Справа № 346/4626/23
Провадження № 2/346/1543/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді - Третьякової І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Дутчак Х.В.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Коломия в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коршівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, встановлення факту родинних відносин, -
ВСТАНОВИВ:
18.08.2023р. ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити йому додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , а також встановити факт родинних відносин між ним та спадкодавицею, як онуком та бабою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина, яку у встановлений законом строк ніхто не прийняв. Нещодавно ОСОБА_1 здійснював ремонт в будинку померлої та серед її документів виявив заповіт складений спадкодавицею, за яким остання все своє майно заповіла позивачу. Про наявність вказаного заповіту ОСОБА_1 раніше відомо не було, а тому вчасно звернутися до нотаріальної контори він змоги не мав, оскільки не був обізнаний про визначення його спадкоємцем. Проте, дізнавшись про існування такого письмового розпорядження на його користь та бажаючи реалізувати своє право на спадщину, позивач з відповідною заявою звернувся до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О.Л. Вивчивши надані ним документи нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з пропущеним строком на прийняття спадщини. Позивач вважає, що вказаний строк був ним пропущений з об'єктивним та незалежних від його волі обставин, оскільки він не знав про заповіт. Вважає дану причину поважною та такою, що є достатньою підставою для поновлення йому строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . З приводу встановлення факту родинних відносин, позивач зазначив, що при перевірці документів нотаріусом також було звернуто увагу на те, що в свідоцтві про народження його матері - ОСОБА_5 в графі «мати» зазначено « ОСОБА_6 ». Таке зазначення створює розбіжності між різними документами щодо анкетних даних ОСОБА_4 та ставить під сумнів родинні відносини спадкодавиці та спадкоємця, що перешкоджатиме останньому при оформленні спадщини.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2023 року відкрито загальне провадження у справі. Витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О.Л. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 11.10.2023р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 20.11.2023р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що він проживає в с. Лісна Слобідка, Коломийського району, Івано-Франківської області. В цьому ж селі, але за іншою адресою мешкала його баба ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті позивач серед документів покійної виявив заповіт, складений на його користь, про який раніше йому нічого відомо не було, оскільки спадкодавиця не повідомляла про те, що на випадок своєї смерті зробила розпорядження своїм майном. Заповіт був посвідчений в місцевій сільській раді, однак після смерті баби, працівники органу місцевого самоврядування не повідомили про його наявність, а тому до нотаріуса ОСОБА_1 звернувся лише після самостійного виявлення даного документу в 2023р. Нотаріус повідомив, що позивач пропустив строк на прийняття спадщини та рекомендував звернутися до суду за його поновленням, оскільки інші спадкоємці відсутні. Також нотаріус звернув увагу на помилку в свідоцтві про народження матері, в якому ім'я баби вказано ОСОБА_7 , а у всіх інших документах ОСОБА_8 , на що раніше ніхто свою увагу не звертав. За наведених обставин та підстав, зазначених в позовній заяві, просив задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_3 позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позовні вимоги з підстав. Зазначених в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 27.09.2023р. до суду надійшло письмове клопотання в якому голова Коршівської сільської ради вказав, що про всі обставини викладені в позовній заяві їй відомо. Позовні вимоги ними визнаються повністю та просять розглянути справу без участі їхнього представника.
Третя особа ОСОБА_2 20.11.2023р. подала до суду письмову заяву в якій вказала, що жодних претензій майнового чи немайнового характеру до ОСОБА_1 вона не має. На майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 вона не претендує та проти задоволення позову не заперечує.
В судовому засіданні будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_2 також повідомила, що являється донькою покійної ОСОБА_4 . Після смерті матері, вона до нотаріуса для прийняття спадщини не зверталася, заяву про відмову від її прийняття також не писала. Проживала окремо від спадкодавиці, а тому такою, що прийняла спадщину не являється. Крім цього, зазначила, що про наявність заповіту її матері на користь сина ОСОБА_1 їй також нічого відомо не було. Даний документ був знайдений позивачем коли він робив порядок в будинку спадкодавиці після її смерті. З сільської ради їм також ніхто не повідомляв про зроблене ОСОБА_4 розпорядження. Поховання матері здійснював ОСОБА_9 . В свідоцтві про народження свідка вказано, що її мати ОСОБА_6 , а інших документах матері її ім'я зазначено як ОСОБА_8 .
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши позицію відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом було встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №155698, ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 0,6911 га. з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ліснослобідської сільської ради, Коломийського району, Івано-Франківської області; на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №155699, ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 1,2606 га. з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ліснослобідської сільської ради, Коломийського району, Івано-Франківської області; на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №155700, ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 0,1367 га. з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ліснослобідської сільської ради, Коломийського району, Івано-Франківської області.
Крім цього, згідно даних довідки, виданої Ліснослобідським старостинським округом Коршівської сільської ради від 11.06.2023р. № 198, ОСОБА_4 належала 1/2 частина житлового будинку і господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 . У вказаному будинку ОСОБА_4 проживала з 1950 р. по день своєї смерті. На день її смерті разом з нею ніхто не був зареєстрований.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лісна Слобідка, Коломийського району, Івано-Франківської області, про що Виконавчим комітетом Ліснослобідської сільської ради Коломийського району, Івано-Франківської області був складений відповідний актовий запис № 4.
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої зокрема ввійшло вищевказане нерухоме майно.
Згідно заповіту від 24.12.2007 року, посвідченого секретарем Ліснослобідської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все належне їй мано, майнові права та обов'язки, які належатимуть їй на момент складання заповіту, а також майно, майнові права та обов'язки, які належатимуть їй у майбутньому, вона заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В довідці, виданій Ліснослобідським старостинським округом Коршівської сільської ради від 11.06.2023р. № 198 вказано, що заповіт від імені померлої ОСОБА_4 , посвідчений у виконкомі Ліснослобідської сільської ради за № 49 від 24.12.2007 року не змінювався і не скасовувався.
Положеннями ст. 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов'язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.
Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
З матеріалів спадкової справи, копія якої була витребувана судом, вбачається, що 24.05.2023р. ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О.Л. з заявою, в якій просив видати йому свідоцтво про право на спадщину після смерті його баби ОСОБА_4 .
На підставі поданої заяви нотаріусом була заведена спадкова справа №82/2023р.
Листом від 24.05.2023р. № 87/02-14 нотаріус повідомив, що оскільки спадкодавиця померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і на момент її смерті спадкоємець за заповітом разом з нею не проживав, то він повинен був звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини до 16 серпня 2016 року. Оскільки строк на прийняття спадщини був пропущений, нотаріус не вправі прийняти заяву про прийняття спадщини та рекомендував звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі N 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі N 643/3049/16-ц (провадження N 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі N 750/262/20 (провадження N 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі N 145/148/20 (провадження N 61-16153св20).
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі N 6-496цс17.
Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі N 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі N 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі N 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі N 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 24.05.2023р. вбачається, що у зв'язку з відкриття спадкової справи нотаріусом було здійснено пошук та встановлено наявність заповіту від імені ОСОБА_4 , посвідченого Ліснослобідською сільською радою, номер у спадковому реєстрі 49855276, стан - чинний.
Відповідно до положень статті 63 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі N 6-496цс17.
В довідці, виданій старостою Ліснослобідського старостинського округу №290 від 20.09.2023р. зазначено, що сільська рада не повідомляла ОСОБА_1 про звернення в нотаріальну контору до шести місяців про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , так як ОСОБА_1 у сільську раду не звертався.
З викладеного, слідує, що після смерті спадкодавиці ОСОБА_4 , яка була зареєстрована Виконавчим комітетом Ліснослобідської сільської ради та складено відповідний актовий запис №4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , посадова особа органу місцевого самоврядування, будучи обізнаною про відкриття спадщини, а також про наявність складеного ОСОБА_4 заповіту на користь ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.. 63 ЗУ «Про нотаріат» спадкоємця про відкриття спадщини не повідомила, тим самим не сприяла у здійсненні особистого розпорядження спадкодавиці.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання ним заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом.
Задовольняючи позов в цій частині, суд, відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховує висновки, щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року по справі N 405/7058/19 (провадження N 61-18000св20).
Щодо вимог позивача про встановлення факту його родинних відносин з спадкодавицею ОСОБА_4 , як онуком та бабою, суд виходить з наступних норм закону та обставин справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
До заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися такі документи та докази: 1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); 2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; 3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Лісна Слобідка, Коломийського району, Івано-Франківської області. Його батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
14.06.1978 року Ліснослобідською сільською радою був зареєстрований шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , в результаті чого дошлюбне прізвище дружини було змінено з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_14 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .
При цьому, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Лісна Слобідка, Коломийського району, Івано-Франківської області. ЇЇ батьками зазначені ОСОБА_15 та ОСОБА_6 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_4 .
Отже, між свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 та свідоцтвом про народження її доньки ОСОБА_12 існують розбіжності в зазначені особистого імені померлої, а саме в першому документі ім'я вказано « ОСОБА_8 », а в другому - « ОСОБА_7 », що створює позивачу перешкоди у підтвердженні родинних відносин зі спадкодавицею як онука і баби.
Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 вказала, що позивач являється її сином, а померла ОСОБА_4 - мамою, а тому спадкодавицею та спадкоємцем наявні родинні відносини, як баби та онука.
Обставини споріднення ОСОБА_16 та ОСОБА_4 , як доньки та матері також підтверджується довідкою, виданою Ліснослобідським старостинським округом Коршівської сільської ради № 216 від 23.06.2023р., в якій зазначено, що ОСОБА_4 була зареєстрована за місцем проживання в АДРЕСА_1 і разом з нею проживала її донька ОСОБА_16 .
Крім цього, в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 зазначила, що у своїй власності має будинок в с. Лісна Слобідка, який розташований по сусідству з будинком ОСОБА_4 . В селі до покійної всі зверталися ОСОБА_8 і вона була матір'ю ОСОБА_2 . У них на подвір'ї розміщені два будинки. Один новіший, інший старий в якому донька проживала разом з матір'ю, а після її смерті, разом зі своїм сином ОСОБА_1 вони здійснили поховання.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що зібрані та представлені в справі докази є належними та допустимими і в достатній мірі підтверджують родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як онуком та бабою по материнській лінії споріднення, а тому дані вимоги також підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.1216-1218, 1220, 1258-1262,1269-1270,1272 ЦК України. ст. ст. 12, 13 81, 89, 141, 220, 263, 265, 293, 294, 315, 319 354-355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як онуком та бабою.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 15 грудня 2023 року.
Суддя Третьякова І. В.