Справа № 344/23386/23
Провадження № 2/344/4208/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Свинтицький Іван Казимирович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житлову квартиру у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів, -
ВСТАНОВИЛА:
11.12.2023 представник позивача - адвокат Свинтицький Іван Казимирович звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.12.2023 визначено головуючу суддю Кіндратишин Л.Р.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя дійшла наступного висновку.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції та підсудності.
Для визначення підсудності спору суду необхідно з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду (ст.19 ЦПК України).
Територіальна підсудність (юрисдикція) - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Відповідно до ч. 1ст. 27 ЦПК України, за загальними правилами підсудності справ позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебуванням, якщо інше не передбачено законом.
Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) ( ч.9 ст. 28 ЦПК України).
Частина перша статті 30 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу визнання права власності на житлову квартиру у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів зокрема нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Слід взяти до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 провадження № 12-73гс20 висловила наступні правові позиції:
«7.15. Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
7.16. Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю,убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
7.23. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
7.24. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
7.25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення».
Таким чином, враховуючи, що позивач просить визнати право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 , відтак позов безпосередньо стосується нерухомого майна та належить до виключної підсудності іншого суду, а тому за правилами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, повинен пред'являтися за місцем знаходження вказаного нерухомого майна.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що нерухоме майно відноситься до територіальної підсудності (юрисдикції) Сєвєродонецького міського суду Луганської області, тобто не належить до підсудності Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 06.03.2022 № 1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області на Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
За наведених обставин, справу слід передати до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вул. Велика Ковалівка, 10Б, м. Новомосковськ Дніпропетровської області)
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 31ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (стаття 32 ЦПК України).
За змістом вказаної норми, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у ч. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (п.24 рішення від 20.07.2006; заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Керуючись ст.ст.27,28,30,31 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Цивільну справу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Свинтицький Іван Казимирович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житлову квартиру у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів передати за підсудністю до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вул. Велика Ковалівка, 10Б, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, 51200).
Передачу справи здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно зст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.