Справа № 2-961/10/0205
Іменем України
23.09.2010 року м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Сенько Л.Ю.
при секретарі Рожик О.М.,
за участю позивачки ОСОБА_1,
представників позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачки ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,-
Позивачка звернулася до суду з цим позовом, в якому вказала, що відповідачка по справі позичила у неї 750 доларів США строком до 01.01.2010 року. На підтвердження укладеного усного договору позики відповідачка видала позивачці розписку. У встановлений договором строк, а саме до 01.01.2010 року відповідачка борг не повернула. Позивачка неодноразово в усній формі зверталася до відповідачки ОСОБА_4 з проханням повернути їй позичені нею грошові кошти, проте борг відповідачка не повернула. Просила стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на її користь суму боргу в розмірі 5940,98 грн., три процента річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 77,77грн., інфляційні витрати в сумі 223,24 грн., всього загалом 6241,99 грн. Також стягнути з відповідачки на її користь судові витрати, а саме судовий збір, ІТЗ судового процесу та витрати на правову допомогу.
В судовому засіданні позивачка та представники ОСОБА_3, захисник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги та пояснили, що відповідачка борг не повернула, що підтверджується наявністю у позивачки оригіналу боргової розписки, яку позивачка надала до справи. Просили задоволити позовні вимоги в повному об'ємі.
Відповідачка позов не визнала та надала до суду заперечення проти позову. В судовому засіданні пояснила, в зв'язку з тим, що їй дуже потрібні були гроші, вона позичила гроші у ОСОБА_1 та написала розписку. 14.05.2010 року в приміщенні магазину позивачки в «Рубіні» вона віддала позивачці повністю борг в сумі 6000 грн. Просила позивачку повернути їй розписку, написану нею, але вона її не приносила та щоразу говорила, що розписку забула. В зв'язку з тим, що відповідачка повністю розрахувалася з позивачкою, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши позивачку та її представників, відповідачку, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, д ослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.2 ст. 509 ЦПК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.. 11 ЦПК України, в яких вказано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Згідно п.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), оскільки відповідно ч.1 ст.612 ЦК України божник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ч.2 ЦК України, на підтвердження договору позики та його умов, можуть бути представлені розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцем позичальнику грошової суми. Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.. 625 цього кодексу, а саме боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В судовому засіданні встановлено , що 29.04.2009 року відповідачка по справі ОСОБА_11 уклала договір позики з ОСОБА_1, за яким отримала 500 дол. США у позивачки ОСОБА_1 (а.с.6), та даний борг не повернула.
Отримання позикодавцем - позивачем позичальнику - відповідачу грошової суми, а саме 500 дол. США підтверджується оригіналом розписки (а.с.19) наданою суду позивачкою під час попереднього судового засідання.
Сума боргу в перерахунку на офіційний курс гривні дорівнює 750 доларів США * 7,985,75 грн. = 5988,75 грн. З дня терміну повернення коштів згідно розписки по день звернення до суду -158 днів прострочення, тому 3% річних складає 77,77 грн., а також інфляційні витрати з січня по травень будуть становити 223,24 грн., виходячи з слідуючого розрахунку
5988,75 *1,018*1,019*1,009*0,994=6211,99-5988,75
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 14.05.2010 року вона прийшла до відповідачки, яка є її знайомою. На місці її роботи та у її присутності відповідачка ОСОБА_4 повернула позивачці борг в сумі 6000 грн. купюрами номіналом по 200 грн. Ці гроші приніс чоловік відповідачки ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 14.05.2010 року він приніс на роботу до своєї дружини 6000 грн., які йому дала його мама ОСОБА_7, щоб повернути борг позивачці ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що відповідачка є її невісткою. Після 9 травня 2010 року на прохання її невістки сином, вона позичила у свого директора на роботі 6000 грн. купюрами по 200 грн. та надала їм для повернення боргу.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що відповідачка працювала у нього продавцем два роки тому. У неї виникла недостача на 14 000 грн., який вона не повернула та забрала зошит обліку щоб не повертати цей борг. А щодо договору позики та повернення позики йому нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивачка є її кумою та вони займаються однаковим бізнесом - торгівлею з приводу якого постійно спілкуються. Позивачка постійно скаржилася на свого продавця ОСОБА_12 за постійну недостачу . Рекомендувала звільнити ОСОБА_12, проте позивачка відповідала що не може звільнити, так як вона відповідачці позичила кошти, які та їй не повертає. 14.05.2010 року вона разом з позивачкою перебувала на базарі у м. Ямполі (це була п'ятниця) та ввечері після базару заїхали до позивачки в гості на святкування дня народження її дочки ОСОБА_13, в якої день народження було 12.05.2010 року. Весь цей день вони були разом і вона на роботу не приходила.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що йому нічого не відомо щодо укладення договору позики та повернення боргу між сторонами, а також не може підтвердити чи була ОСОБА_14 в момент, як стверджувала відповідачка, при поверненні нею коштів позивачці.
Суд не приймає пояснення свідка ОСОБА_8 так як його пояснення не містять інформації щодо предмета доказування, а також не приймає пояснення інших свідків , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цих кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів в порядку, передбаченому ст. ст. 185,187,189 ЦПК України.
Відповідно до ст.. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, та ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В пункті 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним» зазначено: « порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547,719,981,1055,1059,1107,1118 ЦК (435-15) тощо. Необхідно звернути увагу суддів, що зі змісту абзацу другого частини першої ст. 218 ЦК України (435-15) не може доводитися свідченнями свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо ( частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК)».
Відповідно до ст.. 545 ЦК України зазначено , що прийнявши виконання , кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ , кредитор , приймаючи виконання зобов'язання , повинен повернути його боржникові .У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці,яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
На підтвердження того, що ОСОБА_4 повернула грошову суму в розмірі 500 дол. США, тобто виконала свої зобов'язання , відповідачкою доказів в письмовій формі до суду не надано, та встановлено , що розписка знаходиться в позивачки.
Відповідно до ст. 79, 84 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, їх несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи 40 % мінімальної заробітної плати за годину роботи.
Мінімальний розмір заробітної плати з 01.07.2010 року, відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» становить 888 грн.
З матеріалів справи вбачається, що захисник позивачки ОСОБА_15 надавав правову допомогу позивачці згідно договору в судовому засіданні 23.09.2010 року, загальною тривалістю 1 год. 45 хв., тому компенсація становитиме 621,60 грн.
Керуючись статтями 10, 11,15, 30,58,59, 60, 61,79, 88, 212-215, 509 ЦПК України, ст.ст. 207, 530, 545,610,612, 625, 1046,1047 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним», Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки АДРЕСА_2, суму боргу в розмірі 5940, 98 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок ) грн., три процента річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 77,77 ( сімдесят сім) грн., інфляційні витрати у сумі 223,24 ( двісті двадцять три) грн., всього 6241,99 ( шість тисяч двісті сорок одна) грн.,а також судові витрати: 62,42 (шістдесят дві) грн. державного мита, 120 (сто двадцять) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, та 621,60 ( шістсот двадцять одна) грн. витрат на правову допомогу.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.