Копія
Україна
20 вересня 2010 року Справа № 2а-3188/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді -Нагібіної Г.П.
при секретарі -Дегтярьові Д.В.
за участю:
позивача -ОСОБА_3
представника відповідача -Стусь Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача -товарної біржі «Мега Транс»про визнання незаконним та скасування рішення.
03 вересня 2010 року ОСОБА_3 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення -рішення Кіровоградської ОДПІ від 19.08.2010 р. № 0000601710/3, яким визначено податок з доходу фізичних осіб від продажу рухомого майна та надання рухомого майна в оренду (суборенду) в сумі 11387,50 грн.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_3 (далі позивач) посилається на те, що 22.08.2010 р. вона отримала податкове повідомлення рішення від 19.08.2010 р. № 000060171/3, яким нарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 11387,5 грн. Підставою нарахування податку стало придбання позивачем автомобіля марки ВМW 735 ІL, 2002 року випуску, номерний знак ВА 5515 АН. Оплата за придбаний автомобіль здійснювалась в два етапи -шляхом попередньої оплати продавцю в сумі 38800 доларів США по курсу НБУ в гривнях та оплати в розмірі 50 грн. при оформленні угоди купівля-продажу товарної біржі «Мега Транс»м. Києва від 12.04.2008 р.
Позивач вважає зазначене рішення незаконним, виходячи з наступного.
11.03.2010 р. інспектором Кіровоградської ОДПІ Шадурською В.В. позивачу вручено акт від 11.03.2010 р. № 27/17-10/НОМЕР_1, в якому зазначено, що в ході проведення перевірки використано автотоварознавчий висновок № 561 від 12.04.2008 р. про визнання ринкової вартості (оцінки) транспортного засобу. Позивач вважає, що зазначений висновок не міг бути складений законно, так як 12.04.2008 р. автомобіль знаходився в м. Києві, що підтверджується біржовою угодою, а висновок складений в м. Кіровограді. Придбаний позивачем автомобіль ніколи не оглядався жодним представником будь-якої науково-дослідної лабораторії судових експертиз.
Відповідач не погоджуючись з вимогами адміністративного позову подав заперечення на нього, які обґрунтовані тим, що позивач отримав від угоди купівлі - продажу автомобіля додаткове благо у вигляді 227750 грн. в зв'язку з чим йому нарахований податок з доходів фізичних осіб. Відповідно до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановлені цим Законом для оподаткування спадщини.
В судовому засіданні, позивач підтримав вимоги позовної заяви, просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товарна біржа «Мега Транс»в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена відповідно до вимог ст. 33 КАС України, про причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи без участі її представника не надала.
Суд, вислухавши думку позивача, який не заперечував проти розгляду справи без участі третьої особи, представника відповідача, який відніс вирішення даного питання на розсуд суду, визнав можливим розгляд справи у відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Товарної біржи «Мега Транс»зважаючи на те, що у справі достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 17.09.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 22.09.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ст.1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.
Кіровоградська ОДПІ, в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржене.
Згідно біржової угоди купівлі-продажу від 12.03.2008 р. позивачка придбала автомобіль марки (модель) BMW 735 IL, кузов (шасі) № WBAGN41010DM7818, рік випуску 2002, державний знак ВА 5515 АН (далі автомобіль). Ціна зазначена в угоді за автомобіль складає 50 грн.
Як зазначено позивачкою і підтверджено розпискою (а.с.15) оплата за придбаний автомобіль здійснювалась в два етапи -шляхом попередньої оплати продавцю в сумі 38800 доларів США по курсу НБУ в гривнях та оплати 50 грн. при оформленні угоди купівлі-продажу товарної біржі.
11.03.2010 р. старшим державним інспектором податковим ревізором -інспектором відділу КПР ДПІ в м. Кіровограді проведена перевірка позивачки, про що складений акт від 11.03.2010 р. № 27/17-10/2276716287 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки фізичної особи, ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з питань визначення повноти та достовірності даних відображених в декларації про доходи за 2008 рік отримані від придбання рухомого майна за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.»(далі Акт) (а.с.7-10). В п. IV «Висновок»Акта зазначено, що в порушення:
- ч. «е»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV, позивач занизила дохід який підлягає оподаткування на 227750 грн. в результаті перевірки донараховано податкового зобов'язання по податку з фізичних осіб в сумі 11387,50 грн.;
- п.п. «а»п.18.1 ст.18 , пп. «в»п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889- IV, пп.4.1.4 ст.4 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, в частині неподання декларації про отримані доходи та майновий стан за 2008 рік.
За результатами вищезазначеного Акту Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «р»від 23.03.2010 р. № 0000601710/0, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 11387 грн. (а.с.33).
На зазначене рішення позивач у встановленому законом порядку подав первинну скаргу до ДПІ у м. Кіровограді. За результатами розгляду скарги позивачу надано рішення про результати розгляду первинної скарги від 23.04.2010 р. № 8429/10/25-018, яким скаргу залишено без задоволення та прийнято податкове рішення - повідомлення форми «р»від 26.04.2010 р. № 0000601710/1 (а.с.11).
Позивачем була подана повторна скарга до ДПА у Кіровоградській області. За результатами розгляду даної скарги прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 28.05.2010 р. № 43/8/17-036, яким скаргу залишено без задоволення та прийнято податкове рішення - повідомлення форми «р»від 31.05.2010 р. № 0000601710/2.
Позивачем була подана повторна скарга до ДПА України. За результатами розгляду даної скарги прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 12.08.2010 р. № 5506/р/25-0315, яким скаргу залишено без задоволення та прийнято податкове рішення - повідомлення форми «р»від 19.08.2010 р. № 0000601710/3.
Позивач, після отримання Акту перевірки направив до відповідача зауваження, в яких він зазначав, що жодного повідомлення за встановленою ДПА України формою, позивач не отримував (а.с.12).
Суд приходить до висновку, що відповідачем порушено підстави і порядок проведення перевірки в зв'язку з наступним.
Позивач отримав лист ДПІ у м. Кіровограді від 17.02.2010 р. № 3140 із змісту якого вбачається, що в зв'язку з тим, що позивач не включив до податкової декларації про отримані доходи за 2008 р. отримані у вигляді знижки від придбання транспортного засобу, він повинен надати відповідні документи, а в разі не надання відповіді до нього будуть застосовані міри впливу передбачені п.3 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІІ (мовою оригінала).
11.03.2010 р. позивач отримав лист відповідача від 04.03.2010 р. № 4257/10/17-1 в якому її запрошено до ДПІ в м. Кіровограді для ознайомлення та підписання акту перевірки. Про отримання зазначеного листа зазначено і в Акті.
Відповідно до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІІ, у податкового органу є право проводити позапланову виїзну перевірку у випадках встановлених цим Законом.
Ч.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІІ, визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Відповідно до ч.9 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІІ, позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
На вимогу суду, відповідачем не надано наказу про проведення позапланової виїзної перевірки або про проведення позапланової невиїзної перевірки, і зазначено, що такого наказу не має. Представник відповідача в письмових поясненнях зазначила, що письмовим дозволом при проведенні невиїзної документальної перевірки є резолюція керівника на відповідних документах, зокрема, у вигляді службових або доповідних записок керівника відповідного структурного підрозділу або листах платників податків щодо надання пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу. Жодних документів із резолюцією керівника податкового органу суду надано не було.
Із вище досліджених документів вбачається, що перевірка була проведена в зв'язку з тим, що податковим органом виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків і платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Про даний факт в Акті перевірки не зазначено. В п.2.6 Акту зазначено перелік використаних при перевірці документів:
2.6.1. Угода купівлі-продажу транспортного засобу від 12.04.2008 р.
2.6.2. Висновок (мовою оригіналу) автотоварознавчого дослідження (визначення дійсної вартості) № 561 від 12.04.2008 р. про визначення ринкової вартості (оцінки) транспортного засобу.
2.6.3. Інформація управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області.
2.6.4. Облікова картка приватного АМТ.
Жодного посилання в Акті на те, що відповідачем була досліджена декларація позивача не має, хоча підставою для проведення позапланової перевірки був факт не зазначення в декларації сум отриманих, як на думку відповідача, доходів.
Згідно пп. 2.1.3, 2.1.4 п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327, вступна частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинна містити такі дані: підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших законодавчих актів. Дата та номер направлення на виїзну планову чи позапланову перевірку, назва органу державної податкової служби, який його виписав. Дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення позапланової перевірки, продовження термінів проведення перевірок. Якщо виїзна позапланова перевірка у відповідних випадках здійснюється на підставі рішення суду, зазначається назва суду, який прийняв відповідне рішення щодо здійснення виїзної позапланової перевірки, його номер та дата, термін проведення перевірки.
В Акті перевірки не зазначено відомостей щодо підстав проведення перевірки.
В Акті є посилання на п.1,3,4 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІІ. Дані норми визначають право ДПА здійснювати документальні невиїзні перевірки, право одержувати у платників податків пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби та право ДПА запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків.
Виходячи із вищезазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем порушений порядок проведення перевірки визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІІ та іншими нормативно-правовими актами.
Суд не приймає твердження позивачки, що Висновок автотоварознавчого дослідження, на підставі якого відповідачем проводилась перевірка є незаконним виходячи з наступного. Позивачка на підставі Висновку, про що вона зазначила в судовому засіданні, і це відображено в журналі судового засідання (а.с.28), при реєстрації транспортного засобу сплатила збір до Пенсійного Фонду України саме із суми оціночної вартості визначеної у Висновку, а отже знала про його існування та суму оцінки автомобіля, і в разі незгоди з цим Висновком мала можливість його оскаржити.
Суд вважає за необхідно відмітити розбіжності в документах, які були використані відповідачем для перевірки. Одним із документів, на підставі яких була проведена перевірка є Висновок автотоварознавчого дослідження № 561 від 12.04.2010 р.
Відповідачем на вимогу суду, надана копія, належним чином завірена Висновку автотоварознавчого дослідження № 561. Дата складання даного Висновку є 18, а не 12 (як зазначено в Акті) квітня 2008 р. Тому, в даному випадку суд вбачає невідповідність зазначених документів в Акті на підставі яких відповідачем проведена перевірка.
На думку суду, помилковим є посилання відповідача в п.1 «Висновку» Акту, що позивачем порушено ч. «е»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV виходячи із наступного.
Абз. «е»пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV, визначено, що дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.
Дане посилання стосується виключно доходів отриманих платником податку від його працедавця. Жодних трудових відносинах між позивачем та ОСОБА_7, яка діяла в особі ОСОБА_8 і є продавцем відповідно до угоди купівлі-продажу від 12.04.2008 р. або товарною біржею не має. Тому, посилання відповідача на абз. «е»пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV є помилковим.
Також необґрунтованими є висновки відповідача відображені в Акті щодо висновку про те, що за угодою-купівлі продажу від 12.04.2008 р. позивачка отримала додаткові блага, які повинні оподатковуватися як подарунок.
Відповідно до ст.655 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІV (далі ЦК України), за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
ЦКУ визначено, що угодою визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Враховуючи наведене, при проведенні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна з сторін угоди (покупець) набирає право власності на придбане рухоме майно, а друга сторона угоди (продавець) одержує дохід від такого продажу тільки з моменту реєстрації угоди на біржі.
У ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.91 N 1956-XII, зазначено, що товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.91 N 1956-XII угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Згідно ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Позивачкою доведений той факт, що купівля автомобільного транспорту проходила в два етапи: перший -це домовленість між сторонами та попередня оплата за автомобіль в сумі 38800 доларів США в гривнях по курсу НБУ, що підтверджується розпискою (а.с.15).; другий -укладенням угоди купівлі-продажу від 12.04.2008 р. в якій зазначена ціна угоди 50 грн. (а.с.29). Відповідач не заперечував проти вищезазначеного.
Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Ст.204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Угода купівлі продажу від 12.04.2008 р. на день розгляду справи в суді є дійсною, і жодною стороною угоди або податковим органом не визнана недійсною, удаваною та про її недійсність ні ким не зазначено.
Суд, аналізуючи норми чинного законодавства, приходить до висновку, що посилання податкового органу про те, що за договором купівлі-продажу автомобіля позивачка отримала додаткове благо і його необхідно розглядати як подарунок є помилковим.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення порушив вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не було доведено правомірність своїх дій, а також те, що повідомлення -рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.08.2010 р. № 0000601710/3 винесено з порушенням нормативно-правових актів, які регулюють дані правовідносини.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем документально підтверджено сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією № 980744.28.3 від 01.09.2010 р. ( а.с.3).
Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163 КАС України, суд,
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача -товарної біржі «Мега Транс»про визнання незаконним та скасування рішення.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 19 серпня 2010 року № 0000601710/3.
Присудити ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 20.09.2010 р.
Суддя-підпис
з оригіналом згідно Г.П. Нагібіна
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна