Справа № 344/12499/15-ц
Провадження № 2/344/40/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
представника позивача Подольної О.М.,
представника відповідача Малетина А.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Представник Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1728 pv-06 від 01.11.2006 року, що у гривневому еквіваленті становить 2 970 563 (два мільйони дев 'ятсот сімдесят тисяч п'ятсот шістдесят три) гривні 60 копійок та стягнення з відповідача понесених судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 листопада 2006 року між Банком «Фінанси та Кредит», ТОВ (правонаступником якого є публічне акціонере товариство «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1728 pv-06. Згідно п. 2.1. та п. 3.2 кредитного договору Банк відкрив позичальникові відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 30 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок погашення кредитної лінії грошові кошти до 01 листопада 2021 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти. У пункті 3.1. кредитного договору зазначається, що видача кредитних ресурсів за цим договором проводиться на підставі письмової заяви Позичальника, за згодою Банку. Порядок сплати процентів за користування кредитними коштами визначений розділом 4 кредитного договору. Так, пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту по процентній ставці 15 % , а починаючи з 01.09.2008 року - 16 % річних, згідно додаткової угоди до кредитного договору. Згідно п. 3.2. та п. 4.3 кредитного договору, Позичальник зобов'язується щомісячно, у термін 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості та відсотків за користування кредитними ресурсами. Позичальником не виконано вищенаведеної вимоги кредитного договору, а саме порушено графік повернення основної суми кредиту та відсотків за користування ним, в результаті чого на час подання позовної заяви за ОСОБА_1 рахується заборгованість за основною сумою кредиту та заборгованість за відсотками. Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 23.05.2012 року задоволено позов АТ «Банк «Фінанси та Кредит», при цьому стягнуто суму заборгованості за основною сумою (тілом) кредиту № 1728 pv-06 у розмірі 28 782,50 доларів США, відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.11.2006 року по 14.05.2012 року у розмірі 13 802,82 доларів США та пені, що у гривневому еквіваленті становить 226 487,50 грн. Пунктом 6.1 розділу 6 кредитного договору встановлено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів і/або сплати відсотків. Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 1% річних від простроченої суми за кожний день прострочки. Позичальнику нарахована пеня у розмірі 2 646 грн. 92 коп. Отже заборгованість Позичальника по кредитному договору становить: сума заборгованості за відсотками (строковими та простроченими) за період з 15.05.2012 року 31.07.2015 року - 15 005,26 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 342 290,68 гривень, з розрахунку 1 USD = 21,6118 UAH; пеня - 2 646 272,92 гривень. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 1728 pv-06 від 01.11.2006 року у гривневому еквіваленті становить 2 970 563 (два мільйони дев'ятсот сімдесят тисяч п'яті шістдесят три) гривень 60 копійок.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2015 року (суддя Мелещенко Л.В.) відкрито провадження у справі (а.с. 17, т. 1).
Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2015 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 910/28229/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Державної іпотечної установи про визнання недійсним договору (а.с. 67, т. 1).
У зв'язку із закінченням 24.04.2017 року п'ятирічного строку призначення судді Мелещенко Л.В. вперше та відповідно до розпорядження керівника апарату Івано-Франківського міського суду Оліяра В.І. № 57 від 04.05.2017 року проведено повторний автоматичний розподіл даної цивільної справи (а.с. 75, т. 1).
Системою автоматизованого розподілу дану цивільну справу розподілено судді Антоняку Т.М. (а.с. 76, т. 1).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року (с. Антоняк Т.М.) справу прийнято до провадження (а.с. 77, т. 1).
Згідно ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2020 року справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (а.с. 210-212, т. 1).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2020 року скасовано, а справу направлено в суд першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 61, 62-64, т. 2).
Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2021 року справу прийнято провадження (а.с. 68, т. 2).
Представник правонаступника позивача - Державної іпотечної установи в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Надалі подала суду письмові пояснення. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував щодо позовних вимог, покликаючись на те, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області по справі 0907/2-1981/2011 від 23 травня 2012 року та відповідно до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2012 року з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 1728ру-06 від 01 листопада 2006 року. Представник відповідача покликався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), у якій зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Відтак, з червня 2010 року у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось, тоді як згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сума заборгованості за відсотками (строковими та простроченими) розрахована за період з 15.05.2012 по 31.07.2015, а пеня розрахована за період з 31.07.2014 по 31.07.2015. Просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.
Як слідує з матеріалів справи, 01.11.2006 року між ВАТ Банк «Фінанси та кредит» (правонаступником прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1728pv-06, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 30 000,00 доларів США, із відсотковою ставкою 15 % річних, з датою погашення кредиту до 01.11.2021 року (а.с. 5-6, т. 1).
Згідно Додаткової угоди, укладеної між сторонами, з 01.09.2008 року встановлено процентну ставку у розмірі 16 % (а.с. 7, т. 1).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 травня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та кредит» заборгованість у розмірі 566744 (п'ятсот шістдесят шість тисяч сімсот сорок чотири) гривні 20 копійок за кредитним договором №1728pv-06 від 01.11.2006 року; 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 3219 грн. витрат по оплаті судового збору (а.с. 4, т. 1).
Відповідно до рішення колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2012 року рішення Івано-Франківського міського суду від 23 травня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 28 346,37 доларів США, що еквівалентно 226 487 грн. 50 коп., заборгованості по сплаті пені за відсотками та пені за кредитом - змінено та зменшено цю суму до 20 000 грн. В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 23 травня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором №1728pv-06 від 01.11.2006 року в розмірі 340 256 грн. 71 коп., а саме: 229 972 грн. 18 коп. заборгованості по сплаті кредиту та 110 284 грн. 53 коп. - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, залишено без змін (а.с. 19-21, т. 1).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2016 року у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у задоволенні позову відмовлено (а.с. 89-92, т. 1).
Як зазначено у вищевказаному рішенні суду: «11.02.2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою було укладено попередньо кредитний договір, а потім Договір відступлення права вимоги №17/4-В, посвідчений нотаріально, згідно якого Державна іпотечна установа надала Банку кредит рефінансування до певного строку, який так і не було останнім повернуто. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку також був укладений Договір застави майнових прав №17/4-З. 1 Договір відступлення права вимоги №17/4-В набрав чинність 17.09.2015р., в т.ч. прав вимоги по кредитному договорі №1728 pv-06 від 01.11.2006р., та іпотечному договорі , який є предметом даного спору (а.с.66-70), реєстрація прав проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, де іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 , що належить відповідачу, є Державна іпотечна установа.
Оцінюючи обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок передачі прав вимоги та реєстрації таких прав, іпотекодержателем спірної квартири уже не є позивач, тому вимоги до відповідача є безпідставними.».
Як встановлено, 11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ Банк Фінанси та Кредит укладено договір № 17/4В відступлення прав вимоги, за яким Державна іпотечна установа набула всіх прав вимоги за іпотечними кредитами, у тому числі по іпотечному кредиту, позичальником якого є ОСОБА_1 , відомості про здійснення такого відступлення зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується відповідним Витягом (а.с. 52-58, т. 1).
Ухвалою господарського суду міста Києва 21.01.2016 року позов ПАТ Банк Фінанси та кредит до Державної іпотечної установи про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11 лютого 2015 року залишено без розгляду (а.с. 88, т. 1).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. У такому випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до відповідача про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав.
У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) висловлено правову позицію про те, що за наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк дії договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Позивач використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, пені, звернувшись у 2010 році до ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги банку.
Як вбачається з розрахунку позивача, заборгованість за відсотками (строковими та простроченими) розрахована за період з 15.05.2012 по 31.07.2015, а пеня розрахована за період з 31.07.2014 по 31.07.2015.
Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що при зверненні позивача з позовом до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та за результатами розгляду справ, отримання судових рішень від 23.05.2012 року та 06.11.2012 року про стягнення з відповідача боргу у вигляді тіла кредиту, відсотків за користування ним, пені, позивач втратив право на стягнення відсотків за користування кредитом, визначених умовами кредитного договору, так як кредитодовець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним, та після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором, а сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту, що свідчить про відсутність підстав для стягнення після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Також, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Тобто неустойка нараховується у разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другої статті 1050 ЦК України.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 640/7146/16-ц.
А відтак, відсутні підстави для нарахування пені за період з 31.07.2014 по 31.07.2015.
Зважаючи на вищенаведене, відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись наведеним та на підставі ст.ст. 10 - 13, 81, 141, 176, 247 ч.2, 258, 259, 264, 265, 268 України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Державної іпотечної установи як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2023 року.