Справа № 2-1517 / 10
13 вересня 2010 року м.Василівка
Василівський районний суд Запорізької області
у складі: головуючого - судді : Сидоренко Ю.В.
при секретарі Осінцевій Л.А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Районне комунальне підприємство «Василівське БТІ» Василіської районної ради, про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання права власності на квартиру та визначення частки у власності,
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання права власності на квартиру та визначення частки у власності, в якому просить встановити факт проживання однією сім»єю її із ОСОБА_3 у період часу з 05 травня 2000 року по 07 березня 2010 року; припинити право приватної власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1; визнати, що квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3; припинити право спільної сумісної власності її та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1; визнати право спільної часткової власності її та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 в рівних частках, тобто по Ѕ частки кожному; стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 479,75 грн. та інформаційно-технічне забезпечення розгляду спору в розмірі 120,00 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 підтримали заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі за підставами, викладеними у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, заявлені позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.
Представник третьої особи РКП «Василівське БТІ» Василівської районної ради в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлено своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність з вирішенням позовних вимог на розсуд суду.
Вислухавши пояснення позивача та її представника, вивчивши надані суду докази, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до вимог ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебувала з ОСОБА_4В у зареєстрованому шлюбі, в період якого у 1993 році вона разом з чоловіком та їхніми спільними дітьми - ОСОБА_5, 1983 року народження, та ОСОБА_6, 1980 року народження приватизували трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності. З 1994 року фактично шлюбні відносини між ними були припинені та 04 травня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 шлюб було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 05.06.2003 року, виданим відділом РАГСУ Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області (а.с.7).
Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, влітку 1995 року ОСОБА_2 познайомилась з ОСОБА_3, відповідачем у справі та протягом 1996 року стали проживати разом однією сім»єю в його будинку № 27 по вул.Ворошилова в селі Новодніпровка Кам»янсько-Дніпровського району Запорізької області.
У 1996 році позивачка разом з відповідачем за спільні кошти купили квартиру АДРЕСА_4. Правовстановчі документи на дану квартиру були оформлені на відповідача ОСОБА_3, в якій вони мешкали разом до кінця 2001 року.
З 2002 році позивачка разом з відповідачем та дітьми почали проживати в АДРЕСА_9. В лютому 2002 року колишній чоловік позиваки ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 свою ј частку в квартирі АДРЕСА_5, про що свідчить договір купівлі-продажу ј частки квартири від 18.06.2002 року та написана 04.02.2002 року ОСОБА_4 розписка про отримання грошових коштів (а.с.8,9).
22.07.2002 року відповідач ОСОБА_3зареєстрував в органах БТІ своє право власності на дану частку квартиру, продовжуючи вести спільне господарство, відноситись один до одного як чоловік та жінка, піклуватися один про одного.
18.01.2004 року помер син позивачки - ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданим відділом РАГСу Енергодарського МУЮ Запорізької області від 21.01.2004 року (а.с.10).
У 2007 році з метою поліпшення умов свого проживання та умови проживання доньки, яка на той час вже одружилась, 31 жовтня 2007 року позивач уклала договір з АН «Алекс» на виконання послуг, пов»язаних з продажем цієї квартири (а.с.11).
31 жовтня 2007 року позивачка, її донька ОСОБА_7 (до шлюбу ОСОБА_6), та ОСОБА_8 уклали угоду про намір продажу-купівлі квартири АДРЕСА_9 за 202000 грн., що було еквівалентно 40 000 доларів США (а.с.13).
04 грудня 2007 року, на виконання вищезазначеної угоди, був укладений договір купівлі-продажу цієї квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 6171 в цей же день (а.с.14).
В цей же день, 04 грудня 2007 року на кошти від продажу вищезазначеної квартири донька позивачки - ОСОБА_7, придбала квартиру АДРЕСА_6 вартістю 19 000 доларів США, про що продавцем цієї квартири була надана розписка про отримання грошей (а.с.17).
06 грудня 2007 року позивачка разом з відповідачем придбали квартиру АДРЕСА_1. Правовстановчі документи на квартиру були оформлені на відповідача за його вимогою. Після купівлі зазначеної квартири, сторони почали в ній мешкати, вести спільне господарство, робити ремонт, купувати меблі.
З 01 березня 2010 року поведінка відповідача змінилась, він почав влаштовувати сварки в сім»ї, чинити перепони у проживанні в квартирі, наполягав на тому, щоб позивачка здійснила зняття з реєстраційного обліку свого місця проживання за адресою спірної квартири та погрожував їй, у зв»язку з чим 26.04.2010 року ОСОБА_2 було подано заяву до Дніпрорудненського МВМ ГУМВС України в Запорізькій області, про що свідчить талон-повідомлення № 245 (а.с.19).
Оскільки іншого житла для проживання ОСОБА_2 не має, вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів з даним позовом.
Згідно до ст.74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбу, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що на майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положенням глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Статтею 61 Сімейного кодексу України передбачено, що об»єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно до ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оскільки між сторонами не існувало домовленості щодо розміру часток у спільній сумісній власності, тому, виходячи з принципів розумності та справедливості, частки з відповідачем в спільно нажитому майні, а саме в спірній квартирі, є рівними, тобто по Ѕ частки.
На підставі викладеного,суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та відповідачем не оспорюються, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 79,88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем та документально ним підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 479,75 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст., 60, 61, 69, 74 Сімейного кодексу України, ст. ст. 316, 328 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити .
Встановити факт проживання однією сім»єю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у період часу з 5 травня 2000 року по 07 березня 2010 року.
Припинити право приватної власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_7;
Визнати, що квартира АДРЕСА_8 є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2;
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_7;
Визнати право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках, тобто по Ѕ частки кожному;
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 479,75 грн. та інформаційно-технічне забезпечення розгляду спору у розмірі 120,00 грн., а всього - 599 (п'ятсот дев'яносто дев»ять) гривень 75 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дати проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копрії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги
Суддя
Василівського районного суду
Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО