62 грн.
Разом з тим, вказані доводи позивача спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема за результатами проведеної судово-економічної експертизи (а.с. 163-168 т. 2) встановлено, що сума заниженого валового доходу за період з 01.04.2008р. по 31.12.2008р. становить 99760,42 грн., тобто більше ніж встановлено за результатами перевірки. Крім того, експертизою встановлено, що документально не підтверджується здійснення нарахування амортизації на суму 13758,62 грн. в 3 та 4 кварталі 2008 року.
Таким чином, доводи позивача про необґрунтованість висновків відповідача щодо заниження валового доходу на суму 90956 грн. спростовуються матеріалами справи, а тому не приймаються судом до уваги.
Відповідно до п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
В ході перевірки встановлено, що позивачем в грудні 2008 року оплачено та отримано від ТОВ «Глобус Круг», ТОВ «ХозТорг-Центр», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Будком-2007»будівельні матеріали на суму 18003,39 грн. (а.с. 30 т. 1) при цьому позивачем не здійснено облік приросту (убутку) балансової вартості оскільки вказані будівельні матеріали не включені в будівельні форми КБ-2, в відомості матеріальних ресурсів, тобто не використані на роботи, а залишились на залишку.
Позивач не погоджуючись з вказаними висновками зазначив, що придбані будівельні матеріали використані в процесі здійснення будівельних робіт, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за період з вересня по грудень 2008 року (а.с. 203-222 т. 2).
Разом з тим, суд не погоджується з вказаними доводами позивача оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткових накладних (а.с. 112-117 т. 2), будівельні матеріали були отримані позивачем в грудні 2008 року, а тому з об'єктивних причин не могли бути включені в будівельні форми КБ-2, в відомості матеріальних ресурсів у вересні, жовтні, листопаді 2008 року, отже, відповідачем правомірно встановлено заниження валового доходу на суму 15002,82 грн. у зв'язку з порушенням вимог п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В ході перевірки встановлено, що позивачем до складу валових витрат включено вартість субпідрядних робіт на підставі договорів укладених з ТОВ «Будреміндустрія»та вартість будівельних матеріалів придбаних у ПП «Лімет». Загальна сума завищених валових витрат становить 231894,83 грн.
Висновок посадових осіб відповідача щодо завищення валових витрат ґрунтується на тому, що підприємства ТОВ «Будреміндустрія»та ПП «Лімет»мають ознаки фіктивності, а тому силу ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України правочини вчинені позивачем за участю вказаних підприємств є нікчемними.
Суд приходить до висновку, про правомірність висновків відповідача враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем з ТОВ «Будреміндустрія»було укладено договори субпідряду б/н від 19.06.2008р. (а.с. 176-181 т. 1); №45-08 від 07.07.2008р. (а.с. 185-187 т. 1); №53-08/1 від 14.07.2008р. (а.с. 191-193 т. 1); №59-08 від 09.06.2008р. (а.с. 197-202 т. 1); №67-08 від 12.06.2008р. (а.с. 210-215 т. 1).
Від імені ТОВ «Будреміндустрія»вказані договори субпідряду підписані директором товариства гр. ОСОБА_8.
Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно частин 3, 5 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
З урахуванням вказаних законодавчих норм суд зазначає, що реалізація господарської компетенції юридичної особи, в даному випадку ТОВ «Будреміндустрія», здійснюється через відповідні органи, які здійснюють керівництво юридичною особою.
Як вбачається з текстів договорів субпідряду, останні підписані керівником ТОВ «Будреміндустрія» ОСОБА_8
Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи долучено протокол допиту свідка від 09.04.2009р. (а.с. 33-35 т. 2) та пояснення гр. ОСОБА_8 від 09.04.2009р. (а.с. 36 т. 2).
З вказаних документів вбачається, що дійсно ОСОБА_8 є директором ТОВ «Будреміндустрія», але він пояснює, що підприємство з моменту реєстрації не займається фінансово-господарською діяльністю, найманих працівників підприємство не має, будь-яких ремонтно-будівельних робіт підприємство не здійснювало, взаємовідносин з ПП «Будівельна компанія «Квартал-В» підприємство не мало, з керівником вказаного підприємства він не знайомий.
Таким чином, особа, уповноважена здійснювати керівництво ТОВ «Будреміндустрія»заперечує факт здійснення господарських відносин з позивачем, а тому суд приходить до висновку про сумнівність здійснення господарських операцій на підставі договорів субпідряду укладених позивачем з ТОВ «Будреміндустрія»та документів складених на підтвердження виконаних субпідрядних робіт за цими договорами.
Докази надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за участю ТОВ «Будреміндустрія», а саме: ліцензія на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (а.с. 3 т. 3), довідка ЄДРПОУ (а.с. 4 т. 3), свідоцтво про держреєстрацію (а.с. 5 т. 3), свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 6 т. 3) не є безумовною підставою для встановлення факту реальності здійснення господарських операцій, а лише вказує на наявність необхідних реєстраційних та дозвільних документів.
Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості будівельних матеріалів придбаних позивачем у ПП «Лімет»суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи видаткові накладні (а.с. 226, 227, 229, 230, 232, 233, 235, 237, 238, 240, 241, 243, 244, 246, 247, 249, 250 т. 1, а.с. 1, 2 т. 2) та податкові накладні (а.с. 10-20 т. 2) щодо відпуску позивачеві будівельних матеріалів від імені ПП «Лімет»підписані директором підприємства ОСОБА_9.
Однак, в матеріалах справи міститься протокол допиту свідка від 13.04.2009р. (а.с. 38-41 т. 2), а саме ОСОБА_9, яка пояснила, що ПП «Лімет»взаємовідносин з ПП «Будівельна компанія «Квартал-В»не мало, будівельні матеріали приватному підприємству «Будівельна компанія «Квартал-В»ПП «Лімет»не реалізовувало.
Разом з тим, допитана в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що ПП «Лімет»дійсно мало господарські відносини з ПП «Будівельна компанія «Квартал-В»та реалізовувало останньому будівельні матеріали.
Але суд критично оцінує свідчення ОСОБА_9 оскільки вони прямо протилежні свідченням зафіксованим в протоколі допиту свідка від 13.04.2009р., які особисто підписані ОСОБА_9, а також судом враховано, що на запитання суду щодо джерел надходження до ПП «Лімет»будівельних матеріалів, які в подальшому реалізовані позивачеві, способу транспортування товару ОСОБА_9 не змогла надати ствердних відповідей, крім того, пояснила, що на очолюваному нею підприємстві в 2008 році були відсутні інші працівники, що ставить під сумнів можливість реального здійснення господарської операції силами наявного у ПП «Лімет»трудового колективу.
Щодо визначення позивачеві податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість суд зазначає наступне.
Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені у складі вартості субпідрядних робіт на підставі договорів субпідряду укладених з ТОВ «Будреміндустрія»та вартості будівельних матеріалів придбаних у ПП «Лімет».
При цьому суд враховує, що позивачем оскаржується не сума нарахованого податку, а правомірність такого нарахування з урахуванням наявності належним чином оформлених податкових накладних.
Разом з тим, як встановлено судом в ході дослідження правомірності віднесення до складу валових витрат вартості субпідрядних робіт здійснених ТОВ «Будреміндустрія»та вартості будівельних матеріалів придбаних у ПП «Лімет», вказані господарські операції фактично не здійснювалися, а тому у позивача відсутнє право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у складі вартості субпідрядних робіт та вартості будівельних матеріалів, навіть за умови наявності належним чином оформлених податкових накладних.
Щодо визначення позивачеві податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.
Відповідачем під час перевірки встановлено (а.с. 45 т. 1) факт неоподаткування доходів в загальній сумі 3555,50 грн. виплачених фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності без наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела їх виплати, а саме, встановлено факт сплати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вартості послуг за використання підйомного механізму (а.с. 33 т. 2), при цьому на думку відповідача у свідоцтвах про сплату єдиного податку вказаних осіб (а.с. 32, 34 т. 2) зазначено види діяльності які не охоплюються поняттям використання підйомного механізму.
Суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача враховуючи наступне.
Контрагенти позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є самостійними суб'єктами підприємницької діяльності за законодавством України, що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію (а.с. 30, 31 т. 2) та є платниками податків, зокрема єдиного податку, що підтверджується копіями свідоцтв про сплату єдиного податку (а.с. 32, 34 т. 2).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно п. 3 ст. 9 вказаного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Отже, відповідальність за несплату податків та зборів, як різновид юридичної відповідальності носить суто персональний характер, а тому можливі негативні наслідки притягнення до такої відповідальності повинні стосуватися лише тієї особи, яка вчинила виявлене правопорушення.
В даному випадку в разі виявлення факту отримання доходу іншого ніж визначеного у свідоцтві про сплату єдиного податку, відповідальність має нести саме та особа, яка вчинила вказане порушення.
Таким чином, відповідачем неправомірно визначено позивачеві податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, а тому вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2009р. №0012601720/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 1667,49 грн., в т.ч. 555,83 грн. основний платіж та 1111,66 грн. штрафні (фінансові) санкції підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Крім судового збору в розмірі 3,40 грн. позивачем понесені витрати пов'язані з розглядом справи -проведення судово-економічної експертизи в розмірі 10000 грн. (а.с. 195 т. 2).
Позивачем ставилась вимога про скасування податкових повідомлень рішень згідно яких йому визначено податкові зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 186497,49 грн.
Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково -скасовано податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1667,49 грн., що складає 0,89% (1667,49 х 100 / 186497,49) від загальної суми податкових зобов'язань визначених за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, позивачеві слід присудити з Державного бюджету судові витрати в розмірі 1,13 грн. та витрати пов'язані з розглядом справи -проведення судово-економічної експертизи в розмірі 89 грн. (10000 х 0,89%).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.05.2009 року №0012601720/0.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити позивачеві з Державного бюджету судові витрати в розмірі 1,13 грн. та витрати пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи в розмірі 89 грн.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 04.10.2010р.
Суддя -підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Пасічник Ю.П.